Воздвиженське (Україна)

Воздви́женське — село в Україні, у Ямпільській селищній громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить близько 300 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Воздвиженська сільська рада.

село Воздвиженське
Знак на початку села Знак на початку села
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Шосткинський район
Тер. громада	Ямпільська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA59100190050051184
Основні дані
Засноване	1815 р.
Населення	~300 (2022)
Поштовий індекс	41242
Географічні дані
Географічні координати	51°51′53″ пн. ш. 33°51′28″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	184 м
Місцева влада
Адреса ради	41200, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт Ямпіль, бульвар Ювілейний, буд. 1
Карта
Воздвиженське
Воздвиженське
Мапа
Воздвиженське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Воздвиженське.

Географія

Село Воздвиженське знаходиться на одному з витоків річки Шостка. На відстані до 1,5 км розташовані села Рождественське, Грем'ячка, Говорунове і Сороковий Клин.

Село розташоване за 18 км від центру громади і за 12 км від залізничної станції Янпіль.

Історія

Село засноване у 1815 році.

Сільський будинок культури

Одержавши в 1882 році в дарунок від батька хутір Воздвиженський Микола Неплюєв (1851—1908) вирішив створити тут локальну модель довершеного суспільства. Спочатку він влаштував сирітський притулок, згодом, у 1885 р. відкрив чоловічу сільськогосподарську школу, а у 1891 р. — жіночу — Преображенську. Всі діти навчалися безкоштовно.

У 1889 р., після першого випуску сільськогосподарської школи, М. М. Неплюєв, з її випускників засновує общину — «Перше трудове братство».

У 1893 р. було затверджено «Устав Православного Хрестовоздвиженського Трудового Братства». У 1894 р. указом Олександра ІІІ, Братство отримало офіційний статус і права юридичної особи, а у 1895 відбулося його урочисте відкриття. Жителі Братства об'єднувалися за видами діяльності в «братські сім'ї»: сім'я вчителів, землеробів.

У 1901 р. М. М. Неплюєв передав Трудовому Братству все своє майно — 16435 десятин землі з лісом, будівлями і двома винокуренними, цукровим, ливарно-механічним і цегельним заводами, коптильнею, двома лісопилками.

На кошти Неплюєва були побудовані Хресто — Воздвиженська церква, лікарня. Він поклав початок садівництву та виноробству в селі. І сьогодні гордістю Воздвиженського є фруктовий сад загальною площею 300 га, заснований у 1905 році. В ньому нараховується 26 високоякісних сортів яблук, над створенням яких свого часу працював уродженець цих місць — вчений — селекціонер, академік С. С. Черненко. Воздвиженський парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва, закладений у кінці XIX століття, але жителі стверджують, що йому близько 300 років. Колись на цьому місці були ліси. Щоб зайняти землі під оранку їх зрубали і спалили, залишивши частину дерев, які оточували село.

У 1919 році Братство було перетворене на комуну. У 1924 році було створено сільськогосподарську артіль ім. Жовтневої революції на чолі з Кожем'яченком Сергієм Мойсейовичем, а в 1933 році — колгосп ім. Жовтневої революції на чолі з Черненком Григорієм Андрійовичем. З 1924 до 1979 року на базі сільгосп шкіл Братства працював сільськогосподарський технікум.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Ямпільської селищної громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ямпільського району, село увійшло до складу новоутвореного Шосткинського району^[2].

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

15 квітня 2024 року російські військові завдали удари по селищу Воздвиженське Ямпільської громади. Внаслідок обстрілу було знищено приміщення ферми та пошкоджено 16 будинків місцевих жителів^[3].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1045 осіб, з яких 462 чоловіки та 583 жінки.^[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 813 осіб.^[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Мова	Відсоток
українська	33,01 %
російська	60,75 %
болгарська	0,12 %

Сьогодення

В селі діє навчально-виховний заклад ЗОШ І-ІІІ ст, дитсадок, відділення зв'язку, Хресто — Воздвиженська церква, сільський клуб, бібліотека, приватні магазини.

З 1991 року відроджено проведення обрядового свята Івана Купала, яке стало традиційним і збирає шанувальників фольклору зі всього району.

Відомі люди

• Микола Неплюєв (1851—1908 рр.) — богослов, громадський діяч, фундатор Хрестовоздвиженського трудового братства.
• Сениця Павло Іванович (1879—1960 рр.) — український композитор, вихователь Воздвиженської школи, член братства.
• Федоренко Павло Костянтинович (1880—1962 рр.) — український історик, член Трудового братства.
• Черненко Семен Федорович (1877—1974 рр.) — селекціонер автор 45 сортів яблунь і груш, Герой Соціалістичної праці, кавалер ордена Леніна.
• Фурсей Микола Андрійович (1897—1942 рр.) — художник–графік, ілюстратор державного видавництва СРСР.
• Куліш Іван Хомич (1873—1963 рр.) — учитель, літератор, депутат Верховної ради УРСР.
• Четвериков Сергій Іванович (1867—1947 рр.) — священик Трудового братства, копелан Російського християнського руху в західній Європі, богослов, духовний письменник.
• Костюченко Петро Андрійович (1901—1943 рр.) — вихователь братства, український вчений, ґрунтознавець.
• Дімарова Євдокія Несторівна (1924 р.) — вчений літератор.
• Желтков Іван Федорович (1898—1948) — голова колгоспу імені Жовтневої революції села Воздвиженки Ямпільського району Сумської області. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
• Банник Анатолій Олександрович (1921—2013) — український шахіст, п'ятиразовий чемпіон України.

Загиблі у російсько-українській війні

• Ахтирка Ігор Вікторович — український військовик, учасник російсько-української війни^[7].
• Соломко Микола Миколайович - під час виконання бойового завдання неподалік від селища Водяне Донецької області^[8]

Пам'ять

У селі Воздвиженське зберігся будинок, де жив Іваненко Микола Миколайович — праведник Калузького монастиря, якого поховано у 1812 на братському кладовищі. Для збереження спадщини М. М. Неплюєва у селі Воздвиженське створено історико — меморіальний музей «Трудове Братство М. М. Неплюєва» (2000).