Войцех Келяр

Войцех (Альберт) Келяр (Wojciech (Albert) Kielar) — львівський будівничий і скульптор XVII століття.

Войцех Келяр
Діяльність	архітектор

Біографія

Німець за походженням.^[1] 1639 року написав послідовно два заповіти^[2], де згадує зокрема про 71 надгробок, вирізьблений для вірменської церкви (тепер вірменський собор), 2 — для церкви св. Теодора, 5 — для вірменської церкви Святого Хреста.^[1] Там же говориться про роботи у львівських домініканців, які не до кінця з ним розрахувались. На підставі цього дослідник Тадеуш Маньковський вважав, що Келяр спорудив у Львові костел святої Марії Магдалини (тепер найстаріша частина храму, перетворена на пресбітерій).^[2] Пізніше, історики Владислав Лозинський і Мечислав Гембарович, аналізуючи той же заповіт, не змогли дійти однозначного висновку про можливий обсяг і час його робіт при спорудженні. Часові рамки будівництва достеменно невідомі і могли охоплювати проміжок між 1612 і 1639 роками. Маньковський також припускав, що разом з Келяром працював його учень Ян Годний. Пізніше він скоригував версію, називаючи Мартина Годного. Ці припущення однак не мають документальних підтверджень.^[3] На думку Владислава Лозинського Келяр міг бути автором стюкової скульптури вівтаря там же.^[4] Цю версію заперечував Богдан Януш, вважаючи, що Келяр скоріш за все створив лише основну структуру вівтаря, без скульптури.^[5]

Львівський дослідник Володимир Вуйцик припускав, що Келяр міг бути автором розбудови львівського вірменського собору у XVII столітті.^[6] У 1646—1647 роках, спільно з будівничим Миколою Поправою мурував нову Руську браму у Львові при східному пряслі Високого муру. Для цього постачав камінь з Голоска і Кривчиць.^[7] 1657 року вступив до цеху будівничих. У цехових книгах значився як Wojciech Kielar. Протягом 1658—1660 років був цехмістром.^[8] Більш пізніх згадок немає, що може свідчити про його смерть 1660 року. У заповіті згадуються його учні — Матіас і Станіслав Пущек. Останній провчився в Келяра шість років.^[2] Зі скарги цехових будівничих до ради міста стало відомо, що протягом шести років учнем був також Ян Годний.^[9]