Брагінський Володимир Борисович

Володимир Борисович Брагінський (3 серпня 1931, Москва — 29 березня 2016, там само) — радянський і російський фізик-теоретик і експериментатор. Фахівець у галузі прецизійних та квантових вимірювань, детектування гравітаційних хвиль, систем з малою дисипацією, фундаментальних термодинамічних флуктуацій. Професор, головний науковий співробітник кафедри фізики коливань^[5] фізичного факультету МДУ, запрошений професор Каліфорнійського технологічного інституту (США).

Брагінський Володимир Борисович
Народився	3 серпня 1931(1931-08-03)  Москва, СРСР
Помер	29 березня 2016(2016-03-29)[1] (84 роки)  Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	фізик-теоретик, фізик, викладач університету
Alma mater	фізичний факультет МДУ
Галузь	фізика і теоретична фізика[2]
Заклад	МДУ
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Хохлов Рем Вікторович
Аспіранти, докторанти	Valery Mitrofanovd Farid Khalilid Mikhail Gorodetskyd
Членство	Академія наук СРСР Американська академія мистецтв і наук[3] Європейська академія[4] Національна академія наук США
Нагороди	P. N. Lebedev Gold Medald
Особ. сторінка	Сторінка на сайті фізфаку МДУ

Член-кореспондент РАН, член Європейської Академії, почесний закордонний член Американської академії мистецтв і наук, іноземний член Національної академії наук США.

Біографія

Закінчив фізичний факультет МДУ в 1954 році, працював там само з 1955 року. У 1959 захистив кандидатську, а в 1967 — докторську дисертацію. 1969 року здобув звання професора. У 1970-х роках очолював радіовідділення фізичного факультету МДУ. У 1987—2001 очолював кафедру молекулярної фізики та фізичних вимірів, у 2001—2002 завідував кафедрою фізики коливань.

Передбачив та експериментально продемонстрував ефекти пондеромоторного тертя та жорсткості в електромагнітному полі резонатора (1967). Ці ефекти лежать в основі багатьох сучасних досягнень у галузі макроскопічної квантової механіки, зокрема оптичного охолодження мікро- та наноосциляторів до нульового стану. Довів рівність модулів заряду електрона та протона на рівні 10⁻²¹ (1970) та продемонстрував справедливість принципу еквівалентності на рівні 10⁻¹² (1971). Передбачив існування меж чутливості координатних вимірів квантового походження, які тепер називаються стандартною квантовою межею^[en] (1967), запропонував та обґрунтував принципи нового класу вимірювань, що дозволяють подолати ці обмеження (квантові неруйнівні вимірювання^[en], 1977). Починаючи з 1974 року спільно з колегами по кафедрі відкрив існування фундаментального механізму втрат електромагнітних хвиль в ідеальних кристалах-діелектриках, що дозволило створити діелектричні радвисокочастотні резонатори з лейкосапфіру з добротністю понад 10⁹. У 1989 запропонував високодобротні оптичні мікрорезонатори з модами шепоту галереї. Разом із колегами на факультеті розробив кілька ключових елементів у детекторах гравітаційних хвиль, зокрема, підвіс пробної маси з часом релаксації понад 5 років.

Брагінський з колегами передбачив існування кількох нових фізичних ефектів: спін-квадрупольний гравітаційний ефект (1980), тертя через нульові коливання вакууму (1991), фундаментальні термопружні та терморефрактивні флуктуації (1999, 2000), параметричеу нестійкість у високодобротних оптичних резонаторах (2001).

З 1992 року наукова група Брагінського працювала в межах міжнародного наукового проєкту лазерної інтерферометричної гравітаційно-хвильової обсерваторії LIGO, яка у 2015 році відкрила гравітаційні хвилі.

Із 34 підготовлених ним кандидатів наук 12 стали докторами, із них 6 працюють професорами на різних кафедрах фізичного факультету МДУ.

Автор понад 240 статей та 4 монографій. Входить до числа найбільш цитованих російських вчених^[6].

Похований на Ваганьковському цвинтарі, ділянка 16^[7].

Нагороди та премії, почесні звання та посади

• 1975 — Золота медаль ім. П. М. Лебедєва АН СРСР^[ru]
• 1980 — Медаль Ф. Шіллера (Єнський університет, Німеччина)
• 1990 — Член-кореспондент Російської академії наук
• 1990 — Премія Фейрчальда (Каліфорнійський технологічний інститут, США)
• 1990 (і наступні роки) — Запрошений професор у Каліфорнійському технологічному інституті
• 1993 — Премія А. фон Гумбольдта (Товариство Макса Планка, Німеччина)
• 1995 — Обраний членом Європейської Академії
• 1996 — Запрошений лектор Інституту Нільса Бора, Данія
• 1999 — Ангстремівський лектор Уппсальського університету, Швеція
• 2004 — Почесний закордонний член Американської академії мистецтв і наук
• 2006 — Іноземний член Національної академії наук США

Основні роботи

• Брагинский В. Б. Физические эксперименты с пробными телами. — М.: Наука, 1970.
• Брагинский В. Б., Манукин А. Б. Измерение малых сил в физических экспериментах. — М.: Наука, 1974.
• Брагинский В. Б., Митрофанов В. П., Панов В. И. Системы с малой диссипацией. — М.: Наука, 1981.
• Брагинский В. Б., Полнарёв А. Г. Удивительная гравитация. — М.: Наука, 1985 (выпуск 39 серии «Библиотечка Квант»).
• Braginsky V. B., Khalili F. Ya. Quantum Measurement. Cambridge University Press, 1992.