Вольний Федір Григорович

Федір Григорович Вольний (рос. Фёдор Григорьевич Вольный; 1 січня 1908, Селище шахти «Північна», Дзержинський район, Донецької області — 16 червня 1974, Луганськ, УРСР, СРСР) — радянський письменник: драматург і прозаїк, комсомольський і партійний діяч, шахтар. Член Національної спілки письменників України c 1953^[1][2].

Федір Григорович Вольний
рос. Фёдор Григорьевич Вольный
Народився	1 січня 1908(1908-01-01)  Сєверний, Краснодонська міська рада, Луганська область
Помер	16 червня 1974(1974-06-16) (66 років)  Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Поховання	Луганськ
Країна	СРСР
Діяльність	письменник, гірник, драматург, педагог
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»

Біографія

Федір Вольний народився 1 січня 1908 року в селищі шахти «Північна» Дзержинського району Донецької області  в сім'ї потомствених гірників^[3][1][2].

З 12 років Федір трудився на шахтах Красного Луча підземним робітникам: саночником, плитовим, коногоном, кріпильником, Камеронщик^[3][1].

У 1921 році хвиля вступив до комсомолу і пізніше очолює комсомольські організації Красного Луча та Антрацита.^[3][2] В цей час виступив одним із зачинателів піонерського руху в Донбасі

Працював в ЧК, в складі частин особливого призначення брав участь в боротьбі з бандитизмом^[2].

У 1920-х роках виступив організатором першого шахтарського театру робітничої молоді (ТРАМу)^[3][1][2].

У 1928 році, працюючи на шахтах, почала літературну діяльність з повісті «Секретар комсомолу»^[3], которую поставил в 1930 году^[1][2]. Первая повесть Вольного была направлена Максиму Горькому в Сорренто, у которого получила позитивную оценку^[1][2].

Позже — в 1932 году Фёдор Вольный поставил пьесу «Большевистская формула»^[1][2].яку поставив в 1930 році. Перша повість Вільного була спрямована Максиму Горькому в Сорренто, у якого отримала позитивну оцінку ^[2].

Без відриву від виробництва пройшов курс Державної академії художніх наук^[3][1].

У передвоєнні роки написав кіноповісті «Боротьба» і «Боротьба триває», а також п'єсу «Суперники»^[1].

Брав участь у Великій Вітчизняній війні.^[3][1]. З 1942 року — комісар 137 окремої артбатареі протитанкової оборони гірничорятувальної дивізії^[1]. Нагороджений медалями. Після поранень і контузій був визнаний непридатним до військової служби і до кінця війни викладав у військових училищах^[2].

Після демобілізації перебував на партійній роботі продовжуючи писати^[3][2].

З 1947 року продовжує трудову діяльність на шахтах Красного Луча та Ворошиловграда^[3][2].

У повоєнні роки Вільним створено ряд п'єс: «Дорога щастя» (1949), «Міра любові» (1952), «Сувора повість» і «Я люблю тебе, життя» (1960), а також оповідань і повістей «Роман Крига» (1959), «Тимко» (1964), роману «Третій східний» та інших. Федір Григорович також пише статті, нариси і розповіді про Донецький край і про трудівників-шахтарів ^[2].

Федір Григорович Вольний помер 16 червня 1974 року в Луганську, де і похований^[3][1][2].