Вольфганг Вілльріх

Вольфґанґ Вілльріх (нім. Wolfgang Willrich; 31 березня 1897, Геттінген — 18 жовтня 1948, Геттінген) — німецький «расовий художник» (графік-портретист) і теоретик мистецтва.

Вольфганг Вілльріх
нім. Wolfgang Willrich
Автопортрет (1941).
Народився	31 березня 1897(1897-03-31)[1][2]  Геттінген, Німецька імперія[1]
Помер	18 жовтня 1948(1948-10-18)[1][2] (51 рік)  Геттінген, Нижня Саксонія, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина  ·злоякісна пухлина
Країна	Німеччина
Діяльність	художник, куратор, письменник, мистецтвознавець, візуальний митець, ілюстратор
Галузь	образотворче мистецтво[3], ілюструванняd[3] і творче та професійне письмоd[3]
Alma mater	Дрезденська академія мистецтвd (1927)
Знання мов	німецька
Членство	СС
Військове звання	Фельдфебель
Батько	Гуго Вілльріхd
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в родині історика Гуго Вілльріха з глибокими селянськими коренями. Талант Вілльріха проявився ще в молодості. Приїхавши в 1915 році в Берлін, щоб вчитися в коледжі, він помітив декаданс у всіх напрямках мистецтва. У 1916 році він вступає на службу в 251-й піхотний полк у званні унтер-офіцера. Воював на Західному фронті, в кінці війни потрапив у полон. Перебуваючи в полоні, він багато займався малюванням. Його перші роботи були видані Міжнародним Червоним Хрестом в журналі для полонених.

Після звільнення продовжив навчання. з 1920 по 1927 навчався в Дрезденській академії образотворчих мистецтв. З 1927 по 1931 рік вивчав біологію. Вступив в Танненберзький союз Людендорфа, однак, непорозуміння між ним і Матільдою Людендорф змусили його піти зі Спілки, але він продовжував видаватися в їх журналі.

Вілльріх був відомий своїми портретами нордичних расових типів. У 1933–34 роках був співробітником Імперського міністерства культури, але знову був змушений піти через проблеми з оточенням Людендорфа. Пізніше Ріхард Дарре надав йому можливість стати незалежним працівником (з 12 травня 1934 спонсором Вілльріха стає Головне управління рас і поселень СС), що дозволило Вілльріху продовжувати малювати нордичних селян, чим він займався з великим натхненням.

Разом із Альфредом Розенбергом і Паулем Шульце-Наумбургом Вілльріх вважається одним з найбільш фанатичних прихильників нацистської мистецької політики, «нетолерантної» до представників модернізму і єврейського мистецтва.

Багато його робіт публікувалися на поштових листівках і плакатах, але він продовжував зберігати свою незалежність. Вілльріх відхилив пропозицію Генріха Гіммлера стати почесним членом СС і так і не вступив у НСДАП. Він вважав боротьбу Третього Рейху проти дегенеративного мистецтва занадто пасивною. У грудні 1937 року Вілльріх опублікував своє дослідження «Очищення храму німецького мистецтва. Мистецтво політичної полеміки для відновлення німецького мистецтва в дусі скандинавської природи». Ця різка критика стала важливим інструментом для проєктування і організації виставки «дегенеративного мистецтва» в Мюнхені. Разом з Вальтером Гансеном і графом Клаусом фон Баудіссеном він допомагав в організації експозиції 1937 року.

У 1939 році попросив відправити себе на фронт як фронтового художника, побував у Польщі, Франції, Норвегії, Фінляндії та СРСР. За цей час він зробив багато портретів військових командирів. Пізніше він пише багато портретів кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста. В кінці 1943 року повертається в Берлін, де продовжує роботу.

Останні роботи Вілльріха були виконані після війни в Аргентині. Помер від раку.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (1916)
  • 1-го класу (1918)
• Премія Товариства догляду за німецькими полоненими (Швейцарія) (1919)
• Почесна грамота Дрезденської академії (1924)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Галерея

• 
  Воїн і Смерть (автопортрет, 1918).
• 
  Портрет Йозефи Візер (1938).
• 
  Родина (1939).
• 
  Портрет доктора медицини Лідії Мюллер (1939).
• 
  Портрет Георга Кепплера, оберфюрера військ СС (1940).
• 
  Портрет генерал-полковника Гудеріана (1940).
• 
  Солдат (1940).
• 
  Портрет Ервіна Роммеля (1941).
• 
  Оберст-лейтенант Вернер Мьольдерс — наш найкращий льотчик-винищувач (1941).
• 
  Портрет Агнес Мігель (1942).
• 
  Портрет барона фон Мальцана (1942).
• 
  Від гітлерівського юнака до офіцера сухопутних військ — твій шлях! (пропагандистський плакат, 1943).

Бібліографія

• Bauerntum als Heger Deutschen Blutes (1935)
• Nordisches Blutserbe im süddeutschen Bauerntum, Verlag F. Bruckmann, 1938 (zusammen mit Oskar Just)
• Des Edlen ewiges Reich (1941)
• Des Reiches Soldaten (1943)
• Portraitzyklus: Deutscher Blutadel in aller Welt
• Kunst und Volksgesundheit, Schriftenreihe des Reichsausschusses für Volksgesundheitsdienst, Heft 7, Reichsdruckerei, Berlin 1934
• Säuberung des Kunsttempels – Eine kunstpolitische Kampfschrift zur Gesundung deutscher Kunst im Geiste nordischer Art, J. F. Lehmanns Verlag, München 1937
• Gespräch in der Normandie, Sonderdruck aus der Zeitschrift „Odal“, 10. Jahrgang, Heft 6, Juni 1941
• Des Reiches Soldaten, Verlag Grenze und Ausland, Berlin 1943
• Von unseren Frauen, Tornisterschrift, Heft 84, Verlag Grenze und Ausland, Berlin 1944
• Dafür kämpfte der deutsche Soldat, Dürer-Verlag, Buenos Aires 1949 [Begonnen im Auftrage des Oberkommandos des Heeres wurde die Arbeit in den Kriegswirren nicht mehr veröffentlicht. Die Zeitschrift „Der Weg – El Sendero“ veröffentlichte sie nach dem Tode des Künstlers in Argentinien.]
• Oskar Just / Wolfgang Willrich: Nordisches Blutserbe im süddeutschen Bauerntum, Geleitwort von Reichsbauernführer R. Walther Darré, Verlag F. Bruckmann, München 1938
• Hellmut Sommer: Völkerwanderung im 20. Jahrhundert, vom volksdeutschen Aufbruch ins Reich, Illustrationen von Wolfgang Willrich, 1940

Посилання

• Біографія і деякі картини Вольфґанґа Вілльріха. [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]