Ворона Олександр Іванович

Воро́на Олекса́ндр Іва́нович (17 січня 1941(19410117), Макіївка, Сталінська область, УРСР, СРСР) — український художник і графік. Член Національної спілки художників України (1994)^[1].

Ворона Олександр Іванович
|премії=
Народження	17 січня 1941(1941-01-17) (84 роки) Макіївка, Сталінська область, УРСР
Країна	СРСР,  Україна
Жанр	живопис, графіка
Навчання	Ворошиловградське художнє училище
Член	Національна спілка художників України
Премії	Корсунь-Шевченківська літературно-художня премія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ворона.

Життєпис

Олександр Іванович Ворона народився 1947 р. у Макіївці (Донецька область). У 1974 р. — закінчив Ворошиловградське художнє училище, викладачі — В. Вайнреб, Є. Чумак.

Проживав на півночі Росії, на південному березі Криму, у Надволжі, Центральній Україні. 1982 року повернувся на Донеччину.

У 1994 р. — став членом Національної спілки художників України.

Жив і працював у Донецьку. Коли у 2014 р. Донецьк і Макіївку захопили терористи, не зміг працювати й у 2014 р. переїхав у Черкаську область, до міста Корсунь-Шевченківський. Тут став членом місцевого осередку художників «Янталка».

Творчість

Працює в царині станкового живопису (пейзаж, портрет, натюрморт, тематичний живопис). Картини художника знаходяться в Донецькому художньому, Макіївському історико-краєзнавчому, Бахмутському краєзнавчому музеї, а також у приватних колекціях в Україні і за кордоном^[2].

Основні роботи: «Надія» (1976), «Автопортрет» (1979), «Мати» (1987), «Калина красна (В. Шукшин)» (1989); «Квіти польові» (1990), «Моя Батьківщина — Макіївка» (1991), «Вечірня мелодія» (1992), «Осінні брижі», «Зима минула» (обидва — 1993), «Короткий відпочинок», «Пейзаж із білим конем» (обидва — 1994), «Туман розходиться» (1995), «Осінь у селі», «У місто» (обидва — 1996), «Літній букет», «Квітневий сніг» (обидва — 1997), «Присвята О. Пушкіну» (1998), «Край Донецький», «Тепла зима» (обидва — 1999), «Слов'яногірська весна», «В осінньому парку», «Березневий ранок», «Зима. На Кам'яних Могилах» (усі — 2000), «Травень у селі», «Серед Дикого Поля» (обидва — 2002), «Осінь на Осколі» (2003).^[3]

Участь у спільній виставці «Різдвяна» у Черкаський художній музей разом з Черкаською організацією Національна спілка художників України (11 грудня 2020)^[4].

Нагороди

Живописець є неодноразовим лауреатом виставок-конкурсів, має чисельні дипломи, грамоти та подяки.

2016 р. — Корсунь-Шевченківська літературно-художня премія^[5].

Персональні виставки

Персональні виставки проходили у Донецьку, (1989, 1993, 1997, 1998, 2007, 2012), Макіївка (2003, 2009) і Артемівську (1998, 2001, 2003).

Після переїзду у Черкаську область:

• Корсунь-Шевченківський (2016).
• Черкаський художній музей (6 червня 2016)^[6].
• Корсунь-Шевченківський (2017) [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Черкаський художній музей (3 березня 2020). «Мої улюблені образи»^[7].
• Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник «Мої улюблені образи» (2020)^[8].