Водохрещенський вечір

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Святий вечір (значення).

Другий Святий вечір, також Голодна кутя — день народного календаря у слов'ян 5 січня. Найбільш насиченим обрядами є вечір, коли Православна церква шанує навечір'я Богоявлення та Хрещення Господнього. День суворого посту. Останній день колядування^[1], останні святкові ворожіння^[2]. Під Водохреще у деяких слов'янських народів прийнято збирати сніг, який, як вважається, має особливі цілющі властивості і зберігає свіжу воду в колодязях протягом року^[3].

Водохрещенський вечір
Інші назви	Голодна кутя
Тип	народне християнство
Значення	закінчення зимових свят
Дата	5 січня: Східні церкви (новоюліанський календар) 18 січня: Східні церкви (юліанський календар)
Водохрещенський вечір у Вікісховищі

Інші назви

У слов'ян більшість назв дня термінологічно замикається з назвами Різдвяного святвечора і багато в чому повторює різдвяно-новорічні звичаї ^[4]: укр. Голодна кутя, Другий Святвечір, Святвечір водохресний, Голодна кутя, Друга кутя; поліс. Нищая кутя, Третя велія, Інші коляди, Водянуха, Остання кутя, Кутя-варóжка, Пісана коляда, Терплячка; біл. Піскуха, Мар'я, Цярпека; рос. Голодная кутья, Крещенская коляда, Голодный свят-вечер, Второй Сочельник, Водяная коляда, Голодный вечер, Третья, или водопостная кутья, Канун Богоявления, Свечки; болг. Попо́ва коледа; серб. Крстовдан, Водопос, Водокрст, Неjетка^{[5] [6]}, чеськ. Jméno Ježíš ^[7].

За сербським переказом, зимовий «Крстовдан» названий так тому, що в цей день «схрещуються» вітри, а люди гадають за їхнім напрямом про благополуччя та врожай ^[7].

Українські традиції

Увесь цей день віряни нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже розпочинаються перші сутінки. На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутя та узвар. У давнину після вечері діти «проганяли кутю»: вибігали з хати і палицями били знадвору в бокову стіну будинку примовляючи: «Тікай, кутя, із покуття, а узвар — іди на базар, паляниці, лишайтеся на полиці, а «дідух» — на теплий дух, щоб покинути кожух». Уже ввечері, коли стемніє, «дідуха» виносили, несли його на вигін або в садок — і палили: пускали на «теплий дух». Це — символічне палення зими та накликання весни. Коли все перегорить і солом’яний жар погасне, дівчата розхоплювали попіл з «дідуха» і несли на город — «щоб огірки родили».

Після вечері всі клали свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився». Чия ложка вночі «сама перевернеться», той незабаром помре. Кутю, яка залишилася після вечері, виносили курям — «щоб добре плодилися».

У Водохрещенський святвечір віряни також ідуть до церкви святити воду. Глечики, пляшки, банки прийнято прикрашати цмином або сухими васильками. Вода, освячена в Святвечір — «вечірня вода» — вважалась святішою та більш цілющою ніж та, що була освячена у день Водохреща.

На Поділлі господиня або старша дочка після вечері брала в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішувала рідке тісто. Цим тістом вона малювала хрести на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях — «від нечистої сили». Батько брав полумисок зі свяченою водою і кропилом кропив усіх присутніх у хаті, примовляючи: «Дай Боже, і на той рік діждатися». Далі він ішов кропити в сінях, у коморі та навколо хати. Молодший син брав у руки три пироги та йшов услід за батьком. Перший пиріг він кусав у сінях, другий — в коморі, а третій — на дворі.

На Галичині у Другий Святвечір традиційно ішли щедрувати. Кожен із щедрівників носив із собою цілий оберемок гілок ліщини. За щедрівку господар виносив пригорщ вівса, намоченого у воді, і висипав його щедрівникові в торбу. Щедрівник же давав господарю гілку ліщини. Зібраний щедрівником овес вважався найкращим «на розплід», а гілка ліщини мала чародійну силу берегти худобу від «усього злого».

На Поліссі на віконних рамах та дверях малюють дерева, коней, людей та вози. Подекуди «виписують Коляду»: малюють на вікнах і дверях по три хрести крейдою, хрестячись, маючи при собі хлібець, свічку, тарілку, ложку куті, тримаючи під рукою шапку. Після цього сідають вечеряти^[8]. Із соломи, що лежала на Святвечір під час вечері під скатертиною, робили перев'ясла та обв'язували фруктові дерева, щоб краще плодоносили. Господар ішов увечері босими ногами в сад і перев'язував дерева, щоб «не боялися морозу» і примовляє дереву: «Я босий прийшов, не боячись морозу, і ти не бійся»^[9].

На Наддніпрянщині існував такий звичай: коли з церкви принесуть свяченої води, господар робив з сухих васильків кропило і кропив нею спочатку все в хаті, а потім комору, стайню, стодолу — всі господарські будови. За господарем-батьком ходив хтось із дітей — хлопчик чи дівчинка — і носив на тарілці пиріг, а в руці — шматочок крейди. Яке місце батько покропить водою, на тому місці, вслід за ним, син писав крейдою хрест. В хаті хрести писались на дверях, вікнах, на столі, скрині на посуді — скрізь. У господарстві кропились свяченою водою і писались хрести не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді — на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропилась свяченою водою і худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кропили лише свиней та курей.

Традиція робити християнські написи крейдою у хаті відома і в Центральній Європі, наприклад у Чехії. У день Богоявлення чехи за допомогою освяченої у церкві крейди пишуть на дверях свого будинку або церкви ініціали трьох мудерців (Каспара, Мельхіора та Балтазара), які, згідно з західнохристиянською традицією, прийшли поклонитись новонародженному Христу.

Традиції та обряди в інших слов'ян

У цей день православні християни моляться священномученику Феопемпту і мученику Феоні при отруєнні різними речовинами ^[10].

Микола Матвєєв — Одного разу в хрещенський вечір (1898)

Росіяни обов'язково варили кутю (у деяких регіонах), страви з гороху або бобів, узвар із сухофруктів, пекли млинці та хлібні вироби. За вечерею повторювалися деякі різдвяні звичаї: запрошували «мороз» («вовка», «птах», «звірів» та інших персонажів) на вечерю; підкидали до стелі першу ложку куті; запалювали свічку «для мертвих»; відкладали з кожної страви частину для душ предків ^[4]. Сніг цього святвечора вважали цілющим, ним лікували недуги — оніміння в ногах, запаморочення, судоми. Свяченою водою окроплюють вулики під час збирання роїв. Зібраний за околицею (за селом), у полі — сипали в колодязь. Це робилося для того, щоб вода була в колодязі завжди вдосталь і ніколи не загнивала^[11].

Виставляли на ніч у чашках різні види зерна і вранці оглядали — на яке зерно випав іній: тому і народитися цього року^[12].

Для захисту від нечисті, вважали російські селяни, треба накреслити хрест на дверях та віконних рамах^[13][14], насипати на пічну загнетку снігу, зібраного в хрещенський вечір^[15]. Кажуть, що коли змій, проникнувши через трубу, стане на водохресну воду, то загине назавжди^[3].

Болгари у Святхрещенський святвечір влаштовували останню святкову вечерю (болг. кадена вечеря): до пісних страв додавали волоські горіхи, зерно; ставили свічку, що не догоріла після попередніх двох святкових трапез ^[16] .

Хорвати Самобору лише напередодні Хрещення починали їсти обрядовий хліб літниця (хорв. letnica), який щоразу викладали на святковий стіл напередодні Різдва, Нового року, Водохреща ^[16].

Словенці (горен., долен., штирій.) пекли на святки три хліби, найбільший з яких (словен. poprinjak, mocen kruh) їли в день трьох королів, щоб бути сильними і здоровими ^[16].

У Родопах пекли аналогічний різдвяному хліб із запеченою монетою, що використовується для ворожіння про щастя. Після вечері годували свійську птицю в обручі від бочки, ворожили, обв'язували фруктові дерева соломою, здійснювали інші обряди, подібні до магічної практики різдвяно-новорічного циклу (в.-слав., болг.)^[17].

Щоб «побачити» Хрещення Господнє ставили чашу з водою і дивилися, чи вода колихнеться опівночі. Якщо опівночі вода колихнулася, то бігли дивитись «розгорнуті небеса». При цьому говорили: «Побачиш сполохи — проси хоч царства небесного. Все здійсниться»^[18].

Опівночі ходять на річку, джерело, колодязь набрати води, якою приписують цілющі властивості, і яку ретельно оберігають. У чистому полі сніг копати ходили хоч старі діди, хоч молодиці. Вмиваються сніговою водою ранком у день Хрещення червоні дівчата, щоб «без білила білими бути, без рум'яна — рум'яними» ^[15].

Серби вірили, що вночі небо відкривається і всі води в цей момент припиняють текти, зупиняються. Дехто навіть вважає, що і вітер перестає дмухати, і вся вода перетворюється на вино. Хто в цей момент зачерпне воду, вона залишиться вином і буде ліками від усіх хвороб ^[19].

Святки добігають кінця, і з ними — страшні вечори, коли нечисть чаклує. Щоб позбутися нечисті, в богоявленську ніч напередодні Водохреща натовп молодих хлопців верхи на конях носиться по всіх дворах, б'є мітлами і батогами по всіх темних кутах і закутках із заклинаннями, криком та вереском. До того ж на дверях, на притолоці, на дверях хлівів, комор, млинів малюють крейдою або вугіллям хрести. Особливо небезпечний в хрещенську ніч перевертень «Перелесник», який є дівчатам у вигляді прекрасного юнака^[20].

Збереглися звістки про слов'янський звичай Кликання плу́ги, пов'язаному з оранкою, що проводилася на Водохрещенський вечір, а з введенням нового року з 1 січня — на Василів вечір^[21].

В інших народів

У британців є свято в останню ніч Різдва під назвою Дванадцята ніч^[en][22]. Популярна англійська традиція — сховати в приготовлений торт квасолю та горох; «Чоловік, який знаходить боби у своєму шматку торта, стає королем на ніч, а дама, що виявила горошину у своєму шматку торта, стає королевою на ніч». Святкування зазвичай супроводжувалося співом Різдвяних слав (колядок) і рясним харчуванням. Шекспір присвятив святу свою п'єсу Дванадцята ніч, або Як собі хочете^[23] . П'єса була показана в Мідл-Темпл-холі, одному з судовими інами, в ніч на Стрітення, 2 лютого 1602 року^[24].

В Іспанії в другій половині дня 5 січня проходить традиційна костюмована хода «Кавалькада царів-волхвів», що інсценує прибуття в місто трьох біблійних волхвів — Мельхіора, Гаспара і Валтасара для поклоніння немовляті Ісусу. Громадське телебачення (TVE) щороку транслює парад із Мадриду.

Приказки та прикмети

• На водохресний святвечір ставлять крейдяні хрести^[25].
• У богоявленську ніч у передранковий час небо відкривається^[25].
• Коляда від'їжджає^[26].
• укр. Геть, кутя, з покуття, а, ти, узвар, йди на базар^[27].
• біл. У якій дзень Щадруха і ў якій дзень Галодна куцця, у тые дні шоб не сеять. У той дзень нічаго не сеюць у гародзе. Ат курэй, ат пціц ^[28].

Див. також

• Богоявленські святки
• Колядування
• Водохреще
• Коляда
• Дванадцята ніч — поганське свято в Англії, що відзначається в ніч з 5 на 6 січня
• Перхта — легендарна фігура німецької та слов'янської міфології, символ Водохреща
• Бефана — легендарна фігура італійської міфології, символ Водохреща