Воронін Павло Пантелеймонович

Павло Пантелеймонович Воронін (нар. 23 вересня 1915(19150923), місто Єйськ, тепер Краснодарського краю, Російська Федерація — 11 грудня 1982, місто Одеса) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Одеського обкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1971 р. Кандидат технічних наук (1974).

Воронін Павло Пантелеймонович
Народився	23 вересня 1915(1915-09-23) місто Єйськ, тепер Краснодарського краю, Російська Федерація
Помер	11 грудня 1982(1982-12-11) (67 років) місто Одеса
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Ленінградський інститут інженерів водного транспорту
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання	старший лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воронін.

Життєпис

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1931 році робітником-будівельником.

У 1939 році закінчив Ленінградський інститут інженерів водного транспорту.

У 1939 році — начальник виробничого відділу Балтійського технічного флоту («Балтехфлоту»).

У 1939—1945 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив командиром 1-ї роти 9-го зенітно-прожекторного полку 55-го Зенітного артилерійського дивізіону протиповітряної оборони.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945—1951 роках — начальник каравану, начальник Ленінградського району «Балтехфлоту», начальник Латвійського району «Балтехфлоту».

У 1951—1955 роках — головний інженер, заступник начальника тресту «Чорноморський технічний флот» (ЧТФ), керуючий тресту «Південьгідробуд» у місті Одесі.

У 1955—1960 роках — завідувач відділу будівництва і будівельних матеріалів Одеського обласного комітету КПУ.

У лютому 1960 — січні 1963 року — секретар Одеського обласного комітету КПУ.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 2-й секретар Одеського промислового обласного комітету КПУ. У грудні 1964 — 10 листопада 1969 року — 2-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

У 1969—1979 роках — директор Чорноморського науково-дослідного і проектного інститут (ЧМНДІП) у місті Одесі, член ради Південного наукового центру Академії наук Української РСР.

З 1979 року — персональний пенсіонер в місті Одесі.

Звання

• старший лейтенант

Нагороди

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (22.09.1965)
• Заслужений будівельник Української РСР (1975)
• Почесний робітник морського флоту СРСР

Посилання

• [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]