Всеукраїнський студентський турнір фізиків

Всеукраїнський студентський турнір фізиків (СТФ) — командне творче змагання серед студентів закладів вищої освіти, яке полягає в розв’язанні дослідницьких задач та захисті своїх розв’язків у науковій полеміці. Національний етап Міжнародного турніру фізиків.

Кожного навчального року оргкомітет публікує список з 17 дослідницьких фізичних задач. Команди студентів мають кілька місяців на розв’язок цих задач, після чого приїжджають на турнір і представляють свої розв’язки у форматі фізбоїв^[ru].

Всеукраїнський турнір було створено 2003 року, а 2009 року на його основі виник Міжнародний турнір фізиків.

Історія

Студентські турніри фізиків були створені як продовження шкільних турнірів юних фізиків для більш досвідчених учасників. Перший Відкритий студентський турнір фізиків відбувся в Одесі в жовтні 2001 року. Наступний турнір вже отримав статус всеукраїнського, і відтоді турніри проходять кожного навчального року. Іноді турніри відбуваються в осінньому, іноді у весняному семестрі, тому на різні календарні роки припадає від 0 до 2 турнірів.

З 2005 року у Всеукраїнських турнірах фізиків почали брати участь команди з інших країн (Росія, Нідерланди). Тому було прийнято рішення про організацію Міжнародного турніру фізиків^[1]. Перший Міжнародний турнір фізиків відбувся в Києві в 2009 році. Відтоді Всеукраїнський турнір фізиків є етапом відбору до Міжнародного турніру. Команда, яка займає перше місце на Всеукраїнському турнірі, отримує право представляти Україну на Міжнародному турнірі^[2].

Проведення турніру

Команди отримують список з 17 дослідницьких задач, і мають кілька місяців на їх розв’язання. Як правило, робота над задачами включає проведення експериментів, розрахунок теоретичних моделей, аналіз літератури. Кожна команда складається з 4-6 студентів.

Потім команди збираються разом на фінальний етап турніру, і доповідають свої розв’язки у форматі фізбоїв^[ru]. Протягом фізбою кожна команда послідовно виступає в ролі доповідача, опонента та рецензента. Опонент викликає доповідача на одну з 17 турнірних задач. Доповідач має право відмовитись від кількох задач, а потім приймає виклик і 1 або 2 представника команди робить 9-хвилинну доповідь з розв’язком прийнятої задачі. Потім представник команди опонента робить опонування (аналіз переваг і недоліків запропонованого розв’язку), а представник команди рецензента - рецензію (аналіз форми доповіді й рецензування та полеміки між доповідачем й опонентом). Доповідач, опонент та рецензент проводять полеміку стосовно запропонованої доповіді. Потім до полеміки залучаються також всі інші члени команд. Члени журі задають уточнюючі питання доповідачам, опонентам та рецензентам і виставляють оцінки. У ролі журі, як правило, виступають викладачі вишів або вчені-фізики. За дотриманням правил і регламенту слідкує ведучий фізбою^[3][4].

Перші кілька фізбоїв турніру - відбіркові, у них кожна команда зустрічається з різними суперниками за результатами жеребкування. У залежності від кількості виграних боїв та кількості набраних у них балів, обчислюється рейтинг кожної команди, 9 команд з найвищим рейтингом проходять до півфіналів. Проводяться 3 півфінальні бої по 3 команди в кожному, і 3 переможці проходять до фіналу, а ті 3 команди, які посіли другі місця у своїх півфінальних групах, отримують дипломи ІІІ ступеня. (За малої кількості учасників можлива схема турніру без півфінальних боїв, коли команди у фінал відбирають за рейтингом у відбіркових боях.) У фіналі кожна команда сама обирає, яку задачу вона хоче доповідати. Переможець фіналу отримує диплом І ступеня та право брати участь у Міжнародному турнірі фізиків, а два інші учасника фіналу отримують дипломи ІІ ступеня. У випадках, коли команди набирають майже однакову кількість балів, можлива й більша кількість переможців^[4].

Переможці

Рік	№	Місто	Кількість команд	Диплом I ступеня	Диплом II ступеня	Задачі
2003	I	Одеса	11	Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Київський університет (радіофізичний факультет) Харківський університет (фізичний факультет)[5]
2004	II	Одеса	12	Одеський університет	Київський університет (радіофізичний факультет) Донецький університет[6]
2005	III	Київ	13	Київський університет (радіофізичний факультет)	Харківський університет (фізико-технічний факультет) Львівський університет	[Архівовано 7 березня 2007 у Wayback Machine.]
2005	IV	Київ	24	Львівський університет, Харківський університет (фізико-технічний факультет)	МФТІ, Київський університет (радіофізичний факультет)	[Архівовано 7 березня 2007 у Wayback Machine.]
2006	V	Київ	23	Київський університет (радіофізичний факультет)	Збірна університетів Гронингена та Утрехта, МФТІ, Одеський університет[7]	[Архівовано 5 березня 2007 у Wayback Machine.]
2007	VI	Київ	24	МФТІ, Санкт-Петербурзький університет	Київський університет (фізичний факультет) Харківський університет (фізико-технічний факультет)[8]	pdf [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
2008	VII	Київ	15	Київський університет (фізичний факультет)	Київський університет (радіофізичний факультет) Харківський університет (фізико-технічний факультет)[9]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2009	VIII	Київ	12	Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Прикарпатський університет Київський університет[10]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2011	IX	Київ	9	Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Національний університет «Львівська політехніка», Київський університет (радіофізичний факультет)	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2011	X	Харків	12	Київський університет (радіофізичний факультет), Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Національний університет «Львівська політехніка», Одеський університет[11]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2012	XI	Харків	11	Київський університет (радіофізичний факультет) Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Донецький університет Прикарпатський університет[12]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2013	XII	Харків	8	Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Київський університет (радіофізичний факультет) Харківський університет (фізичний факультет)[13]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2015	XIII	Харків	6	Харківський університет (фізико-технічний факультет)	Київський політехнічний інститут Харківський університет (фізико-технічний факультет)[14]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2015	XIV	Київ	12	Національний університет «Львівська політехніка»	Харківський університет (фізико-технічний факультет) Харківський університет (фізичний факультет)[15]	[Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
2016	XV	Київ	7	Харківський університет (фізико-технічний факультет) Харківський університет (фізичний факультет)	Київський університет (радіофізичний факультет)	[Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]
2017	XVI	Київ	14	Харківський університет (фізико-технічний і фізичний факультети)	Київський університет (фізичний факультет)	[Архівовано 7 грудня 2017 у Wayback Machine.]
2018	XVII	Київ	11	Харківський університет (фізико-технічний і фізичний факультети)	Київський університет (фізичний факультет) Київський університет (радіофізичний факультет)
2019	XVIII	Київ		Харківський університет (фізико-технічний і фізичний факультети)
2022	XIX	онлайн	6	Харківський університет (фізико-технічний і фізичний факультети)	Київський університет (фізичний факультет) Київський університет (радіофізичний факультет)
2023	XX	онлайн	4	Київський університет (радіофізичний факультет)	Харківський університет (фізико-технічний і фізичний факультети)
2024	XXI	онлайн	-	тільки особистий залік
2024	XXII	онлайн				[16]

Література

• Гребенюк О. В., Зарицький О. М. Турнір як гра. — Харків : «Основа», 2010. — 176 с. — (Бібліотека журналу «Фізика в школах України»; Вип. 3 (75)) — ISBN 978-617-00-0484-0.