Заманський Володимир Петрович

Володи́мир Петро́вич Зама́нський (* 6 лютого 1926, Кременчук, УРСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1988).

Заманський Володимир Петрович
Ім'я при народженні	Заманский Владимир Петрович
Народився	6 лютого 1926(1926-02-06) (99 років) Кременчук, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1958)
Роки діяльності	1960—1997
Дружина	актриса театру і кіно Наталя Клімова
IMDb	ID 0952519
Нагороди та премії

Зовнішні зображення
	Володимир Заманський у фільмі «Два капітани» (1976)

Біографія

Ріс без батька, а в 1941 році, коли до міста увійшли німці, залишився і без матері.

У 1944—1945 роках служив в армії. У 1942 році Заманський став курсантом Ташкентського політехнікуму зв'язку, а в 1943 р. його закликали до лав Червоної Армії. У червні 1944 року радистом самохідного полку № 1223 брав участь у прориві 2-го Білоруського фронту під Оршею. У складі цього полку з невеликою перервою через поранення прослужив до кінця війни. Після війни у складі Північної групи військ продовжив службу в лавах Радянської Армії.

У 1950 році за участь у побитті командира взводу був засуджений на дев'ять років таборів. Разом з іншими ув'язненими працював на будівництвах Харкова, будував Московський університет. За висотні, небезпечні для життя роботи термін було скорочено.

У 1958 році закінчив школу-студію МХАТ (курс Г. А. Герасимова).

У 1958—1966 — актор московського театру «Современник» (Сучасник).

У 1972—1980 роках — актор театру-студії кіноактора, далі працював за договорами.

Дебютував у кінематографі в 1959 році. Зіграв у кіно, телеспектаклях і серіалах понад вісімдесят ролей — переважно військових, партійних і виробничих працівників.

У 1998 році вирішив покинути світське товариство, кинув кіно, переїхав до Мурома, де й досі живе, займаючись домашнім господарством.

Нагороди

• Медаль «За відвагу» (1945)
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (1985)
• Лауреат Державної премії СРСР (1988 — за роль Олександра Лазарєва у фільмі «Перевірка на дорогах»)
• Орден Пошани (2009)
• Почесний громадянин Мурома (2013)

Фільмографія (неповна)

• «Коток і скрипка» (1960, к/м, Сергій)
• «На семи вітрах» (1962, Володимир Васильєв, старший лейтенант)
• «Три доби після безсмертя» (1963, кіностудія Довженка, капітан-лейтенант)
• «Поки жива людина» (1963, Павло Широков)
• «Будується міст» (1965, парторг будівництва Перов)
• «Не найвдаліший день» (1966, Митя Степанов)
• «Людина без пашпорту» (1966, «Білий», він же Олександр Матвійович Рябич)
• «Прощавай» (1966, Одеська кіностудія, новий комдив)
• «Першоросіяни» (1967, Василь)
• «Результат» (1967, чекіст)
• «Карантин» (1968, Київська кіностудія, лікар Махов)
• «Випадок зі слідчої практики» (1968, Одеська кіностудія, Семен Сухарєв)
• «Не жити мені без тебе, Юста» (1969, Ризька кіностудія)
• «Місія в Кабулі» (1970, Олексій Рєпін, воєн. радник)
• «Біг» (1970, товариш Баєв)
• «Інспектор карного розшуку» (1971, кіностудія Довженка, «Кріт», грабіжник-рецидивіст)
• «Перевірка на дорогах» (1971, Олександр Лазарєв)
• «Соляріс» (1972, Кріс Кельвін — озвучування ролі Донатаса Баніоніса)
• «Крапка, крапка, кома…» (1972, Каретников, тато Жені)
• «Віра, Надія, Любов» (1972, кіностудія Довженка, Матвій Філімонов, революціонер)
• «Тут наш будинок» (1973, Олексій Чешков)
• «Виліт затримується» (1974, Бакченін Сергій Петрович, офіцер-розвідник)
• «Небо зі мною» (1974, Дмитро Грибов)
• «Киш і Двапортфеля» (1974, завуч Пал Палич)
• «Земляки» (1974, секретар Райкому)
• «Повітроплавець» (1975, Лев Мацієвич)
• «Єдина» (1975, Григорій Валер'янович Татаринцев)
• «Два капітани» (1976, доктор Іван Іванович)
• «Довга, довга справа...» (1976, Федір Гаврилович, заступник прокурора)
• «Друга спроба Віктора Крохіна» (1977, Станіслав Олександрович)
• «У зоні особливої уваги» (1977, полковник, командир полку «Південних»)
• «Пил під сонцем» (1977, есер Шитов)
• «Чужа» (1978, Олексій Путятін)
• «Незручна людина» (1978, кіностудія Довженка, Григорій Верстов)
• «Циган» (1979, Одеська кіностудія, Привалов)
• «Алегро з вогнем» (1979, Одеська кіностудія, Іванков)
• «Сімейне коло» (1979, кіностудія Довженка, Медведєв)
• «Сталкер» (1979, телефонний співрозмовник Професора (голос)
• «Канікули Кроша» (1980, вітчим Костя)
• «Ми смерті дивилися в обличчя» (1980, полковий комісар)
• «Не стріляйте в білих лебедів» (1980, Михайло Матвійович, турист)
• «Остання втеча» (1980, Горбатов)
• «Хто заплатить за удачу» (1980)
• «Мелодія на два голоси» (1980)
• «Очікування полковника Шалигіна» (1981, Одеська кіностудія, Георгій Валеріанович — озвучування ролі Віктора Плюта)
• «Грибний дощ» (1981, Михал Михалич)
• «День командира дивізії» (1983, командир полку Засмолін)
• «Берег» (1984, Зикін)
• «Сніг у липні» (1984, Одеська кіностудія, Возников)
• «Поживемо — побачимо» (1985, Одеська кіностудія, Яков Степанович)
• «Скорботна бездушність» (1986, Мадзіні)
• «Розмах крил» (1986, Васильков, штурман)
• «Міф» (1986, Єгор)
• «Там, де нас немає» (1986, Олександр Михайлович)
• «Завтра була війна» (1987, Люберецький)
• «Гражданин убегающий» (рос.) (1989, к/м, Павло)
• «Дні затемнення» (1988, Снеговой)
• «Корабель» (1988, Льоня)
• «Сто днів до наказу» (1990, невідомий)
• «Ботанічний сад» (1997, Петро Миколайович) та ін.

Джерела

• Коротка біографія [Архівовано 31 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Владимир Заманский [Архівовано 24 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Помнить. Актёры — фронтовики [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)