Вреде Фердінанд

Вреде Фердінанд, повне ім'я Віктор Карл Пауль Фердінанд Вреде (нім. Victor Karl Paul Ferdinand Wrede, 15 червня 1863(18630615), Шпандау — 19 лютого 1934, Марбург) — німецький мовознавець. Голова німецької діалектографічної школи. Був директором Діалектологічного інституту в Марбурзі, редактор «Німецького мовного атласу» (1908—1934) — першого діалектологічного атласу німецької мови.

Вреде Фердінанд
нім. Victor Karl Ferdinand Paul Wrede
Народився	15 липня 1863(1863-07-15)[1][2]  Шпандау[d], Шпандау, Берлін, Прусське королівство
Помер	19 лютого 1934(1934-02-19)[1][2] (70 років)  Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[1]
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Райх
Діяльність	професор, мовознавець
Alma mater	Q99196457? HU Berlin
Галузь	мовознавство
Заклад	Марбурзький університет
Посада	директор
Науковий керівник	Wilhelm Schererd
Аспіранти, докторанти	Anneliese Bretschneiderd
Членство	Marburger Burschenschaft Rheinfrankend[3]
Батько	Ferdinand Wreded
Автограф

Біографія

Фердінанд Вреде народився 15 липня 1863 року в Шпандау. Його батько, Фердінанд Вреде, був піаністом і композитором. З 1873 по 1881 рік він відвідував Фрідріхсгімназію у Франкфурті-на-Одері. Потім до 1886 року він вивчав німецьку літературу та історію в Берліні та Тюбінгені. Серед його викладачів були Теодор Моммзен, професор німецької мови Карл Віктор Мюлленгоф, філолог і історик літератури Вільгельм Шерер. 1886 року він здобув у Берліні науковий ступінь за працю «Залишки мови та діалектичні особливості вандалів». 1890 року у Марбурзі вийшла праця «Про мову східних готів в Італії».

У 1891—1934 роках Ф. Верде був викладачем німецької філології в університеті Марбурга. Спочатку працював приват-викладачем, він отримав звання професора у 1899 році, був призначений повним почесним професором з 1911 року та повним професором з 1920 року.

Крім того, з 1902 року він працював бібліотекарем, а у 1919—1920 роках працював старшим бібліотекарем у Королівській бібліотеці в Берліні (з резиденцією в Марбурзі). З 1912 по 1932 рік він був керівником роботи над гессіансько-нассауським словником. У листопаді 1933 року він підписав заяву німецьких професорів на підтримку А. Гітлера.

Найважливішими його учнями були В. Міцка, Л. Бертольд, Т. Фрінгс, К. Бішофф, Б. Мартін і М. Вайнрайх.

Праці

• Про мову вандалів (1886),
• Про мову східних готів в Італії (1891).

Література

• Вреде Фердінанд. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.