Воронюк Володимир Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Воронюк; Воронюк Володимир.

Володимир Анатолійович Вороню́к (22 квітня 1961, Зарічне — 23 серпня 2022) — український живописець і педагог; член Спілки художників України з 1995 року. Заслужений художник України з 2019 року^[1].

Воронюк Володимир Анатолійович
Народження	22 квітня 1961(1961-04-22)  Зарічне, Тульчинський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть	23 серпня 2022(2022-08-23) (61 рік)
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж і натюрморт
Навчання	Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1984) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1991)
Вчитель	Жуковський Едуард Федорович, Косович Віталій Якович і Філіпенко Валентин Володимирович
Діяльність	художник, педагог
Працівник	Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка
Член	Спілка художників України
Роботи в колекції	Вінницький обласний художній музей
Нагороди

Біографія

Народився 22 квітня 1961 року в селі Зарічному Тульчинського району Вінницької області (нині Україна). Упродовж 1978—1984 років навчався на відділені художньої обробки металу у Вижницькому училищі прикладного мистецтва^[2] у Едуарда Жуковського, Віталія Косовича.

З 1985 по 1994 рік викладав у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, одночасно протягом 1986—1991 років навчався на художньо-графічному факультеті в Одеському педагогічному інституті^[2] у Сергія Лозовського, Валентина Філіпенка, Наталії Миголатьєвої^[3]. З 2019 року по березень 2022 року продовжив викладацьку роботу у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка^[4]. Мешкав у місті Вижниці в будинку на вулиці Дмитра Загула, 1А^[2]. Помер 23 серпня 2022 року^[4].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

• «Церква в Вижниці» (1995);
• «Калина» (1995);
• «Над Черемошем» (1996);
• «Водоспад» (1996);
• «Зимовий день» (1996);
• «Стара фортеця» (1998);
• «Соняшники» (1999).

Брав участь у всеукраїнських та міжнародних художніх виставках з 1987 року. Персональні виставки відбулися у 1993 році — у Вінниці, Тульчині, Геелі (Бельгія), у 1995 році — у Геелі, Нью-Йорку, Норт-Порту, у 1997 році — Клерво, у 1998 році — в Торонто, у 2000 році — в Сіднеї, у 2003 році — у Мельбурні.

Отримав 3-ю та 1-у премії на міжнародних конкурсах «Леліген» у Люксембурзі у 1995—1996 та 2000 роках відповідно. Лауреат Чернівецької обласної премії імені Одарки Киселиці за 2014 рік^[3].

Роботи зберігаються у Вінницькому художньому музеї, у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Вшанування

Митцю присвячений документальний фільм «Мистецтво без кордонів» (режисер — Вадим Перетятко)^[5].