Кудра Володимир Пантелеймонович

Володи́мир Ку́дра (псевдо: Бурлака, Заграва, Орест, Роман, ТМР, Р. Бурлака, Старий ; (нар. 1922, с. Малий Омеляник (нині частина м.Луцька) чи Боголюби, Луцький район Волинська область — пом. 8 липня 1955, с. Сушки Коростенський район, Житомирська область) — учасник українського повстанського руху, керував націоналістичним підпіллям у північних районах Житомирщини та Київщини. Сотенний УПА (1943), поручник (14.10.1951), відзначений Срібним Хрестом Заслуги (1952), Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги, Бронзовим Хрестом Заслуги, медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

Володимир Кудра
Поручник
Загальна інформація
Народження	1922(1922) с. Малий Омеляник чи Боголюби Луцький район Волинська область
Смерть	8 липня 1955(1955-07-08) с. Сушки Коростенський район Житомирська область) (Вогнепальне поранення)
Національність	українець
Псевдо	«Бурлака», «Заграва», «Орест», «Роман», «ТМР», «Р. Бурлака», «Старий»
Партія	ОУНР
Військова служба
Роки служби	1943 —1944
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА
Формування	УПА «Північ»
Командування
Референт СБ ОУН (б) в Луцькому р-ні 1941 — перша половина 1943 Чотовий І-ї сотні УПА «ім. Коновальця» березень 1943 — березень 1944 Керівник націоналістичного підпілля у північних районах Житомирщини та Київщини 1945 — пом. 8 липня 1955
Нагороди та відзнаки
Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах»

Життєпис

Походить Володимир Кудра з бідної селянської родини. У 1937 році закінчив Луцьку семирічку. Далі навчався на курсах садівників-городників. Станом на 1940 рік — випускник педагогічних курсів. Працював слюсарем на Луцькій авторемонтній базі.

Володимир Кудра став членом ОУН у 1939 році. Він входив до формування «Січ», «Господарської служби України». Протягом 1941 — перша половина 1943 років — провідник куща, референт СБ ОУН (б) в Луцькому р-ні. Починаючи із березня 1943 — березень 1944 років — чотовий І-ї сотні УПА «ім. Коновальця». Учасник кількох рейдів у Житомирській та Хмельницькій обл^[1][2].

У березні 1944 року був відряджений на Холмщину. Згодом керував проводом Малинського району Житомирщини, очолював округи «Плацдарм» (Північна Київщина) та «Роздоріжжя» (Північна Житомирщина) (березень — травень 1945 року). Повернувся на Волинь у червні 1945 року. Відтоді до середини 1955 року — багаторазовий учасник пропагандистських походів на Східноукраїнські землі (СУЗ). Двічі важко поранений у ноги (осінь 1948 року, серпень 1949 року)^[3].

У 1952 році на його розшук керівництво МДБ відрядило 1700 співробітників.

Загинув разом з підпільником Олександром Усачем («Лисом») в сутичці з чекістсько-військовою групою, яка стала останнім боєм УПА на Житомирщині^[4][5]. За радянськими даними, у 1944—1955 роки на рахунку боївки В. Кудри було 11 «терактів», 112 нападів на колгоспи та магазини, 22 напади на сільради, 5 випадків затримання і звільнення радянського партійного активу, 77 випадків поширення підпільної літератури^[6].

Див. також

• Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА
• Командири УПА
• Лицарі ОУН та УПА