Волобуєв Анатолій Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волобуєв.

Анато́лій Іва́нович Волобу́єв (нар. 16 червня 1953, Ворошиловськ, Луганська область, УРСР) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції нападника. Заслужений тренер України^[1]. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України^[1]. Обирався депутатом Луганської обласної ради^[1]. Працював віцепрезидентом^[2] і першим віцепрезидентом ПФЛ^[3].

Анатолій Волобуєв
Особисті дані
Повне ім'я	Анатолій Іванович Волобуєв
Народження	16 червня 1953(1953-06-16) (72 роки)
	Ворошиловськ, Луганська область, УРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1970 «Комунарець» (К) 18 (0) 1971 «Шахтар» (К) ? (?) 1972 «Горинь» (Р) ? (?) 1973 «Шахтар» (К) 5 (0) 1973—1975 СКА (Київ) ? (?) 1976—1979 «Колос» (П) ? (?) 1980—1981 «Мзіурі» (Г) ? (?) 1981—1982 «Динамо» (З) ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1988 1989—1998 2001 2002—2006 2008—2009 2009—2013	«Будівельник» (К) / «Сталь» (А) «Сталь» (А) «Сталь» (А) «Зоря» (Л) «Сталь» (А)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Футболом розпочав займатися в 1964 році^[4] в Алчевську. Перший тренер — Микола Петрович Гарібов^[4]. З 1969 року залучався до тренувань з головною командою міста, а вже в наступному сезоні дебютував у матчах серед команд класу «Б» в «Комунарці». Надалі виступав за клуби: «Шахтар» (Кадіївка), «Горинь» (Рівне), «Колос» (Павлоград), «Мзіурі» (Галі), Грузія^[4]. У 1971 році в складі збірної Луганської області, будучи її капітаном, вигравав Кубок України «Надія»^[5]. Кар'єру завершив у 30 років після травми меніска^[6].

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри в 1983 році почав працювати інструктором з фізичної культури і спорту в тресті «Комунарськбуд»^[5]. Тренував дітей чотирьох вікових груп^[6]. Того ж року на підприємстві організували дорослу футбольну команду «Будівельник»^[7]. Через два роки ця команда почала виступати в другій лізі першості області^[7]. У 1988 році «будівельників» очолив Волобуєв^[6]. У 1989 році «Будівельник» перейшов під юрисдикцію Комунарського металургійного комбінату, і з ініціативи Волобуєва команду, котра об'єдналася з «Комунарцем», назвали «Сталь». У 1990 році ця команда завоювала право грати у другій лізі чемпіонату СРСР^[5]. Під керівництвом Волобуєва алчевська «Сталь» пройшла шлях від чемпіонату України серед команд колективів фізкультури і до виступу у вищій лізі чемпіонату України^[5]. У сезоні 2012/13 років Волобуєв був визнав найкращим тренером ПФЛ^[8].

З 2007 по 2009 рік працював у луганській «Зорі». Був запрошений на посаду віцепрезидента зі спортивної роботи, але згодом змінив Олександра Косевича на посаді головного тренера^[9].

Політична діяльність

У 2010 році по мажоритарному округу № 2 (місто Алчевськ) був обраний до Луганської обласної ради^[1]. Працював у постійній комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, молоді та спорту^[1].

Освіта

У 1986 році закінчив Луганський педагогічний інститут. Кваліфікація — вчитель фізичної культури^[1].

Сім'я

Одружений. Дочка Марина^[4].

Нагороди

Нагороджений почесними званнями «Заслужений тренер України»^[1] та Заслужений працівник фізичної культури і спорту України^[1], Почесною грамотою Верховної Ради України^[1], медаллю «За працю й перемогу»^[10], найвищою нагородою ПФЛ — «Діамантовою відзнакою»^[11].