Вольська Францішка

Францішка (Стефанія) Вольська (уроджена Лехно-Васютинська; 1863, Київщина — 1930) — українська громадська діячка польського походження, відома, насамперед, своєю активною громадською діяльністю в Києві наприкінці ХІХ на початку ХХ століття.^[2][3]

Францішка Вольська
Народилася	1863(1863) Київщина[1]
Померла	1930(1930)
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  УРСР
Національність	полька
Діяльність	громадська діячка, видавець
Конфесія	католицтво

Життєпис

Францішка Вольська народилася у 1863 році. Одружилася зі Стефаном Вольським. Мала дочок Софію (1894 р.н.) — у майбутньому громадську діячку, та Марію.

Наприкінці ХІХ — першій чверті ХХ століття Вольська була громадською діячкою в Києві. На початку ХХ століття у помешканні Вольських на Фундуклеївській, 10 проходили зібрання «українців польської культури». Дискусії велися українською мовою, а всі присутні проголошували себе українцями польської культури, пов'язаними своїми політичними інтересами з українським народом^[4]. Погоджуючись з позиціями Липинського, Вольська виступала за самостійність українського народу, на відміну від більшості інших учасників зібрання, що були фактично прихильниками так званої «Історичної Польщі»^[5]. У 1912 році за підтримки діячки вийшла друком об'ємна збірка наукових робіт та історичних документів «З історії України» Липинського^[6].

Під час Першої світової війни була ініціатором допомоги в'язням-галичанам. У 1917 році вона заснувала в Києві громаду українців-католиків^[7].

22-23 грудня 1921 року Вольська, поряд із Софією Вольською-Мурською, Оленою Січинською, Ольгою Коренець, Оленою Степанів, Оленою Федак-Шепарович, входила до організаційного комітету З'їзду українських жінок у Львові.

Францішка Вольська була серед членів редакції альманаху «Z dziejów Ukrainy»^[8]. Видавала українську дитячу літературу, редагувала журнал «Волошки» в Києві^[9].

Померла видавець та громадська діячка у 1930 році.