Вологодська губернія

Волого́дська губе́рнія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, утворена в 1796 та розташовувалася на півночі європейської частини Росії; за величиною друга губернія імперії, поступаючись лише Архангельській.

Вологодська губернія
Герб
Тип	губернія Російської імперіїd і губернія РСФРРd
Столиця	Вологда
Площа	112 381 км²[1]
Історія
• Попередник	Вологодське намісництво і Олонецька губернія
• Створено	12 (23) грудня 1796
• Розпущено	14 січня 1929[2]
• Наступник	Північний край і Північна область[d]
Входила до складу	РСФРР
Адміністративні регіони	Velsky Uyezdd (1796), Вологодський повітd (1796), Грязовецький повітd (1796), Kadnikovsky Uyezdd (1796), Каргопольський повітd (1919), Nikolsky Uyezdd (1796), Solvychegodsky Uyezdd (1796), Тотемський повітd (1796), Ust-Sysolsk Uyezdd (1796), Великоустюженський повітd (1796), Yarensk Uyezdd (1796)
Країна	Російська імперія,  Російська СФРР,  СРСР і  Російська республіка

Історія

Землі, які згодом зайняла Вологодська губернія, вже за давнини були заселені фіно-угорськими племенами. З XII—ХІІІ ст. сюди проникають помори і новгородці і засновують на цих землях ряд поселень (Вологду, Устюг та ін.). З XIV ст. серед місцевого населення поширюється християнство (св. Стефан Пермський — просвітник комі-зирян).

З захопленням Новгороду Вологодський край підпадає під владу Московії, задля чого додатково було проведено низку каральних походів.

У 1780 з трьох провінцій Архангелогородської губернії: Вологодської, Архангельської, Великоустюзької — утворено Вологодське намісництво, центром якого стала Вологда (місто з 1719 року).

В 1784 зі складу Вологодського намісництва виокремлено Архангельське намісництво, а в 1796 році запроваджено Вологодську губернію як самостійну адміністративну одиницю (з осередком у Вологді).

На початок ХХ століття площа Вологодської губернії становила ~ 402 112 км², а чисельність населення — 1 493 200 осіб. За даними перепису 1897 року 91,2 % населення губернії становили росіяни, 8,6 % — комі. Відсоток грамотності був 19,1 %.

У квітні 1918 вісім північно-західних губерній — Петроградська, Новгородська, Псковська, Олонецька, Архангельська, Вологодська, Череповецька і Північно-Двинська — були об'єднані в Союз комун Північної області, який, втім, уже за рік (в 1919 році) було скасовано.

14 січня 1929 Вологодська губернія скасована — на її місці було утворено Вологодський округ Північного краю.

Повіти

На початок XX століття до складу губернії входили 10 повітів:

• Вологодський;
• Грязовецький;
• Кадніковський;
• Вельський;
• Тотемський;
• Нікольський;
• Устюзький (або Великоустюзький);
• Сольвичегодський;
• Яренський;
• Усть-Сисольський.

Міст у губернії нараховувалось 13: губернське, 9 повітових і 3 позаштатні (Красноборськ, Лальськ, Верховажський).

В 1918 Велико-Устюзький, Нікольський, Сольвичегодський, Усть-Сисольський і Яренський повіти відійшли до нової Північно-Двинської губернії. У наступному, 1919, до складу Вологодської губернії було передано Каргопольський повіт Олонецької губернії. В 1924 скасовано Грязовецький повіт.