Поляченко Володимир Аврумович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляченко.

Володи́мир Авру́мович Поля́ченко (14 серпня 1938(19380814), Київ — 20 квітня 2012, Київ) — український політичний діяч, інженер, підприємець, почесний Президент холдингової компанії «Київміськбуд», народний депутат України 5—6 скликань, Почесний Консул Республіки Чилі в Україні. Герой України (2003), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003).

Володимир Аврумович Поляченко
Володимир Поляченко
Народився	14 серпня 1938(1938-08-14) місто Київ
Помер	20 квітня 2012(2012-04-20) (73 роки) місто Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	політик, інженер
Alma mater	Київський національний університет будівництва і архітектури
Членство	Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1] і народний депутат України[2]
Партія	Політична партія «Наша Україна»
У шлюбі з	Лариса Юліївна
Діти	Син Юрій, дочка Дар'я
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений будівельник України Державна премія України в галузі архітектури
Сайт	polyachenko.openua.net/bio.php

Народний депутат України
5-го скликання
Наша Україна	25 травня 2006	—	8 червня 2007
6-го скликання
НУНС	23 листопада 2007	—	20 квітня 2012

Біографічні відомості

Народився 14 серпня 1938 (м. Київ); дружина Лариса Юліївна; син Юрій; дочка Дар'я.

У 1961 закінчив факультет бетонних і залізобетонних виробів Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «інженер-будівельник-технолог».

З 1961 — майстер, з 1962 — головний технолог, завод залізобетонних виробів № 2 тресту «Буддеталь». З 1972 — директор, завод залізобетонних виробів ЗЗБВ-5. З 1976 — керівник, трест «Буддеталь» Головкиївміськбуду. 1979—1982 — заступник начальника, Головкиївміськбуд. 1982—1988 — начальник, управління «Київрембуд» при Київському міськвиконкомі. 1988—1992 — 1-й заступник начальника, Головкиївміськбуд. З 1992 — президент, холдингова компанія «Київміськбуд». Серпень 1995 — травень 2006 — голова правління — президент, Холдингова компанія «Київміськбуд». Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (лютий 2003 — березень 2006). Член Центральної ради Української партії «Єдність» (грудень 2001—2005). Депутат Київської міськради (жовтень 2002 — квітень 2006). Обраний депутатом Київської міськради (квітень 2006). Академік Академії будівництва та архітектури.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 7 в списку. На час виборів: президент АТ "Холдингова компанія «Київміськбуд», член Української партії «Єдність»^[3]. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 219, м. Київ, 2 місце з 22 претендентів.

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 32 в списку. На час виборів: голова правління холдингової компанії «Київміськбуд», член НСНУ. Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 32 в списку.

11 березня 2010 увійшов до провладної коаліції, ставши тушкою. 27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

Співавтор методики «Нетрадиційні методи організації будівництва в період переходу до ринкових відносин» (1995).

Надгробок

меморіальна дошка

Останні роки життя страждав на онкологічне захворювання^[4]. Помер 20 квітня 2012 року. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі, біля центрального входу (ділянка № 86, 50°29′18.39″ пн. ш. 30°23′40.1″ сх. д.).

Нагороди

• Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003)^[5].
• Орден «Знак Пошани».
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 серпня 2008)^[6]
• Ордени «За заслуги» III, II (листопад 1996)^[7], I ст. (серпень 1998)^[8].
• Герой України (з врученням ордена Держави, 14 серпня 2003).
• Почесна грамота КМ України (травень 2000^[9], серпень 2003^[10]).
• Срібний Орден Святого князя Володимира Великого II ст. (лютий 1999, УПЦ МП).
• Заслужений будівельник України (1992).

Вшанування пам'яті

9 серпня 2012 року в Києві, на будинку ПАТ ХК «Київміськбуд», що знаходиться за адресою вулиця Михайла Омеляновича-Павленка 4/6, Володимиру Поляченку була встановлена гранітна меморіальна дошка, яка згодом була замінена бронзовим погруддям. Під погруддям напис:

«У цьому будинку з 1988 по 2012 рік працював видатний будівничий, талановитий організатор будівельної справи, Герой України, Почесний громадянин міста Києва Поляченко Володимир Аврумович».[11]