Волошенко Андрій Прокопович

Волошенко Андрій Прокопович (нар. 19 серпня 1883, с. Процівка (нині в межах міста Ромни, Сумська область) — пом. 7 лютого 1959, Москва) — український архітектор, художник і музикант-аматор.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волощенко.

Волошенко Андрій Прокопович
Основна інформація
Дата народження	19 серпня 1883(1883-08-19)
Місце народження	Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті	7 лютого 1959(1959-02-07) (75 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Професії	музикант, бандурист, архітектор
Освіта	Миргородський керамічний технікум (1903)

Біографія

Народився 19 серпня 1883 року в селянській родині на Полтавщині. З юних років виявляв хист до малювання та музики, зокрема навчився гри на бандурі. У 1895 році закінчив Процівське початкове народне училище, після чого працював писарем у Роменській земській управі. У 1898—1903 роках Волошенко здобував художньо-промислову освіту в Миргородській художньо-промисловій школі імені М. В. Гоголя, навчаючись як стипендіат від роменського земства. Під час навчання вдосконалював майстерність гри на бандурі, беручи уроки у відомого кобзаря Михайла Кравченка, та брав активну участь у концертній діяльності. Волошенко є автором музики до відомого українського романсу на слова Михайла Старицького «Ніч яка місячна». Бандура Андрія Волошенка слугувала прототипом для серійного виробництва інструментів, налагодженого його товаришем Василем Овчинниковим на московській фірмі «А. Кальпус і Ко»^[1].

Протягом 1903—1914 років навчався у Московському училищі живопису, скульптури та зо, яке успішно закінчив, здобувши звання архітектора з правом самостійного керівництва будівельними роботами. У 1914 році став дійсним членом Московського архітектурного товариства. Волошенком було споруджено низку громадських та житлових будівель^[1].

Його архітектурні здібності були відзначені на конкурсах:

• У 1938 році він отримав першу премію за проєкт 12-квартирного кам'яного будинку (архітектурний девіз «Піраміда в колі»).
• Того ж року він здобув третю премію за проєкт дерев'яного будинку (девіз «Корінь з п'ятірки») на конкурсі, організованому Народним комісаріатом шляхів сполучень СРСР для будівництва житла робітників залізничного транспорту.
• Брав участь у проєктуванні Байкало-Амурської залізниці (БАМ)^[1].

У 1940-х роках обіймав посаду старшого архітектора відділу каталогу Академії Архітектури СРСР. Паралельно з архітектурними здобутками, Волошенко активно розвивав свій талант як живописець. Він створив значну серію портретів-мініатюр, пейзажів, натюрмортів. Також працював як майстер книжкової графіки, зокрема створив ілюстрації до поеми О. Пушкіна «Руслан і Людмила» та малюнки для книги академіка О. Є. Ферсмана^[1].

Андрій Волошенко помер 7 лютого 1959 року в Москві від важкої хвороби серця. Значна частина його творчої спадщини зберігається у Роменському краєзнавчому музеї, включаючи акварелі, мальовану абетку та серію ілюстрацій до казок. На його честь названа одна з вулиць міста Ромни^[1].

У травні 1976 року в Роменському музеї відкрилася його перша персональна виставка. У 2013 році відбулася його персональна виставка «Творячи прекрасне — творив вічне»^[1].

Проживаючи у Москві, він продовжував грати на бандурі. В останні роки життя музичні інструменти митця — бандура і ліра — були передані до Державного центрального музею музичної культури ім. М. І. Глінки в Москві^[1].

Помер 7 лютого 1959 року у Москві від важкої хвороби серця.