Водонапірна вежа (Хмельницький)

Водонапі́рна башта у Дубовому — історична водонапірна вежа у Хмельницькому в мікрорайоні Ду́бове, пам'ятка архітектури^[1]. Наразі не використовується за призначенням. З 2020 року йдуть дискусії про реставрацію з облаштуванням оглядового майданчика^[2][3].

скасований =
Водонапірна вежа
Вежа в Дубовому Вежа в Дубовому
49.40691301979772° пн. ш. 26.987583355352324° сх. д. / 49.40691301979772; 26.987583355352324
Країна	Україна
Місто	Хмельницький
Тип	водонапірна вежа
Тип будівлі	Водонапірна вежа
Стиль	Цегляний
Автор проєкту	Віктор Нільсен
Побудовано	1910
Статус	Пам'ятка архітектури місцевого значення
Стан	задовільний
Водонапірна вежа Водонапірна вежа (Україна)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Ця вежа була першою водогінною спорудою міста Хмельницький, яке на той час називалось Проскурів. Наприкінці XIX століття місто почало швидко розвиватися і зростати за чисельністю, і пов'язане з цим питання водопостачання стало займати чільне місце в житті городян. У XIX столітті це питання вирішувалося за допомогою численних водоносів, які черпали воду з Південного Бугу та розвозили її по проскурівських дворах. Але без дотримання санітарно-епідемологічних норм, вживання води з річки загрожувало городянам інфекційними хворобами та розповсюдженням емідемій. В місті існувало вісім міських та декілька приватних колодязів, яких не вистачало, тому на початку ХХ століття міська влада вирішила будувати в місті водогін. Однак на будівлю бракувало коштів.

1910 р. військові 35-го Бєлгородського уланського полку для забезпечення водою військових казарм спорудили водогінну башту, що складалася з двох свердловин та насосної станції. Архітектор Віктор Нільсен (він же автор водонапірної вежі у Маріуполі). Конструкція складалася з двох свердловин, насосної станції та водонапірної вежі. Вона забезпечувала потреби військових, а саме — будинки для офіцерів та їх родин, солдатські казарми, шпиталь та конюшні. Міський водогін був побудований пізніше, в 1928 році. Водогінна мережа охоплювала центральну частину міста, частково вулицю Ремісничу й була прокладена до військового містечка, що знаходилося за переїздом по вулиці Речка.

З 1960-х років не експлуатується.

2002 року передана на баланс «Хмельницькводоканалу» від міністерства оборони^[1].