Яцола Володимир

Володи́мир Іванович Яцо́ла (22.04.1954 — 18.10.1979) — прикарпатський композитор^[1], аранжувальник та музичний керівник ВІА «Гуцулочки».

Зірка його таланту яскраво світила на небосхилі української естради 70-х років поруч із зіркою Володимира Івасюка.

Яцола Володимир
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Яцола Володимир Іванович
Причина смерті	утоплення (ймовірно вбивство)
Роки активності	1972–1979
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Інструменти	баян
Гурт	ВІА "Гуцулочки"

Біографія

Володимир Яцола народився в сім'ї військовослужбовця 22 квітня 1954 року у селі Сотницька Балка Новоукраїнського району на Кіровоградщині. 1965 р. переїхав з батьками до Івано-Франківська, де вступив до музичного училища ім. Д. Січинського за спеціальністю баян. Після служби у лавах Радянської армії навчався в Івано-Франківському педінституті на відділенні музики і співів. Одночасно був музичним керівником ВІА «Гуцулочки».

В цей період «Гуцулочки» досягли неабиякого злету. Виступали в Києві, в Москві та інших містах Радянського Союзу. Здійснювали і закордонні турне, зокрема до Японії (1977), Польщі (1978). За успіхи ансамбль був удостоєний золотої медалі, а керівники нагороджені грамотами.

Вже під час навчання в музичному училищі у Володі проявився хист до композиції. Пісня «Привітальна» (Карпати-гори) на слова Романа Біля [Архівовано 18 грудня 2019 у Wayback Machine.] з'явилась1972 р. Згодом з'явились пісні «Гей як сонце спати ляже», «Загубив — не вернеш», «Чари», «Квіти сонця», «Квітне Україна», «Анничка», «Танго кохання», «Пора весіль», «Печаль матері» та інші твори. ВІА «Гуцулочка» співали в основному його твори, або його обробки народних пісень. Відома фірма «Мелодія» навіть випустила їхню платівку 1979 р.

Яцола брав активну участь у роботі Спілки композиторів України, підтримував творчі зв'язки з Романом Білем, Микола Кубик, Романом Юзвою, Степаном Пушиком, Остапом Гавришем та ін.

Яцолу не любив радянський лад за його патріотизм і його українську принциповість. Коли були якісь закордонні турне, то обов'язковим було включення в репертуар пісень російською мовою. Зі спогадів друзів звучить фраза Яцоли: «А де ви бачили, щоб гуцули співали російською?» А ще, коли загинув Володимир Івасюк, Яцола казав: «Зі мною буде те саме…»^[2]. І на превеликий жаль слова Яцоли справдилися.

18 жовтня 1979 року^[3], рівно через п'ять місяців після загибелі Володимира Івасюка, Володимир Яцола був знайдений мертвим у ставку в Івано-Франківському парку імені Тараса Шевченка. За однією з версій, Володимира Яцолу так само як і Володимира Івасюка вбили співробітники КДБ.

2006 року силами творчої інтелігенції Івано-Франківська (Надії Кукурузи, Марти Шевченко, Лесі Соболевської, друзів Володимира Яцоли Володимира Бондаренка та Ярослава Карціва) а також видавництва «Лілея» було видано нотну збірку пісень Володимира Яцоли «Недописані мелодії… недоспівані пісні…» По можливості кожну пісню цієї збірки буде занесено на сайт [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.].^{[джерело не вказане 2068 днів]}

Пісні Володимира Яцоли^[4]звучать і сьогодні та є взірцем для сучасної естрадної української пісні^{[джерело не вказане 2068 днів]}. Далеко не всі твори дійшли до сучасників, бо загинув Володимир за невідомих обставин і папка з нотами його нових пісень яка була при ньому, була вкрадена, і дотепер не відомо, чи були вони знищені взагалі, чи зберігаються в спеціальному архіві СБУ.