Войков Петро Лазарович

Петро Лаза́рович Во́йков (рос. Пётр Лазаревич Войков; (згідно з більшістю джерел це справжнє ім'я^[1][2][3], за іншими — Пінхус Лазарович Вайнер, ці відомості малодостовірні^[4]); партійні псевдо — «Петрусь», «Интеллигент», «Белокурый»; 13 серпня 1888(18880813), Керч, Таврійська губернія, Російська імперія — 7 червня 1927, Варшава, Польща) — більшовицький революціонер, радянський політичний діяч^[5], один з організаторів і учасник розстрілу царської родини, дипломатичний співробітник.

Войков Петро Лазарович
Народився	13 серпня 1888(1888-08-13)  Керч, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	7 червня 1927(1927-06-07) (38 років)  Варшава, Польська Республіка
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	дипломат
Галузь	революціонер
Alma mater	Женевський університет
Посада	посол
Партія	КПРС, Меншовики і Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войков.

Біографія

Петро Войков народився 1 (1) серпня 1888(18880801) року в місті Керч Керч-Єнікальського градоначальництва (Феодосійський повіт) Таврійської губернії в родині майстра металургійного заводу^[6] (штейгер), вихідця з українських селян Катеринославської губернії Бахмутського повіту Лисичанської волості, різночинця Лазаря Петровича Войкова (згодом став вчителем математики) і його дружини Олександри Пилипівни (ур. Іванової, 1869—1953)^[7][8][9].

Член РСДРП з 1903 року. З 1917 року — член Єкатеринбурзької ради та ВРК.

У 1918 році — комісар постачання Уральської області, один з організаторів розстрілу царської сім'ї в липні 1918 року, брав участь у розстрілі й нищив тіла убитих.

У 1919 році — в складі Наркомпрода, потім у Центросоюзі.

З жовтня 1920 року — член колегії Наркомзовнішторгу.

З 1924 року — повпред СРСР у Польщі, вбитий білоемігрантом Б. Ковердою у Варшаві 7 червня 1927 року.