Возніцин Олександр Артемович

Олександр Артемович Возніцин (1701—1738) — відставний офіцер військово-морського флоту Російської імперії, який зрікся православ'я і прийняв іудаїзм, за що в 1738 році за наказом імператриці Анни Іоанівни був живцем спалений.^[2]

Возніцин Олександр Артемович
Народився	1701[1]  Новогород, Московське царство
Помер	15 липня 1738(1738-07-15)  Санкт-Петербург, Російська імперія  ·спалення
Країна	Російська імперія
Військове звання	лейтенант (ВМС)
Конфесія	юдаїзм

Походження

Олександр Возніцин виховувався в православній родині. Він був ґрунтовно освічений. Походив із старовинного дворянського роду, пов'язаного з Великим Новгородом. Його дядько, Прокофій Богданович Возніцин, належав до московської аристократії. Як дипломат він призвів до підписання перемир'я між Росією і Туреччиною в Бахчисараї в 1681 році. Його тітка стала дружиною контр-адмірала Івана Акимовича Сенявіна, що відкрило Олександру шлях до кар'єри на російському флоті.

Бібліографія

• Maciej Szkółka. Ostatnie auto da fé w Europie? Sprawa Żyda Borocha Lejbowa i kapitana-lejtnanta Aleksandra Woznicyna oraz jej konsekwencje. „Studia Judaica”. 19 (nr 2 (38)), ss. 301–316, 2016. doi:10.4467/24500100STJ.16.014.6225.