Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (вересень — грудень 2014)

У статті наведено список втрат силових структур України у російсько-українській війні з 1 вересня по 31 грудня 2014 року (включно).

← Вересень Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Жовтень Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Листопад Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

Грудень → Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну

Список загиблих 1 вересня — 31 грудня 2014 року

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
Вересень
1280		Наумов Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-09-1818 вересня 1992, Козятин Вінницька область. Солдат строкової служби, снайпер 8 роти 3 батальйону 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України, в/ч 3027, колишній спецпідрозділ МВС «Барс» (Нові Петрівці). Екс-гітарист козятинського метал-гурту «AroS». Залишились батьки.	02014-09-011 вересня 2014	1 вересня після того, як ворог напав на колону військових під селом Василівка (Старобешівський район) Донецької області, по рації передав командиру, що поранений в ногу. Коли прийшло підкріплення, Вадима не знайшли. Майже через три місяці його тіло було виявлене пошуковцями в одному з моргів Донецька. Вадим загинув від гострої кровотечі від наскрізного поранення в стегно. Після проведення експертизи ДНК похований 23 грудня у Козятині.[1]
1281		Бакульманов Олег Васильович (Псевдо «Ленін»)	01963-09-2121 вересня 1963, Стаханів Луганська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».	02014-09-011 вересня 2014	Загинув вночі у бою в с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.[2]
1282		Андрієць Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-04-2323 квітня 1973, Одеса. Майор, начальник відділення супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем відділу зв'язку, автоматизації та захисту інформації штабу 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Залишилася дружина і 14-річна дочка.	02014-09-011 вересня 2014	О 21-й годині прикордонний наряд на автомобілі «УАЗ» у районі села Саханка поблизу міста Маріуполь вступив у бойове зіткнення із загоном бойовиків, які, за словами очевидців, під'їхали до перехрестя з боку Новоазовська на двох танках і БТРе. Прикордонники викликали підкріплення з батальйону «Азов» та до його приходу стримували натиск противника. Внаслідок бою 1 прикордонник загинув та 3 отримали поранення.[3][4] Репортери «Громадського» зняли репортаж на місці бою.[5][6][7]
1283		Борисенко Олександр Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-2828 березня 1993, Рівне. Старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Грав на гітарі, із хлопцями співали рок, виступали на сцені. 2011 року закінчив Технічний коледж Національного університету водного господарства і природокористування. Хотів стати пожежником, тому спочатку пішов служити за контрактом до лав ЗСУ. У березні 2014 року його підрозділ перекинули на Херсонщину, охороняти адміністративний кордон з окупованим Кримом, у червні прийняв свій перший бій вже на Луганщині. Залишилися батьки, молодша сестра та наречена.	02014-09-011 вересня 2014	Поблизу села Круглик (Лутугинський район) Луганської області підрозділ Олександра потрапив в оточення і прийняв бій з переважаючими силами ворога, зайнявши кругову оборону. Близько 12:00, відбиваючи атаку, Сашко отримав несумісне з життям тяжке поранення, його доставили у військовий шпиталь, однак врятувати життя бійця не вдалося. Похований у Рівному на алеї «Небесної Сотні» кладовища «Нове».[8]
1284		Лукашук Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-01-2121 січня 1986, Преображенка (Чаплинський район) Херсонська область. Проживав у місті Київ. Солдат, механік-водій танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Шкільні роки Андрія пройшли у с. Курівка Хмельницької області, там проживає його мати. Під час строкової служби служив у караулі Президента. Працював на київському підприємстві ПАТ завод ЗБК «Бетон Ковальської». 19 червня був мобілізований Святошинським військкоматом. Залишилась дружина і двоє синів, 2009 та 2013 року народження.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув близько 5:00 внаслідок численних кульових поранень, отриманих у бою. Поховали Андрія 6 вересня в селі Курівка на Хмельниччині.[9]
1285		Русаловський Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-02-2929 лютого 1972, Турчинівка Чуднівський район Житомирська область. Солдат, старший стрілець, заступник командира бойової машини 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні. Залишилась дружина та троє дітей.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув у районі Лутугине під Луганськом. За іншими даними біля міста Щастя. Похований у селі Турчинівка.[10]
1286		Колодій Зеновій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-11-2828 листопада 1993, Львів. Солдат 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Закінчив Вище технічне училище № 20. У 2012 році проходив службу в десантних військах.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув під час бойових дій на сході України. Поховали Зеновія 8 вересня на полі почесних поховань № 76 на Личаківському кладовищі.[11]
1287		Женжеруха Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-09-2222 вересня 1972, Юрківка (Звенигородський район) Чернігівська область. Прапорщик, інструктор з водіння взводу забезпечення навчального процесу військової частини А1414 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). В зоні АТО був відряджений до 1-ї танкової бригади.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув біля смт Георгіївка (смт) під Луганськом. Під час розвідки шляхів виведення танків з-під Луганська військові потрапили під обстріл (або підірвались на «розтяжці»). Перебував у списку розшуку. Похований у селищі Десна.[12]
1288		Ротозій Дмитро Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-09-2929 вересня 1993, Городня Чернігівська область. Молодший сержант, командир танку 3 взводу 7 роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 17 березня у званні молодшого сержанта, за час боїв отримав звання старшого сержанта, в свої 20 років став командиром танку, брав участь у деблокуванні Луганського аеропорту. Залишилися мати, сестра.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув біля смт Георгіївка (смт) під Луганськом. Під час розвідки шляхів виведення танків з-під Луганська військові потрапили під обстріл (або підірвались на «розтяжці»). Був разом із Володимиром Женжерухою. Перебував у списку зниклих безвісти, за експертизою ДНК ідентифікований серед загиблих. Похований 29 серпня 2015 року в Городні.[13]
1289		Білець Петро Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-05-2828 травня 1986, Нетреба (Рокитнівський район) Рівненська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У хлопця лишилися мати та наречена.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув 22 серпня[14] поблизу Іловайська, але офіційною датою смерті вважають 01.09.2014 (з напису на хресті). Його тіло довго ідентифіковували, згодом виникли проблеми із доставкою тіла загиблого військовослужбовця до рідного села.[15]
1290		Захарчук Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-09-011 вересня 1990, Житомирська область. Проживав у смт Олишівка Чернігівська область. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Виріс у багатодітній сім'ї без батька. Активний учасник Революції Гідності, 22-ї сотні Самооборони Майдану. Після київського Майдану поїхав добровольцем на фронт, де кілька місяців захищав Батьківщину. Залишилися дружина та 6-місячний син.	02014-09-011 вересня 2014	Повернувся з фронту у відпустку. У свій день народження покінчив життя самогубством, поховали Олександра в Олишівці 3 вересня.[16]
1291		Коломієць Віталій Валентинович (Позивний «Танкіст») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-05-2121 травня 1970, Стеблів Черкаська область. Проживав у місті Біла Церква на Київщині. Кулеметник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». 1987 року вступив у Танкове училище. З 1990 по 1994 рік працював в органах МВС, а з 1994 року був приватним підприємцем. Брав активну участь у Революції Гідності. З квітня 2014 року став членом ВО «Свобода». Залишилось три доньки.	02014-09-011 вересня 2014	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали Віталія в Білій Церкві на головній алеї Сухоярського цвинтаря біля монумента жертвам фашистського терору.[17]
1292		Лук'янченко Володимир Валерійович (Позивний «Терапевт») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-07-1212 липня 1964, Красний Луч Луганська область. Мешкав у Донецьку. Лейтенант медичної служби, військовий лікар групи медичного забезпечення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» НГУ.	02014-09-011 вересня 2014	Зник під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній раз виходив на зв'язок 1 вересня, перебував у селі Червоносільське, де його переховували місцеві мешканці. Селяни розповіли, що російські терористи ходили по хатах і шукали українських солдатів. Володимира знайшли і вивезли. Він їм повідомив, що він лікар. Телефон працював до 6 вересня, але ніхто не відповідав. Перебував у списках полонених.[18] 3 лютого 2017 року нагороджений орденом посмертно.[19]
1293		Марчук Олександр Григорович	01988-11-055 листопада 1988, Новоград-Волинський Житомирська область. Лейтенант, командир 3-го механізованого взводу 5-ї роти 2-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Новоград-Волинський промислово-економічний технікум та Національний університет біоресурсів і природокористування, де навчався на факультеті енергетики і автоматики. На університетській військовій кафедрі отримав спеціальність командира взводу обслуговування і ремонту електрообладнання бронетанкової техніки. Призваний у першу хвилю мобілізації навесні. Залишились батьки та дружина.	02014-09-022 вересня 2014	Загинув у районі Лутугине (Луганська область). Поховали Олександра 4 вересня у Новоград-Волинському на Алеї Слави міського кладовища по вул. Чехова.[20]
1294		Артюх Юрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-08-044 серпня 1980, Київ (район Дарниця). Сержант, боєць 12-го батальйону територіальної оборони Збройних Сил України «Київ» (м. Київ). Будівельник за професією, студент механіко-машинобудівного інституту НТУУ «КПІ». Відбув у зону проведення АТО 14 травня 2014 року.	02014-09-022 вересня 2014	Отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу оборонних позицій взводного опорного пункту в районі Червоний Яр міста Луганськ.[21][22]
1295		Сусваль Петро Остапович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-2626 грудня 1990, Сусваль (село) Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-09-022 вересня 2014	Помер у Дніпровському госпіталі, не приходячи до свідомості після важкого поранення в боях під висотою Савур-Могила на Донеччині.[23]
1296		Шептицький Ігор Олексійович (Псевдо «Шип») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-11-2222 листопада 1968, Київ. Боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишилась дружина та 10-річний син.	02014-09-033 вересня 2014	Помер від тяжкого поранення, отриманого під час мінометного обстрілу поблизу м. Донецька.[24]
1297		Осипов Микола Іванович	01968-08-044 серпня 1968, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». З місця обстрілу вивезли 9 загиблих та сильно обгорілі останки ще 6 бійців, які потребують ідентифікації. Ще один вважається зниклим безвісти.[25][26]
1298		Бей Віталій Миколайович	01983-12-044 грудня 1983, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Випускник Військового інституту Ракетних військ та артилерії ім. Б. Хмельницького 2004 р.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1299		Брисенко Богдан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-09-3030 вересня 1993, Лебедин Сумська область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. У 2010 році закінчив Вище професійне училище лісового господарства, працював верстатником та муляром у ТОВ «Укртранспневматика», в травні 2012 був призваний на строкову військову службу, з 2013 року служив за контрактом. Залишились батьки та брат-близнюк.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Похований в Лебедині.[25][27]
1300		Андра Руслан Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-04-088 квітня 1994, Суми. Сержант, військовослужбовець 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1301		Завальний Ігор Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-033 червня 1992, Суми. Молодший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1302		Переяслов Володимир Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-08-2323 серпня 1983, Стецьківка (Сумський район) Сумська область. Старший солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1303		Авраменко Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-08-2424 серпня 1977, Ромни Сумська область. Сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25]
1304		Матвієвський Іван Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-08-2525 серпня 1986, Зіньків Полтавська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Коли почалася війна, добровольцем пішов захищати Україну. В мирному житті обрав професію кухаря.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][28]
1305		Вихристюк Сергій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-099 вересня 1976, Добра Маньківський район Черкаська область. З трьох років проживав у с. Пустовійтове Глобинський район Полтавська область. Прапорщик, командир евакуаційного відділення взводу МТЗ 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. До мобілізації працював водієм у АФ «Пустовійтове». Мобілізований у березні. Залишилися мама, дружина та двоє синів, 16 і 6 років.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][29]
1306		Куценко Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-12-044 грудня 1981, Суми. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][26]
1307		Площик Роман Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-03-099 березня 1980, Ромни Сумська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][30]
1308		Буйвало Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-07-1818 липня 1986, Товста (Білопільський район) Сумська область. Старший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Служив у полку 6 років.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентифікований в 2018 році за ДНК знайдених решток тіла, поряд були знайдені залишки маршового двигуна реактивного снаряда зі збереженим серійним номером. Прощання 16.08.2018 у Сумах[25][31][32]
1309		Колот Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-05-011 травня 1977, Миколаївка (Буринський район) Сумська область. Солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентиікований за експертизою ДНК.[25] Похований 3 квітня 2015 року в с. Миколаївка, Буринського р-ну, Сумської обл.
1310		Грибеник Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-04-1818 квітня 1988, Кулішівка (Недригайлівський район) Сумська область. Солдат, старший механік-водій 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися мати і сестра.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 26 травня 2015 року в с. Кулешовка.[25][33]
1311		Шовтута Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-10-2121 жовтня 1984, Недригайлів Сумська область. Старший солдат 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Не ідентифікований.[25]
1312		Калюжний Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-099 жовтня 1989, Суми. Молодший сержант 9-й артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Закінчив Сумський професійний ліцей харчових технологій і торгівлі. Призваний за мобілізацією у березні.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув під час обстрілу, близько 22:30 базовий табір 27-го полку біля селища Побєда (Новоайдарський район) поблизу Старобільська (Луганська область) було обстріляно з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч». Вважався зниклим безвісти, ідентифікований у березні 2015 року за експертизою ДНК. 26 березня поховання воїна на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[25][34]
1313		Козак Борис Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-05-3131 травня 1990, Київ. Невдовзі родина переїхала до с. Прихідьки Пирятинський район Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом підрозділу 156-го зенітно-ракетного полку Повітряних Сил ЗС України, м. Авдіївка Донецька область. Після школи продовжив навчання у Пирятинській філії Європейського університету. Був призваний на строкову службу до ЗС України у травні 2011 року, потім продовжив службу за контрактом.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув біля с. Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Зенітники вирушили на допомогу бійцям батальйону «Дніпро-1», які потрапили в засідку на автошляху Авдіївка — Донецьк. Завдяки надання вогневої підтримки за допомогою зенітної установки ЗУ-23-2, встановленої на автомобілі «Урал», засідка була знищена. Борис загинув у бою від снайперської кулі під час обстрілу автомобіля.[35] Внесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради, Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[36]
1314		Ставський Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-09-033 вересня 1991, Костопіль Рівненська область. Молодший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Вихованець Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю, чемпіон України-2007, майстер спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011 року проходив службу за контрактом у військовій частині А0284 (Львів).	02014-09-033 вересня 2014	Загинув у день свого народження під час атаки російських бойовиків на аеропорт Луганська, який десантники обороняли кілька місяців.[37]
1315		Ухарський Федір Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-1717 вересня 1976, Тептіївка Богуславський район Київська область. Прапорщик резерву, офіцер взводу інструкторів в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Пішов добровольцем на фронт. Залишилася молода дружина і двоє неповнолітніх дітей.	02014-09-033 вересня 2014	28 серпня потрапив у засідку поблизу міста Дебальцеве (Донецька область) та отримав тяжкі поранення від вибуху міни. Від отриманих поранень помер у Харківському військовому шпиталі.[38]
1316		Камаганцев Анатолій Валерійович	01981-07-2121 липня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, лінійний наглядач 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору». 1985 року родина переїхала в Амурську область, де проживала у військовому містечку. 1987 року батько Анатолія загинув на будівництві Байкало-Амурської магістралі, і сім'я повернулася до Кривого Рогу, а з 1995 року переїхала до села Грузьке (Криворізький район). 1997 року Анатолій пішов працювати різноробочим рільничої бригади № 2 КСП Новолозуватське. В селі Лозуватка закінчив курси тракториста. Строкову службу проходив на Одещині. Працював у Криворізькому таксопарку водієм. Закінчив курси електромонтера і працював на підприємствах Кривого Рогу. Мобілізований 14 червня 2014 року.	02014-09-033 вересня 2014	Загинув у районі міста Іловайськ (Донецька область) під час обстрілу механізованої колони. Похований в с. Грузьке.[39]
1317		Шик Олександр Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-07-011 липня 1981, Чернігів. Старший сержант, навідник-оператор танку 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований у березні. Працював будівельником. Не одружений.	02014-09-044 вересня 2014	Загинув у ніч на 4 вересня близько 2-ї години від осколкового ураження під час обстрілу з РСЗВ «Смерч» поблизу с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області, снаряд влучив у танк.[40][41] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1318		Безгубченко Сергій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-01-077 січня 1989, Сухополова Прилуцький район Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призвався на військову службу за частковою мобілізацією 19 березня 2014 року.	02014-09-044 вересня 2014	Загинув у зоні АТО у ніч з 3 на 4 вересня біля с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області під час обстрілу.[40][43] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1319		Ющенко Володимир Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-2424 серпня 1991, Чернігів. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований 19 березня. Був гарним технічним спеціалістом, і його хотіли залишити в Гончарівському готувати техніку, але він поїхав на передову. Не одружений.	02014-09-044 вересня 2014	Загинув під час обстрілу із РСЗВ «Смерч» у ніч із 3 на 4 вересня у селі Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[40][44] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1320		Задоянчук Олег Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-07-1010 липня 1971, Хабаровськ РРФСР. Солдат 12-го батальйону територіальної оборони міста Київ. Призваний за мобілізацією 29.08.2014 р. Проживав у місті Київ. Журналіст інформаційного агентства «Укрінформ». У 1995 році закінчив Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, політична журналістика. Працював в інформагентстві УНІАН, був головним редактором «Післямови», редактором проекту «Обличчя світу», випусковим редактором новин «Нового каналу», «5 каналу», ТСН, СІТІ.	02014-09-044 вересня 2014	У ніч на 4 вересня російські збройні формування з ракетного комплексу «Смерч» знищили табір батальйону в с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[45] За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42]
1321		Ощепков Олексій Вікторович	01974-08-3030 серпня 1974, Київ. Старший лейтенант 12-го батальйону територіальної оборони (Київ). Залишились дружина та троє дітей.	02014-09-044 вересня 2014	У ніч на 4 вересня російські збройні формування з ракетного комплексу «Смерч» обстріляли табір батальйону в с. Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області. Більша частина особового складу була відведена з табору напередодні. Загинули двоє бійців батальйону, понад 20 отримали поранення, знищена техніка, що залишилась.[46] (По втратах — в коментарях на Фейсбук-сторінці батальйону.[47]) За словами очевидців обстріл вівся з території РФ.[42][48].
1322		Трохимчук Євген Олександрович	01992-11-2424 листопада 1992, Українка (Жовтневий район) Миколаївська область. Молодший лейтенант, командир взводу 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ. У 2014 році цього року закінчив МНУ імені В. О. Сухомлинського. Мріяв бути військовим, поки служив у Жовтневому райвійськкоматі, 7 разів писав заяву на відправлення в зону АТО, але рапорт йому підписали тільки на 8-й раз, на початку серпня. Поруч із Євгеном у батальйоні служив і його батько.	02014-09-044 вересня 2014	У Краматорську перекинулась БРДМ, на броні якої знаходилось декілька бійців, у результаті чого двоє з них загинули.[49][50]
1323		Іванов Анатолій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-055 вересня 1976, Радушне Криворізький район Дніпропетровська область. Сержант, військовослужбовець десантно-розвідувальної роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ.	02014-09-044 вересня 2014	У Краматорську перекинулась БРДМ, на броні якої знаходилось декілька бійців, у результаті чого двоє з них загинули.[49][51]
1324		Григорюк Кирило Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-01-2424 січня 1989, Херсон. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Після закінчення школи вступив до Херсонської державної морської академії. У 2013 році поїхав до Іспанії, але як тільки почалася війна, повернувся на Батьківщину. В липні 2014 добровольцем прибув до Херсонського військкомату.	02014-09-044 вересня 2014	Загинув під Донецьком, під час виконання бойового завдання.[52]
1325			01984 1984, Донецька область. Старший прокурор прокуратури Донецької області.	02014-09-044 вересня 2014 орієнтовна дата	Був захоплений бойовиками-кавказцями терористичної організації «ДНР» на трасі біля Зугресу (Донецька область). Через кілька днів, 4 вересня, тіло прокурора бойовики привезли до місця проживання його матері. На тілі були чисельні кульові поранення та ознаки жорстоких катувань.[53]
1326		Писарук Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-04-1515 квітня 1986, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Сергія одним з перших мобілізували в АТО. Спочатку він служив гранатометником, потім працював водієм БТР, зрештою пересів на «УРАЛ» і возив боєприпаси. Сергій був слюсарем і в зоні АТО займався також ремонтом техніки. Залишилась дружина і 9-місячний син.[54]	02014-09-044 вересня 2014	За повідомленням Самооборони Волині, хлопець вже їхав у відпустку, але авто з солдатами, яких везли додому, розстріляли терористи.[55] За інформацією інших джерел, на блок-посту біля с. Орли (Покровський район) у Дніпропетровській області, бійці спецроти міліції «Січеслав» намагалися зупинити автомобіль «ВАЗ» для перевірки документів, але водій не виконав сигнали щодо зупинки транспортного засобу та почав погрожувати міліціонерам застосуванням бойової гранати. У відповідь міліціонери відкрили вогонь на ураження, у підсумку — водій загинув. За документами — ним виявився військовослужбовець 51-ї бригади ЗС України, рядовий, 28-річний Писарук. У його машині виявили дві бойові гранати: Ф-1 і РГД-5. Порушено кримінальне провадження за ст. 115 «Умисне вбивство» КК України.[56][57]
1327		Гуц Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-08-2020 серпня 1990, Лугини Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, служив за контрактом з 2009 року. Залишилися батьки та старший брат. Його батько також захищає суверенітет України у східних областях.	02014-09-044 вересня 2014	Загинув на сході України, виконуючи військовий обов'язок у зоні проведення антитерористичної операції.[58]
1328		Тарасенко Юрій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-10-2121 жовтня 1974, Черкаси. Молодший сержант, зенітник 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина та 4 дітей.	02014-09-044 вересня 2014	Близько 4:30 отримав травму, несумісну з життям, поблизу села Павлівка (Мар'їнський район) Донецької області внаслідок збройного нападу із засідки російських бойовиків.[59]
1329		Яковенко Денис Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-04-099 квітня 1989, с. Чаган, Семипалатинська область Казахстан. Проживав у Ніжині Чернігівська область. Старший солдат, снайпер-розвідник 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». З 1996 року по 2006 рік навчався в Ніжинській ЗОШ І—ІІІ ступенів № 7. 10 травня 2014 року добровільно пішов на військову службу за частковою мобілізацією. З початку подій в Іловайську, Денис за власної ініціативи перервав відпустку і відбув у район проведення АТО. Залишилась дружина.	02014-09-044 вересня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями під Дебальцеве (Донецька область). Дениса поховали на Троїцькому кладовищі Ніжина.[40][60]
1330		Попов Володимир Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-2323 березня 1993, Якимівка (смт) Запорізька область. Старший солдат, механік-радіотелефоніст 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Після строкової служби в армії працював у Борисполі під Києвом. Призваний за мобілізацією влітку.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Володимир їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.[61] Тіло бійця було захоронене в селі Заїченко. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу.[62] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали в смт Якимівка 1 грудня.[63]
1331		Демидов Юрій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-02-033 лютого 1983, Радивонівка Якимівський район Запорізька область. Солдат, гранатометник 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця».	02014-09-055 вересня 2014	Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Юрій їхав на броні танку, коли в нього влучив снаряд.[61] Тіло бійця було захоронене в селі Заїченко Новоазовського району. Після довгих перемовин 24 жовтня його вдалося вивезти до запорізького моргу.[62] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали 28 листопада в с. Родіонівка.[64]
1332		Комар В'ячеслав Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-2626 квітня 1984, Новомиколаївський район Запорізька область. Старший солдат, командир відділення 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця».	02014-09-055 вересня 2014	Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу в районі с. Заїченко Новоазовського району. Бійці 23-го БТО з танкістами рушили у бік Новоазовська і, пройшовши Комінтернове, потрапили під масований обстріл. Ситуація в цьому районі загострилась після 25 серпня із вторгненням російських військ на півдні Донецької області.[61]
1333		Бардась Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-02-011 лютого 1976, Катеринівка Кіровоградська область. Проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-водій 2-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією у липні 2014 року.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув поблизу села Комінтернове (Волноваський район Донецька область). Перебував у списках зниклих безвісти. Навесні 2015 року ідентифікований серед загиблих. 26 травня захисника поховали у Кривому Розі.[65]
1334		Юркевич Андрій Михайлович (Позивний «Грізлі») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-04-1818 квітня 1982, 33 роки, Білозірка (Лановецький район) Тернопільська область. Проживав у м. Тернопіль. Командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Член УНСО. Активний учасник Революції Гідності, витягував поранених з вул. Інститутської 20 лютого.[66] Залишилась дружина. В сюжеті «Громадське» Андрій «Грізлі» розповідав про героїчні подвиги свого товариша та вітав українців із Днем Незалежності.[67]	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68][69] Поминальні служби відбулися 11 вересня у с. Підгороднє Тернопільського району та в Архікатедральному соборі Тернополя, похований на Микулинецькому цвинтарі.[70]
1335		Вишневський Олег Анатолійович (Позивний «Вишня») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-08-2121 серпня 1978, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Без батька залишився п'ятирічний син.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Похований у Луцьку на Алеї почесних поховань кладовища Гаразджа.[68][71][72].
1336		Атаманчук Андрій Вікторович (Позивний «Атаман») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-066 травня 1978, Червоноград Львівська область. Проживав у Луцьку з 2012 року. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був активним учасником Революції Гідності у складі Автомайдану. Залишились 7-річний син та 13-річна донька.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Похований у Луцьку на Алеї почесних поховань кладовища Гаразджа.[68][71][73][72].
1337		Богуш Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-03-1818 березня 1977, Чернігів. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був гарним майстром по дереву. Брав активну участь у Революції Гідності.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68][74]
1338		Коломієць Федір Федорович (Позивний «Шахтар») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-04-099 квітня 1981, Алчевськ Луганська область. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Він служив у Збройних Силах України. Був активним учасником Революції Гідності, пізніше пішов добровольцем до батальйону «Айдар».	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] У зв'язку з ситуацією в рідному Алчевську близькі загиблого попросили поховати його в Західній Україні. Похований 12 вересня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі поряд із бойовим побратимом Андрієм Юркевичем, який загинув у тому ж бою.[75]
1339		Хомяк Дмитро Валерійович	01993-11-1111 листопада 1993, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З багатодітної родини, де виховувалось 7 дітей. Зниклий безвісти.[76]	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Після бою диверсанти продемонстрували тіла та документи вбитих Андрія Юркевича та Дмитра Хомяка. Мати не визнає своїх синів загиблими.[68][77]
1340		Хомяк Володимир Валерійович	01990-08-099 серпня 1990, Луцьк. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З багатодітної родини, де виховувалось 7 дітей. Рідний брат Дмитра Хомяка. Зниклий безвісти.[76]	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами. Мати не визнає своїх синів загиблими.[68][77]
1341		Король Юрій Васильович (Позивний «Король») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-12-2121 грудня 1978, Заріччя (Іршавський район) Закарпатська область. Солдат, сапер-розвідник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишились мати, дружина та три доньки, старшій 14 років, а двом близнючкам по 9.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.[78][79] Після ідентифікації за експертизою ДНК 12 лютого 2015 року воїна перепоховали на батьківщині.[80]
1342		Кондратюк Юрій Володимирович	01984-02-1818 лютого 1984, Борщів (Радомишльський район) Житомирська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Зниклий безвісти.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Проводиться експертиза ДНК.[78]
1343		Скиба Олександр Сергійович (Позивний «Термінатор») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-01-055 січня 1974, Сутиски Тиврівський район Вінницька область. Командир розвідгрупи «Вікінги» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював у міліції, звільнився через астму. Займався громадською діяльністю. Був активним учасником Революції Гідності. Член громадського формування з охорони громадського порядку «Патріоти Тиврівщини». З початком АТО добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Впізнаний за експертизою ДНК серед похованих у Старобільську невідомих героїв. 7 лютого 2015 року з воїном прощались на Майдані у Києві (в статті за посиланням помилково названий Андрієм).[81] 8 лютого 2015 року Олександра перепоховали у рідному селищі.[82]
1344		Стулов Олексій Валерійович (Позивний «Гвоздь») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-011 січня 1991, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 2 відділення 1-го взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив Криворізький професійний гірничо-електро-механічний ліцей. З 2009 по 2011 рік працював на шахті «Жовтневий» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». З початком АТО пішов добровольцем на фронт.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО, імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш. Після проведення експертизи ДНК 10 липня 2015 року воїна перепоховали на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[78][83]
1345		Якимчук Владислав Сергійович (Позивний «Шаман»)	01996-04-2222 квітня 1996, 18 років, Бердичів Житомирська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилася мати.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами.[68] Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.[78] У січні 2016 року упізнаний за експертизою ДНК.[84]
1346		Якубовський Назар Олександрович (Позивний «Назарчик») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01996-12-2020 грудня 1996, 17 років, село Шаровечка, Хмельницька область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». У серпні сказав матері, що поїхав шукати роботу в Києві, а сам відправився на фронт. Юний патріот не був офіційно оформлений у батальйоні.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців другої роти батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий герой АТО. Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року. Волонтери зі Старобільська зібрали кошти на цинкову труну для бійця, щоб доставити його до Хмельницького[78][85]. 25 березня 2015 року з бійцем попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня в Хмельницькому. Перепоховали Назара на кладовищі рідного села[86].
1347		Шалатовський Вадим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-03-055 березня 1983, Пасічна (Старосинявський район) Хмельницька область. Проживав у м. Хмельницький. Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Займався спортом. Строкову службу проходив у повітрянодесантних військах. Активний учасник Революції Гідності. Під час другої хвилі мобілізації залишив свій бізнес і пішов на фронт. Із серпня 2014 року брав участь у бойових діях у зоні АТО. Залишилася дружина, син та донька.[87]	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Був похований у Старобільську як невідомий герой АТО, у березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК[88]. 25 березня 2015 року з бійцем попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове[86].
1348		Пархоменко Сергій Леонідович (Позивний «Рейнджер»/«Пархом») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-1111 серпня 1975, Суми. Солдат, гранатометник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив Сумський національний аграрний університет, мав фах бухгалтера. Працював у приватних фірмах. Під час Революції Гідності був активним учасником сумського Майдану, в лютому 2014 року чергував на блок-постах під Сумами. У квітні з початком формування 15-го БТО «Суми» записався добровольцем до батальйону, згодом перейшов в «Айдар», щоб воювати за Україну на передовій. Залишилася дружина та 3-річний син.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Була інформація, що Сергій з важким пораненням у живіт потрапив до бойовиків у Луганськ, з листопада ніяких звісток про нього не було. У червні 2015 року тіло Сергія знайшли за експертизою ДНК у 1-му морзі м. Дніпра. Поховання 15 червня 2015 року на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.[89]
1349		Рожков Дмитро Анатолійович (Позивний «Димок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-1010 червня 1979, Котовськ Одеська область. Солдат, кулеметник, боєць розвідгрупи 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Активний учасник Революції Гідності, був у 12-й сотні Самооборони Майдану. Під час подій у Києві отримав поранення, після лікування у Львові одразу поїхав на східний фронт. Брав участь у боях за Щастя і Металіст під Луганськом. Поблизу Лутугине був поранений, лікувався у Харкові, і знову вирушив на передову. Залишилася мати.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Дмитро вважався зниклим безвісти. В лютому 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що він загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО, матері воїна видали свідоцтво про смерть.[90]
1350		Кумецький Віктор Володимирович (Позивний «Кум») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-02-1111 лютого 1973, Луцьк Волинська область. Старший сержант, боєць розвідгрупи 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював водієм у «Максим-таксі». Одним з перших пішов добровольцем захищати Батьківщину, пізніше, вже на Луганщині, оформив мобілізацію через Сватівський військкомат. Залишилися дружина та двоє дітей, 13 і 17 років.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Віктор вважався зниклим безвісти. В серпні 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що Віктор загинув і похований під Старобільськом як невідомий герой АТО. 23 вересня 2015 року воїна перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища Луцька у селі Гаразджа.[91]
1351		Білоус Олександр Севаст'янович (Позивний «Льотчик»)	01966-08-1212 серпня 1966, Ковель Волинська область. Проживав у м. Київ. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Закінчив льотне училище у Ставрополі. Підполковник СБУ у відставці. Залишилася дружина та двоє дітей.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68]. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих біля Старобільська невідомих Героїв АТО. 04.09.2019 проведено ексгумацію. 05.09.2019 перепохований у Луцьку[92]
1352		Грибков Сергій Миколайович (Позивний «Прокурор») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-10-011 жовтня 1981, Луцьк Волинська область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Молодший радник юстиції. Закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки. З 2005 працював в органах прокуратури Володимира-Волинського, Луцька та Волинської області, остання посада — прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області. У липні 2014 взяв відпустку і добровольцем пішов на фронт, 28.08.2014 був оформлений у батальйон через Сватівський РВК. Неодружений, залишилися батьки.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68] Був похований під Старобільськом як невідомий солдат, упізнаний за експертизою ДНК. Перепохований 08.04.2016 на Алеї почесних поховань луцького міського кладовища у селі Гаразджа.[93]
1353		Сльота Володимир Васильович	01967-05-1616 травня 1967, Кожухівка (Теплицький район) Вінницька область. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Активний учасник Революції Гідності, з перших днів на Майдані, був у 7-й сотні Самооборони Майдану. Приїхавши додому, вступив до ГФ «Народна самооборона» Теплицького району. Потім пішов добровольцем на фронт. Близьких рідних немає, залишилася двоюрідна сестра.	02014-09-055 вересня 2014	Російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону біля міста Щастя під Луганськом поблизу села Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Потім добивали поранених пострілами[68] Був похований під Старобільськом у могилі невідомого героя АТО під № 257, в подальшому був упізнаний за експертизою ДНК. Перепоховання пройшло 19 квітня 2016 року в с. Кожухівка.[94]
1354		Слісенко Михайло Михайлович (Позивний «Сєдой»)	01958-05-2828 травня 1958, 56 років, проживав у с. Боровиця (Чигиринський район) Черкаська область. Водій, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Молодість Михайла пройшла на Донеччині, там він працював шахтарем, мав сім'ю. Потім розлучився з дружиною, приїхав на Черкащину, донька залишилась з мамою. Кваліфікований водій, працював на будівництві. Пішов добровольцем до батальйону «Айдар» у липні 2014 року. Залишилися мати 95 років, дочка 18 років, двоюрідна сестра з дитиною інвалідом. Зниклий безвісти. За повідомленням на сторінці батальйону у Фейсбук, в машині було 23 бійці батальйону (група Грізлі з 2-ї роти «Захід» і група Термінатора «Вікінги»), трьом із пораненнями вдалося вибратися до своїх, троє потрапили в полон (Іван Ісик в полоні помер, Микола Аніщенко звільнений у листопаді, Михайло Слісенко вбитий у полоні). 9 вересня останки бійців було вивезено з поля бою, 5 з них було ідентифіковано. Тіла бійців, які не вдалося ідентифікувати, поховали з військовими почестями у Старобільську 1 жовтня. Станом на 5 вересня 2015 року ідентифікованими є 14 загиблих воїнів батальйону, інші вважаються зниклими безвісти.[95]	02014-09-077 вересня 2014	Російські диверсанти (ДРГ «Русич») здійснили атаку із засідки на бійців батальйону під Луганськом поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, відкрили вогонь із засідки з кулеметів, в одній з машин вибухнув бензобак. Потім російські бойовики добивали поранених пострілами. Станом на 11 вересня після важких перемовин з російськими бойовиками вдалося вивезти з місця бою останки тіл бійців (батальйону Айдар і десантників 80-ї аеромобільної бригади). Судмедексперти встановили їх кількість — 33, проводиться ідентифікація. Серед них можуть бути і воїни з інших підрозділів.[68] 14 жовтня терористи передали в районне ТМО Старобільська тіла двох айдарівців, які були в полоні і померли у Луганську. Один з них Іван Ісик (помер 14.09), другий невстановлений (помер 06.09).[96] Є свідки загибелі Михайла, після двох днів у полоні його (та розвідника зі Львова з позивним «Борода») підвісили наручниками на спортивній перекладині та забили до смерті. Рідні Михайла через суд доводять, що він загинув у полоні луганських терористів.[97]
1355		Степула Руслан Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-04-1414 квітня 1983, Костільники Бучацький район Тернопільська область. Солдат 5-ї аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Руслан пішов до армії добровольцем, рідним казав, що служить у Львові. Залишились батьки, брат, дружина та 6-річна донька.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя. За результатами бою 5 військовослужбовців загинули, 19 зникли безвісти (один БТР підірвався на фугасі і з'їхав у лісосмугу, залишившись на місці бою).[98] Група двічі потрапляла у ворожу засідку, з однієї вдалось вирватись, а в другій граната влучила у БТР, де перебував Руслан. Похований 11 вересня у с. Костільники[99]
1356		Гаврилюк Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-11-1111 листопада 1980, Корець Рівненська область. Прапорщик, командир взводу 5-ї аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилась дружина та донька.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] Анатолій загинув у бою. Похований 9 вересня в Корці.[100]
1357		Лемещук Іван Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-01-2020 січня 1993, Гайки-Ситенські Радивилівський район Рівненська область. Сержант, головний сержант-командир відділення, заступник командира взводу 2-ї роти 5-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Кременецький лісотехнічний коледж. Після строкової служби в армії вирішив залишитись за контрактом у десантних військах. У зоні АТО перебував із серпня. Не одружений, залишились батьки.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] Ворожий снаряд влучив у бойову машину, в якій був Іван. 11 вересня 21-річного воїна поховали в селі Ситне.[101]
1358		Бродяк Степан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-02-1414 лютого 1985, Ясениця-Сільна Дрогобицький район Львівська область. Молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Закінчив Ясеницьку середню школу, Бориславське професійно-технічне училище, служив в армії у підрозділах спецпризначення в Кропивницькому, а в серпні 2014 року — мобілізований у 80-ту аеромобільну бригаду. Залишилась дружина, 6-річна донька та 1-річний син.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] В незахищений решітками БТР попав кумулятивний снаряд, трьох бійців, які перебували на борту, розірвало. Степан у цей момент був посередині, він прийняв на себе решту енергії вибуху, тим самим зберіг життя трьох воїнів, що сиділи навпроти, вони були важко поранені, але живі. Поховали Степана 12 вересня в Ясениці-Сільній на почесному місці біля Храму Різдва Пресвятої Богородиці.[102]
1359		Сова Іван Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-01-1919 січня 1976, Бригадирівка (Радивилівський район) Рівненська область. Молодший сержант, старший навідник гранатомета 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишились батьки, брат та дружина.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя.[98] Іван загинув у бою. Похований 9 вересня в Бригадирівці.[103]
1360		Воробель Іван Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-05-1111 травня 1981, Кам'янки (Підволочиський район) Тернопільська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та по інерції проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти. Після бою доля 19 бійців лишилася невідомою. Знайдені на місці боїв тіла були поховані під Старобільськом разом із невпізнаними «айдарівцями» 1 жовтня 2014 року.[98] Іван вважався зниклим безвісти. Знайдений за експертизою ДНК та 1 лютого 2015 року похований у рідному селі.[104]
1361		Бражнюк Віктор Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-08-2323 серпня 1981, Броди Львівська область. Молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був мобілізований наприкінці липня 2014 року, 26 серпня зі своїм підрозділом був переведений під Новоайдар. З 2 по 4 вересня 2014 року брав участь у боях.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Віктор вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. 30 березня 2015 року перепохований на місці почесних поховань, поряд з іншими загиблими учасниками АТО в м. Броди.[105]
1362		Федус Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-09-2929 вересня 1995, 18 років, Йоничі Жовківський район Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Рава-Руський професійний ліцей. Служив у Збройних силах України за контрактом.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. 15 липня 2015 року перепохований на цвинтарі у Старому Селі.[106]
1363		Соломчук Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-3030 жовтня 1992, Деражня Хмельницька область. Старший солдат, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі, та 14 лютого 2015 року перепохований у Деражні.[107]
1364		Ващук Олексій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-05-2222 травня 1980, Львів. Старший сержант, військовослужбовець 5-ї аеромобільної десантної роти 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишились батьки, сестра та племінниця.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Старобільськом. Перепохований 29 серпня 2016 року на Личаківському цвинтарі у Львові.[108]
1365		Боднар Сергій Володимирович	01995-10-2020 жовтня 1995, Івано-Франківськ. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. Поховання № 234 на кладовищі під Старобільськом.[109]
1366		Симпович Роман Володимирович	Сержант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання № 247 на кладовищі під Старобільськом.[110]
1367		Корнач Сергій Сергійович	Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Зниклий безвісти.[76]	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК. Поховання № 236 на кладовищі під Старобільськом.
1368		Пилипчук Юрій Юрійович	01991-05-1313 травня 1991, Корделівка Калинівський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Кадровий офіцер. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Залишилися батьки.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98] Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Вважається, що згорів у БТР. 23 вересня 2016 року Юрія перепоховали у с. Корделівка.[111]
1369		Слободян Едуард Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-05-2929 травня 1986, Гринчук Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Молодший сержант, кулеметник 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 01.08.2014. Після навчання на Яворівському полігоні, наприкінці серпня, вже був на Луганщині. Залишилась мати.	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але БТР № 129 підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98][112] Для Едуарда це був перший бій. Ідентифікований у березні 2018 за кількома експертизами ДНК серед загиблих, похованих під Старобільськом. Перепохований 14.04.2018 на кладовищі Кам'янця-Подільського, на Алеї слави.[113]
1370		Турчин Михайло Степанович	01979-11-2222 листопада 1979, Озеряни (Галицький район) Івано-Франківської області. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 5-ї роти 2-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. В червні 2014 добровільно прийшов у Галицький РВК, але був призваний лише в серпні 2014. Відомо, що підрозділ Михайла 30 серпня прибув у селище Побєда (Новоайдарський район)	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски. Десантники після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але БТР № 129 підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти.[98][112]. Вважався зниклим безвісти. У лютому 2016 рішенням Галицького райсуду був визнаний померлим. Лише після третьої ДНК-експретизи останків у 2020 було отримано 99 % збіг. Перепохований 21.02.2020 у с. Озеряни[114].
1371 ... 1375			Військовослужбовці 80-ї окремої аеромобільної бригади. Зниклі безвісти: лейтенант Петрівський (Петровський) Ігор Петрович, молодший сержант Гураль Олег Володимирович, солдат Цікайло Степан Ярославович[76], солдат Ватаманюк Сергій Миколайович, солдат Підгайний Микола Йосипович. Вважаються такими, що перебувають у полоні: капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдат Гринюк Микола Володимирович, солдат Клим'юк Олександр Юрійович.[115][116]	02014-09-055 вересня 2014	Колона військових у складі 5 БТР і 2 танків, що рухалась із селища Металіст (Слов'яносербський район) до міста Щастя (Луганська область), близько 16:30 потрапила у засідку між селами Стукалова Балка та Цвітні Піски, під обстріл з двох боків із лісосмуги. Десантники зайняли кругову оборону і після короткочасного бою пройшли засідку на техніці в напрямку Щастя, але один БТР підірвався на фугасі, з'їхав у кювет та по інерції проїхав через лісосмугу, за якою зупинився. У машині перебувала більшість військовослужбовців 3 взводу 5 роти батальйону, які зникли безвісти. Після бою доля 19 бійців лишилася невідомою. Знайдені на місці боїв тіла були поховані під Старобільськом разом із невпізнаними «айдарівцями» 1 жовтня 2014 року.[98] Прим. У Старобільську 1 жовтня поховали 28 неупізнаних героїв, з них орієнтовно 14 айдарівців та 14 бійців ЗСУ.
1376		Степанченко Дмитро Андрійович	01970-05-2424 травня 1970, Уссурійськ РРФСР. Проживав у Луганську. Майор, заступник командира батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). У 1990 році закінчив Новосибірське вище командне училище. Служив у Гончарівському на Чернігівщині.	02014-09-055 вересня 2014	Був смертельно поранений у бою під Луганськом у районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Похований у Луганську.[117]
1377		Власенко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-10-2525 жовтня 1990, Стара Басань Бобровицький район Чернігівська область. Солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Після закінчення школи навчався у технічному коледжі у м. Київ, де потім працював на одному з авторемонтних підприємств слюсарем. У 2009—2010 роках проходив строкову військову службу у Харкові. Певний час працював у Старобасанській загальноосвітній школі-інтернаті. Мобілізований 19 березня 2014 року.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув у бою під Луганськом у районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у селі Стара Басань.[118]
1378		Норенко Андрій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-08-2828 серпня 1980, Ярославка (Бобровицький район) Чернігівська область. Солдат, гранатометник механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Залишився син.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув у бою під Луганськом в районі с. Стукалова Балка та Шишкове. Вважався зниклим безвісти. За даними Книги пам'яті, потрапив у засідку біля с. Крута Гора та був вбитий у полоні терористами. Тіла чотирьох військовослужбовців знайдені у братській могилі поблизу с. Раївка[119].
1379		Малашняк Андрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-09-2626 вересня 1984, Львів (Білогорща). Старший солдат 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля».	02014-09-055 вересня 2014	Зник після бою під Луганськом поблизу села Шишкове (Слов'яносербський район). За словами побратимів, був поранений. Також була інформація, що Андрій потрапив у полон (з чотирма іншими бійцями батальйону) і перебуває у лікарні.[120] Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 30 жовтня 2015 року воїна поховали у Львові на кладовищі Білогорщі.[121] Прим. Після того бою зник безвісти і молодший лейтенант Калиновський Павло Олександрович[122]. За даними Книги пам'яті, бійці батальйону «Воля» та 1-ї ОТБр потрапили у засідку біля с. Крута Гора. Калиновський і Малашняк (з бат. «Воля»), та Власенко і Норенко з 1-ї бригади були застрелені у полоні терористами.
1380		Шанський Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-2727 червня 1979, Мирне (Тельманівський район) Донецька область. Проживав у м.  Чернігів. Капітан, старший офіцер відділення організації служби з охорони громадського порядку Північного територіального управління Національної гвардії України. Виріс у сім'ї військового, яка часто переїжджала, до школи пішов у Чернігові. Закінчив технікум і працював єгерем у Красилівському лісництві, вступив до Львівського державного лісотехнічного університету на заочне відділення. Після строкової служби у Внутрішніх військах вирішив перейти на контракт у спецпідрозділ ВВ «Барс». Дванадцять років прослужив в органах правопорядку. У 2005—2007 роках у складі Спеціального миротворчого підрозділу служив у Косово, досконало володів англійською мовою. Залишились батьки, дружина та брат.	02014-09-055 вересня 2014	Повертаючись з блокпостів поблизу міста Маріуполь (Донецька область) військовий наряд потрапив у засідку в районі смт Тельманове та був обстріляний з двох боків. Андрій був смертельно поранений осколками. В бою загинули 5 бійців Нацгвардії, ще 12 отримали поранення.[123][124][125] Під час відкриття меморіальної дошки в Чернігові 13 грудня було зачитано наказ командувача Національної гвардії України про присвоєння капітану Андрію Шанському чергового військового звання майора (посмертно) та вручено погони батькові героя.[126]
1381		Лавріненко Петро Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-04-1212 квітня 1979, Харків. Капітан, командир 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». Служив з 1997 року, учасник бойових дій у Косово, де отримав контузію, але продовжив службу. Пройшов усі звання від солдата до капітана.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув внаслідок обстрілу колони українських силовиків поблизу м. Маріуполь Донецької області.[123]
1382		Спащенко Юрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-12-1111 грудня 1994, 19 років, Петропавлівка (Братський район) Миколаївська область. Молодший сержант, командир відділення 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». Призваний на строкову службу.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув поблизу м. Маріуполь Донецької області при виконанні службово-бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований на кладовищі с. Петропавлівка з усіма військовими почестями.[127]
1383		Кобринюк Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-02-2525 лютого 1995, 19 років, Шельпахівка Христинівський район Черкаська область. Молодший сержант, старший кулеметник БТР 2-ї роти 1-ї оперативної бригади Національної гвардії України, військова частина 3027 (Київ), спецпідрозділ «Барс». У жовтні 2013 року був призваний на службу до лав Збройних сил України. Служив у Черкаській і Київській області, але подав рапорт, щоб його відправили до Маріуполя.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув у бою поблизу м. Маріуполь Донецької області від кулі снайпера.[128]
1384		Звінник Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-2525 серпня 1991, Київ (Дніпровський район). Солдат, водій БТР стрілецької роти Київської конвойної бригади Північного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3066.	02014-09-055 вересня 2014	Отримав смертельні поранення під час обстрілу російськими бойовиками в районі міста Маріуполь поблизу смт Тельманове (Донецька область). Похований у м. Києві, на Лісовому кладовищі.[129][130]
1385		Хуторний Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-10-088 жовтня 1981, Ярославка (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший стрілець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське на Чернігівщині).	02014-09-055 вересня 2014	Помер у Харківському військовому госпиталі від поранень, які отримав 29 серпня в результаті артилерійського обстрілу біля м. Іловайськ Донецької області.[131]
1386		Дробний Денис Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-011 березня 1984, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, санінструктор 74-го окремого розвідувального батальйону 6-го гвардійського армійського корпусу (Черкаське). Закінчив медичне училище. На фронт пішов добровольцем. Залишились батьки та сестра.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув під час виконання розвідгрупою бойового завдання в районі міста Мар'їнка (Донецька область). Коли Денис зачепив розтяжку, спрацював вибуховий пристрій. Він загинув, прикривши своїм тілом інших бійців. Поховали Дмитра на Алеї Слави на кладовищі Соцміста у Дніпродзержинську.[132]
1387		Комаристий Андрій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-05-1616 травня 1994, Нововолинськ Волинська область. Солдат 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив вище професійне училище, займався спортом, працював підземним електрослюсарем на шахті № 1 «Нововолинська». У листопаді 2013 року пішов на військову службу за контрактом.	02014-09-055 вересня 2014 орієнтовна дата	Не уточнено. Звістка про його загибель з"явилася 5 вересня, похований 08.09.2014 у м. Нововолинськ.[133]
1388		Філоненко Максим Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-1212 квітня 1977, Квітневе (Жовтневий район) Миколаївська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). 15 березня добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки.	02014-09-055 вересня 2014	Загинув поблизу смт Мирне (Волноваський район) Донецької області. Похований у с. Засілля Жовтневого району.[134][135]
1389		Лубенець Вадим Іванович	01972-12-2828 грудня 1972, Нікополь Дніпропетровська область. Боєць 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований 2 травня 2014 року. Працював в охоронних фірмах. Залишились батьки-пенсіонери.	02014-09-055 вересня 2014 орієнтовна дата	Під час охорони блок-постів в районі м. Курахове (Донецька область), в одному з боїв отримав травму шийного хребця та був госпіталізований. В результаті травми розпочався швидкопрогресуючий рак та 1 серпня Вадима відправили до дому. Від хвороби він помер (дату не уточнено).[136]
1390		Ткаченко Олександр Анатолійович	01991-03-2929 березня 1991, Харків. Лейтенант, командир взводу піхоти 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Призваний за мобілізацією у квітні. Сирота, мати померла, коли Олександру було 10 років, він жив у сім'ї дяді. Навчався в Харківській національній Академії міського господарства. Військове звання отримав після 2,5 років військової кафедри при ХПІ.	02014-09-066 вересня 2014	Був важко поранений 31 липня під час обстрілу з РСЗВ «Град» з території Росії. Позиції військових були в кількох кілометрах від кордону поблизу с. Нижня Вільхова в Луганській області. В окоп біля Олександра влетів снаряд. Більше місяця лікарі боролися за його життя. Помер о 4-й ранку 6 вересня в реанімаційному відділенні Головного військового клінічного госпіталю МО України (м. Київ).[137]
1391		Свідерський Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-09-011 вересня 1983, Сусолів Самбірський район Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Залишились двоє дітей.	02014-09-066 вересня 2014	1 вересня отримав важке поранення в голову під Луганськом. Після лікування в Харківському військовому госпіталі, його перевезли в м. Київ. Лікарі боролись за його життя, але після декількох операцій, вранці 6 вересня, він помер.[138]
1392		Близнюк Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-08-2828 серпня 1988, Чернігів. Старший солдат, помічник гранатометника 13-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-1». Закінчив музичну школу, строкову службу проходив у Внутрішніх військах. Працював бригадиром у приватній фірмі і вчився заочно у Чернігівській філії Московського державного відкритого університету ─ Українсько-Російського інституту, незабаром мав отримати диплом, мріяв зробити юридичну кар'єру. Був учасником Революції Гідності. Після окупації Криму пішов добровольцем захищати Україну, в лавах батальйону перебував з кінця квітня.	02014-09-066 вересня 2014	Загинув під час дії «режиму припинення вогню», в смт Станиця Луганська (Луганська область). Бійці були на бойовому чергуванні, коли у підвіконня будинку, де вони знаходилися, влучила міна. Володимира вбило осколками. Похований на чернігівському міському кладовищі Яцево.[139]
1393		Беженар Дмитро Олександрович	01987-08-055 серпня 1987, Самбір Львівська область. Військовослужбовець 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Був призваний до ЗС України, як водій, під час третьої хвилі часткової мобілізації.	02014-09-066 вересня 2014 орієнтовна дата	Ніс службу поблизу м. Луганськ, підвозив бійцям на передову боєприпаси. Там і обірвалося його життя. Загинув у зоні проведення АТО під час припинення вогню.[140]
1394		Глухов Юрій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-11-1212 листопада 1993, Новоград-Волинський Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець військової служби за контрактом, навідник-оператор механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).	02014-09-066 вересня 2014	31 серпня у результаті бойових дій під час виходу з оточення Юрій отримав поранення. Військовослужбовця доставили в Харківський військовий госпіталь, де він перебував у важкому стані. 6 вересня серце 20-річного бійця зупинилося.[141]
1395		Буряк Анатолій Миколайович	01968-06-055 червня 1968, Володькова Дівиця Чернігівська область. Капітан, командир мотострілецького взводу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Закінчив Київську сільськогосподарську академію за спеціальністю агроном. З липня 2010 року обіймав посаду керуючого у Лосинівському відділенні сільськогосподарського підприємства «Агропрогрес». 19 березня був призваний до військової частини А1815. Залишилось троє дітей.	02014-09-066 вересня 2014	Загинув поблизу міста Щастя поблизу Луганська.[142] Видання «Информатор» повідомляло, що 7 вересня позиції сил ЗСУ в Щасті обстріляли російські снайпери-диверсанти, був вбитий один військовослужбовець.[143]
1396		Лємешов Михайло Федорович	01972-11-2121 листопада 1972, Петрашівка (Віньковецький район) Хмельницька область. Проживав у м. Харків. Прапорщик, головний сержант взводу 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Після закінчення школи, проходив строкову службу в армії, потім залишився служити за контрактом у Василькові Київської області. По закінченні контракту переїхав до Харкова. У квітні був мобілізований. Залишився 16-річний син.	02014-09-066 вересня 2014	За повідомленням Віньковецької райради, загинув у вересні під Іловайськом. Захищаючи Україну, отримав поранення в голову, несумісне із життям. За даними Книги пам'яті, загинув в районі смт Новоайдар (Луганська область). Похований 11 вересня в рідному селі.[144] За повідомленнями у ЗМІ, 7 вересня знайшли мертвим прапорщика з 22-го батальйону, родом з Хмельниччини, поряд із ним лежав автомат Калашникова. Попередньо подія кваліфікована як самогубство, також військова прокуратура розглядає версію необережного поводження зі зброєю. За версією співслужбовців загиблого, у нього не витримала психіка через те, що він побачив у зоні АТО.[145]
1397		Рябий Віталій Вікторович (Позивний «Бобер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-05-022 травня 1989, Чернігів. Сержант, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). На фронт пішов добровільно, перебував в зоні АТО більше трьох місяців. Закінчив комерційний технікум. Понад чотири роки був у лавах чернігівського націоналістичного руху. Віталій напівсирота, родичів у нього в Чернігові немає.	02014-09-077 вересня 2014	Віталій з товаришем прикривали відхід основної тактичної групи під Луганськом неподалік мосту через річку Сіверський Донець приблизно о 4:30 ранку. Обоє хлопців отримали поранення в бою з російською розвід-диверсійною групою, яку вони знешкодили. Віталій втратив багато крові, коли підійшла підмога, його доправили до лікарні в м. Щастя, де йому провели складну операцію, але вдень його стан погіршився і він помер.[146]
1398		Лоскот Євген Олександрович (Позивні «Баха», «Локоть», «Дамба-22»)	01983-06-2222 червня 1983, Чернігів. Мешкав в смт Десна (Козелецький район). Капітан, заступник командира з озброєння розвідувальної роти 1-ї ОТБр. Випускник ОІСВ (2006). Звільнився з лав ЗСУ 2011 року. З 2010 член ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності, Автомайдану. 21.03.2014 мобілізований як доброволець. Залишились дружина та син. Герой України (2017, посмертно).	02014-09-077 вересня 2014	З двома бійцями на БМП атакували польовий командний пункт противника, використавши ефект неочікуваності. В останній момент бойову машину підбив ворожий танк. Поранений офіцер вступив у бій в оточенні на закинутій фермі поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район), коли закінчились набої, підірвав себе гранатою. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 09.09.2015 в смт Десна[147].
1399		Агапов Олександр Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-03-1515 березня 1987, Новгородка Кіровоградська область. Солдат, механік-водій танку 4-ї танкової роти 2-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади ЗС України, Кривий Ріг. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року.	02014-09-077 вересня 2014	Загинув під час оголошеного перемир'я, беручи участь у військових діях на Сході країни, поблизу м. Маріуполь Донецької області.[148]
1400		Добровик Євген Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-1212 жовтня 1989, Дунаївці Хмельницька область. Сержант, командир відділення 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Закінчив 9 класів міської школи № 2, продовжив навчання на Черкащині, куди переїхав до бабусі. Після школи повернувся на батьківщину та вступив до Подільського Державного Аграрно-технічного Університету, де здобув освіту за напрямком «Фінанси і кредит». У 2011 році вступив на військову службу за контрактом та продовжував навчання на заочній формі. З початком військових дій на сході України у складі полку був направлений у зону АТО.	02014-09-088 вересня 2014	Був важко поранений 4 вересня під час виконання бойового завдання в Луганській області. Помер у Львівському військовому госпіталі.[149]
1401		Андрієнко Юрій Олександрович	01993-10-1818 жовтня 1993, Сінне (Краснопільський район) Сумська область. З дитинства мешкав у с. Велика Рибиця. Солдат 5-ї окремої Слобожанської бригади Східного ОТО Національної гвардії України (Харків). Вступив на контрактне навчання на юридичний факультет Сумського національного аграрного університету, але провчившись рік, залишив університет. Почав працювати водієм і готувався до вступу до Національної академії СБУ. 2013 року був призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч № 3009 внутрішніх військ, на посаді техніка на стрілецькому полігоні ВВ у Криму під Сімферополем. Після окупації Криму російськими військами, Юрій виїхав з півострові разом з тими військовослужбовцями, хто залишився вірним присязі і Українському народові. Продовжив служити у Харкові, брав участь у «зачистках» Харкова від проросійських сепаратистів у березні — квітні, потім Слобожанську бригаду перекинули на Донбас, в район Слов'янська і Краматорська. Залишилися батьки і молодша сестра.	02014-09-088 вересня 2014	Загинув у ніч на 8 вересня на блокпосту поблизу гори Карачун, смт Ясногірка під Краматорськом (Донецька область). Тіло Юрія було знайдене всередині блокпоста зі слідами автоматної черги. Похований у с. Велика Рибиця.[150]
1402		Максименко Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-01-2020 січня 1990, Володимир-Волинський Волинська область. Старший лейтенант, оперуповноважений прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Випускник Національної академії ДПСУ імені Богдана Хмельницького 2011 року. Залишилась молода вагітна дружина.	02014-09-099 вересня 2014	Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][151]
1403		Лук'янцев Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-011 червня 1979, Бараниківка (Біловодський район) Луганська область. Прапорщик, дільничний інспектор відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Залишилась дружина та 6-річна донька.	02014-09-099 вересня 2014	Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][151][152]
1404		Кузнєцов В'ячеслав Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-06-3030 червня 1975, Циркуни Харківська область. Старшина відділу прикордонної служби «Біловодськ» Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина, 5-річна донька та маленький син.	02014-09-099 вересня 2014	Троє прикордонників загинули і двоє поранені в результаті підриву на фугасі біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область). Прикордонний наряд супроводжував знімальну групу телекомпанії ІРТА. Біловодський район ніколи не був окупований терористами, тому відповідальність за інцидент, найімовірніше, лежить на диверсійних групах російських найманців.[6][151][153]
1405		Баран Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-10-1717 жовтня 1970, Богданівка (Ніжинський район) Чернігівська область. Молодший сержант, начальник складу МТЗ 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Після школи вчився у Ніжинському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність механізатора. Строкову службу проходив у Туркменістані прикордонником, де був поранений, повернувся до дому. Працював у господарстві КСП імені Прядка. 28 квітня був мобілізований. Залишилася дружина, двоє синів, 1994 і 2001 р. н., і донька 2006 р. н.	02014-09-099 вересня 2014	19 серпня Сергія тяжко поранило осколками під час обстрілу з РСЗВ «Град» у Луганській області. Спочатку вояка лікували в Харківському госпіталі, згодом перевезли у Львів, де він переніс кілька операцій. Стан пораненого залишався тяжким, і врешті серце не витримало. 9 вересня герой пішов із життя. Поховали Сергія 11 вересня на кладовищі у Богданівці, неподалік від рідної хати.[154]
1406		Дудка Володимир Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-10-1717 жовтня 1986, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Ромни. Молодший сержант, механік-водій 9-ї артилерійської батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Батьки Володимира втратили на війні двох синів (Дудка Юрій Андрійович загинув 29 серпня під Іловайськом, його ідентифікували в березні 2015 року).	02014-09-1010 вересня 2014	Помер у Харківському опіковому центрі від отриманих поранень та опіків, отриманих під час обстрілу 3 вересня базового табору 27-го полку поблизу Старобільська (Луганська область) з території Російської Федерації з РСЗВ «Смерч».[25][155]
1407		Єременко Віктор Вікторович (Позивний «Снайпер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-06-066 червня 1993, Білозір'я Черкаська область. Старший солдат, кулеметник Першого резервного батальйону Національної гвардії України. Виховувався без батьківської опіки в Смілянській школі-інтернат. Відслужив строкову службу, працював охоронцем, вступив у технікум. З початку Майдану поїхав до Києва, був активним учасником Революції Гідності у складі 22-ї сотні Самооборони Майдану. Ще навесні добровольцем записався до Нацгвардії і через місяць вже був у зоні АТО. Залишилась сестра.	02014-09-1010 вересня 2014	Під час розвідки позицій на териконі під Артемівськом (Донецька область) отримав вогнепальне поранення грудної клітки. Бійця направили до місцевої лікарні, однак через важку рану він помер на операційному столі.[156][157]
1408		Пасічник Віктор Анатолійович	01976-10-055 жовтня 1976, Буча Київська область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 11-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київська Русь». Закінчив школу в смт Ворзель, потім — Київський інженерно-будівельний інститут, працював за фахом. Учасник Революції Гідності. У червні пішов добровольцем до ЗСУ, після навчання в центрі «Десна» поїхав у зону АТО. Залишилися батьки.	02014-09-1010 вересня 2014	Загинув поблизу міста Дебальцеве на блокпосту під смт Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Похований на Бучанському міському кладовищі на Алеї слави.[158] За словами співслужбовця, командир взводу 11-го БТО (ім'я не назване) застрелився з автомата Калашникова. За даними командування військового підрозділу, військовослужбовець загинув через необережне поводження зі зброєю.[159]
1409		Лобода Вадим Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-09-033 вересня 1984, Чернігів. Солдат 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». За станом здоров'я Вадима мали комісувати, але він потрапив у зону АТО, перебував на війні 4 місяці. Залишився батько, який вже поховав дружину і одного сина, а тепер ховатиме другого останнього сина.	02014-09-1212 вересня 2014	Загинув під час так званого «перемир'я». Російські бойовики обстріляли смт Станиця Луганська, куди бійців 41-го батальйону відправили на підкріплення до земляків з 13-го батальйону.[160]
1410		Кітновський Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-2222 квітня 1977, Луцьк Волинська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-09-1212 вересня 2014	Після поранення в зоні АТО, Олексій лікувався у військовому госпіталі, та був переведений у тубдіспансер з підозрою на туберкульоз. Там його забив до напівсмерті місцевий наркозалежний хворий. Після 12-денного перебування у комі, Олексій помер у лікарні швидкої допомоги м. Миколаєва.[161] За іншими джерелами, військовослужбовець у зоні АТО не перебував, хоча дійсно, був мобілізованим та отримав травму на загальновійськовому полігоні ЗС України «Широкий Лан» у Миколаївській області, ще 3 червня поточного року, — повідомили в Миколаївській облдержадміністрації[162]
1411		Багнюк Олександр Олександрович	01977-03-1717 березня 1977, Іллінці Вінницька область. Проживав у місті Біла Церква. Майор, заступник командира 3-го механізованого батальйону з озброєння 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). З 1 березня перебував у зоні АТО, завжди на передовій. Залишилися дружина, син та донька шкільного віку.	02014-09-1212 вересня 2014	Загинув у бою на передовій від осколкового поранення в районі Старобешеве — Волноваха (Донецька область) під час артилерійської та танкової атаки російських агресорів на командно-спостережний пункт.[163][164]
1412		Драган Олексій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-02-2020 лютого 1981, Дніпро. Сержант, командир відділення зенітно-ракетного дивізіону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією 5 квітня 2014 року. 12 років пропрацював у ДТЕК Дніпрообленерго, спочатку електромонтером, а з 2007 року диспетчером Дніпропетровського РЕМ. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-09-1212 вересня 2014	Загинув у бою поблизу с. Красний Партизан (Ясинуватський район) Донецької області.[165][166]
1413		Серебринський Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-12-2929 грудня 1967, Дергачі Харківська область. Солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302.	02014-09-1212 вересня 2014	За даними зі списку Міноборони, загинув у бою поблизу смт Нижня Кринка (Донецька область).[167]
1414		Шевченко Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-07-1313 липня 1970, Заливне (Новомиколаївський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-09-1313 вересня 2014	Загинув біля смт. Пантелеймонівка, Донецька область, під час обстрілу блокпосту.[168]
1415		Українцев Віталій Леонідович (Позивний «Вожак») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-01-2020 січня 1968, Дніпро. Старшина міліції, боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув у бою з російською диверсійною групою біля с. Піски (Ясинуватський район). Не зважаючи на оголошене «перемир'я» російські бойовики продовжують здійснювати напади і обстріли в районі аеропорту Донецька.[169][170][171]
1416		Грачов Сергій Валерійович (Позивний «Ювелір») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-05-2222 травня 1973, Кам'янка-Бузька Львівська область. Боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Активний учасник Революції Гідності.	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув у бою з російськими бойовиками біля с. Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Бійці батальйону разом з танкистами 93-ї бригади виїхали з блок-посту і потрапили під обстріл з чотирьох сторін.[169][170][172]
1417		Кісловський Віктор Олександрович (Позивний «Батя») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-10-2020 жовтня 1969, Нова Каховка Херсонська область. Боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув у бою з російською диверсійною групою біля с. Піски (Ясинуватський район). Не зважаючи на оголошене «перемир'я» російські бойовики продовжують здійснювати напади і обстріли в районі аеропорту Донецька.[169][170]
1418		Чернишов Олексій Вікторович (Позивний «Махно») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-05-3131 травня 1979, Макіївка Донецька область. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки, сестри, дружина.	02014-09-1414 вересня 2014	У бою біля аеропорту м. Донецьк загинули троє бійців АТО, ще кілька людей поранені. Про це повідомив командир 5-ї роти підполковник міліції Володимир Шилов. Штаб Майдану — Дніпропетровськ повідомив про втрату чотирьох бійців батальйону біля с. Піски (Ясинуватський район).[169][173]
1419		Габінет Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-03-055 березня 1989, Вільне (П'ятихатський район) Дніпропетровська область, з однорічного віку проживав у с. Сасівка (Компаніївський район) Кіровоградська область. Солдат, навідник-оператор танку 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг).	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув о 18:00 під час обстрілу з РПГ із засідки поблизу села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), снаряд російських бойовиків потрапив у танк. В останню путь військовослужбовця провели 23 вересня в с. Сасівка.[174][175]
1420		Подолянчук Євгеній Петрович (Позивний «Скаут»)	01991-07-044 липня 1991, Черкаси. Останні роки проживав у Кропивницькому. Старший лейтенант, командир групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). З 14 років вступив до скаутської організації «Пласт», старший пластун. У 2008—2012 роках навчався на факультеті розвідки Академії сухопутних військ у Львові, який закінчив з відзнакою. З 2012 року на військовій службі. Залишилась дружина.	02014-09-1414 вересня 2014	При обороні аеропорту Донецька отримав осколкове поранення в голову під час обстрілу російськими бойовиками, помер по дорозі в лікарню. За бажанням матері і рідних Героя, його поховання відбулося в с. Крутьки Чорнобаївського району, де проживає родина загиблого.[176] Останнє інтерв'ю воїна, «Цензор. Нет», 7 серпня 2014
1421		Кулигін Олег Борисович	01971-08-066 серпня 1971, Олександрія Кіровоградська область. Проживав у Кропивницькому. Капітан, начальник інженерної служби 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Призваний за мобілізацією. Закінчив Олександрійське СПТУ № 13, потім здобув вищу освіту у Криворізькому гірничорудному інституті. З 1995 року проживав у Кропивницькому, працював на Інгулецькій шахті. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув ввечері, під час обстрілу російськими бойовиками аеропорту Донецька.[177]
1422		Максимов Олександр Євгенович	01974-05-1919 травня 1974, Полтава. Майор, старший офіцер відділення військового обліку Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату. Закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище, 13 років служив у Збройних силах, 2006 року звільнився за станом здоров'я. Коли почалась мобілізація, 19 березня пішов працювати до Полтавського міського військкомату. Коли ж прийшов наказ про командирування двох офіцерів до зони АТО, зголосився бути одним із добровольців. Залишилась дружина та дорослий син.	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув в Донецькій області, коли колона українських військових, яка прямувала разом з підкріпленням на блокпости, потрапила у засідку терористів, ворожа куля влучила офіцеру в голову. Поховали Олександра на Алеї Слави на міському кладовищі Полтави.[178]
1423		Демиденко Вадим Леонідович	01972-09-3030 вересня 1972, Чугуїв Харківська область. Майор, начальник штабу механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область).	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом від вибухового пристрою на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги. Похований на кладовищі військового містечка у Башкирівці.[179][180]
1424		Антошин Іван Миколайович	01981-03-088 березня 1981, Вознесенський район Миколаївська область. Капітан, командир механізованої роти механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область).	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув поблизу міста Щастя під Луганськом від вибухового пристрою на «розтяжці» під час перевірки лісосмуги.[179][181]
1425		Козенко Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-11-066 листопада 1989, Олександрія Кіровоградська область. Солдат, кулеметник 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». На фронт пішов добровольцем. Був учасником олександрійського хореографічного колективу «Авантюрин», активним учасником козацької школи «Спас». У січні 2014 року Олександр давав інтерв'ю місцевому телеканалу.[182] Сестра і мати Олександра займаються волонтерською діяльністю.	02014-09-1414 вересня 2014	Близько 21-ї години російські бойовики почали тристоронній артилерійський обстріл блокпоста в смт Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве. За попередньою інформацією, Олександра смертельно поранило осколком бетону, що відлетів йому в голову.[183]
1426		Ханчич Денис Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-04-022 квітня 1992, Вишгород Київська область. Старший солдат 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». На фронт пішов добровольцем, де перебував протягом чотирьох місяців.	02014-09-1414 вересня 2014	Загинув близько 21-ї години, коли російські бойовики почали тристоронній артилерійський обстріл блокпоста в смт Чорнухине (Луганська область) неподалік Дебальцеве.[184]
1427		Богуш Олексій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-07-1616 липня 1988, Старики (Коростенський район) Житомирська область. Проживав в смт Іршанськ. Солдат, командир гармати 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. У 1993 році сім'я переїхала до Іршанська. Після школи здобув спеціальність електрогазозварювальника в Житомирському навчально-курсовому комбінаті, проходив строкову службу в Житомирському військовому інституті, був водієм. З 2011 працював електрогазозварювальником на фабриці № 1 Іршанського ГЗК. Призваний за мобілізацією у березні. Дідусь Олексія — заслужений будівельник України, в його сім'ї було восьмеро дітей і багато внуків. Окрім батьків та старшого брата у Олексія понад 60 близьких родичів.	02014-09-1414 вересня 2014	Помер у хірургічній реанімації Київського ГВМКЦ від важких поранень, отриманих 1 вересня під час обстрілу з БМ-21 «Град» поблизу міста Щастя в районі села Весела Гора (Слов'яносербський район) під Луганськом. Олексій отримав осколкове поранення в живіт, контузію та пошкодження легенів. Відспівували загиблого воїна в Іршанській церкві, потім сотні людей пішим ходом провели Олексія до місця поховання у його рідне село Старики.[185]
1428		Ісик Іван Васильович (Позивний «Львів») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-01-2020 січня 1984, Дрогобич Львівська область. Боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишились батьки, брат, дружина та дитина.	02014-09-1414 вересня 2014	5 вересня російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців батальйону в районі м. Щастя під Луганськом поблизу с. Весела Гора (Слов'яносербський район). До колони вийшли люди з українським прапором, і коли машини зупинились, то по них відкрили вогонь із засідки з кулеметів.[68] Іван отримав поранення та опіки і потрапив у полон. Помер в лікарні Луганська, тіло героя змогли вивезти тільки через місяць, терористи видали його волонтерам. Поховали Івана 17 жовтня на Алеї Слави кладовища Дрогобича.[186]
1429		Попов Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-05-1717 травня 1976, Мартинівка (Хмельницький район) Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Був єдиним сином у батьків. Вчився у духовній семінарії в Польщі, але на останньому курсі, коли приїхав на канікули додому, зустрів своє кохання, тож ксьондзом не став, одружився. Їздив на заробітки до Москви. Призваний за мобілізацією 30 липня. Залишилися дружина та дві доньки, 16 і 14 років.	02014-09-1515 вересня 2014	Отримав смертельні поранення о 10:20 в районі смт Станиця Луганська під час бою з російськими збройним формуванням.[187]
1430		Чаркас Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-3030 вересня 1976, Звенигород (Пустомитівський район) Львівська область. Молодший сержант, гранатометник 1-го відділення 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 31 липня. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і дочка.	02014-09-1515 вересня 2014	Загинув близько 22-ї години в бою з російськими бойовиками, які почали прориватись з оточення під Дебальцеве (Донецька область). Андрій загинув від прямого попадання в голову із кулемету крупного калібру, коли біг за боєприпасами.[188]
1431		Голубовський Дмитро Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01966-05-2424 травня 1966, Миколаїв. Старший сержант, санітар-водій 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. Мобілізований 13 травня. Залишилися дружина і двоє дітей.	02014-09-1515 вересня 2014	Загинув в результаті обстрілу із засідки, коли повертався до свого підрозділу на машині після евакуації пораненого.[189]
1432		Леонченко Микита Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-05-3131 травня 1993, Докучаєвськ Донецька область. Рядовий міліції, боєць 2 взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Був призером Чемпіонату Донецької області серед молоді із бойового самбо. Один з перших добровольців батальйону. Залишилась 10-місячна дитина.	02014-09-1616 вересня 2014 орієнтовно	Отримав смертельні поранення під час несення служби на блокпосту на автодорозі Горлівка — Бахмут.[190][191]
1433			01986 1986, Макіївка Донецька область. Командир відділення, водій державної пожежно-рятувальної частини 2-го державного рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.	02014-09-1717 вересня 2014	Рятувальника було знайдено мертвим в м. Макіївка, на вул. Фізкультурній, з вогнепальним пораненням в голову. Співробітники міліції встановлюють обставини, за яких було вчинено вбивство. Подію кваліфікують, як умисне вбивство і розслідують за ч. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України.[192]
1434		Петренко Віталій Леонідович	01973-11-033 листопада 1973, Лисичанськ Луганська область. Підполковник міліції, перший заступник начальника відділу — начальник слідчого відділу Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області. Залишились дві доньки.	02014-09-1717 вересня 2014	Біля мосту поблизу с. Золотарьова Попаснянський район Луганської області, в напрямку до м. Сіверськ Донецької області, виявлено тіло чоловіка. Ним виявився підполковник міліції Віталій Петренко, якого 8 липня 2014 року було викрадено бойовиками у Лисичанську. Розпочато перевірку щодо встановлення причин смерті. Підполковника поховали у Лисичанську.[193]
1435		Тороповський Георгій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01996-07-2121 липня 1996, 18 років, Бориспіль Київська область. Проживав у м. Київ (район Березняки). Боєць 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» Дніпропетровської області. З 10 років займався у Бориспільському військово-патріотичному клубі «Ратоборець», мав чорний пояс із Тхеквондо. Жору, як його всі називали, виховувала мама, коли хлопець навчався у 8-му класі, вони переїхали до столиці. Навчався в авіаційному технікумі, займався дигерством. Був активним учасником Революції Гідності. Наприкінці червня відправився добровольцем на схід, приховавши свій вік, йому тоді було лише 17 років. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. як активіст Революції Гідності.[194]	02014-09-1717 вересня 2014	За неофіційною версією, коли Георгій повертався на схід поїздом Київ — Дніпропетровськ, на нього було здійснено напад, тіло Георгія знайшли на колії (за голову бійця сепаратисти призначали винагороду). Поховали Георгія у Борисполі на місці почесних поховань.[195]
1436		Михайлов Сергій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-01-2626 січня 1976, Новоград-Волинський Житомирська область. Старший сержант, командир відділення радіовідділення взводу зв'язку механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Служив за контрактом з 1996 року.	02014-09-1818 вересня 2014	Перебуваючи у зоні проведення АТО зазнав тяжких травм. 03.09.2014, його було діставлено до військового госпіталю м. Харкова з діагнозом: вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний стресовий розлад, тривожний стан. 5 вересня його було переведено до військового госпіталю в м. Київ, звідти 6 вересня — до військового госпіталю м. Житомира. 17 вересня він був виписаний з госпіталю та направлений на реабілітацію, але наступного дня, 18 вересня, військовослужбовець раптово помер.[196]
1437		Сущевський Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-06-033 червня 1978, Комишуваха (Оріхівський район) Запорізька область. Старший солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Залишилась дружина та донька.	02014-09-1818 вересня 2014	Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів в районі Дебальцеве поблизу села Калинівка (Артемівський район) Донецької області. Смертельно поранені в бою бійці були захоплені терористами. Тіло Андрія допомогли вивезти дніпровські волонтери, за аналізом ДНК тіло було ідентифіковане на початку листопада. Поховання відбудеться 7 листопада у Комишувасі.[197]
1438		Капінус Віталій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-02-1111 лютого 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).	02014-09-1818 вересня 2014	Загинув в районі села Троїцьке (Ясинуватський район) Донецької області, розвідувальний дозор потрапив у засідку.[198]
1439		Пронін Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-08-044 серпня 1971, Грем'ячинськ Пермський край РРФСР. З 5-річного віку проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, старший розвідник розвідувальної роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). По закінченні школи навчався в ПТУ № 9, де здобув спеціальність електромонтажника. Працював електриком в підрядній організації на ПАТ «Південний ГЗК». Призваний за мобілізацією 31 липня. Залишились дружина та діти.	02014-09-1818 вересня 2014	Обставини і місце не уточнено. Перебував у списках зниклих. 14 січня 2015 року в Кривому Розі було оголошено день скорботи та пройшло поховання героя.[199]
1440		Бережний Геннадій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-02-1313 лютого 1968, Нікополь Дніпропетровська область. Прапорщик, розвідник 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Строкову службу служив у радянській армії в Німеччині. Після набуття Україною Незалежності працював директором Парку Металургів, займався власним бізнесом. На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у серпні разом із своїм другом Русланом Безрідним. Залишились батьки, дружина, син та донька.	02014-09-1818 вересня 2014	Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. 16 січня 2015 року воїна поховали у Нікополі.[200][201]
1441		Безрідний Руслан Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-01-011 січня 1979, Олексіївка (Нікопольський район) Дніпропетровська область. Військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у серпні разом зі своїм другом Геннадієм Бережним. Залишились батьки і дружина.	02014-09-1818 вересня 2014	Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. 16 січня 2015 року воїна поховали в Олексіївці.[200]
1442		Литовченко Олег Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-12-077 грудня 1973, Жупанівка Коростенський район Житомирська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).	02014-09-1818 вересня 2014	Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Опізнаний за ДНК-експертизою. Похований у с. Єгорівка Криничанського району Дніпропетровської області.[202]
1443		Кравченко Андрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-03-2626 березня 1971, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, розвідник-гранатометник розвідувальної роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив професійно-технічне училище № 8. Працював газозварювальником на залізничній станції «Батуринська». Мобілізований у березні 2014 року. Залишилась мати.	02014-09-1818 вересня 2014	Розвідгрупа на БМП потрапила у засідку терористів поблизу смт Калинове (Попаснянський район Луганська область). Тіла бійців не вдалося забрати з поля бою, пізніше вони були передані волонтерам. Був похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпро як «Невідомий». Після ідентифікації воїна перепоховали 15 грудня 2016 року на Алеї Героїв Центрального кладовища Кривого Рогу.[203]
1444		Подолянчук Василь Володимирович	01981-01-1313 січня 1981, Гульськ Новоград-Волинський район Житомирська область. Старший сержант, командир 2-го відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Військовослужбовець військової служби за контрактом. Обравши своїм фахом військову справу, 14 років служив в артилерії, потім став сапером. З початком АТО брав участь у розмінуваннях, передавав досвід молодим мінерам. Залишилася дружина та діти, син і 8-річна донька.	02014-09-1919 вересня 2014	Загинув внаслідок вибуху несправної міни під час навчань в с. Каїрка (Каланчацький район Херсонська область).[204]
1445		Волін Володимир Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-05-044 травня 1971, Нові Вирки Білопільський район Сумська область. Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область).	02014-09-1919 вересня 2014	Загинув в Луганській області під час обстрілу російськими збройними формуваннями.[205]
1446		Алєксєєнко Вадим Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-10-2828 жовтня 1975, Лозуватка (П'ятихатський район) Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Залишились мати, дружина та донька 12 років.	02014-09-2020 вересня 2014	Помер у лікарні ім. Мечникова (Дніпро) від ран, отриманих 29 серпня під час прориву колони з оточення під Іловайськом (Донецька область).[206]
1447		Романюк Олександр Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-08-2424 серпня 1989, Вільшанка (Чуднівський район) Житомирська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Працював в управлінні карного розшуку ГУМВС України в Одеській області. Добровольцем записався до батальйону та був направлений до зони АТО. Залишилися батьки та двоє братів.	02014-09-2020 вересня 2014	Загинув о 2-й годині ночі в ДТП, що сталася поблизу с. Дмитрівка (Нікопольський район) Дніпропетровської області. В ході ротації особового складу одеські міліціонери поверталися додому з Луганської області, водій автобуса заснув за кермом, в результаті чого автобус з'їхав у кювет і перекинувся. Двоє бійців загинули, ще дванадцять були госпіталізовані.[207][208]
1448		Лисоконь Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-09-1010 вересня 1975, Одеса. Старший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Підприємець, директор одеського розважального клубу «Тема». На фронт пішов добровольцем.	02014-09-2020 вересня 2014	Загинув о 2-й годині ночі в ДТП, що сталася поблизу с. Дмитрівка (Нікопольський район) Дніпропетровської області. В ході ротації особового складу одеські міліціонери поверталися додому з Луганської області, водій автобуса заснув за кермом, в результаті чого автобус з'їхав у кювет і перекинувся. Двоє бійців загинули, ще дванадцять були госпіталізовані.[207][209]
1449		Москаленко Євген Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-11-2626 листопада 1990, Запоріжжя. Старший солдат, водій 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Був призваний за мобілізацією 23 квітня. У бійця в рідному місті залишилися дружина і дитина.	02014-09-2020 вересня 2014	Виконував обов'язки водія службового автомобіля командира батальйону. Того дня, поблизу м. Маріуполь, Євген перебував в машині за кермом, коли біля неї розірвався ворожий снаряд. Від отриманих поранень він загинув на місці. Командир в цей момент вийшов з авто, для здійснення розмови по телефону, це і врятувало йому життя.[210]
1450		Мирінець Вадим Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-11-2020 листопада 1988, Дейкалівка Зіньківський район Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Призваний за мобілізацією 4 серпня. Був єдиною дитиною у батьків, не одружений.	02014-09-2020 вересня 2014	Загинув о 4:30 ранку від важкого осколкового поранення на блокпості поблизу міста Щастя під Луганськом під час збройного нападу російських бойовиків.[211]
1451		Лавренчук Віталій Вікторович	01976-07-2424 липня 1976, Грозний Чечня РРФСР. Проживав у с. Вишнопіль (Старокостянтинівський район) Хмельницька область. Підполковник, офіцер Управління оперативного командування «Північ» ЗС України, м. Рівне. Виріс у сім'ї військового. Закінчив Національний університет оборони України, м. Київ. Офіцер виконував завдання в зоні проведення АТО з перших днів після її початку. Залишились дружина та двох дітей, 11-річна донька та однорічний син, яких він навіть не встиг перевезти до нового місця своєї служби в м. Рівне.	02014-09-2020 вересня 2014	В зоні АТО займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням. Під час виконання інженерних робіт на одному з блокпостів біля с. Приовражне на півдні (Донецької області) в результаті мінометного обстрілу терористами декілька українських військовослужбовців зазнали поранень, а підполковник загинув на місці.[212]
1452		Коваль Михайло Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-11-044 листопада 1979, Купчинці (Іллінецький район) Вінницька область. Старший солдат, боєць 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь».	02014-09-2121 вересня 2014	Загинув в неділю близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї.[213]
1453		Старов Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-2828 червня 1979, Ірпінь Київська область. Старшина 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь».	02014-09-2121 вересня 2014	Загинув в неділю близько 6-ї ранку під час нападу російських бойовиків на блокпост 25-го БТО неподалік Дебальцеве (Донецька область), блок-пост був обстріляний з мінометів і стрілецької зброї.[213]
1454		Дерен Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-07-1616 липня 1994, Русава Вінницька область. Солдат, військовослужбовець Національної гвардії України. Після закінчення професійно-технічного закладу був призваний на військову службу. Мріяв продовжити військову кар'єру, навчатися у виші.	02014-09-2121 вересня 2014	Загинув від осколкового поранення в голову на блок-посту, де перевіряв транспортні засоби на в'їзді до м. Маріуполь. Диверсійна група терористів у складі 5 чоловік на автомобілі «Газель» обстріляла з мінометів блок-пост і приватні будинки на вулиці Таганрозькій. Також був поранений 15-річний підліток і 36-річний маріуполець, який підвозив воду на блок-пост.[214]
1455		Капканець Олег	01983 1983, Харків. Військовослужбовець ЗС України, призваний у травні 2014 року. Залишились батьки і дружина.	02014-09-2121 вересня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками блок-посту на східних рубежах міста Маріуполь.[215]
1456		Стефурак Степан Степанович (Позивний «24-й») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-08-044 серпня 1995, Топорівці (Городенківський район) Івано-Франківська область. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Активний учасник Революції Гідності. Один з наймолодших бійців ДУК. Студент 3-го курсу факультету економіки і підприємництва Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя. Автор вірша «Мамо, не плач, я повернуся весною…»[216]	02014-09-2222 вересня 2014	Машина, на якій бійці їхали у розвідку до селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком потрапила під обстріл. Вони з'їхали з дороги в поле, але там машина підірвалась на міні, від вибуху Степан загинув. 25 вересня бійця провели в останню путь; похований в рідному селі[217][218]
1457		Пінчук Олексій Леонідович (Позивний «Дальнобій») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-06-022 червня 1980, Дніпро. Боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишилась дружина та маленька дитина.	02014-09-2222 вересня 2014	Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час мінометного обстрілу російськими збройними формуванням з боку села Спартак (Ясинуватський район).[217][219]
1458		Сергієнко Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-05-2222 травня 1984, Городня Чернігівська область. Солдат, кулеметник 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». Залишилась дружина та 5-річна донька.	02014-09-2222 вересня 2014	Помер у Київському центральному військовому шпиталі від важких поранень, отриманих 14 вересня під Дебальцеве.[220]
1459		Безбатько Віталій Олександрович	01970-07-088 липня 1970, Близнюки (смт) Харківська область. Сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область).	02014-09-2222 вересня 2014	За даними Харківської ОДА, помер 22 вересня у харківському шпиталі.[221]
1460		Сокуренко Роман Олександрович (Позивний «Сокіл»)	01983-01-1818 січня 1983, Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Активний учасник Революції Гідності. В АТО брав участь із самого початку.	02014-09-2323 вересня 2014	Поранення отримав 10 серпня в бою за звільнення м. Іловайськ, рятуючи свого командира. Був відправлений на лікування до Німеччини 3 вересня разом з іншими 19 пораненими бійцями, які брали участь в антитерористичній операції. Помер в госпіталі Бундесверу м. Ульм (Німеччина), про це повідомив Генеральний консул України в Мюнхені Вадим Костюк.[222]
1461		Долейко Андрій Сергійович	01989-12-1111 грудня 1989, Крижопіль Вінницька область. Військовослужбовець, старший солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив училище в Одесі за фахом електромонтажник. 6 років, з березня 2008 по березень 2014, служив у ЗСУ, був у складі миротворчої місії в Косово.	02014-09-2323 вересня 2014	Під час повернення з відпустки до військової частини загинув у ДТП.[223][224]
1462		Савуляк Володимир Іванович Медаль «За військову службу Україні»	01985-06-1212 червня 1985, Біла Церква Київська область. Боєць 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Працював в «Київпідземшляхбуд». Мобілізований 3 травня. Залишилися батьки, дружина та син.	02014-09-2323 вересня 2014	Загинув поблизу Дебальцеве.[225]
1463		Тричук Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-10-044 жовтня 1987, Ратне Волинська область. Старший солдат, помічник гранатометника 3-го мехбатальйону 51 ОМБр. Служив у прикордонних військах. Працював продавцем у Ратному. Мобілізований у березні, пройшов Ізварине, бої за Новосвітлівку та Хрящувате, мав контузії та поранення. Залишилась дружина і дві доньки.	02014-09-2424 вересня 2014	16 вересня, під час 10-денної відпустки, стався епілептичний напад, був госпіталізований до неврологічного відділення Луцького військового шпиталю. За тиждень знайдений повішаним під час ранкового обходу на території шпиталю. Причина самоудушення — наслідок епілептичного нападу та посттравматичного синдрому. Похований у Ратному[226].
1464		Козлов Михайло Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-11-2626 листопада 1985, Миколаїв. Солдат, старший навідник гранатометного взводу 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією 7 серпня.	02014-09-2424 вересня 2014	Близько 18:35 отримав смертельні поранення внаслідок спрацювання вибухового пристрою, встановленого невідомими особами на стежці, розташованій на відстані близько 2 км північніше с. Старогнатівка (Тельманівський район Донецька область).[163][227]
1465		Кузьменко Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-12-1313 грудня 1980, Свобода (Берегівський район) Закарпатська область. Проживав у с. Батьово. Солдат, стрілець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).	02014-09-2424 вересня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО.[228]
1466		Васильєв Євген Вікторович (Позивний «Махновець»)	01972-10-2323 жовтня 1972, Гуляйполе Запорізька область. Капітан, старший офіцер мобілізаційного відділення Гуляйпільського районного військового комісаріату Запорізької області. У 1993 році закінчив Новосибірське вище командне училище, став командиром мотострілецького взводу. У жовтні того ж року перевівся з Росії до України, в систему Міністерства внутрішніх справ України. З 1993 по 2000 рік працював в Гуляйпільському райвідділі внутрішніх справ, потім перейшов на роботу в податкову міліцію, з якої і звільнився у червні 2003 року. Був призваний по мобілізації 18 березня для доукомплектування Гуляйпільського районного військового комісаріату.	02014-09-2525 вересня 2014	21 серпня, за розпорядженням вищого командування, офіцер був направлений у відрядження в 17-ту окрему танкову бригаду, яка знаходиться в зоні АТО, для вивчення та вирішення проблем військовослужбовців, призваних за мобілізацією із Запорізької області. За словами очевидців, загинув в результаті вибуху гранати.[229]
1467		Євдокімов Роман Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-06-1414 червня 1990, Мелітополь Запорізька область. Молодший сержант, механік-радіотелефоніст взводу зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч А1302. Після восьмого класу отримав професію будівельника, жив та працював у Мелітополі. Мобілізований у квітні 2014 року.	02014-09-2626 вересня 2014	Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, поблизу села Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області, під час обстрілу російськими бойовиками з РСЗВ «Град», в результаті важкого осколкового поранення в голову. За словами співслужбовців, Роман отримав поранення, коли військові на автомобілі УРАЛ повертались з блок-посту в районі м. Ясинувата до місця постійної дислокації.[230]
1468		Чередніченко Денис Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-04-2222 квітня 1985, Чернігів. Солдат механізованого батальйону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Проходив строкову службу в десантних військах. Працював монтажником склопакетів, займався страйкболом. Під час АТО добровольцем прийшов до військкомату, призваний за мобілізацією до навчального центру Десна. Був єдиним сином у матері, не одружений.	02014-09-2626 вересня 2014	Загинув під час обстрілу блок-посту під Дебальцеве (Донецька область) російськими бойовиками.[231]
1469		Озеров Максим Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-07-088 липня 1988, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, командир відділення 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Виріс в багатодітній сім'ї, закінчив кропивницьке училище за фахом повара. Після строкової служби вирішив обрати професію військового і розпочав службу за контрактом. Планував вступати до Харківського військового училища. Залишились батьки, три брата і сестра.	02014-09-2626 вересня 2014	Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, в районі селища Малоорлівка (Шахтарський район Донецька область), під час обстрілу терористами блок-посту підрозділу українських військ з РСЗВ «Град», гранатометів, мінометів і танків. Близько 23-ї години один зі снарядів потрапив прямо в блок-пост, разом з Максимом загинули ще двоє військових.[232]
1470		Приходько Олександр Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-09-1515 вересня 1984, Виповзів Козелецький район Чернігівська область. Старший солдат, військовослужбовець 1121-го окремого зенітно-ракетного дивізіону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна).	02014-09-2626 вересня 2014	Загинув в ніч з 26 на 27 вересня, в районі селища Малоорлівка (Шахтарський район Донецька область), під час обстрілу терористами блок-посту підрозділу українських військ з РСЗВ «Град», гранатометів, мінометів і танків. Близько 23-ї години один зі снарядів потрапив прямо в блок-пост.[233]
1471		Челяда Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-09-1717 вересня 1981, Новомосковськ Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-й окремого розвідувального батальйону (Черкаське, Дніпропетровська область).	02014-09-2626 вересня 2014	Загинув у бою від осколкового поранення шиї під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька.[234].
1472		Мамлай Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-08-077 серпня 1988, М'якоти Ізяславський район Хмельницька область. Солдат, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Був єдиним сином у родині.	02014-09-2626 вересня 2014	Загинув в районі міста Попасна Луганська область. Поховали Олександра 2 жовтня в рідному селі.[235] Прим. Попасна постійно обстрілюється російськими бойовиками, які базуються в сусідньому місті Первомайськ (Луганська область).
1473		Боднар Василь Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-12-2929 грудня 1972, Ріп'янка Калуський район Івано-Франківська область. Старший сержант, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Брав участь в миротворчих місіях ООН. Був активним учасником Революції Гідності в складі «афганської» сотні Самооборони Майдану.	02014-09-2727 вересня 2014	Загинув в ніч на 27 вересня під час мінометного обстрілу російськими бойовиками блок-посту у місті Щастя поблизу Луганська.[236]
1474		Ломов Віталій Ігорович	01990-12-3131 грудня 1990, Заїзд (Прилуцький район) Чернігівська область. Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське).	02014-09-2727 вересня 2014	Загинув поблизу Старобільська.[237]
1475		Кучеренко Владислав Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-077 березня 1993, Новаки (Лубенський район) Полтавська область. Старший солдат, механік-водій 101-ї окремої бригади охорони ГШ МО (Київ).	02014-09-2828 вересня 2014	Помер о 00:30 у Харківському військовому шпиталі від тяжкого поранення, отриманого 25 вересня під час бою поблизу міста Бахмут.[238]
1476		Колодій Сергій Володимирович	01981-02-044 лютого 1981, Харків. Капітан, командир роти механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Разом зі своєю ротою захищав аеропорт протягом двох місяців. Герой України (посмертно).	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька.[239][240]
1477		Соколовський Денис Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-07-2929 липня 1983, Лозуватка (Криворізький район) Дніпропетровська область. Старший солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Поховали Дениса 2 жовтня в Лозуватці.[239][241]
1478		Пивоваров Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-09-088 вересня 1988, Запоріжжя. Солдат, військовослужбовець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Навчався у митній академії, мешкав та працював у Москві. Призваний за мобілізацією 25 березня. Мати Олександра проживає у Москві.	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Атаку було відбито, танк противника знищено. Після проведення ДНК-експертизи похований на кладовищі смт Кушугум біля Запоріжжя[239][242]
1479		Тищик Олексій Олександрович	01984-10-066 жовтня 1984, Дніпро. Лейтенант, командир взводу снайперів 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив юридичний факультет Дніпровського університету, працював адвокатом. На фронт пішов добровольцем ще на початку війни. В складі 25-ї дніпропетровської аеромобільної бригаді, де був командиром диверсійно-розвідувального взводу, обороняв Краматорський аеродром, звільняв Краматорськ, Дебальцево, воював під Шахтарськом. Потім Олексія перевели до 79-ї бригади. 2 жовтня мав приїхати до дому у відпустку. Мати Олексія, суддя Апеляційного госпсуду Дніпропетровська, наклала на себе руки 30 вересня. Залишились дружина та маленька донька, а також батько і молодша сестра.	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з російського танку Т-72 було підбито український БТР, який в'їхав у голові колони підкріплення на територію аеропорту. Двоє бійців врятувались, інші троє були в БТРі, коли вибухнув боєкомплект. Танк противника було знищено. 24 жовтня після процедури ідентифікації Олексія поховали на дніпровському кладовищі поряд з мамою.[239][243][244]
1480		Златьєв Сергій Анатолійович (Позивний «Чорний») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-2525 травня 1991, Торосове Одеська область. Сержант, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишилися мати, дружина та двоє дітей, молодшій донечці всього два місяці.	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Атаку було відбито, танк противника знищено. Ідентифікований за кількома експертизами ДНК, прощання з воїном відбулося у Миколаєві 25 лютого 2016 року.[239][245]
1481		Соколачко Юрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-06-2929 червня 1971, с. Ластовки (Берестейська область), Білорусь. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Юрій служив у 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве), але добровольцем пішов у 79-ту аеромобільну бригаду на лінію фронту.	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Атаку було відбито, танк противника знищено.[239][246]
1482		Білий Денис Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-2525 травня 1992, Горностаївка Херсонська область. Сержант, стрілець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). До участі в АТО служив за контрактом в Криму в 36-й бригаді берегової оборони ВМС в Перевальному, де вперше зіткнувся з російськими окупаційними військами. Після анексії Криму повернувся на материкову Україну й одразу за першої хвилі мобілізації пішов добровольцем. В зоні АТО був помічником гранатометника, помічником кулеметника, помічником стрільця з КПВТ, навідником оператора. В серпні Денис побував у 10-денній відпустці і дав інтерв'ю для місцевої газети.[247]	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Проводиться експертиза ДНК.[248]
1483		Завірюха Олександр Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-12-1515 грудня 1992, Кам'яна Балка (Первомайський район) Миколаївська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Працював електриком на агрофірмі в с. Чаусове. У 2013 році вирішив стати військовим. З перших днів війни виконував завдання в зоні АТО.	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом. Після проведення ДНК-експертизи 12 грудня з воїном попрощалися у Первомайську. Похований в с. Кам'яна Балка.[239][249]
1484		Хроненко Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-06-022 червня 1968, Миколаїв. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв).	02014-09-2828 вересня 2014	Загинув у бою при відбитті танкової атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Прямим попаданням з танку противника було підбито український БТР з екіпажем та десантом.[134][239]
1485		Скаковський Роман Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-05-1919 травня 1986, Броди Львівська область. Старшина 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у Львівському коледжі зв'язку Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій. У 18 років пішов на строкову службу, перейшовши на заочну форму навчання в коледжі. Підписав контракт на військову службу у військовій частині в Бродах, де служив до 2007 року, потім перейшов до львівської військової частини 80-ї бригади. Брав участь в спільних навчаннях країн-членів НАТО та України в Польщі, Німеччині та Литві. Служив у миротворчій місії ООН в Конго. Залишилась вагітна дружина на 9 місці вагітності.	02014-09-2828 вересня 2014	Отримав важкі поранення 24 серпня під час штурму російськими військами аеропорту Луганська, йому відірвало кість руки. Більше місяця Роман боровся за життя, бродівська громада збирала гроші на лікування, та молилася за нього та всіх поранених воїнів, проте 28 вересня у Львівському військовому шпиталі серце 28-річного бійця зупинилося.[250]
Жовтень
1486		Багіров Ільгар (Ігор) Салехович (Позивний «Балу») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-10-2929 жовтня 1983, Баку Азербайджан. Майже все життя прожив у місті Ірпінь Київська область. Капітан, командир розвідгрупи 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Став легендою ще за життя. В середині вересня, коли терористи відтісняли українські війська під Дебальцеве, стрибнув у танк і поїхав просто на них. Тоді бійці казали, що саме завдяки його відчайдушному маневру вдалося втримати стратегічно важливий блокпост. Залишились мати, дружина та 13-річна донька. На честь загиблого героя було названо блокпост під Дебальцеве — «Балу».	02014-10-011 жовтня 2014	Під час розвідки загинув у районі між м. Дебальцеве і смт Фащівка (Перевальський район) у бою з російськими збройними формуваннями. Ігор підірвав себе гранатою, щоб не потрапити у полон до російських військових.[251][252] Після довгих пошуків і сподівань, тіло розвідника вивезли із зони бойових дій, та після експертизи ДНК доправили до Ірпеня для почесного поховання 27 листопада.[253]
1487		Вахнюк Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-05-1111 травня 1981, Гардишівка Бердичівський район Житомирська область. Проживав у м. Андрушівка. Старшина, боєць розвідгрупи 11-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Залишилася вагітна дружина.	02014-10-011 жовтня 2014	Під час розвідки загинув у районі між м. Дебальцеве і смт Фащівка (Перевальський район) у бою з російськими збройними формуваннями. Вважався зниклим безвісти, перебував у списку полонених. За експертизою ДНК упізнаний в Дніпропетровську серед загиблих. 3 квітня 2015 року похований в Гардишівці.[251][254]
1488		Кононович Іван Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-10-2323 жовтня 1987, Чернігів. Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти батальйону оперативного призначення конвойної бригади Національної гвардії України (Київ). Мобілізований 25 квітня. 19 серпня вдруге відправився в зону АТО. З рідних залишився тільки батько-інвалід.	02014-10-011 жовтня 2014	Близько 17-ї години, здійснюючи обхід прилеглої до блокпосту території в районі Дебальцеве (Донецька область), бійці НГУ натрапили на заміновану ділянку. Від вибуху Іван загинув на місці, ще один гвардієць з пораненнями доставлений до лікарні.[255]
1489		Пиріг Микола Петрович	01980-08-099 серпня 1980, Чернігів. Молодший сержант, військовослужбовець 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Останні 12 років проживав у Москві. В лютому 2014 року у Миколи померла дружина, і він приїхав до Черкас. 30 квітня був призваний за мобілізацією, не вагаючись пішов захищати Батьківщину. Залишилась мати, син та прийомна донька.	02014-10-011 жовтня 2014	Микола був поранений у боях на Луганщині, де його підрозділ постійно обстрілювався з РСЗВ «Град» російськими збройними формуваннями. Проходив лікування в Харківському шпиталі, далі був переведений до шпиталю Чернігова. Але, приїхавши додому, помер від серцевої недостатності.[256]
1490		Ковальчук Сергій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-04-1515 квітня 1995, 19 років, Новогурівка Криничанський район Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади. Навчався у Щорському СПТУ № 71, де здобув професії водія-механіка та механізатора. 10 вересня 2013 року розпочав військову службу за контрактом. З перших днів АТО був на фронті, під Слов'янськом, потім під Дебальцевим. Залишилися батьки та молодша сестра.	02014-10-011 жовтня 2014	27 липня отримав тяжке осколкове поранення у голову в бою під Дебальцеве. Після кількох операцій перебував у комі. 1 жовтня помер у Київському військовому клінічному центрі.[257] Прим. В списку МОУ — Ковальчук Сергій Юрійович, 01.10.1994, дата і обставини смерті збігаються.[134]
1491		Вислоцький Тарас Григорович	01970-07-2525 липня 1970, Самбір Львівська область. Старший прапорщик, військовослужбовець інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку (Самбір). У зону АТО вирушив 11 вересня.	02014-10-011 жовтня 2014 орієнтовна дата	Загинув у Донецькій області, за 40 км від Донецька. Перші повідомлення про загибель з'явилися 2 жовтня. Поховання відбудеться 4 жовтня на кладовищі Самбора.[258]
1492		Бевз Роман Миколайович	01981-07-2828 липня 1981, Аврамівка (Монастирищенський район) Черкаська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 14-го батальйону територіальної оборони Черкаської області ЗСУ «Черкаси». Залишилось троє дітей.	02014-10-022 жовтня 2014	Загинув поблизу с. Старогнатівка Волноваського району під час обстрілу. Похований в с. Аврамівка[259].
1493		Швець Олег Миколайович	01979-05-055 травня 1979, Потсдам Німецька Демократична Республіка. З дитинства проживав у м. Сміла Черкаська область. Старший лейтенант, корегувач стрілецького взводу стрілецької роти 14-го батальйону територіальної оборони Черкаської області ЗСУ «Черкаси». Виріс в родині військовослужбовців. Мав дві вищі освіти, в тому числі військову, — закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Призваний за мобілізацією 09.05.2014 Смілянсько-Кам'янським РВК. 04.09.2014 прибув у зону АТО. Залишились батьки.	02014-10-022 жовтня 2014	Знайдений з вогнепальним пораненням голови близько 21:00 у центральній частині м. Волноваха. В магазині ПМ був відсутній один патрон, у стволі відчувався характерний запах порохових газів. Похований в с. Балаклея (Смілянський район), де живуть батьки. На підставі акта службового розслідування від 07.10.2014 видано довідку про обставини смерті з висновком про самогубство. Батьки через суд домоглися визнання протиправним висновку, викладеного в акті службового розслідування, що смерть не пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, та зобов'язання військової частини провести повторне розслідування і видати довідку про обставини смерті[259][260].
1494		Камзінов Шайдулла Хайруллович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-022 серпня 1975, Павлодар Казахстан. Проживав у с. Зозулинці (Козятинський район) Вінницька область. Молодший сержант, командир бойової машини 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч польова пошта В2830. Батько казах, мати українка. Коли Шайдуллі було 4 роки, сім'я переїхала в Україну. Служив в армії у Чернівцях, повернувся у своє село, одружився, працював у сільському господарстві. Мобілізований 13 серпня, на війну збирали всім селом, з 10 вересня обороняв Донецький аеропорт. Залишились мати, вітчим, брат, дружина та двоє дітей, 17-річний син і 10-річна донька.	02014-10-022 жовтня 2014	Загинув під мінометним обстрілом в районі Донецького аеропорту поблизу селища Піски (Ясинуватський район), рятуючи поранених з-під вогню. Шайдулла отримав осколкові поранення шиї та грудної клітки, які були несумісні із життям. Поховали воїна 6 жовтня у Зозулинцях.[261]
1495		Ткачов Олександр Васильович	01977-06-2929 червня 1977. Старший лейтенант Служби безпеки України (Луганськ). Присвятив військовій службі українському народові 17 років, більшість з яких перебував на оперативній роботі. Без батька залишилися син і донька.	02014-10-022 жовтня 2014	Загинув від рук проросійських бойовиків під час збору оперативної інформації на тимчасово окупованій території Луганщини в с. Степовому[262] під час збирання оперативної інформації на тимчасово окупованій території Луганщини.[263]
1496		Шешеня Вадим Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-1010 березня 1984, Маринське Горностаївський район Херсонська область. Старший солдат 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Працював у Горностаївці пожежним. На весні пішов служити добровольцем. Молодший брат Вадима також перебуває в зоні АТО, захищає Маріуполь. Залишились дружина, 4-річна донька та новонароджений син.	02014-10-033 жовтня 2014	Загинув у бою о 14:00 під час штурму аеропорту Донецька російськими збройними формуваннями. Пораненого Вадима витягнув з-під обстрілу його товариш, втім врятувати життя воїна не вдалося.[264] За даними журналіста Юрія Бутусова, 3 жовтня в аеропорту загинули 1 боєць 3-го полку СпП і 2 бійці ДУК «Правий сектор», 2 людини зникли безвісти — їх позицію рознесли танки прямим наведенням.[265]
1497		Горбенко Святослав Сергійович (Позивний «Скельд») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-12-2626 грудня 1994, Полтава. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Вболівальник харківського ФК «Металіст». Студент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.	02014-10-033 жовтня 2014	Отримав смертельні поранення під час оборони аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями[266][267]. Рятуючи травмованого побратима, отримав смертельне поранення сонної артерії уламком танкової міни в приміщені старого терміналу[268]
1498		Андрєєв Сергій Володимирович (Позивний «Каспер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-11-055 листопада 1983, Дніпропетровськ. Боєць 5-го батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишились троє дітей.	02014-10-033 жовтня 2014	Загинув під час оборони аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями біля старого терміналу. Сергій витягнув з-під обстрілу пораненого товариша, врятувавши йому життя, а за дві години сам помер від осколкового поранення[266][269]
1499		Литвинов Іван Олександрович	01975-03-077 березня 1975, Краматорськ Донецька область. Проживав у смт Пісочин Харківська область. Капітан, командир взводу охорони 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). 1995 року пішов служити в армію, після строкової служби залишився в ЗСУ командиром розвідувального взводу, служив на Луганщині на посаді старшого офіцера групи друкованої пропаганди військової частини А0628. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишилися дружина, 12-річний син та 15-річна донька.	02014-10-044 жовтня 2014	Загинув під час штурму аеропорту Донецька російськими бойовиками. Тіло Івана знайшли пізніше, упізнаний за експертизою ДНК. 11 вересня 2015 року із захисником попрощались у Кропивницькому, похований у Пісочині.[270]
1500		Півень Євген Олексійович	01972-12-022 грудня 1972, Веймар Німеччина. Виріс у м. Золотоноша Черкаська область. Проживав у м.Миколаїв. Підполковник (посмертно), старший офіцер відділення по роботі з особовим складом 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Народився в родині військового. 1994 року закінчив Харківське вище військове командне танкове училище, після чого потрапив на службу до 40-ї десантно-штурмової бригади в Миколаєві. 1999 року закінчив військову академію в Києві. У 2010—2011 роках брав участь у миротворчій операції в Косово. Залишилися батьки, дружина та дві доньки, 1998 і 1999 р.н.	02014-10-044 жовтня 2014	Загинув у ніч з п'ятниці на суботу під час відбиття атаки російський бойовиків на аеропорт Донецька. Прикриваючи своїх бойових товаришів, Євген загинув від вибуху гранати в бою з ДРГ противника. Поховаий на миколаївському кладовищі с. Велика Корениха.[271]
1501		Кунденко Володимир Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-07-2626 липня 1980, Красний Колядин Талалаївський район Чернігівська область. Сержант, командир танку 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). У 2002 році закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум. Працював головним зоотехніком в агрофірмі «Обрій LTD» у селі Харкове (Талалаївський район). Призваний за мобілізацією 22 березня. Залишилась дружина та двоє маленьких синів.	02014-10-044 жовтня 2014	Загинув у районі аеропорту Донецька. Російськими бойовиками було підбито танк Володимира, який їхав у колоні. Більше тижня до танку не могли підійти, щоб вивезти останки. Поховали Володимира 31 жовтня в с. Харкове.[272][273]
1502		Костюченко Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-08-1717 серпня 1977, Займище (Сновський район) Чернігівська область. Молодший сержант, танкіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). У 1994 році закінчив Щорське ПТУ № 7 за спеціальністю столяр-тесля. Працював у ПСП «Промінь», ВАТ «Обрій» Щорського району. Призваний за мобілізацією 20 червня, з вересня перебував у зоні АТО. Залишилась мати, дві сестри, дружина.	02014-10-044 жовтня 2014	Загинув у районі аеропорту Донецька. Російськими бойовиками було підбито танк, який їхав у колоні, екіпаж танку загинув. Поховали Юрія 31 жовтня у Займищі.[272][274]
1503		Кривонос Станіслав Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-2727 червня 1979, Івангород (Ічнянський район) Чернігівська область. Молодший сержант, механік-водій 6 роти 2 танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). Працював трактористом у ТОВ «Берегиня». Призваний за мобілізацією 21 березня, з вересня перебував у зоні АТО. Залишилась 11-річна донька.	02014-10-044 жовтня 2014	Загинув у районі аеропорту Донецька. Російськими бойовиками було підбито танк, який їхав у колоні, екіпаж танку загинув. 19 листопада рідні Станіслава отримали підтвердження за результатами експертизи ДНК.[272][275]
1504		Рава Андрій Іванович	01992-02-2929 лютого 1992, Футори Зборівський район Тернопільська область. Молодший сержант, водій 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов служити добровольцем ще 25 березня. Влітку був дома у короткій відпустці, лікував у Тернополі пошкоджене осколком око, після чого знову поїхав захищати Батьківщину.	02014-10-044 жовтня 2014	Загинув поблизу с. Миколаївка (Волноваський район) Донецької області.[276]
1505		Підлубний Олександр Володимирович (Позивний «Хруст») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-10-055 жовтня 1987, Київ (Деснянський район). Командир розвідгрупи 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Грав у футбол, захоплювався туризмом. 2011 року закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Механізація сільського господарства». За розподілом залишився працювати в університеті. Активний учасник Революції Гідності, був у Самообороні Майдану. У лавах ДУК з травня 2014. Залишились мати, син і донька. 17.11.2017 нагороджений орденом як учасник Революції Гідності.	02014-10-055 жовтня 2014	Двоє бійців загинули в бою під час атаки під селом Спартак (Ясинуватський район) поряд з Донецьким аеропортом. Прямим попаданням з танку бійців викинуло з броні БТРа. Під обстрілами не вдалося їх знайти. Побратими до останнього намагались вірити, що хлопці могли бути в полоні. На початку листопада бійці зачистили висоту під Спартаком і витягли з того поля два обгорілих, понівечених тіла. Сашко загинув у свій день народження. Провідник Дмитро Ярош не хотів його відпускати на бойовий вихід, але він впросився. Святковий торт так і залишився на базі ПС, весь цей час його ніхто не чіпав. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК. 7 квітня 2015 року з воїном попрощались в Українському домі. Похований на Лісовому кладовищі у Києві.[277][278]
1506		Кірєєв Антон Аркадійович (Позивний «Сифон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-11-077 листопада 1973, Київ (Голосіївський район). Боєць розвідгрупи 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Працював відео-оператором, захоплювався дизайном. За часів Революції Гідності стрімив, відзняте виставляв у мережі. На Сході воював з кінця травня, входив до найпершої «десятки» бійців «Правого сектора» з назвою «Чортополох». Працював також як військовий фотокореспондент, його світлини з фронту виставлялися на виставці в Києві. Залишилися батько, брат і дружина. Матір Антона померла у грудні.	02014-10-055 жовтня 2014	Двоє бійців загинули в бою під час атаки під селом Спартак (Ясинуватський район) поряд з Донецьким аеропортом. Прямим попаданням з танку бійців викинуло з броні БТРа. Під обстрілами не вдалося їх знайти. Побратими до останнього намагались вірити, що хлопці могли бути в полоні. На початку листопада бійці зачистили висоту під Спартаком і витягли з того поля два обгорілих, понівечених тіла.[277] Прощання з героєм відбулося 20 грудня у Михайлівському соборі у Києві.[279]
1507		Сідлецький Сергій Юрійович (Позивний «Іспанець»/«Грізлі») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-11-055 листопада 1983, Бердичів Житомирська область. Молодший сержант 4-ї роти 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади. Призваний за мобілізацією 20 березня. Один з героїв фільму про війну «На передовій». Залишилась дружина та маленький син.	02014-10-055 жовтня 2014	Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Поховають Сергія на Дмитрівському кладовищі.[280]
1508		Луньов Олександр Володимирович	01979-01-066 січня 1979, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Майор, начальник відділення розмінування-мінування 143-го Центру розмінування Головного управління оперативного забезпечення ГШ ЗСУ, військова частина А2641 (Кам'янець-Подільський). Військовий у третьому поколінні. Закінчив Кам'янець-Подільський Військово-інженерний інститут, служив на Рівненщині у 107-му центрі дорожнього забезпечення. Із вибухонебезпечними предметами почав працювати з 2008 р. У 2011 році продовжив службу у Центрі розмінування. Мав статус учасника бойових дій. За знешкодження понад тисячу вибухонебезпечних предметів на полігоні Херсонської області був нагороджений нагрудним знаком «За розмінування». З квітня 2014 року виконував завдання з інженерного забезпечення в районі Чернігівської та Сумської областей. У червні розміновував Луганський аеропорт. Залишилась дружина та 12-річний син.	02014-10-055 жовтня 2014	Загинув вранці в місті Краматорськ (Донецька область). Похований на Алеї Слави цвинтаря м. Кам'янець-Подільський.[281]
1509		Хруль Олександр Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-3030 серпня 1992, Ганнівка (Петрівський район) Кіровоградська область. Старший солдат 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький).	02014-10-066 жовтня 2014 орієнтовна дата	Загинув під час оборони аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями. Поховали Олександра 22 жовтня в рідній Ганнівці.[282]
1510		Шеремет Руслан Сергійович (Позивний «Світлячок»)	01991-07-077 липня 1991, Піщане (Золотоніський район) Черкаська область. Молодший сержант міліції, розвідник батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина» ГУМВС України в Київській області. Виховувався тіткою. Займався танцями, грав у футбол, хотів працювати в міліції. В зоні АТО перебував з травня, мав поранення.	02014-10-066 жовтня 2014	Загинув приблизно о 01:45 біля кафе «Бістро» у місті Сватове (Луганська область) через вибух гранати. В результаті вибуху Руслан загинув на місці, закривши собою товариша, який був поранений.[283]
1511		Пожарський Дмитро Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-06-2424 червня 1983, Умань Черкаська область. Старший солдат, гранатометник відділення охорони 14-го батальйону територіальної оборони Черкаської області ЗСУ «Черкаси». Призваний за мобілізацією 19 березня. Залишилась дружина та двоє малолітніх дітей.	02014-10-066 жовтня 2014	Загинув у бою з диверсійно-розвідувальним підрозділом російських бойовиків у районі с. Старогнатівка (Тельманівський район Донецька область). Поховають Дмитра на кладовищі «Софіївська Слобідка».[284]
1512		Бойко Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-01-033 січня 1970, Барахти Васильківський район Київська область. Старшина, командир САУ 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією. Раніше служив у морській піхоті. Залишилась дружина та 14-річна донька.	02014-10-066 жовтня 2014	Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве, снаряд з РСЗВ «Град» потрапив у бліндаж.[285][286]
1513		Пунда Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-01-1616 січня 1965, Іванівка (Підволочиський район) Тернопільська область. Сержант, інструктор механіків-водіїв 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією. У молоді роки в ЗС колишнього СРСР служив у Чехословаччині у бронетанкових військах. Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем пішов на передову. Залишилась мати та сестра.	02014-10-066 жовтня 2014	Загинув разом з Бойком під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве.[285][287]
1514		Четвертаков Віктор Григорович	01958-04-2424 квітня 1958, 56 років, Приазовське Запорізька область. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Керівник фермерського господарства «Ніна». У військкоматі відмовлялися мобілізувати багатодітного батька, але він наполіг, написавши відповідну заяву. Пройшов підготовку у навчальному артилерійському центрі «Дівички» в Київській області, і у вересні був направлений до 72-ї бригади в зону АТО. Залишилися дружина та четверо дітей.	02014-10-066 жовтня 2014	Помер у Дніпропетровському шпиталі від поранень, отриманих у Волноваському районі Донецької області. Поховали Віктора на центральному кладовищі смт Приазовське.[288]
1515		Василенко Ігор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-07-2020 липня 1984, Мостище (Макарівський район) Київська область. Солдат, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Пішов у зону бойових дій добровольцем 6 вересня.	02014-10-066 жовтня 2014	Загинув, прикриваючи своїх бойових побратимів на блок-посту біля смт Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області під час збройного наступу з боку противника.[289]
1516		Ткач Віталій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-03-011 березня 1976, Вікторівка (Ширяївський район) Одеська область. Мешкав у с. Смолянка (Кодимський район). Солдат, стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення мехбатальйону 28 ОМБр. Закінчив Кодимське СПТУ-45. Працював тракторістом та помічником комбайнера у КСП «Світанок», потім — на різних роботах. Мобілізований 07.09.2014. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-10-066 жовтня 2014	Загинув о 22:30 від кульового поранення під час чергування на блокпосту біля м. Мар'їнка[290].
1517		Цимбал Сергій Володимирович (Позивний «Легіонер»)	01986-05-2626 травня 1986, Ставище Київська область. Солдат, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Київська Русь». Закінчив Ірпінську податкову та Харківську юридичну академії. Працював слідчим у прокуратурі на Луганщині протягом року. Пізніше працював у Дніпровській екологічній прокуратурі в Черкасах. Звільнився звідти під час Революції Гідності. З початком російської агресії проти України пішов добровольцем на фронт. Залишилась дружина та маленький син. Герой України (посмертно).[291]	02014-10-077 жовтня 2014	Розвідгрупа з чотирьох бійців потрапила у засідку під Дебальцеве поблизу села Санжарівка (Донецька область). Сергій загинув у бою, прикривши своїх товаришів і врятувавши їх ціною свого життя.[292]
1518		Кулібаба-Бухов Віктор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-02-044 лютого 1979, Сутиски Вінницька область. Солдат, стрілець-гранатометник гранатометного взводу батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, військова частина 3008 (Вінниця). Мобілізований 29 серпня. Був охоронцем, робив євроремонти, працював у страховій компанії. Залишилась дружина та 11-річний син.	02014-10-077 жовтня 2014	Близько 15-ї години був смертельно поранений поблизу Дебальцеве, накривши своїм тілом побратима під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями.[293][294]
1519		Сілко Артур Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-05-2424 травня 1988, Вільшани (смт) Харківська область. Проживав у Житомирі. Солдат, оператор-навідник великокаліберного кулемета КПВТ 2-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). За життя був поваром, працював ювеліром, експедитором, мангальщиком, торговим представником. Дуже любив грати на гітарі. Під час мобілізації у березні добровольцем прийшов до аеромобільних військ. Залишились батьки, дружина та маленька донька.	02014-10-077 жовтня 2014	Під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька зведений підрозділ було обстріляно російськими збройними формуваннями. Під час обстрілу Артур вискочив з БТРа і був смертельно поранений осколками снаряду РСЗВ «Град». Поховали Артура на Смолянському військовому цвинтарі Житомира.[295]
1520		Ознамець Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-04-2525 квітня 1974, Ногачівка Славутський район Хмельницька область. Прапорщик, санінструктор медичної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Після строкової служби служив за контрактом у медичній службі у Славуті, згодом звільнився в запас. Призваний за мобілізацією в серпні.	02014-10-077 жовтня 2014	Ніс службу на першій лінії оборони у м. Дебальцеве (Донецька область). Військові перевозили поранених машиною «Урал», з червоним хрестом і розпізнавальними знаками медичної служби, в госпіталь міста Артемівськ, а коли поверталися, потрапили під обстріл. Володимир помер від отриманих поранень у голову та груди.[296]
1521		Курята Іван Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-02-1717 лютого 1973, Семенівка (Криничанський район) Дніпропетровська область. Сержант міліції, кулеметник Добровольчого полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Проходив строкову службу в прикордонних військах у Вірменії. Потім працював у колгоспі механізатором, у будівельній бригаді, згодом — робітником на заводі «Дніпротяжмаш» (ДЗМО) у Дніпропетровську. В травні 2014 року пішов у батальйон боронити Батьківщину. Залишилась дружина та двоє дітей, 14-річний син і 6-річна донька.	02014-10-088 жовтня 2014	Загинув о 17:20 під час мінометного обстрілу поблизу селища Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у рідній Семенівці.[297]
1522		Третяков Анатолій Георгійович	01967-04-033 квітня 1967, Компаніївка Кіровоградська область. Спеціаліст 1 категорії прокуратури Компаніївського району. Був направлений до зони АТО у відрядження, виконував роботи зі спорудження об'єктів цивільного захисту на звільнених від терористів територіях.	02014-10-088 жовтня 2014	Вантажівка, якою керував Анатолій, підірвалася на міні біля села Карлівка (Мар'їнський район) Донецької області.[298]
1523		Чмелівський Віталій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-10-033 жовтня 1982, Узин Білоцерківський район Київська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).	02014-10-099 жовтня 2014	Помер під час операції у шпиталі від поранень, отриманих 6 жовтня на позиції поблизу Дебальцеве у Луганської області, під час обстрілу з РСЗВ «Град». Похований 11 жовтня у місті Узин.[285][299]
1524		Грачов Олексій Сергійович	01984-10-077 жовтня 1984, Київ (район Дніпровський). Солдат 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ», в/ч 2277 (м.Київ).	02014-10-099 жовтня 2014	Проходив службу у зоні АТО. Помер від гострої ішемічної хвороби серця.[300]
1525		Палешко Сергій В'ячеславович	01986-04-2828 квітня 1986, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 27-го реактивного артилерійського полку. Працював у 24-му цеху Сумського машинобудівного НВО ім. Фрунзе. Мобілізований у березні. Залишилась дружина та 2-річний син.	02014-10-1010 жовтня 2014	Загинув поблизу селища Підгородне (Донецька область). Співслужбовці розповідають, що під час вечірнього шикування між сержантом і офіцером виник конфлікт, у штовханині вистрелив пістолет, що був у руках офіцера, сержант дістав поранення, від якого помер у кареті швидкої допомоги. Похований на Центральному кладовищі міста Суми на Алеї почесних поховань.[301]
1526		Шепентал Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-01-2525 січня 1965, Свалява Закарпатська область. Майор, заступник коменданта оперативно-бойової комендатури з логістики Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилась дружина та донька.	02014-10-1010 жовтня 2014	О 16:45 у районі смт Новотроїцьке (Волноваський район), що неподалік Докучаєвська (Донецька область), під час руху колони Держприкордонслужби терористами було здійснено її обстріл зі стрілецької зброї. Прикордонники відкрили вогонь у відповідь. У результаті збройного протистояння 1 військовослужбовець загинув, ще 5 отримали поранення.[6][302][303]
1527		Говорущенко Сергій Фавстович	01969-02-1717 лютого 1969, Чернігів. Старший лейтенант, начальник інженерної служби 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». Працював начальником газорятувальної служби «Хімволокно», а після розпаду підприємства — ковалем у майстерні «Кузьма». Був мобілізований до війська 24 квітня, і на наступний день поїхав у зону АТО. Залишилася дружина, 13-річна донька та 19-річний син, який захищає державу у складі спецбатальйону «Чернігів».	02014-10-1111 жовтня 2014	Загинув під час несення служби у Луганській області від осколкових поранень від вибуху гранати.[304]
1528		Кіс Роберт Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-05-2020 травня 1990, Мукачеве, Закарпатська область. Солдат, патрульний прикордонного відділення прикордонної застави оперативно-бойової комендатури «Закарпаття» Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби. Залишилася дружина та 2-місячна дитина.	02014-10-1212 жовтня 2014	10 жовтня о 16:45 у районі смт Новотроїцьке (Волноваський район), що неподалік Докучаєвська (Донецька область), під час руху колони Держприкордонслужби терористами було здійснено її обстріл зі стрілецької зброї. Роберт отримав важке поранення у живіт, помер у реанімаційному відділенні лікарні міста Волноваха.[6][302][305]
1529		Катрич Олександр Васильович	01983-05-3131 травня 1983, Овідіополь Одеська область. Солдат, військовослужбовець 40-ї бригади тактичної авіації. Залишилися вагітна дружина і шестирічний син від першого шлюбу.	02014-10-1212 жовтня 2014	Був важко поранений у бою під Дебальцевим. Помер через тиждень о 17:30 в реанімаційному відділенні київського військового шпиталю від численних важких поранень не приходячи до тями.[306]
1530		Мельниченко Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-05-2424 травня 1972, Веселий Кут (Тальнівський район) Черкаська область. Сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). До лав ЗСУ записався добровольцем 6 серпня. Залишились мати, дружина та двоє дорослих синів.	02014-10-1212 жовтня 2014	Загинув поблизу Дебальцеве від численних ушкоджень внутрішніх органів після поранення, отриманого внаслідок мінометного обстрілу.[307]
1531		Дзингель Денис Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-2929 червня 1992, Русанівці Летичівський район Хмельницька область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишились батьки та сестра.	02014-10-1212 жовтня 2014	Помер у шпиталі від важких осколкових поранень у голову та опіків, отриманих під час виходу з «котла» під Іловайськом наприкінці серпня. Денис був у комі, лікарі Дніпропетровська та Львова більше місяця боролись за його життя. Поховали Дениса 15 жовтня у Русанівцях.[308]
1532		Побережник Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-08-2121 серпня 1982, Хотин Чернівецька область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив юридичний факультет Чернівецького національного університету. Працював начальником відділу персоналу Чернівецької митниці. Залишилася дружина та двоє дітей.	02014-10-1313 жовтня 2014	Загинув поблизу села Трьохізбенка (Луганська область). Військові наштовхнулися на встановлені диверсійно-розвідувальними групами ростяжки з гранатами, від вибуху два бійця загинули.[309][310]
1533		Чухрай Валерій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-07-1313 липня 1973, Черняхів (Кагарлицький район) Київська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У 1990 році вступив до Ніжинського технікуму сільського господарства. З 1994 року працював водієм у м. Київ. До військкомату прийшов добровольцем. Залишилися батьки та син 1995 р.н.	02014-10-1313 жовтня 2014	Загинув поблизу села Трьохізбенка (Луганська область). Військові наштовхнулися на встановлені диверсійно-розвідувальними групами ростяжки з гранатами, від вибуху два бійця загинули.[309][311]
1534		Григораш Гліб Миколайович	01966-09-2323 вересня 1966, Миколаїв. Старший лейтенант, заступник командира роти із організаційно-технічної підготовки 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ. Раніше служив старшим техніком радіотехнічного обладнання в бригаді морської авіації в Кульбакине. Після переводу частини в Саки і скорочення штату пішов на пенсію. До 19-го БТО записався добровольцем. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-10-1313 жовтня 2014	Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі.[312][313]
1535		Береговенко Григорій Григорович	01964-09-1818 вересня 1964, 50 років, Костувате Братський район Миколаївська область. Старший лейтенант, коригувальний 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ.	02014-10-1313 жовтня 2014	Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі.[312][314]
1536		Котєшевський Дмитро Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-10-2727 жовтня 1977, Тернувате (Миколаївський район) Миколаївська область. Проживав у с. Новопетрівське (Новоодеський район). Солдат, навідник оператора 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ, в/ч В2326.	02014-10-1313 жовтня 2014	Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі. Похований у с. Новопетрівське.[312][315]
1537		Бабич Володимир Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-10-2323 жовтня 1970, Антонівка (Братський район) Миколаївська область. Солдат, механік-радіотелеграфіст 1 роти охорони 19-го батальйону територіальної оборони Миколаївської області ЗСУ.	02014-10-1313 жовтня 2014	Загинув о 18:30 при поверненні з розвідки в районі с. Біла Кам'янка (Тельманівський район Донецька область) внаслідок підриву на фугасі. Похований у с. Тимофіївка Братського району.[312][316]
1538		Москалюк Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01963-02-2525 лютого 1963, Вернигородок Козятинський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 3-го резервного батальйону Вінницького полку Національної гвардії України, в/ч 3008. Працював адвокатом. Мобілізований 7 серпня, односельці допомогли коштами і придбали обмундирування й засоби індивідуального захисту.	02014-10-1414 жовтня 2014	Загинув під мінометним обстрілом під час прориву колони підкріплення до оточеного російськими бойовиками блок-посту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область. Дружині Олександра дзвонили російські найманці з кавказьким акцентом та пропонували викупити тіло чоловіка за 20 тис. доларів. 27 жовтня тіло було вивезене з місця бою разом із загиблими айдарівцями.[317][318]
1539		Лабун Євген Васильович (Позивний «Лєв»)	01989-05-2727 травня 1989, Гайсинський район Вінницька область. Кулеметник 3-го резервного батальйону Вінницького полку Національної гвардії України, в/ч 3008. В зону АТО поїхав добровольцем на початку жовтня 2014 року, ніс службу на 29-ту блокпосту на трасі «Бахмутка». Залишилися батьки, брат та наречена.	02014-10-1414 жовтня 2014	Загинув під мінометним обстрілом під час прориву колони підкріплення до оточеного російськими бойовиками блок-посту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область. З бою Євген не повернувся, вважався зниклим безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК в квітні 2016 року.[319]
1540		Крупніцький Богдан Васильович	01991-10-077 жовтня 1991, Маркопіль Львівська область. Військовослужбовець 16-ї окремої бригади армійської авіації, в/ч А2595 (колишній 3-й полк армійської авіації) (Броди). Був старшим з чотирьох дітей у сім'ї. Закінчив Львівський професійний ліцей побутового обслуговування. Навчався на факультеті архітектури Національного університету «Львівська політехніка».	02014-10-1414 жовтня 2014	Загинув під час виконання службових обов'язків у ході забезпечення проведення АТО.[320]
1541		Рибак Михайло Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-07-1010 липня 1994, Городище (Черняхівський район) Житомирська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив професійне технічне училище за фахом водій-автослюсар. У 2013 році демобілізувався зі строкової служби в ЗС України, але за декілька місяців, у квітні 2014 року, знову повернувся до війська, за мобілізацією.	02014-10-1414 жовтня 2014	Помер у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (колишній 411-й шпиталь, Одеса) від важких поранень, отриманих у бою ще 22.05.2014 поблизу міста Волноваха (Донецька область).[321]
1542		Шаповалов Олександр Григорович	01977-05-066 травня 1977, Лозова Харківська область. Солдат, військовослужбовець ремонтної роти 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Пішов на війну у третій хвилі мобілізації. Залишилась дружина та дві доньки, 6 і 14 років.	02014-10-1414 жовтня 2014	Загинув біля міста Щастя під Луганськом. За попередньою інформацію, у Олександра стався серцевий напад.[322]
1543		Кіт Дмитро Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-04-2424 квітня 1974, Кобеляки Полтавська область. Старший сержант, стрілець 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля», в/ч В0111. Закінчив Кобеляцьке профтехучилище № 43, де отримав спеціальність водія. В 1992—1994 роках проходив строкову військову службу. 21 серпня 2014 був призваний за мобілізацією до навчального центру «Десна» Чернігівської області. У складі військової частини В0111 потрапив до зони АТО в Луганську область.	02014-10-1515 жовтня 2014	Загинув під час обстрілу блокпоста ЗСУ біля с. Муратове (Новоайдарський район) Луганської області.[323][324]
1544		Піскіжов Олександр Валерійович (Позивний «Італієць») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-10-2929 жовтня 1976, Божедарівка Дніпропетровська область. Старший сержант, командир групи «Золота сотня» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилась дружина, маленька донька та син.	02014-10-1515 жовтня 2014	Група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область та потрапила у засідку на Лисичанській трасі. Прес-секретар батальйону Сергій Зілов в ефірі каналу «24» повідомив, що загинули 8 бійців, 2 були захоплені у полон, ще 3 поранені.[325] 27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані.[326][327]
1545		Царенко Владислав Миколайович (Позивний «Цар») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	43 роки, Київ (район Святошино). Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Був інструктором із рукопашного бою, займався підприємництвом. Залишились мати та 20-річна донька.	02014-10-1515 жовтня 2014	Група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область та потрапила у засідку на Лисичанській трасі. Поховання відбудеться 31 жовтня на Берковецькому міському кладовищі.[325] 27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані. Поховали Владислава 31 жовтня на Берковецькому кладовищі.[326][328]
1546		Полєно Юрій Вікторович (Позивний «Ока») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-02-2525 лютого 1984, Шульгинка Старобільський район Луганська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Виріс у родині військового. Після строкової служби в ЗСУ повернувся до рідного села. З початком бойових дій на сході добровольцем пішов захищати рідну Луганщину. 2015 року студенти Старобільської філії ЛНУ зняли про свого земляка відео-сюжет «Дякуємо тобі, людино з серцем Прометея!».	02014-10-1515 жовтня 2014	Група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область та потрапила у засідку на Лисичанській трасі.[325] 27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані.[326][329]
1547		Флиста Юрій Зіновійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-04-1414 квітня 1986, Курівці Тернопільська область. Солдат, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися батьки.	02014-10-1515 жовтня 2014	Загинув у бойовому зіткненні з противником на блокпосту № 32 поблизу села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область на Лисичанській трасі. Після ідентифікації за експертизою ДНК 1 лютого 2015 року героя поховали у рідній землі в Курівцях.[134][330]
1548		Бернацький Андрій Євгенович	01975-09-044 вересня 1975, Львів. Проживав у Дніпропетровську. Старший лейтенант, заступник командира інженерно-саперного взводу 3-ї батальйонно-тактичної групи 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Був активним учасником дніпропетровського Євромайдану. До військкомату прийшов добровольцем, з червня перебував на передовій. У Львові залишились батьки, у Дніпропетровську — дружина та 12-річна донька.	02014-10-1616 жовтня 2014	Бійці потрапили у засідку поблизу міста Костянтинівка (Донецька область). Андрій, прикриваючи товаришів, загинув від кулі снайпера, що влучила у серце між пластинами бронежилету.[331]
1549		Костріченко Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-06-1818 червня 1985, Новомосковськ Дніпропетровська область. Сержант, командир розвідувального відділення розвідроти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина польова пошта В2830.	02014-10-1616 жовтня 2014	За повідомленням РНБО, о 17:20 розвідгрупа ЗСУ виявила біля зруйнованого мосту неподалік селища Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область) групу терористів у кількості до 20 осіб. Під час бою від кулі снайпера загинув розвідник, коли допомагав витягати з-під обстрілу пораненого товариша.[332][333]
1550		Солонар Максим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-01-2828 січня 1994, Іванівка (Новоархангельський район) Кіровоградська область. Солдат, снайпер розвідроти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Випускник Черкаського політехнікуму 2013 року, відділення обслуговування транспортних засобів. Проходив строкову службу, потім служив за контрактом. У зоні АТО перебував близько 1,5 місяця.	02014-10-1616 жовтня 2014	Загинув під час виконання службових обов'язків у районі міста Попасна. За іншими даними біля Артемівська (Донецька область).[334][335]
1551		Ошека Максим Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-10-1414 жовтня 1991, Миргород Полтавська область. Молодший сержант, командир відділення 101-ї окремої бригади охорони ГШ МО (Київ). У 2012 році закінчив Полтавську державну аграрну академію за спеціальністю «Облік і аудит». У 2013 році був призваний на строкову військову службу до військовій частині А0139 м. Києва. По закінченню залишився служити за контрактом, хотів стати міліціонером.	02014-10-1616 жовтня 2014	15 жовтня під час виконання бойового завдання отримав важкі поранення. Помер в одній із лікарень Донецької області.[336]
1552		Боняківський Валерій Євгенович (Позивний «Кабул») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-01-1414 січня 1970, Полтава. Старшина міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Після школи вступив до льотного училища, літав на СУ-25. Брав участь у бойових діях у Грозному, в Югославії. Художник, малював картини на замовлення, його роботи виставлялися в Художньому музеї ім. М. Ярошенка, Галереї мистецтв, художніх салонах. Любив також лицарські мечі, колекціонував шаблі. З початком бойових дій пішов добровольцем на фронт у складі Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», потім перевівся до батальйону «Дніпро-1». На відео з фронту Валерій передавав привіт своїм близьким. Залишились мати, три доньки та онук. Картини загиблого Валерія Боняківського виставили у художньому салоні.	02014-10-1616 жовтня 2014	Загинув у районі села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Бійці батальйону разом із розвідниками 93-ї бригади робили зачистку від диверсійних груп противника та потрапили під мінометний обстріл. 20 жовтня у полтавському Успенському соборі відбулась прощальна служба за загиблим. Поховали Валерія на Боженківському кладовищі Полтави на Алеї Слави[337].
1553		Титарчук Володимир Іванович	01968-08-088 серпня 1968, Житомирська область. Проживав у с. Майське (Менський район) Чернігівська область. Капітан, командир 1-го взводу 5-ї роти 2-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Військовий у третьому поколінні. Закінчив військове училище за спеціальністю «танкіст». Мав досвід бойових дій у Чечні, в миротворчих операціях в Африці. Призваний за мобілізацією 31 березня, на фронт пішов добровольцем. Володимир Іванович постійно піклувався про молодих бійців, за що його прозвали «Теща» та називали просто Іванич. У серпні під час 10-денної відпустки Володимир лікував поранення та побував вдома на Менщині, де дав інтерв'ю місцевим ЗМІ. Залишилась дружина та син.	02014-10-1717 жовтня 2014	Володимир щоденно підвозив на танку боєприпаси у Донецький аеропорт, вивозив поранених. Перед черговим виїздом в аеропорт 15 жовтня потрапив під мінометний обстріл під Донецьком. О 6-ї ранку 17 жовтня від отриманих поранень помер у лікарні імені Мечникова в Дніпропетровську.[338]
1554		Горобець Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-12-033 грудня 1986, Вільногірськ Дніпропетровська область. З 1988 року проживав в Южноукраїнську Миколаївська область. Солдат, боєць 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина». Навчався у Кіровоградському військовому ліцеї та Севастопольському військово-морському ліцеї. Активно займався спортом, був кандидатом у майстри спорту з боротьби дзюдо. Строкову службу проходив у ВМС ЗСУ. Потім служив у взводі спецпризначення «Скорпіон» військової частини 3044 з охорони об'єктів енергокомплексу. У червні зарахований до 34-го батальйону як доброволець.	02014-10-1717 жовтня 2014	Загинув на блокпосту № 7 поблизу селища Озерянівка, що неподалік м. Горлівка (Донецька область), від кулі снайпера, який відкрив вогонь з лісосмуги.[339]
1555		Полулях Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-12-1313 грудня 1982, Енергодар Запорізька область. Солдат, кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. В зону АТО пішов добровольцем з 2 квітня. Залишились батьки, брат та вагітна наречена. За два тижні у Сергія мало відбутися весілля.	02014-10-1717 жовтня 2014	Отримав важкі поранення біля села Тоненьке під Донецьком під час відбиття атаки російських збройних формувань на Донецький аеропорт. Після обстрілу важкої артилерії Сергія було поранено кулею снайпера, йому надали першу допомогу та відвезли до лікарні Красноармійська, але врятувати життя воїна не вдалось.[340]
1556		Кравець Євген Володимирович	01988-10-099 жовтня 1988, Хуст Закарпатська область. З дитинства мешкав в смт Раухівка Березівський район Одеська область. Солдат, навідник АГС-17 1-го стрілецького відділення 2-го взводу 1-ї роти охорони 18 БТО «Одеса». Виріс у сім'ї військового. Випускник ОНПУ (2010, спеціальність «інженер-енергетик», з відзнакою). Мобілізований 15.05.2014. Залишились батьки і брат — учасник АТО.	02014-10-1818 жовтня 2014	Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Від наскрізних кульових вогнепальних поранень обличчя та ноги Євген помер дорогою до лікарні. Похований в с. Маринове. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[341].
1557		Бойченко Геннадій Васильович	01981-03-2929 березня 1981, Вільшанка (Савранський район) Одеська область. Сержант, гранатометник 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 18 БТО «Одеса».	02014-10-1818 жовтня 2014	Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Внаслідок наскрізного вогнепального поранення грудної клітки з пошкодженням легені Геннадій помер на місці. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[341].
1558		Мокан Микола Валерійович	01983-01-1212 січня 1983, Одеса. Старший солдат, стрілець 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 18 БТО «Одеса».	02014-10-1818 жовтня 2014	Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Від наскрізних вогнепальних кульових поранень грудної клітки і шиї з ушкодженням внутрішніх органів Микола помер на місці. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[341].
1559		Орлик Олександр Іванович	01983-02-099 лютого 1983, Фрунзівка (смт) Одеська область. Сержант, командир 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти 18 БТО «Одеса».	02014-10-1818 жовтня 2014	Близько 21:30 у наметі за тимчасовим місцем дислокації стрілецької роти на південній околиці с. Орловське (Тельманівський район), що неподалік Маріуполя, четверо військовослужбовців були розстріляні старшим солдатом з АК-74. Від наскрізного вогнепального кульового поранення шиї з ушкодженням сонної артерії і втрати крові Олександр помер на місці. Похований в смт Фрунзівка. 08.10.2018 вироком суду у м. Маріуполь вбивцю засуджено до довічного позбавлення волі[341][342].
1560		Ровний Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-11-2929 листопада 1991, Річки (Білопільський район) Сумська область. Солдат, стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Закінчив Конотопське професійно-технічне училище за спеціальністю слюсар по ремонту автомобілів. Працював у місті Суми охоронцем банку «Форум». Призваний за мобілізацією в серпні.	02014-10-1818 жовтня 2014	Був смертельно поранений під час обстрілу з 1:30 до 1:40 російськими збройними формуваннями позицій бригади біля села Вільхове (Станично-Луганський район).[343][344]
1561		Аліщенко Іван Альбертович	01980-02-2121 лютого 1980, Торговиця (Новоархангельський район) Кіровоградська область. Капітан, військовослужбовець 78-го окремого батальйону матеріально-технічного забезпечення (Кривий Ріг). Закінчив військовий ліцей, потім Одеський інститут Сухопутних військ. Проходив службу у 17-й окремій танковій бригаді. З початку літа 2014 року в складі 78-го ОБМЗ брав участь в АТО. Залишилась дружина та донька.	02014-10-1818 жовтня 2014	Загинув під час виконання службових обов'язків у районі смт Велика Новосілка (Донецька область).[334]
1562		Гурняк Віктор Петрович (Псевдонім «Олігарх») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-06-088 червня 1987, Городниця (Гусятинський район) Тернопільська область. Проживав у Тернополі та Львові. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». У 14 років вступив до «Пласту», був старшим пластуном. Навчався у Тернопільському національному технічному університеті. Був заступником з виховної роботи станичного та окружного проводу, керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті. Виховував юнацький гурток «Орли». Працював у газеті «20 хвилин» та був редактором пластового часопису «Цвіт України». Очолював МГО «Фундація Регіональних Ініціатив» та був прес-секретарем партії «ПОРА» в Тернопільській області. Знявся у кліпі про УПА «Не кажучи нікому» гурту «Тартак» та фільмі «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941». Про творчу діяльність Віктора можна дізнатись з його інтерв'ю. Фотокореспондент, дизайнер, співпрацював із фотоагентством LUFA, інтернет-виданням Insider, іноформагентствами Reuters, УНІАН. Готував репортажі з зимового Євромайдану, залишив серію знімків з життя «Айдару» [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Як волонтер займався забезпеченням батальйону «Айдар», а з серпня став воїном-добровольцем у батальйон. Залишилась дружина та 2-річна донька.[345]	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув о 10:10 ранку від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених у бою за 32-й блокпост на «Бахмутці» в районі смт Фрунзе та села Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області.[346]. 20 жовтня у храмі Петра і Павла у Львові відбулась панахида за загиблим; 21 жовтня відслужили Заупокійну літургію у кафедральному соборі УГКЦ у Тернополі. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.[347] Останнє інтерв'ю Віктора Гурняка (16 жовтня на блок-посту № 31 поблизу Фрунзе). 29 серпня 2021 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[348].
1563		Максименко Петро Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-07-1313 липня 1989, Неділище Ємільчинський район Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Призваний за мобілізацією 12 квітня. Залишилися батьки та два брати.	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Поховали Петра 2 листопада у рідному селі.[349]
1564		Дудин Андрій Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-1919 квітня 1977, Голосковичі Львівська область. Проживав у місті Львів. Старший солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Залишились дружина та двоє дітей.	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу блокпосту № 32 на трасі «Бахмутка» в районі селища Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області. Поховали Андрія на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[350][351]
1565		Ткаченко Андрій Валерійович	01979-12-1111 грудня 1979, Покровське (Кіровоградський район) Кіровоградська область. Проживав у м. Новоукраїнка. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Дитинство Андрія пройшло у с. Шишкине (Новоукраїнський район). Закінчив Бобринецьке профтехучилище № 32, після служби в армії працював у с. Шишкине в місцевому господарстві водієм та трактористом. Призваний за мобілізацією 7 серпня. Воював під Донецьком, Савур-Могилою та Авдіївкою, разом зі своїми бойовими побратимами обороняв Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина та 4-річний син.	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув у районі міста Красноармійськ Донецька область.[352]
1566		Михальський Тарас Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-2626 вересня 1980, Збараж Тернопільська область. Солдат, оператор-навідник БМП 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Останні 5 років у Гайсині на Вінниччині, де займався бізнесом. Був активним учасником Революції Гідності. Влітку добровольцем пішов захищати Вітчизну. Залишилась дружина.	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув під час відбиття спроби прориву російських збройних формувань в районі села Трьохізбенка (Луганська область). Після бою тіло не вдалось вивезти. В січні упізнаний за експертизою ДНК серед похованих у Старобільську невідомих героїв.[353]
1567		Бурдяк Юрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-066 травня 1991, Завадів (Стрийський район) Львівська область. Молодший сержант, командир БМП 5-ї роти 2-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Указом Президента № 838/2014 від 31.10.2014 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув на блок-посту № 32 на трасі «Бахмутка» поблизу села Сміле (Слов'яносербський район) Луганська область. В останнє виходив на зв'язок 18 жовтня. Рідні розшукували Юрія, сподівались, що він у полоні. У квітні 2015 року тіло воїна відшукали серед загиблих. 8 травня 2015 року з Юрієм попрощалися у с. Завадів.[354]
1568		Запара Геннадій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-10-2424 жовтня 1972, Лиман Донецька область. Молодший сержант, розвідник 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Указом Президента № 838/2014 від 31.10.2014 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).	02014-10-1919 жовтня 2014	Зник 18-19 жовтня під Луганськом у районі міста Щастя. Рідні розшукують Геннадія.[355]
1569		Рогожкін Вадим Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-01-1010 січня 1988, Миколаїв. Проживав у с. Митрофанівка (Новгородківський район) Кіровоградська область. Старший солдат 2-ї танкової роти танкового батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). 2001 року родина переїхала в Митрофанівку до бабусі. Батьки розлучилися. Закінчив Олександрійське профтехучилище за спеціальністю будівельник, після строкової армійської служби їздив на заробітки, працював за професією. Мобілізований у жовтні 2014 року. Залишилась хвора мати, батько живе в Росії.	02014-10-1919 жовтня 2014	Загинув у жовтні 2014 року на Луганщині, під час супроводження вантажу з провізією на один з блокпостів, внаслідок прямого влучення снаряду в танк. Двоє бійців урятувалося, а Вадим вилізти з танка не зміг. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих, похованих 18 листопада 2014 під Старобільськом (останки виявили у двох могилах). На початку липня 2016 року силами громади села Митрофанівка та одеських волонтерів з місії «Чорний тюльпан» останки воїна повернули додому та перепоховали у Митрофанівці.[356]
1570		Безверхній Володимир Олексійович	01975-03-1111 березня 1975, Красногірка (Голованівський район) Кіровоградська область. Боєць 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина».	02014-10-2020 жовтня 2014	Загинув у Донецькій області.[357]
1571		Горошко Юрій Устимович	01961-05-055 травня 1961, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, водій 3-й роти охорони 43-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області. Працював на газовій заправці ТОВ «Дніпрорегіонгаз». Мобілізований 6 вересня. Залишилась дружина та двоє дорослих дітей.	02014-10-2020 жовтня 2014	Загинув у місті Бахмут. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[358]
1572		Сирих Павло Сергійович	01986-03-2121 березня 1986, проживав у селі Олександрівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє синів.	02014-10-2020 жовтня 2014	Не уточнено. Поховали Павла 23 жовтня в с.Наталівка (Новоград-Волинський район).[359]
1573		Крутько Роман Іванович (Позивний «Тракторист») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-1212 вересня 1976, Кременчук Полтавська область. Проживав у с. Вовчик (Лубенський район). Солдат, розвідник 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). Був фермером. Призваний за мобілізацією 15 серпня 2014 року. Залишились дружина та дві доньки, 5 і 14 років.	02014-10-2222 жовтня 2014	Близько 13:00, терористами було здійснено напад із засідки на машину військових поблизу Маріуполя, в районі між селами Гнутове та Пищевик (Донецька область). Роман був за кермом, він встиг зорієнтуватися і вивести автівку в кювет так, щоб бійці змогли безпечно вийти. Коли сам вже вистрибнув з автомобіля, біля його ніг вибухнула граната, він упав, і в нього влучив снайпер.[360] За даними РНБО, неподалік села Пищевик розвідники виявили скупчення бойовиків, які готувалися форсувати річку Кальміус та влаштувати диверсії на трасі Донецьк — Маріуполь. У бою з диверсантами загинув один український військовий.[361]
1574		Василенко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-06-077 червня 1986, Лозуватка П'ятихатський район Дніпропетровська область. Солдат, радіотелефонист 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг).	02014-10-2323 жовтня 2014	22 жовтня під час зайняття бойової позиції отримав вогнепальне поранення, о 3-й годині ночі помер у лікарні міста Маріуполь.[134]
1575		Дейнега Сергій Євгенович	01985-02-2121 лютого 1985, Кобзівка Красноградський район Харківська область. Військовослужбовець Луганського прикордонного загону (військова частина 9938) Державної прикордонної служби. Виріс у родині хліборобів, був єдиним сином у батьків. Не одружений. 31 березня призваний за мобілізацією до в/ч 9938. 26 жовтня мав повернутися додому у відпустку.	02014-10-2323 жовтня 2014 орієнтовна дата	Дата місце та обставини не уточнено. Загинув у зоні проведення АТО.[362]
1576		Костишин Ярослав Мирославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-06-1919 червня 1980, Івано-Франківськ. Проживав в с. Томашівка (Ярмолинецький район) на Хмельниччині. Майор мобілізаційного відділу 649-го авіаційного складу ракетного озброєння та боєприпасів (Грузевиця). В зоні АТО перебував у складі Зведеного загону «Дика качка». Залишились двоє дітей.	02014-10-2424 жовтня 2014	Загинув від осколкового поранення під час обстрілу російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту поблизу м. Авдіївки. Похований у Томашівці 29 жовтня.[363]
1577		Гетманський Тимур Вікторович	01985-01-1818 січня 1985, Степове Слов'яносербський район Луганська область. Майор, старший оперуповноважений на особливо важливих об'єктах підрозділу СБУ. Закінчив Інститут підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого в 2007 році. Залишилися дружина та маленька донька.	02014-10-2525 жовтня 2014	Був розстріляний представниками незаконних збройних формувань так званої ЛНР, які у той час розшукували та затримували на тимчасово захоплених територіях українських патріотів, колишніх і діючих правоохоронців, які залишалися вірними Присязі.[364]
1578		Колісник Дан Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-12-3030 грудня 1989, Калиня Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Капітан, командир роти 140-го окремого центру спеціального призначення ССО ГШ, в/ч А0661 (Хмельницький). З 13 років навчався у військовому ліцеї у Кам'янці-Подільському, закінчив з відзнакою Львівську академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, служив у Хмельницькому. Залишилась дружина та двоє синів-двійнят віком 1 рік 9 місяців.	02014-10-2626 жовтня 2014	Загинув під час операції по прориву оточення навколо 32-го блок-посту. Поховали героя на Львівщині, звідки родом його дружина, на Бендюзькому кладовищі Червонограда.[365]
1579			Військовослужбовці, члени екіпажу БТР.	02014-10-2626 жовтня 2014	За даними РНБО, під час рейду з розблокування блокпосту № 32 біля с. Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області сили АТО втратили один БТР, який з боку блокпосту прикривав прорив деблокуючих підрозділів. В бою загинули два члена екіпажу БТР.[366]
1580		Завальнюк В'ячеслав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-099 грудня 1990, Ріпинці (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Солдат мінометної батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований в серпні. Залишились батьки та наречена.	02014-10-2727 жовтня 2014	Загинув о 23:00 від кулі снайпера біля смт Станиця Луганська під час розвантаження машини.[367][368]
1581		Левківський Володимир Михайлович	01980-08-1818 серпня 1980, Овруч Житомирська область. Майор міліції, старший дільничний Овруцького РВ УМВС. З 18 жовтня був відряджений у зону проведення АТО у складі зведеного загону міліції Житомирської області.	02014-10-2828 жовтня 2014	Під час виїзду на завдання в місті Рубіжне Луганська область о 9-ї ранку, коли підрозділ вивантажувався з машини, майор випадково натиснув на спусковий гачок автомата. Від пострілу був важко поранений у голову капітан Карпович. За півгодини майор Левківський вчинив самогубство, вистрелив собі в голову з того ж автомата. Обидва міліціонери у важком стані були доставлені до міської лікарні, де за кілька годин померли.[369]
1582		Карпович Анатолій Васильович	01985-05-1111 травня 1985, Овруч Житомирська область. Капітан міліції, оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Овруцького РВ УМВС. З 18 жовтня був відряджений у зону проведення АТО у складі зведеного загону міліції Житомирської області.	02014-10-2828 жовтня 2014	Під час виїзду на завдання в місті Рубіжне Луганська область о 9-ї ранку, коли підрозділ вивантажувався з машини, майор випадково натиснув на спусковий гачок автомата. Від пострілу був важко поранений у голову капітан Карпович. За півгодини майор Левківський вчинив самогубство, вистрелив собі в голову з того ж автомата. Обидва міліціонери у важком стані були доставлені до міської лікарні, де за кілька годин померли.[369]
1583		Юхимець Ігор Миколайович	01959-06-1111 червня 1959, 55 років, Жовті Води Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир зенітної батареї військової частини 3029 Національної гвардії України, колишній спецпідрозділ «Гепард» (Запоріжжя). Закінчив Одеський інститут народного господарства. У 1981—1982 роках проходив службу в армії. У 1982 пройшов збори із підготовки командирів зенітних взводів. Добровольцем прийшов у військкомат, 26 серпня був мобілізований у Нацгвардію, де зайнявся формуванням зенітної батареї. 4 жовтня разом зі своєю батареєю відбув у зону АТО.	02014-10-2828 жовтня 2014	Загинув під час обстрілу блокпоста поблизу міста Маріуполь. Близько 15-ї години російські збройні формування відкрили вогонь з танкового кулемету «Утьос». Ігор Миколайович координував дії підрозділу, поки останній солдат не сховався в укриття, сам же отримав смертельні поранення.[370]
1584		Липчак Федір Федорович (Позивний «Гуцул») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-2424 квітня 1977, Косівська Поляна Закарпатська область[371]. Проживав в с. Гурівщина (Київська область). Боєць підрозділу радіозв'язку 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Брав участь у будівництві сільського Храму Пресвятої Богородиці, де потім три роки відслужив пономарем. Був учасником Революції Гідності. Після Майдану записався добровольцем до батальйону. Залишилась дружина, донька та син.	02014-10-2828 жовтня 2014	Розбився на автівці, їдучи на бойове завдання, поблизу міста Щастя Луганської області. Поховали Федора в селі Гурівщина.[372]
1585		Ліщук Руслан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-04-2222 квітня 1978, Хмельницький. Сержант, військовослужбовець механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишились двоє неповнолітніх дітей, син та донька.	02014-10-2929 жовтня 2014	Отримав важкі поранення під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі міста Дебальцеве. Руслан залишився без ноги та руки, були поранення у голову, його доправили до Харківського шпиталю, де він прийшов до тями, потім переправили до Львова. Два тижні лікарі боролися за життя українського воїна. Помер у Львівському військовому шпиталі.[373]
1586		Загребельний Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-10-1616 жовтня 1983, Куп'янськ Харківська область. Підполковник, начальник штабу зенітно-ракетного артилерійського дивізіону 36-ї окремої бригади берегової оборони ВМС ЗСУ, в/ч А2802 (Миколаїв). В зоні АТО перебував у складі зведеного загону ВМС України. Закінчив Харківський військовий університет, факультет ППО. Служив у Криму в 36-й окремій бригаді берегової оборони ВМС України (Перевальне), яка після окупації Криму російськими військами була передислокована до міста Миколаїв. Залишилась дружина та маленький син.	02014-10-2929 жовтня 2014	О 13-ї годині російські збройні формування обстріляли смт Талаківка, що в 19 км від міста Маріуполь (Донецька область), зі 152-мм артилерії та РСЗВ «Град». Удари прийшлися по позиціях військових та по жилому сектору, снаряд влучив у бліндаж прямим попаданням. Від отриманих поранень Юрій помер на операційному столі в лікарні Маріуполя.[374][375]
1587		Корнєв Артем Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-1212 травня 1991, Пологи Запорізька область. Старший матрос, в зоні АТО перебував у складі зведеного загону ВМС України. З 2009 року служив за контрактом у 1-му окремому батальйоні морської піхоти (Феодосія), який після окупації Криму російськими військами був передислокований до міста Миколаїв. Залишились батьки та брат-студент.	02014-10-2929 жовтня 2014	О 13-ї годині російські збройні формування обстріляли смт Талаківка, що в 19 км від міста Маріуполь (Донецька область), зі 152-мм артилерії та РСЗВ «Град». Снарядами з «Градів» накрило бронемашину морських піхотинців, яка вибухнула. Артем втратив обидві ноги, і в дуже важкому стані був доставлений до лікарні в Маріуполь. Близько 19-ї години він помер в лікарні.[374][376]
1588		Калиновський Олександр Геннадійович	01992-05-2626 травня 1992, Миколаїв. Старший солдат, старший стрілець механізованого взводу 6 роти 2 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Займався спортом. Призваний за мобілізацією у березні.	02014-10-2929 жовтня 2014	Був смертельно поранений в бою з диверсійною групою противника під час виставлення спостережного поста в районі села Петрівське Донецька область. За повідомленням РНБО, під час руху колони сил АТО український підрозділ, що здійснював прикриття, виявив диверсійну групу терористів та вступив у бій.[163][377][378]
1589		Авраменко Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-12-011 грудня 1981, Узин Білоцерківський район Київська область. Солдат, водій — радіотелефоніст 2 взводу роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). На фронт пішов добровольцем, мобілізований у серпні. Залишилась дружина та двоє однорічних синів-близнюків.	02014-10-2929 жовтня 2014	Загинув в бою з диверсійною групою противника під час виставлення спостережного поста в районі села Петрівське Донецька область. За повідомленням РНБО, під час руху колони сил АТО український підрозділ, що здійснював прикриття, виявив диверсійну групу терористів та вступив у бій.[163][377][379]
1590		Григор Руслан Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-1010 травня 1978, Біла Церква Київська область. Капітан, командир 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Був призваний до армії у 1995 році через військовий ліцей м. Києва, а з 1999 року проходив службу у 72 ОМБР. Залишились дружина, син, батьки і брат.	02014-10-2929 жовтня 2014	Загинув в бою з диверсійною групою противника під час виставлення спостережного поста в районі села Петрівське Донецька область. За повідомленням РНБО, під час руху колони сил АТО український підрозділ, що здійснював прикриття, виявив диверсійну групу терористів та вступив у бій. Під час бою загинули 3 військовослужбовця, один отримав поранення.[163][377][380]
1591		Богданов Олег Миколайович	01984-07-1616 липня 1984, Очеретня (Погребищенський район) Вінницька область. Солдат, оператор протитанкового взводу 9-го батальйону територіальної оборони Вінницької області «Вінниччина». Виріс в багатодітній сім'ї. Пішов в АТО добровольцем у серпні. Не одружений. Залишилися мати, двоє братів і три сестри.	02014-10-2929 жовтня 2014	Був смертельно поранений осколками міни під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями позицій сил АТО поблизу с. Гранітне (Тельманівський район) на півдні Донецької області.[381]
1592		Сергієнко Костянтин Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-06-1717 червня 1981, Миколаїв. Солдат 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Добровольцем прийшов до військкомату. Залишилась дружина та 7-річна донька.	02014-10-2929 жовтня 2014	Загинув о 23:30 на бойовому чергуванні на блокпосту біля села Новомихайлівка (Мар'їнський район) у 20 км від Донецька. Російські збройні формування обстріляли блокпост, міна влучила в дерево і розлетілась осколками в окоп. Костянтин отримав смертельні поранення, при цьому врятувавши свого товариша, якого закрив від осколків.[382][383] Волонтери тоді написали у соцмережах, що російські диверсійні групи вночі підбираються майже впритул до блокпостів і відкривають вогонь, тому військовим дуже потрібні засоби нічного бачення.[384]
1593		Геш Євген Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-03-055 березня 1987,27 років, Степне (Тальнівський район) Черкаська область. Солдат, навідник кулемету БТР 2-го аеромобільного десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав з дружиною у м. Самбір на Львівщині. За рік після народження сина дружина Євгена померла, і він із дитиною повернувся до батьків на Черкащину. Планував працювати на митниці. Влітку став на військовий облік та був мобілізований до 80-ї оаемб. Залишились батьки та 6-річний син.	02014-10-2929 жовтня 2014	Загинув в бою з російськими бойовиками в районі села Сокільники (Новоайдарський район) на Луганщині. Військові потрапили у засідку, БТР десантників було підбито. Євген кулеметним вогнем прикривав відхід групи та врятував життя своїх товаришів, вони бачили як БТР горів. Тіло воїна не знайшли.[385][386]
1594		Білоус Андрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-11-2626 листопада 1982, Пуків Рогатинський район Івано-Франківська область. Проживав у с. Чесники. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Рогатинський коледж, працював у сільсько-господарському виробничому кооперативі ім. Грушевського. Призваний під час третьої хвилі мобілізації. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-10-3030 жовтня 2014	Загинув о 15:40 поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області під час мінометного обстрілу, прикривши свого командира. Поховали Андрія у селі Чесники.[134][387] УМВС України в Луганській області повідомляло, що 30 жовтня з території с. Сміле було двічі обстріляно підрозділ окремої механізованої бригади, розташований на південній окраїні села Сокільники (Новоайдарський район). В результаті обстрілу один військовослужбовець загинув.[388]
1595		Новіцький Юрій Михайлович	01963-10-099 жовтня 1963, 51 рік, Фастів Київська область. Лейтенант, командир 2-го мінометного взводу мінометної батареї 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Призваний 16 серпня за власним бажанням (з поновленням на військовому обліку).	02014-10-3131 жовтня 2014	Під час обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області від детонації загорілась машина з боєкомплектом. Юрій загинув при відбуксируванні машини, ціною власного життя врятувавши десятки своїх побратимів. Похований на Інтернаціональному кладовищі Фастова.[389]
1596		Колівошко Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-11-055 листопада 1992, Гарячківка Вінницька область. Молодший сержант, помічник гранатометника 3-го резервного батальйону Національної гвардії України, військова частина 3008 (Вінниця). Призваний за мобілізацією у серпні.	02014-10-3131 жовтня 2014	Близько 16-ї години російські бойовики обстріляли з мінометів 29-й блокпост на трасі «Бахмутка» (Т1303) неподалік від смт Донецький (Луганська область). Через пряме влучення міни в бліндаж один боєць загинув, ще троє поранені.[390][391]
1597		Черемис Руслан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-011 вересня 1980, Харків. Старший сержант, молодший інспектор — дозиметрист 3 відділення інспекторів ВПС «Біловодськ» Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Призваний за мобілізацією.	02014-10-3131 жовтня 2014	Службовий автомобіль «УАЗ» підірвався на протитанковій міні ТМ-62 біля села Нижньобараниківка (Біловодський район Луганська область) на польовій дорозі у 30 м від державного кордону з РФ. Від отриманих поранень прикордонник загинув на місці.[6][388][392]
1598		Семчишин Андрій Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-05-3030 травня 1971, Львів. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований на початку серпня. Залишилась 11-річна донька.	02014-10-3131 жовтня 2014	Вбитий снайперським пострілом у голову біля смт Станиця Луганська. Поховали Андрія на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[393]
1599		Морека Віталій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-09-1111 вересня 1982, Смереково Великоберезнянський район Закарпатська область. Солдат гаубично-артилерійського дивізіону 128-ї гірсько-піхотної бригади, в/ч В4673 (Мукачеве). Працював у Торговому комплексі «Беркут». Залишилась 8-річна дочка.	02014-10-3131 жовтня 2014	Загинув біля смт Станиця Луганська. В день своєї смерті Віталій подзвонив мамі та привітав її з днем народження. Похований 2 листопада в рідному селі.[394]
1600		Ковальчук Віктор Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-2828 квітня 1984, Дубівка (Горностаївський район) Херсонська область. Старший сержант, військовослужбовець за контрактом 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Брав участь у миротворчих операціях у кількох країнах. В зоні АТО перебував з квітня. Залишилась дружина та новонароджена донька.	02014-10-3131 жовтня 2014	Загинув від осколкового поранення в голову при обороні аеропорту Донецька. Десантник ліг на гранату, рятуючи життя своїх побратимів. Поховали Віктора 2 жовтня у рідній Дубівці.[395]
1601		Зілінський Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-08-2222 серпня 1967, Веселинове Миколаївська область. Солдат 169-го навчального центру Сухопутних військ (Десна). Займався ремонтом автотранспортних засобів. Пішов добровольцем до армії у третю хвилю мобілізації 21 серпня, місяць проходив підготовку у навчальному центрі ЗСУ в смт. Десна на Чернігівщині та був направлений у зону АТО. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-10-3131 жовтня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області.[382][396]
Листопад
1602		Гукаленко Володимир Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01961-09-2828 вересня 1961, Донецьк. Молодший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Залишились дві дорослі доньки і 6-річний син-інвалід.	02014-11-011 листопада 2014 орієнтовно	Загинув під час спецоперації.[397]
1603		Редькин Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-11-011 листопада 1977, Красний Луч Луганська область. Проживав у м. Чернівці. Молодший лейтенант, командир 1 патрульної роти Західного ОТО Національної гвардії України, військова частина 1241 (Івано-Франківськ). На військову службу був призваний у вересні.	02014-11-011 листопада 2014	Загинув зранку під час обстрілу бойовиками села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області з РСЗВ БМ-21 «Град». Перебував у руїнах будинку, коли в нього влучила ракета. Поховали Віктора 5 листопада у Чернівцях на Алеї Слави Годилівського кладовища.[391][398]
1604		Руснак Микола Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-12-1919 грудня 1983, Степківка (Первомайський район) Миколаївська область. Солдат, кулеметник в/ч 3012 Одеського з'єднання Національної гвардії України. Після строкової служби в армії служив за контрактом до 2005 року. Планував зайнятись фермерством. Призваний на військову службу за мобілізацією. Залишилися сиротами син та донька, яких Микола виховував сам.	02014-11-022 листопада 2014	о 07:28 в мікрорайоні «Східний» міста Маріуполь на блокпосту по вул. Таганрозькій під час огляду цивільного позашляховика стався потужний вибух. Микола загинув на місці. Похований у рідній Степківці. СБУ встановила, що для теракту було використано автомобіль місцевого мешканця без його відома. Машину, споряджену вибухівкою російськими фахівцями, супроводжував безпілотник. Коли машина під'їхала до блокпосту, терористи привели в дію вибуховий пристрій за допомогою мобільного телефону.[399][391][400] Терориста засуджено до 15 років ув'язнення заочно, оскільки він переховується.[401]
1605		Хитрик Геннадій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-07-2626 липня 1976, Магадан РРФСР. Проживав в смт Стрижавка Вінницька область. Підполковник (посмертно), начальник групи бойової та спеціальної підготовки військової частини Національної гвардії України, в/ч 3012 (Одеса). Виріс у сім'ї військового. У 1993 році вступив до Хмельницького інституту Прикордонних військ України, 20 років віддав військовій службі. Залишився син від першого шлюбу та двоє дітей від другого, а також батьки та брат, який теж несе службу в зоні АТО.	02014-11-022 листопада 2014	о 07:28 в мікрорайоні «Східний» міста Маріуполь на блокпосту по вул. Таганрозькій під час огляду цивільного позашляховика стався потужний вибух. Геннадій помер від отриманих поранень у лікарні Маріуполя. Похований у Стрижавці. СБУ встановила, що для теракту було використано автомобіль місцевого мешканця без його відома. Машину, споряджену вибухівкою російськими фахівцями, супроводжував безпілотник. Коли машина під'їхала до блокпосту, терористи привели в дію вибуховий пристрій за допомогою мобільного телефону.[399][391][402]
1606		Кругліков Юрій Олександрович	01977-07-2121 липня 1977, Львів. Майор, військовослужбовець 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля», в/ч В0111. Кадровий військовий у четвертому поколінні. З 1999 до 2005 року перебував на військовій службі, в тому числі, у 2005 році в Іраку (старший офіцер українського миротворчого контингенту), у 2003 — у Сьєрра-Леоне (офіцер-координатор по зв'язках з місією ООН). У 2008—2010 роках працював менеджером повітряного транспорту «Mesopotamia group LLC» (Афганістан і Таджикистан). Вільно володів англійською мовою. Залишились двоє синів, 2 та 6 років.	02014-11-022 листопада 2014	Загинув у Старобільському районі Луганської області. Похований на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань № 76.[403]
1607		Хрипунов Сергій Всеволодович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-10-1313 жовтня 1978, Кропивницький. Солдат, кулеметник мотопіхотного батальйону 57-ї мотострілецької бригади (34-й БТО Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина» включено до складу 57-ї бригади).	02014-11-022 листопада 2014	1 листопада вранці під прикриттям туману російська диверсійно-розвідувальна група підібралась близько до блокпосту поблизу селища Майорське біля міста Горлівка (Донецька область) та відкрила вогонь зі стрілецької зброї та мінометів. В бою Сергій отримав важкі поранення, від яких помер наступного дня.[404][405]
1608		Павлюк Олександр Михайлович	01984-03-1919 березня 1984, Свидя Черняхівський район Житомирська область. Проживав у селі Лісівка (Андрушівський район). Солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією у березні. Залишилася дружина та маленька донька.	02014-11-022 листопада 2014	Загинув у ДТП за кермом автомобіля ВАЗ-2101 в результаті зіткнення з вантажівкою МАЗ-537 на автодорозі Старобільськ — Луганськ.[406]
1609		Галушкін Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-03-077 березня 1976, Суми. Солдат 17-ї окремої танкової бригади ЗС України (Кривий Ріг). Призваний за мобілізацією.	02014-11-033 листопада 2014	Під час несення служби в зоні АТО у воїна відмовило серце, помер від серцевої недостатності.[407]
1610		Шепель Ігор Володимирович	01961 1961, Миколаїв. Солдат, військовослужбовець 12-го окремого полку оперативного забезпечення (Новоград-Волинський).	02014-11-033 листопада 2014	Не уточнено.[382]
1611		Вінніков Олександр Валентинович	01977-03-1111 березня 1977, Київ. Солдат 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ», в/ч 2277 (м.Київ).	02014-11-033 листопада 2014	Загинув під час виконання бойового завдання у Луганській області. Похований на Лісовому кладовищі.[408][409]
1612		Святковський Михайло Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-06-033 червня 1984, Одеса. Проживав у с. Петрівка (Комінтернівський район) Одеська область. Солдат 18-го окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» 28-ї окремої механізованої бригади (раніше — 18 БТО Одеської області]]. До військкомату прийшов добровольцем, призваний за мобілізацією. Не одружений, залишились батьки.	02014-11-044 листопада 2014	О 13:01 в результаті обстрілу поблизу села Павлопіль (Новоазовський район Донецька область) отримав смертельне поранення у груди.[410] За повідомленням Комінтернівської РДА, Михайло загинув під Маріуполем.[411] За інформацією родичів, загинув під Донецьком в районі аеропорту.[412]
1613		Пронін Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-2020 вересня 1980, Зятківці Гайсинський район Вінницька область. Молодший сержант, командир відділення снайперів 128-ї гірсько-піхотної бригади, в/ч В4673 (Мукачеве). Майже одразу після народження Вадима його сім'я переїхала жити на Львівщину, а після смерті батька повернулась до Зятківців. Був спортсменом, грав у футбол, волейбол, теніс, займав призові місця у районних змагання з легкої атлетики. Після двох років армії вступив у Рівненське вище професійне училище ДСО при МВС України. По закінченні навчання переїхав до Києва, де працював інспектором супроводу інкасацій. Останні роки проживав у Гайсині. У травні добровольцем пішов до військкомату, 1 серпня був мобілізований і з 31 серпня перебував у зоні АТО. Залишились мати, сестра, дружина та син.	02014-11-044 листопада 2014	Під час виконання бойового завдання підірвався на розтяжці поблизу селища Рідкодуб (Донецька область) в районі Дебальцеве.[134][413]
1614		Русаков Павло Павлович	01981-03-1919 березня 1981, Оргтруд Владимирська область, РРФСР. У 1992 році переїхав із сім'єю до с. Новоандріївка (Новгородківський район) Кіровоградська область. Старшина, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Навчався в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Винниченка на історичному факультеті відділення «Правознавство». З другого курсу був призваний до лав ЗСУ, служив у військах ППО в Одеському військовому окрузі. Під час АТО призваний за мобілізацією 22 серпня. Залишились мати, сестра та двоє синів.	02014-11-044 листопада 2014 орієнтовна дата	Дату не уточнено. Загинув на блокпосту біля села Велика Веселівка (Донецька область).[414]
1615		Моцар Олександр Миколайович	01970-05-055 травня 1970, Київ (Дніпровський район). Військовослужбовець Київської конвойної бригади Північного ОТО Національної гвардії України, в/ч 3066. Залишились мати, дружина та троє дітей (два сина 2004 і 1992 р.н. та донька 1999 р.н.)	02014-11-055 листопада 2014	Не уточнено. Похований у м. Києві, на Лісовому кладовищі.[415]
1616		Табала Сергій Олександрович (Позивний «Сєвєр»)	01995-12-1616 грудня 1995, 18 років, Суми. Боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Був поранений в донецькому аеропорту, після лікування повернувся на передову. Залишилась мати.	02014-11-066 листопада 2014	Загинув від артилерійського снаряду 100-мм протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра» під час штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі в аеропорту Донецька. 10 листопада сумчани провели добровольця в останню путь; поховали Сергія на Алеї почесних громадян міста Сумського кладовища.[416]
1617		Голота Юрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-04-022 квітня 1982, Пролетарка (Цюрупинський район) Херсонська область. Сержант, військовослужбовець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Дід і батько Юрія все життя працювали у лісництві, він також пішов по їх стопах. Працював майстром лісу Пролетарського лісництва ДП «Цюрюпинське ЛМГ». Призваний за мобілізацією 14 серпня.	02014-11-066 листопада 2014	Загинув під час мінометного обстрілу в ході штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі аеропорту Донецька.[417]
1618		Крохмаль Назар Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-11-033 листопада 1993, 21 рік, Михайлівка (Радивилівський район) Рівненська область. Старший солдат роти снайперів 80-ї окремої аеромобільної бригади, служив за контрактом.	02014-11-066 листопада 2014	Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи біля смт Нижнє (Попаснянський район Луганська область).[418][419]
1619		Волошин Юрій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-10-099 жовтня 1992, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, танкіст 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював у ПАТ «Дніпровагонмаш». 6 серпня призваний за мобілізацією. 16 жовтня приїхав на два дні до дому та одружився.	02014-11-066 листопада 2014	Загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Авдіївка, що неподалік Донецького аеропорту.[420] Пізніше в ЗМІ повідомлялось, що Юрій загинув під час обстрілу в районі міста Мар'їнка поблизу Донецька.[421]
1620		Марусич Володимир Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-11-1717 листопада 1978, Солоне (Заліщицький район) Тернопільська область. Сержант, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). У 1998 році закінчив Чернівецьке професійне художнє училище за спеціальністю майстер художньої обробки деревини. Строкову службу проходив у танкових військах на Чернігівщині. У 2003 році пішов на службу за контрактом. Останній час проживав у Солоному. Був чатовим 4-ї чоти Самооборони Заліщицького району. В серпні призваний за мобілізацією. Не одружений. Залишилися мати, брат та дві сестри.	02014-11-066 листопада 2014	Загинув під Лисичанськом (Луганська область) під час обстрілу блокпоста. Похований 12 листопада в рідному селі.[422] За повідомленням прес-служби УМВС, о 12:00 було обстріляно блокпост окремої механізованої бригади ЗСУ, розташований в районі смт Фрунзе Слов'яносербського району на Лисичанській трасі «Бахмутка». В результаті обстрілу один військовослужбовець загинув.[423] За інформацією УМВС Луганської області, 10 листопада було проведено судово-медичну експертизу тіла загиблого військовослужбовця 1978 р.н. Під час обстрілу села Кримське (Новоайдарський район) його засипало ґрунтом в окопі, і він задихнувся.[424]
1621		Парфененко Віталій Васильович	01978-05-088 травня 1978, Шаповалівка (Конотопський район) Сумська область. Військовослужбовець 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Працював у школі, зробив багато виробів, які прикрашають подвір'я місцевого дитсадка. Не одружений, був єдиним сином у сім'ї. 21 січня 2015 року Шаповалівському НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-дошкільний навчальний заклад» Конотопської райради Сумської області присвоєно ім'я Віталія Парфененка.[425]	02014-11-066 листопада 2014	Перебуваючи у місці дислокації військової частини у Слов'янську (Донецька область) у Віталія стався напад під час шикування особового складу, в результаті чого він помер.[426]
1622		Колесников Павло Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-04-088 квітня 1975, Миколаїв. Підполковник, заступник військового комісара Миколаївського центрального об'єднаного військкомату. Командир взводу 2 роти 1 батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). У 1996 році закінчив Харківське вище танкове училище. Був направлений у 169-й навчальний центр Сухопутних військ «Десна», де проходив військову службу на командних посадах. Після скорочення продовжив працювати в правоохоронних органах. З початком мобілізації добровольцем прийшов до військкомату, був призначений на посаду старшого офіцера, потім — заступника воєнкома. 19 серпня був відряджений в зону АТО до 79-ї оаембр. Залишились дружина та 4-річний син.	02014-11-077 листопада 2014	В аеропорту Донецька був старшим групи, яка тримала оборону нового терміналу. О 16:05 загинув від кулі снайпера, коли вибирав нову бойову позицію. 10 листопада військовослужбовця провели в останню путь мешканці міста та товариші по службі.[427][428]
1623		Здебський Богдан Богданович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-05-1111 травня 1991, Розвадів Львівська область. Солдат, снайпер 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив будівельний коледж. Служив строкову службу в десантних військах, у 80-ї львівській бригаді. Працював на цементному заводі майстром. Під час Революції Гідності три місяці провів на Майдані в Києві. Із червня перебував в зоні АТО, більше місяця захищав донецький аеропорт. Залишилися мати і дві сестри.	02014-11-088 листопада 2014	Загинув близько 4-ї години ранку в аеропорту Донецька. Двоє десантників отримали смертельні поранення, коли під час виставлення секретів в районі нового терміналу потрапили у засідку та вступили у вогневе протистояння з російськими бойовиками. У Богдана були прострелені легені бронебійними кулями.[429][430][431]
1624		Баранов-Орел Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-12-2828 грудня 1983, Клесів (смт) Сарненський район Рівненська область. Солдат 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Після строкової служби в армії пішов працювати на завод Клесівського кар'єроуправління. Мобілізований на початку серпня. Залишились мати та двоє маленьких дітей.	02014-11-088 листопада 2014	Загинув близько 4-ї години ранку в аеропорту Донецька. Двоє десантників отримали смертельні поранення, коли під час виставлення секретів в районі нового терміналу потрапили у засідку та вступили у вогневе протистояння з російськими бойовиками. Сергій помер від важкого поранення і втрати крові. Похований на кладовищі смт Клесів поряд із батьком.[429][430][432]
1625		Іванцов Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-08-2727 серпня 1977, Пересадівка Жовтневий район (Миколаївська область). Старший прапорщик, головний сержант 1-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Закінчив Миколаївську школу прапорщиків, а також кафедру військової підготовки МНУ імені В.Сухомлинського. У лавах Збройних Сил України служив з 1997 року. Брав участь в миротворчих місіях ООН в Косово. Залишилась дружина та двоє синів, 14 і 15 років.	02014-11-088 листопада 2014	Загинув об 11:00 від розриву гранати під час бойового зіткнення з російськими бойовиками в аеропорту Донецька.[429][430][433]
1626		Шаповал Андрій Миколайович	01977-12-1313 грудня 1977, Повстанське Біляївський район Одеська область. Старший сержант, розвідник 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область).	02014-11-088 листопада 2014	Загинув у бою поблизу селища Піски (Ясинуватський район). Під час рейду на ворожу територію розвідгрупа потрапила у засідку під с. Невельське і пішла на прорив, в бою загинули двоє бійців, ще 3 були поранені.[434][435][436]
1627		Атюков Євген Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-09-1919 вересня 1992, Майори (Біляївський район) Одеська область. Старший солдат, розвідник 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область).	02014-11-088 листопада 2014	Загинув у бою біля селища Піски (Ясинуватський район). Під час рейду на ворожу територію розвідгрупа потрапила у засідку під с. Невельське і пішла на прорив, в бою загинули двоє бійців, ще 3 були поранені.[434][435][437]
1628		Черненко Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01958-11-2727 листопада 1958, 55 років, Новоборисівка Одеська область. Старший сержант, командир відділення 3-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Доброволець. Шкільний вчитель. Після закінчення школи працював учнем слюсаря, потім електриком, відслужив строкову службу, одружився. Закінчив механіко-технологічний технікум в Одесі. Працював електриком у колгоспі «Перше травня». Тривалий час трудився на Веселокутській нафтобазі. Останні 8 років працював вчителем трудового навчання і ДПЮ Новоборисівської ЗОШ. Займався бджільництвом, столярував, захоплювався полюванням. Кілька разів ходив до військкомату, але його не взяли через вік і стан здоров'я. Тоді Олександр Іванович пішов на фронт добровольцем. Залишились дружина, дорослі син та донька і двоє маленьких онуків.	02014-11-088 листопада 2014	Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час розвідки біля селища Невельське Ясинуватського району. В рідному селі з Вчителем попрощалися у школі під останній дзвоник. Похований з усіма військовими почестями на сільському кладовищі.[434][438]
1629		Бабич Олександр Володимирович	01976-02-011 лютого 1976, проживав у місті Мукачеве Закарпатська область. Майор, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилась дружина та двоє маленьких дітей.	02014-11-088 листопада 2014	У вечері 5 листопада під час обстрілу російськими збройними формуваннями позицій військових під Дебальцеве в намет влучив снаряд, почалась пожежа. Військові з опіками були доставлені до шпиталю. У Олександра обгоріло 92 % тіла, але він ще кілька днів боровся за життя. Помер у Дніпропетровському шпиталі. Похований на Алеї Слави мукачівського кладовища.[439]
1630		Петренюк Володимир Володимирович	01982-01-1717 січня 1982, Судобичі Дубенський район Рівненська область. Прапорщик, військовослужбовець ЗСУ. Був мобілізований у серпні 2014 року. Брав участь в АТО у Луганській і Донецькій областях. Залишились батьки, дружина та донька.	02014-11-088 листопада 2014	Помер під час проходження військової служби (за інформацією ЗМІ — в зоні проведення АТО). Похований у рідному селі.[440]
1631		Райхерт Олександр Олександрович (Позивний «Чорний») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01996-01-2121 січня 1996, 18 років, Херсон. Боєць штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Виріс у сім'ї кадрового військового. Навчався у Гідрометеорологічному технікумі. Добровольцем пішов на фронт, воював у Пісках, з 28 вересня стояв на захисті Донецького аеропорту. Залишились батьки та молодший брат. Батько також перебуває в зоні АТО. В жовтні Сашко приїздив до дому у відпустку, журналістка газети «Вгору» взяла у нього інтерв'ю.	02014-11-099 листопада 2014	Загинув від важкого поранення у селищі Піски (Ясинуватський район) поблизу аеропорту Донецька.[441][442].
1632		Кузьменко Віталій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-06-044 червня 1985, Зіньків Полтавська область. Рядовий міліції, міліціонер 2 взводу 2 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина» УМВС України в Полтавській області. Закінчив професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-ремонтника. На військову службу був призваний в 2003 році у Луцьку, в 2004 році був переведений до Львова, у 2005 звільнений в запас Збройних Сил України. Залишились батьки та молодші брати-близнята.	02014-11-099 листопада 2014	Російські збройні формування обстріляли селище Ольховатка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Снаряд влучив у житловий будинок, де перебували правоохоронці, двоє загинули, ще один був важко поранений.[443]
1633		Матійчук Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-08-011 серпня 1990, Заводське Полтавська область. Молодший сержант міліції, міліціонер 2 взводу 2 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Полтавщина» УМВС України в Полтавській області. У 2009 році закінчив технологічний технікум. У 2010 — університет «Україна», де здобув юридичну освіту. На службу до ЗСУ був призваний у 2009 році, згодом звільнився у запас. Залишилися батьки.	02014-11-099 листопада 2014	Російські збройні формування обстріляли селище Ольховатка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Снаряд влучив у житловий будинок, де перебували правоохоронці, двоє загинули, ще один був важко поранений.[443]
1634		Гаврилко Василь Миколайович	01985-01-1515 січня 1985, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат 39-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Дніпро-2» ЗС України. На фронт пішов добровольцем. Залишились дві доньки.	02014-11-099 листопада 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО (обставини не уточнено). Похований в м. Нікополь Дніпропетровської області.[444]
1635		Броник Юрій Миколайович	01972-02-1010 лютого 1972, Ушомир Коростенський район Житомирська область. Сержант, водій-механік 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 22 роки працював в Ушомирському лісопромисловому комплексі ДП «Коростенське лісомисливське господарство», був верстатником. Мобілізований у березні. Залишились дружина та двоє синів.	02014-11-099 листопада 2014	Помер у лікарні міста Новомосковська від поранень, отриманих в зоні АТО.[445]
1636		Базовський Олександр Миколайович	01976-04-2020 квітня 1976, Рудня Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні. Залишилась сестра.	02014-11-1010 листопада 2014	Був важко поранений під час виконання бойового завдання 31 серпня поблизу Лутугине під Луганськом. Лікувався у військових госпіталях Харкова та Ірпеня. Після 30-денної відпустки продовжив курс лікування в Овруцькій центральній районній лікарні. 10 листопада серце воїна зупинилося, помер у реанімаційному відділенні.[446]
1637		Ломейко Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-03-2525 березня 1975, Кушугум Запорізька область. Солдат 37-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (до 25.10.14 — 37-й БТО Запорізької області). Працював на ДП «Івченко-Прогрес». 28 серпня призваний за мобілізацією до 40-го БТО «Кривбас», в жовтні переведений до 37-го БТО.	02014-11-1010 листопада 2014	Отримав важкі поранення вранці під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями блокпосту в районі міста Авдіївка поблизу Донецького аеропорту. Помер в Авдіївській районній лікарні. 14 листопада похований на Кушугумському цвинтарі.[447]
1638		Левчук Сергій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-03-055 березня 1976, Бабин (Гощанський район) Рівненська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Був мобілізований влітку. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-11-1010 листопада 2014	Загинув о 12:00 від осколкового поранення голови під час мінометного обстрілу блокпосту поблизу села Сокільники (Новоайдарський район) Луганської області.[448][449]
1639		Сенкевич Максим Олегович	01989-02-2020 лютого 1989, Лиса Гора (Первомайський район) Миколаївська область. Лейтенант, командир 2 взводу 3 роти, виконував обов'язки командира роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). В шкільні роки із сім'єю переїхав до села Чаусове-2, де і закінчував школу. Згодом закінчив Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського та мав стати вчителем історії. На початку року Максима призвали до Збройних сил. Залишились мати, сестра, дружина та донька.	02014-11-1010 листопада 2014	В 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група (один з бойовиків підірвався на мінній «ростяжці»). Мотострільці вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб. З української сторони загинули 3 військових, ще 3 отримали поранення. Поховали Максима в с. Чаусове-2.[450][451]
1640		Токар Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-07-1111 липня 1994, 20 років, Кудрявцівка Веселинівський район Миколаївська область. Солдат, гранатометник 3 взводу 3 роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Березівське вище професійне училище Одеського національного політехнічного університету, де отримав спеціальність кухаря. З 30 жовтня 2013 почав військову службу за контрактом. Залишився 3-річний син.	02014-11-1010 листопада 2014	В 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група. Мотострільці вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб. З української сторони загинули 3 військових, ще 3 отримали поранення.[450][452]
1641		Бошняк Віктор Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-04-1212 квітня 1992, Петрівка (Березівський район) Одеська область. Солдат, військовослужбовець 3 взводу 3 роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область).	02014-11-1010 листопада 2014	В 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група. Мотострільці вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб. З української сторони загинули 3 військових, ще 3 отримали поранення.[450][453]
1642		Чеський Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-07-2828 липня 1977, Джугастрове Іванівський район (Одеська область). Солдат, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією 1 серпня.	02014-11-1010 листопада 2014	8 листопада отримав важке поранення у голову в бою біля міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область). 10 листопада, не виходячи з коми, помер в Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова.[454]
1643		Загудаєв Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01962-04-1515 квітня 1962, Люботин Харківська область. Старший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Воїн-інтернаціоналіст, ветеран-афганець, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований у серпні.	02014-11-1111 листопада 2014	Вночі російські збройні формування з РСЗВ «Град» обстріляли місто Щастя під Луганськом. Один військовий загинув від смертельного осколкового поранення в голову за 200 метрів від ТЕС.[455][456]
1644		Чернюх Віктор Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-08-1010 серпня 1990, Любеля Львівська область. Солдат, військовослужбовець за контрактом 80-ї окремої аеромобільної бригади. Захоплювався історією, вступив на історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, але після першого курсу взяв академвідпустку та пішов працювати, щоб забезпечити сім'ю. Після одруження переїхав до с.Держів. Залишилась вагітна дружина та 1,5-річний син.	02014-11-1212 листопада 2014	Загинув в бою під час виконання спецзавдання з виявлення та знешкодження диверсійних груп противника в районі села Сокільники (Новоайдарський район) Луганської області. Поховали Віктора 14 листопада в Любелях.[457][458]
1645		Муштук Богдан Миронович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-05-2828 травня 1983, Мостиська Другі Львівська область. Солдат, військовослужбовець танкового батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією в кінці серпня.	02014-11-1212 листопада 2014	Загинув о 08:50 від розриву міни під час обстрілу в районі села Опитне (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Похований 16 листопада у рідному селі.[134][459]
1646		Цибулін Юрій Віталійович	01971-03-066 березня 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, заступник командира ремонтної роти 532-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону. Закінчив Дніпропетровський інститут залізничного транспорту, два роки працював у Нижнєдніпровськ-Вузловському локомотивному депо слюсарем та бригадиром. Потом без малого 10 років був інженером-технологом служби локомотивного господарства і 5 років інспектором-приймальником локомотивів Головного управління локомотивного господарства «Укрзалізниці» у ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». З 2009 року знову працював інженером локомотивної служби у відділу організації ремонту. В березні 2014 року добровольцем прийшов до військкомату, та через три місяці був призваний до ЗСУ. Постійно виїздив в зону АТО на проведення ремонтних робіт, його рота ремонтувала танки і БМП.	02014-11-1212 листопада 2014	Загинув о 15:55 під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту в районі смт Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Військові якраз завершили ремонт БМП, як снаряд влучив в автомобіль «Урал», поряд з яким перебував Юрій. У вантажівці почали вибухати патрони в ящику, і підійти до пораненого офіцера було неможливо, від отриманих поранень він помер. Похований на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря Дніпропетровська.[460][134][461]
1647		Макаров Олег Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-10-088 жовтня 1985, Кизил-Кія Киргизстан. Проживав у с. Водяне (Синельниківський район) Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення ремонтної роти 532-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону.	02014-11-1212 листопада 2014	Загинув о 15:55 під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту в районі смт Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Похований у с. Водяне.[134][460][462]
1648		Коханий Артем Миколайович	01983-01-088 січня 1983, Суми. Проживав у Мукачеве. Майор, заступник коменданта із матеріально-технічного забезпечення Мукачівської оперативно-бойової комендатури Західного регіонального управління Державної прикордонної служби. Служив у штаті за контрактом. Залишилась дружина та маленька донька.	02014-11-1414 листопада 2014	Допомагав волонтерам доставляти в зону АТО гуманітарний вантаж. В ніч на 14 листопада в місті Курахове (Донецька область) майор став на заваді бандитам, які відібрали машину у місцевого таксиста, та був вбитий трьома пострілами впритул. Бандитів затримано по гарячих слідах працівниками міліції і бійцями батальйону «Січ». Поховали Артема на батьківщині в Сумах, на Алеї почесних поховань Центрального кладовища.[463][6]
1649		Левицький В'ячеслав Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-12-077 грудня 1967, Київ (Шевченківський район). Солдат, військовослужбовець 3-го механізованого взводу 1-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 16 серпня. Залишились мати, дружина та двоє дітей, 17 річний син і 15-річна донька.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув під час обстрілу смт Піски (Ясинуватський район) Донецької області. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.[464] Прим. За повідомленням одного з бійців ДУК-ПС, вранці російські бойовики обстріляли Піски з РСЗВ «Град» двома залпами по 5 ракет, загинув боєць 93-ї бригади, та ще двоє були поранені.[460]
1650		Швачко Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-04-2121 квітня 1975, Запоріжжя. Солдат, розвідник 37-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (до 25.10.14 — 37-й БТО Запорізької області). Закінчив Запорізьку державну інженерну академію. Був активістом Запорізької Самооборони. Строкову службу не служив, на фронт пішов 5 вересня як доброволець. Його батько, полковник запасу, ветеран-«афганець» ще навесні пішов до військкомату, але його не взяли за віком. Сім'я допомагала бійцям батальйону, молодший брат возив гуманітарну допомогу бійцям у зону АТО. Без батька залишився 14-річний син.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув близько 22:00 на блокпосту біля міста Авдіївка під Донецьком. Після мінометного обстрілу він вийшов з укриття перевірити територію, і в 1,5 метрах від нього розірвалася міна.[465]
1651		Литвин Олег Олексійович (Позивний «Шаман») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-08-2929 серпня 1979, село Ленінське Дніпропетровська область. Проживав у м. Харків. Боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Кінолог, кандидат в майстри спорту, 3-й у рейтингу українських аджилістів 2013 року, інструктор і суддя з аджиліті Всеукраїнської Федерації спорту із собаками, капітан харківської команди «КЛАСС». Залишилися мати, дружина.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями українського блокпосту в районі Дебальцеве. Ще 2 бійців отримали важкі поранення. Крім того, поранено трьох мирних жителів.[466][467]
1652		Цимбал Віктор	23 роки, Велика Березянка Таращанський район Київська область. Рядовий міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Січ».	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув від вогнепального поранення у місті Слов'янськ (Донецька область). Загиблого знайшли за адресою вул. Добровольського,2. Розглядається версія про необережне поводження зі зброєю, унаслідок чого стався смертельний постріл.[468][469]
1653		Біленко Руслан Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-09-2020 вересня 1984, Солонці (Цюрупинський район) Херсонська область. Солдат, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Службу в АТО проходив із 28 серпня у складі військової частини А0666. Залишилась мати та дві сестри.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув під час обстрілу колони поблизу аеропорту Донецька в районі с. Первомайське. Військові виходили на ротацію та потрапили у засідку.[470] Прим. За повідомленням у ЗМІ з посиланням на військових 28-ї омбр, 14 листопада загинули офіцер і солдат бригади, які розвозили продукти харчування на блокпости, їх машина потрапила у засідку і згоріла.[471]
1654		Ворохта Іван Іванович	01966-04-011 квітня 1966,Фонтанка Комінтернівський район Одеська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область).	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув під час обстрілу колони поблизу аеропорту Донецька в районі с. Первомайське. Військові виходили на ротацію та потрапили у засідку.[472] Прим. За повідомленням у ЗМІ з посиланням на військових 28-ї омбр, 14 листопада загинули офіцер і солдат бригади, які розвозили продукти харчування на блокпости, їх машина потрапила у засідку і згоріла.[471]
1655		Решетняк Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-03-088 березня 1967, Новопетрівське (Новоодеський район) Миколаївська область. Солдат, стрілець відділення охорони взводу охорони 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув об 11:50 під час бойового зіткнення колони техніки з провіантом поблизу села Орлово-Іванівка Донецька область).[473]
1656		Клименко Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-04-044 квітня 1976, Калачківці Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Солдат, водій-механік БМП-2 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Працював трактористом. У вересні був призваний за мобілізацією. Залишились батьки, брат і сестра.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув під час обстрілу поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області. Перебуваючи у БМП, прикривав відхід своєї частини із засідки, врятував 18 своїх бойових товаришів. В бойову машину прямим попаданням влучив протитанковий снаряд. Похований 20 листопада у рідних Калачківцях.[474] прим. За повідомленням УМВС в Луганській області, з 09:00 по 09:30 зі стрілецької зброї та мінометів було обстріляно блокпост ЗСУ на південній околиці с. Сокільники (Новоайдарський район). У результаті обстрілу загинув військовослужбовець ЗСУ.[475]
1657		Лучечко Андрій Ярославович	01973-12-2929 грудня 1973, Львів. Солдат, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Мобілізований у липні. Залишилася дружина та 14-річна донька.	02014-11-1414 листопада 2014	Загинув на території парку бойових машин військової частини А2730 у місті Бахмут. Похований 26 листопада на Полі почесних поховань № 76 Личаківського кладовища.[476]
1658		Жовтий Дмитро В'ячеславович (Позивний «Скорпіон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-09-1111 вересня 1987, Львів. Солдат, розвідник 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Працював на заводі «Лорта». Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану записався добровольцем до батальйону. У червні під Луганськом закрив собою побратимів від розриву гранати та був важко поранений. В шпиталі одружився, свою майбутню дружину зустрів під час Майдану в Українському Домі, де вона була волонтером. Не долікувавшись, знову повернувся на фронт.	02014-11-1515 листопада 2014	Загинув у ДТП в смт Новоайдар Луганська область. 17 листопада із Дмитром попрощались у Києві в Українському Домі. Поховали воїна у Львові на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань № 76.[477]
1659		Вєтров Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-11-2828 листопада 1975, Суми. Старший сержант, військовослужбовець 1-го батальйону територіальної оборони Волинської області «Волинь» ЗСУ, в/ч пп В0116. Колишній спецпризначинець. Призваний за мобілізацією 5 вересня. Після підготовки у 169-му навчальному центрі «Десна», вирушив на передову.	02014-11-1515 листопада 2014	Під час обстрілу біля смт Ольховатка (Донецька область) снаряд влучив у бліндаж. Юрій був поранений, і поки засипаний бліндаж розкопали, втратив багато крові. Помер під час транспортування. Похований на Центральному цвинтарі Сум на Алеї Почесних громадян.[478]
1660		Верескун Денис Анатолійович	01984-03-099 березня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Боєць 20-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області, в/ч польова пошта В2231.	02014-11-1515 листопада 2014	Підірвався на міні в зоні АТО, загинув на місці. 19 листопада Дениса поховали у Кривому Розі.[479] В соцмережах також було повідомлення про загибель бійця в результаті підриву на гранаті 15 листопада, але вказано 39-й дніпропетровський БТО.[480]
1661		Каплінський Олександр Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-04-044 квітня 1979, Вінниця. Підполковник (посмертно), старший офіцер групи бойової та спеціальної підготовки військової частини 3008 Національної гвардії України (Вінниця). Мав вищу освіту. Залишилася дружина та двоє дітей, 3-річна донька і 11-річний син.	02014-11-1616 листопада 2014	Близько 10:00 російські бойовики з гранатометів обстріляли блокпост сил АТО на перехресті між містами Золоте та Гірське (Луганська область), в районі траси «Бахмутка». Від осколкового поранення в голову Олександр помер у міській лікарні Лисичанська.[481]
1662		Запека Віктор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-04-022 квітня 1987, Чернігів. Рядовий міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів».	02014-11-1616 листопада 2014	З 14:55 по 15:20 озброєні бойовики переправилися через річку Сіверський Донець та обстріляли з автоматичної зброї та гранатометів патрульний автомобіль МВС батальйону «Чернігів» та блокпост ЗСУ в районі автостанції смт Станиця Луганська. В бою з російськими терористами Віктор отримав важкі поранення та втратив багато крові. Помер у лікарні.[482]
1663		Іщенко Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-01-2525 січня 1979, Чернігів. Рядовий міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів». Підприємець. Добровольцем пішов на фронт на початку жовтня, мамі і дружині сказав, що в Харкові у відрядженні. 17 листопада мав повернутись до дому за ротацією. Залишились мати, брат, дружина та 2-місячний син.	02014-11-1616 листопада 2014	З 14:55 по 15:20 озброєні бойовики зі сторони пам'ятника «Князю Ігорю» переправилися через річку Сіверський Донець та обстріляли з автоматичної зброї та гранатометів патрульний автомобіль МВС батальйону «Чернігів» та блокпост ЗСУ в районі автостанції смт Станиця Луганська. В бою з російськими терористами загинули два бійця батальйону, ще один від поранень помер у лікарні.[482][483]
1664		Найдьон Олександр Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-11-077 листопада 1984, село Політрудня, Чернігівська область. Старший сержант міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів».	02014-11-1616 листопада 2014	З 14:55 по 15:20 озброєні бойовики зі сторони пам'ятника «Князю Ігорю» переправилися через річку Сіверський Донець та обстріляли з автоматичної зброї та гранатометів патрульний автомобіль МВС батальйону «Чернігів» та блокпост ЗСУ в районі автостанції смт Станиця Луганська. В бою з російськими терористами загинули два бійця батальйону, ще один від поранень помер у лікарні.[482]
1665		Долгіх Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-01-055 січня 1980, Заруддя (Збаразький район) Тернопільська область. Проживав у місті Київ. Солдат, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив Кременецький педагогічний коледж, Тернопільський інститут народного господарства (ТНЕУ), а згодом Київський політехнічний інститут. Залишився у Києві, там і одружився. До мобілізації очолював комп'ютерний відділ у «Республіканському центрі сертифікації». Залишились мати, дружина та донька.	02014-11-1616 листопада 2014	У вечорі о 16-й годині військові пішли ставити розтяжки, щоб убезпечити свій блокпост поблизу села Нікішине (Донецька область), і потрапили у засідку. Сергій загинув у бою від множинних осколкових поранень несумісних із життям.[484][485]
1666		Кірічек В'ячеслав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-05-1919 травня 1971. З 1986 року проживав у м.Ірпінь Київська область. Солдат, радіотелефоніст ракетно-зенітного підрозділу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював слюсарем в Ірпінській філії ПАТ «Київоблгаз». У червні пішов до армії добровольцем, в зоні бойових дій перебував з 22 вересня. Залишилась 17-річна донька.	02014-11-1616 листопада 2014	У вечорі о 16-й годині військові пішли ставити розтяжки, щоб убезпечити свій блокпост поблизу села Нікішине (Донецька область), і потрапили у засідку. Похований в Ірпені.[484][486]
1667		Рвачов Володимир Ігорович	01974-05-022 травня 1974, проживав у смт Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Підполковник, командир ротної тактичної групи 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна).	02014-11-1616 листопада 2014	Загинув близько 15:00 в районі Дебальцеве внаслідок наїзду автомобіля на фугас на блок-посту «Гостра Могила» поблизу селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Похований в смт Десна.[487]
1668		Яжук Микола Петрович	01980-12-1919 грудня 1980, Мартинівка Вінницька область. Підполковник, військовослужбовець медичної служби 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна).	02014-11-1616 листопада 2014	Загинув близько 15:00 в районі Дебальцеве внаслідок наїзду автомобіля на фугас на блок-посту «Гостра Могила» поблизу селища Польове (Шахтарський район) Донецької області.[487]
1669		Вашеняк Віталій Петрович	01981-09-066 вересня 1981, Митки Барський район Вінницька область. Майор медичної служби, начальник медичного пункту 6-го навчального артилерійського полку, військова частина А0473 (Дівички), 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. Залишились дружина, донька та маленький син.	02014-11-1616 листопада 2014	Загинув близько 15:00 в районі Дебальцеве внаслідок наїзду автомобіля на фугас на блок-посту «Гостра Могила» поблизу селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Похований у рідному селі.[487][488]
1670		Іщенко Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-11-2828 листопада 1972, Березова Балка Кіровоградська область. Солдат, навідник-оператор механізованої роти 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Працював трактористом у ТОВ «АПК Розкішна». Призваний за мобілізацію. Залишилась дружина та двоє дітей шкільного віку.	02014-11-1616 листопада 2014	Загинув близько 15:00 в районі Дебальцеве внаслідок наїзду автомобіля на фугас на блок-посту «Гостра Могила» поблизу селища Польове (Шахтарський район) Донецької області.[487][489]
1671		Лупікс Яніс Модрисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-06-2727 червня 1971, проживав у с. Григоро-Іванівка Чернігівська область. Молодший сержант, снайпер ротної тактичної групи 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Батько — латиш, мама — українка. Раніше проживав на Київщині, працював у столиці, там познайомився зі своєю майбутньою дружиною та переїхав з нею до Григоро-Іванівки, звідки вона родом. Працював у таксі «Тайм» у Ніжині. Захоплювався рибальством та мисливством. На фронт пішов добровольцем, подав заявку до військкомату ще навесні, але тоді його не взяли. Призваний у третю хвилю мобілізації, два місяці служив інструктором у Десні, а 17 жовтня поїхав в зону АТО. Залишилась дружина, двоє синів 14 і 4,5 років, та 3-річна донька.	02014-11-1717 листопада 2014	Загинув о 14:10 в результаті підриву на фугасі автомобіля «Урал» ротної тактичної групи в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область). Похований у с. Григоро-Іванівка.[487][490]
1672		Будько Олександр Анатолійович (Шустрий) Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-07-077 липня 1973, Гомель, Білоруська РСР. Молодший сержант, командир гранатометного відділення механізованого взводу 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Закінчив залізничне ПТУ, строкову службу проходив у десантних військах. Працював монтажником-висотником на утепленні фасадів. Призваний за мобілізацією 31 липня 2014 року.	02014-11-1717 листопада 2014	Загинув о 14:10 в результаті підриву на фугасі автомобіля «Урал» ротної тактичної групи в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область) поблизу кургану Гостра Могила. Похований на кладовищі Яцево.[487][491]
1673		Олійник Анатолій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-2626 червня 1992, Антонівка (Скадовський район) Херсонська область. Сержант, водій окремого автомобільного батальйону, військова частина А3838, 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Заочно навчався на юриста. До Збройних сил України пішов служити за контрактом, хотів стати військовим юристом. Залишились батьки, двоє старших братів та вагітна дружина.	02014-11-1717 листопада 2014	Загинув о 14:10 в результаті підриву на фугасі автомобіля «Урал» ротної тактичної групи в районі села Орлово-Іванівка (Донецька область).[487][492]
1674		Рачинський Олександр Григорович	01979-09-2727 вересня 1979, Українка Обухівський район Київська область. Капітан, заступник командира роти вогневої підтримки 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. В зоні АТО перебував з вересня. Залишились дружина, 1-річна донька та 11-річний син.	02014-11-1717 листопада 2014	Помер у Харківському військовому шпиталі від черепно-мозкової травми, отриманої в зоні АТО під час виконання бойового завдання.[493] Прим. 25-й БТО з серпня стоїть на першій лінії оборони під Дебальцеве.
1675		Росомаха Микола Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-2929 березня 1984, Хороше Озеро Борзнянський район Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815 (Гончарівське). Залишилась мати, брат та сестра.	02014-11-1717 листопада 2014	16 листопада в бою біля міста Волноваха (Донецька область) був тяжко поранений. 17 листопада помер у лікарні.[494]
1676		Юрченко Ігор Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-09-077 вересня 1979, Любимівка Каховський район Херсонська область. Проживав в смт Народичі (Житомирська область). Солдат, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією 4 серпня. Служив в одному підрозділі з двома своїми молодшими братами. Залишились дружина і 9-річна донька.	02014-11-1717 листопада 2014	Був смертельно поранений о 14:20 в результаті підриву на розтяжці в районі с. Орлово-Іванівка (Донецька область), помер на руках свого брата. Поховали Ігора 20 листопада в Народичах.[495]
1677		Сарабін Олег Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-08-066 серпня 1985, Народичі Житомирська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область).	02014-11-1717 листопада 2014	Загинув о 15:25 під час обстрілу з танку взводного опорного пункту поблизу села Тарамчук (Мар'їнський район Донецька область).[134]
1678		Бердаков Валерій Олексійович	01967-10-1515 жовтня 1967, проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався на Вінниччині, у Кривому Розі здобув фахову освіту в професійно-технічному училищі № 36. З 1997 року працював у КП «Криворіжтепломережа». Мобілізований 14 серпня.	02014-11-1818 листопада 2014	Загинув під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту біля села Веселе (Донецька область).[134][496] За даними волонтера Ольги Голубєвої зі слів солдатів, близько 15:00 бійців 93-ї омбр, які везли воду, боєкомплект і часткову ротацію в аеропорт Донецька, атакували російські терористи. Бій тривав 1,5 години, обстрілювали з мінометів і «Градів». Серед військових один загиблий і 7 поранених. Ще одна людина зникла безвісти.[497]
1679		Полянський Ілля Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-01-2020 січня 1975, Дніпропетровськ. Солдат, навідник-оператор 74-й окремого розвідувального батальйону (Черкаське, Дніпропетровська область). Добровольцем пішов на фронт, перебував у зоні АТО 4 місяці. Залишились дружина та 17-річна донька.	02014-11-1818 листопада 2014	Загинув у Донецькому аеропорту від кулі снайпера.[498] За даними РНБО, за минулу добу загинули 2 військовослужбовця, ще 13 отримали поранення.[499]
1680			Військовослужбовець 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону (Новоград-Волинський).	02014-11-1919 листопада 2014	За даними LB.ua зі слів військових, поблизу Дебальцеве розвідгрупа потрапила під обстріл із самохідної артилерійської установки російських бойовиків. Загинув боєць, коли рятував поранених.[500]
1681		Негер Іван Іванович	25 березня 1983, Верхня Терса Гуляйпільський район Запорізька область. Солдат, сапер 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Працював слюсарем-сантехніком ТОВ «Континент». Призваний за мобілізацією 30 серпня, з 26 вересня ніс службу на блокпостах в зоні АТО. Залишились мати і дві сестри.	02014-11-1919 листопада 2014	Загинув на блокпосту № 2 біля с. Березове (Мар'їнський район) від кульового поранення у спину, знайдений мертвим в бліндажі. Версія слідства — суїцид. Мати судиться з Міноборони і в смерті сина звинувачує його командирів[501]
1682		Розлуцький Ігор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-04-2525 квітня 1991, Ужгород Закарпатська область. Солдат, водій медичної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). До війська пішов добровольцем. Залишилась мати та двоє молодших братів.	02014-11-1919 листопада 2014	Загинув в смт Станиця Луганська в ніч на 20 листопада, коли на блокпосту танк Т-64 зачепив плиту і вона впала Ігореві на голову. Ще одного бійця, який намагався відбігти, гусениця зачепила й прокрутила. 26 листопада з воїном попрощались в Ужгороді, похоронна процесія пройшла через усе місто. Похований на Пагорбі Слави кладовища «Кальварія».[502] [503]
1683		Семчище Руслан Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-02-077 лютого 1977, Оріховиця Ужгородський район Закарпатська область. Старший солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Майже 4 місяці провів у зоні АТО. Залишились батьки, сестра, дружина та двоє синів.	02014-11-1919 листопада 2014	Загинув в смт Станиця Луганська в ніч на 20 листопада, коли на блокпосту потрапив під танк Т-64. 26 листопада з воїном попрощались в рідному селі Оріховиця.[502] [503]
1684		Грецький Руслан Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-05-2727 травня 1976, Мархалівка Васильківський район (Київська область). Прапорщик, військовослужбовець 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований у серпні. Проходив підготовку на Яворівському полігоні.	02014-11-2020 листопада 2014	Загинув ввечері у місті Дружківка (Донецька область). Солдат роти вогневої підтримки 3-го батальйону частини випадково вистрелив з підствольного гранатомету ГП-25, внаслідок чого загинув один військовослужбовець і 5 отримали поранення. Поховали Руслана 24 листопада у Малахівці.[134][504][505]
1685		Воловик Всеволод Валентинович (Позивний «Сєва») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-11-2020 листопада 1967, проживав у м. Київ. Боєць 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Був професійним військовим розвідником. Займався підприємництвом. Долучився до Правого сектора під час Революції Гідності. Член політичної партії «Правий сектор», на виборах до Верховної Ради України 2014 року був кандидатом в народні депутати за списком партії.[506] Провів 45 діб в полоні у «ЛНР», вийшов з полону за обміном, бо терористи не дізнались, що він з ПС, переконав їх, що військовий. Залишилась дружина, а також 16-річний син та 22-річна донька від попереднього шлюбу[507].	02014-11-2121 листопада 2014	Підірвався на міні в районі аеропорту Донецька. 24 листопада відбулась заупокійна служба в Михайлівському Соборі і прощання в Будинку офіцерів. Поховали воїна на Лук'янівському військовому цвинтарі.[508][509]
1686		Байдюк Володимир Іванович (Позивний «Морпєх») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-11-2525 листопада 1989, Глибока (Богородчанський район) Івано-Франківська область. Солдат, розвідник-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Був учасником Революції Гідності. В районі Донецького аеропорту виконував бойові завдання в складі розвідгрупи 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Залишились мати, молодший брат та наречена.	02014-11-2121 листопада 2014	Підірвався на міні в районі аеропорту Донецька. Похований у рідному селі Глибока, у свій день народження.[508][510]
1687		Томак Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-04-099 квітня 1982, Нерубайка Новоархангельський район Кіровоградська область, з 1988 року проживав у с.Торговиця (Новоархангельський район). Молодший сержант, заступник командира взводу 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області ЗСУ «Батьківщина». Після строкової служби в армії повернувся до дому, працював механізатором, трактористом, водієм, верстатником, працівником з благоустрою. Член ВО «Свобода». 19 березня пішов добровольцем захищати Вітчизну. Залишились мати та сестра.	02014-11-2121 листопада 2014	Загинув під час обстрілу блокпосту з РСЗВ «Град» в районі міста Горлівка біля Майорська. Отримав три поранення, одне з яких у сонну артерію.[511]
1688		Крівченко Сергій Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-12-1414 грудня 1984, Максимівка (Кременчуцький район) Полтавська область. Старший солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Проживав у місті Кременчук. Працював водієм у ТОВ «Світ Олія» у Світловодську. Призваний за мобілізацією 4 серпня. Залишилась дружина та 4-річна донька.	02014-11-2121 листопада 2014	Загинув біля міста Щастя під Луганськом від фугасної міни, яка розірвалася поряд, коли Сергій чергував на блокпосту біля мосту. Осколком перебило артерію, помер по дорозі до шпиталю. Поховали Сергія 26 листопада у рідному селі.[512] За повідомленням прес-центру АТО, у кілометрі від міста Щастя зафіксовано вибух протипіхотної міни. Двоє бійців загинуло, ще один отримав численні поранення.[513]
1689		Гнатенко Анатолій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-07-1313 липня 1976, Погарщина Лохвицький район Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Був трактористом, розпочинав свою трудову біографію в погарщинському колгоспі «Нива». Призваний за мобілізацією в серпні. Залишились батьки, дружина та 14-річна донька.	02014-11-2121 листопада 2014	Загинув біля міста Щастя під Луганськом, підірвавшись на протипіхотній міні.[514] За повідомленням прес-центру АТО, у кілометрі від міста Щастя зафіксовано вибух протипіхотної міни. Двоє бійців загинуло, ще один отримав численні поранення.[513]
1690		Костаков Сергій Юрійович (Позивний «Маестро»)	01972-05-1212 травня 1972, Київ. Снайпер-розвідник 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). В музичній школі у Києві навчився грати на скрипці. У часи СРСР Сергій служив розвідником у спецназі ГРУ. У 2010 році був одним з активістів Податкового Майдану і провів близько 8 місяців у СІЗО за сфабрикованим звинуваченням. Після звільнення під підписку про невиїзд, втік до Праги, Чехія надала Сергію політичний притулок, і він мав можливість отримати чеське громадянство, але під час анексії Криму Росією повернувся до України і пішов добровольцем в ЗСУ. Скрипка була з Сергієм і в зоні АТО, де він грав для бійців. В складі 72-ї бригади пройшов бої в секторі «Д». Критикував керівництво бригади, через що мав конфлікти, зрештою отримав документи на переведення до 81-ї десантно-штурмової бригади. Одружений.	02014-11-2222 листопада 2014 орієнтовно	Мав прибути до місця дислокації 81-ї бригади, виїхав з міста Волноваха (Донецька область) 22 листопада 2014 року, з тих пір зв'язок із ним перервався, місце знаходження півроку залишалося невідоме. 2 червня 2015 року, в лісосмузі поблизу села Прохорівка (Волноваський район), було знайдено тіло з документами Сергія, з кількома кулями у голові, руки в наручниках за спиною. Тіло напіврозкладене і візуально упізнати його було неможливо. Ідентифікований за експертизою ДНК. 2 жовтня 2015 року з Сергієм попрощалися у Києві.[515]
1691		Юрга Андрій Володимирович (Позивний «Давид») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-04-1515 квітня 1964, 50 років, Львів. Боєць добровольчого Батальйону «ОУН». Закінчив економічний факультет Львівського національного аграрного університету. Член Комітету підприємців Львівщини. Засновник та співвласник виробничої фірми «Ю-КОМ». Був активним учасником Революції Гідності, витягав поранених з-під обстрілу на Майдані. Залишилась дружина та 14-річний син.	02014-11-2323 листопада 2014	Загинув вночі внаслідок артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Снаряд із самохідної артилерійської установки противника прямим влученням пробив стіну будинку, де перебували українські захисники. Похований на Полі почесних поховань № 76 Личаківського кладовища.[516]
1692		Реута Сергій Іванович (Позивний «Падре») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-01-3131 січня 1970, Луганськ. Прапорщик міліції, боєць 1 взводу 5 роти Полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Багато років був пастором Церкви «Живе слово» в Луганську. З початком російського терору в Луганську перевіз свою сім'ю до Києва і добровольцем пішов на захист Батьківщини. В батальйоні також виконував пасторське служіння. Залишилась дружина та троє дітей. На відео з фронту Сергій розповів, за що воює.	02014-11-2323 листопада 2014	Загинув вночі внаслідок артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком із самохідної артилерійської установки. Один зі снарядів влучив у будинок, де перебували бійці, внаслідок чого двоє загинули, з батальйону ОУН і з «Дніпра-1», ще двох поранено.[517]
1693		Бородай Сергій Юрійович (Позивний «Малиш») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-09-2121 вересня 1977, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Старший солдат 169-го навчального центру Сухопутних військ (Десна). У 1999 році закінчив Дніпродзержинський державний технічний університет. Після строкової служби з 2001 року працював у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», з 2007 року — начальником бюро технічного забезпечення інформаційно-аналітичного відділу. Призваний за мобілізацією 5 вересня. Залишилась дружина та 4-річний син.	02014-11-2323 листопада 2014	Підірвався на міні в районі Дебальцеве. Похований у Дніпродзержинську на військовому кладовищі Соцміста.[518]
1694		Ніколенко Павло Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-12-1212 грудня 1979, Вири (Білопільський район) Сумська область. Солдат 91-го інженерного полку, в/ч А0563 (Охтирка). Залишилися дружина та двоє синів.	02014-11-2323 листопада 2014	Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» в районі міста Дебальцеве. Павло отримав осколкове поранення у груди. Попри швидко надану медичну допомогу, врятувати життя бійця не вдалося. Поховали воїна у рідних Вирах.[519]
1695		Хоменко Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-06-1818 червня 1978, Садове (Голопристанський район) Херсонська область. Сержант, військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору» (Кропивницький). В зоні АТО перебував з 4 вересня. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-11-2323 листопада 2014	Загинув під час мінометного обстрілу під Дебальцеве.[520]
1696		Стасюк Олег Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-12-077 грудня 1968, Запоріжжя. Солдат, розвідник 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору» (Кропивницький). В зоні АТО перебував 5 місяців.	02014-11-2424 листопада 2014	Група бійців поїхала зустрічати волонтерів та потрапила під артобстріл на мосту під Дебальцеве, Олег був важко поранений. Воїна доправили до лікарні Артемівська, але врятувати його життя не вдалося. Похований 28 листопада у Балабине під Запоріжжям.[521]
1697			Боєць 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина» ЗСУ — 34-й окремий мотопіхотний батальйон у складі 57-ї мотострілецької бригади.	02014-11-2424 листопада 2014	Загинув в ночі під час обстрілу з РСЗВ «Град» блокпосту № 1 поблизу міста Горлівка (Донецька область). Ще 5 бійців отримали поранення.[522]
1698		Будз Микола Юрійович	01964-02-2020 лютого 1964, Чорнотисів Виноградівський район Закарпатська область. Капітан, командир взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мав дві вищі освіти. Працював у місцевому колгоспі, після його розпаду їздив на заробітки, був хорошим будівельником. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина та двоє дорослих синів.	02014-11-2424 листопада 2014	Взвод потрапив під обстріл 23 листопада поблизу Дебальцеве під час операції із прикриття відходу та ротації механізованого батальйону. Микола отримав осколкові поранення та забій грудної клітки, був доправлений до Харківського шпиталю та прооперований, але наступного дня ввечері помер. Похований 29 листопада у рідному селі.[523]
1699		Степанець Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-06-055 червня 1974, Суми. Солдат, командир гармати гаубичної самохідно-артилерійської батареї 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Працював на трубному заводі. Призваний за мобілізацією у серпні. Залишились батьки, дружина та 4-річний син.	02014-11-2424 листопада 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу біля міста Селидове (Донецька область). Снаряд влучив в окоп. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища міста Суми.[524][525]
1700		Оболєнцев Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-06-2727 червня 1971, Автономна Республіка Крим. Проживав у с. Довбиші Житомирська область. Молодший сержант, військовослужбовець 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). В Криму закінчив профтехучилище, потім працював на шахті в Єнакієвому на Донбасі. У 1995 з рідними переїхав на Житомирщину. Працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві. Мобілізований 15 серпня. Залишились мати та сестра.	02014-11-2424 листопада 2014	Загинув в районі селища Піски (Ясинуватський район) (Донецька область). Поховають Віктора 26 листопада на кладовищі села Довбиші.[526]
1701		Скоропис Михайло Васильович	01970-01-1111 січня 1970, Суми. Старший лейтенант, військовослужбовець 27-го реактивного артилерійського полку (Суми). Призваний у березні. Залишилася дружина та 14-річна донька.	02014-11-2525 листопада 2014	Під час несення служби в зоні АТО у смт Велика Новосілка (Донецька область) стався серцевий напад. Похований на Алеї Слави сумського кладовища.[524]
1702		Ігор Паньо	01991-06-088 червня 1991, Львів. Молодший лейтенант, командир 1-го протитанкового взводу 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області «Воля» ЗСУ — 3-й окремий мотопіхотний батальйон у складі 24-ї окремої залізної механізованої бригади (Яворів). Навчався в Українській академії друкарства та в Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Займався баскетболом. Понад 3 місяці перебував у зоні АТО.	02014-11-2525 листопада 2014	Загинув в районі Лисичанська (Луганська область).[527][528] Поховали Ігора 29 листопада на Личаківському кладовищі.[529]
1703		Склезь Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-11-2828 листопада 1976, Камінь-Каширський Волинська область. Матрос, старший хімік РХБ розвідки 1-го батальйону територіальної оборони Волинської області «Волинь». На фронт пішов добровольцем у вересні.	02014-11-2525 листопада 2014	Загинув на бойовому посту близько 0:30 під час обстрілу з важкої артилерії шахти «Ольховатська» біля смт Ольховатка (Донецька область).[530]
1704		Стець Павло Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-07-1212 липня 1990, Мукачеве Закарпатська область. Старший сержант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). По закінченню школи вступив до Академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного у Львові. Служив у мукачівській військовій частині, хотів продовжити навчання та стати офіцером. Залишились батьки.	02014-11-2525 листопада 2014	Загинув біля села Нікішине (Донецька область) під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту.[531][532]
1705		Ігнатишин Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-10-1010 жовтня 1991, Міжгір'я Закарпатська область. Молодший сержант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Служив за контрактом.	02014-11-2525 листопада 2014	Загинув біля села Нікішине (Донецька область) під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту. Похований у рідному селищі.[531][533]
1706		Федорук Андрій Васильович	01979-09-2020 вересня 1979, Першотравневе (смт) Овруцький район Житомирська область. Військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював у ПрАТ «Товкачівський ГЗК» слюсарем з ремонту установок гірничо-дробильного цеху. Голова Першотравневого осередку партії «УДАР». Призваний за мобілізацією 3 серпня. Залишилась мати.	02014-11-2626 листопада 2014	Помер у Харківському військовому шпиталі від важкої травми, отриманої під час бойових дій в Луганській області.[534]
1707		Крижак Віталій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-05-1212 травня 1988, Требухівці Летичівський район Хмельницька область. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ», в/ч 2277 (м.Київ). Після школи навчався в Голосківському аграрному ліцеї, набув фаху тракториста й отримав посвідчення водія. Працював на різних роботах. Три роки служив за контрактом у 8-му полку спецпризначення. Коли оголосили мобілізацію, добровольцем прийшов до військкомату. У вересні потрапив до зони АТО.	02014-11-2626 листопада 2014	Загинув о 16:30 під час перетину блокпосту ЗСУ поблизу с. Райгородка (Новоайдарський район) Луганської області внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї автомобіля. Ще 2 бійців отримали вогнепальні поранення.[535][536][537]
1708		Мусій Роман Антонович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-06-2525 червня 1969, Великі Загайці Шумський район Тернопільська область. Солдат, механік-водій гусеничної машини 5-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після служби в армії одружився, працював трактористом. Призваний за мобілізацією у вересні, з 4 листопада перебував у зоні АТО. Роман навчався в музичній школі та добре грав на гітарі, на передовій навчав побратимів повстанських пісень. Товариші по службі пообіцяли після перемоги зібратись разом і виконати пісню «Йшли селом партизани» на честь Романа, як він хотів. Залишилась дружина, двоє синів та маленькі внучки.	02014-11-2727 листопада 2014	Загинув уночі на блокпосту поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області. Ще один боєць був важко поранений.[538]
1709		Сафін Олексій Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-08-2121 серпня 1976, Баранівка Житомирська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією. Виховувався у багатодітній родині, в якій було сім дітей, мати нагороджена орденом «Мати-героїня». Залишися батьки, дружина та двоє дітей.	02014-11-2727 листопада 2014	Загинув в районі Донецького аеропорту. Поховали Олексія 5 грудня у Баранівці.[539]
1710		Голембйовський Руслан Михайлович	01981-01-2323 січня 1981, Клебанівка Підволочиський район Тернопільська область. Солдат, сапер інженерно-саперної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Навчався у Волочиському профтехучилищі на столяра. На фронт пішов добровольцем за мобілізацією 1 серпня. Залишились батьки та сестра.	02014-11-2828 листопада 2014	Загинув близько 4-ї ранку поблизу смт Станиця Луганська, підірвався на розтяжці. Похований 5 грудня у рідному селі.[540]
1711		Сніжко Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-06-2424 червня 1975, Соснівка (Макарівський район) Київська область. Солдат, санітар медичного пункту 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).	02014-11-2828 листопада 2014	Загинув об 11:30 від осколкових поранень під час мінометного обстрілу взводного опорного пункту поблизу с. Нікішине (Донецька область).[134][541]
1712		Бойко Роман Вікторович	01988-08-2222 серпня 1988, Михайлівка (Олександрівський район, Кіровоградська область). Солдат, стрілець-санітар 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Батько Романа рано помер, і мати одна виховувала двох синів. Строкову службу проходив у сухопутних військах наземно-повітряної оборони, потім працював. У вересні призваний за мобілізацією. Залишилися мати і брат.	02014-11-2929 листопада 2014	Загинув о 23:50 під час обстрілу із стрілецької зброї взводного опорного пункту ЗСУ біля селища Славне (Шахтарський район) Донецької області. 4 грудня Романа поховали у рідному селі.[134][542]
1713		Нетребко Олег Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-07-1515 липня 1984, Нова Одеса Миколаївська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією у березні 2014 року, з червня переведений до 93-ї бригади.	02014-11-2929 листопада 2014	Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Поховали захисника 2 квітня 2015 року у рідному місті.[543] За інформацією LB.ua, в аеропорту у боях з російськими збройними формуваннями загинули двоє український захисників, ще 8 отримали поранення. Протягом дня бойовики кілька годин штурмували аеропорт та обстрілювали селище Піски (Ясинуватський район). Атаки відбито.[544] Один військовий загинув в терміналі аеропорту, інший — у Пісках.
1714		Горбань Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-01-2424 січня 1993, Миколаївська область. Сержант, командир відділення 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Після строкової служби пішов служити за контрактом. З весни брав участь у бойових діях в найгарячіших точках. Залишились мати, брат та наречена.	02014-11-2929 листопада 2014	Загинув під час одного з найбільш масованих штурмів, влаштованих бойовиками і російським спецназом в аеропорту Донецька. Військовослужбовець прикрив найнебезпечніший напрямок та півгодини стримував противника. Товариші витягнули тяжко пораненого воїна під шквалом вогню, він отримав два кульові поранення. Слідом, практично відразу, по позиції Андрія вдарив гранатометник. Вибухом його скинуло з третього поверху на другий, він був ще живий, йому надали першу допомогу, евакуювали до лікарні, але під час операції у нього не витримало і зупинилося серце.[545]
1715		Ільницький Дмитро Андрійович	01990-11-2929 листопада 1990, Житомир. Лейтенант, командир аеромобільного десантного взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). За іншими даними, перебував у складі новоствореної 81-ї окремої десантно-штурмової бригади ВСУ. Випускник факультету обліку та фінансів Житомирського національного агроекологічного університету 2013 року. До армії пішов добровольцем у квітні, був призваний до 95-ї оаембр. Не одружений, єдиний син у сім'ї.	02014-11-3030 листопада 2014	Отримав важке поранення 29 листопада під час обстрілу у селищі Піски (Ясинуватський район) під Донецьким аеропортом. Помер в лікарні Красноармійська 30 листопада о 3-й годині ночі, не приходячи до тями. Поховали Дмитра на військовому кладовищі № 2 у Житомирі.[546]
1716		Ларін Микола Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-05-088 травня 1975, Устилуг, Волинська область. Солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний під час третьої хвилі мобілізації. Залишилась дружина та двоє дітей шкільного віку.	02014-11-3030 листопада 2014	Загинув від осколкового поранення в районі Донецького аеропорту біля села Опитне (Ясинуватський район) під час мінометно-артилерійського обстрілу.[547]
1717		Васюк Олег Олександрович (Позивний «Батя»)	01975-08-088 серпня 1975, Остер Козелецький район Чернігівська область. Проживав у м. Київ (район Дарниця). Молодший сержант, військовослужбовець 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ» (м.Київ). На фронт пішов добровольцем у травні 2014 року. Залишилися батьки, дружина та двоє синів, 1996 та 2008 року народження.	02014-11-3030 листопада 2014	Загинув на околиці села Дмитрівка (Новоайдарський район) Луганської області.[535][548]
1718		Полонський Віталій Анатолійович (Позивний «Аполон»)	01985-03-1818 березня 1985, Київ (Голосіївський район). Старший солдат, військовослужбовець 3 взводу 2 роти охорони 12-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «Київ» (м.Київ).	02014-11-3030 листопада 2014	Загинув під час виконання бойового завдання — внаслідок ДТП — поблизу села Дмитрівка Новоайдарського району.[535][549]
1719		Шолодько Ігор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-10-1010 жовтня 1965, мешкав у Житомирі. Солдат, розвідник—снайпер роти глибинної розвідки 74-й окремого розвідувального батальйону (Черкаське, Дніпропетровська область). 2005 року працював слідчим з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України. Призваний до ЗСУ 4 серпня 2014 року як доброволець. В зоні АТО перебував з 28 серпня.	02014-11-3030 листопада 2014	Загинув в бою від осколкового поранення шиї під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. 4 грудня бійця провели в останню путь[134][550].
Грудень
1720		Стельникович Віталій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-03-2121 березня 1986, Бігунь Овруцький район Житомирська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Народився в багатодітній сім'ї, у шкільному віці втратив матір, дітей виховував батько, інвалід ІІ групи. 2004 року з відзнакою закінчив Житомирське профтехучилище, здобувши професію столяра-будівельника. Працював у Перебродському лісництві Словечанського держлісгоспу, без відриву від виробництва здобув освіту у Малинському лісотехнічному коледжі. З 2009 року працював лісником у Державному спецпідприємстві «Чорнобильська пуща» Паришівського лісництва Київської області. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Під час бойових дій на Луганщині був поранений, після лікування повернувся на фронт. В зоні АТО Віталій затримав злочинця, і його батько отримав від командування Похвальний лист за достойне виховання сина.	02014-12-011 грудня 2014	У ході бойових дій на Луганщині внаслідок дуже тяжкого поранення впав у кому, перебував в районній лікарні Мелітополя, а згодом був перевезений до Запоріжжя, 1 грудня серце воїна зупинилося. Похований в рідному селі Бігунь.[551]
1721		Сташків Ярослав Петрович (Позивний «Бистрий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-09-2020 вересня 1977, Щепанів Козівський район Тернопільська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗСУ. Активний учасник Революції Гідності.	02014-12-022 грудня 2014	Російські збройні формування близько 4-ї години ранку обстріляли з РСЗВ «Град» місто Щастя під Луганськом, розбомбили кілька житлових будинків. Один зі снарядів розірвався в метрі від машини батальйону «Айдар», яка загорілась, в ній почала вибухати зброя. Загинули двоє бійців, які перебували у машині.[552]
1722		Захарчук Олександр Петрович (Позивний «Захар») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-10-066 жовтня 1971, Вінниця. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗСУ. Учасник вінницької Самооборони Майдану. Щотижня протягом трьох місяців їздив у зону АТО як волонтер, потім став бійцем батальйону. Залишилась дружина, дві доньки та внучка.	02014-12-022 грудня 2014	Російські збройні формування близько 4-ї години ранку обстріляли з РСЗВ «Град» місто Щастя під Луганськом, розбомбили кілька житлових будинків. Один зі снарядів розірвався в метрі від машини батальйону «Айдар», яка загорілась, в ній почала вибухати зброя. Загинули двоє бійців, які перебували у машині.[552][553] Після проведення експертиз та ідентифікації 1 лютого 2015 року з Олександром попрощалися у Вінниці.[554]
1723		Потапенко Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-04-033 квітня 1970, Драбів Черкаська область. Молодший сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 1 серпня добровольцем пішов на фронт. Залишилася дружина та дві доньки.	02014-12-022 грудня 2014	Помер у Львівському військовому шпиталі від отриманих в боях поранень. 5 грудня з Олександром попрощались в смт Драбів.[555]
1724		Бенера Іван Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-09-1111 вересня 1986, Чуків Немирівський район Вінницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації, військова частина А4515 (аеродром «Бельбек», після окупації Криму і Севастополя передислокована у Миколаїв). Школу закінчив «на відмінно», навчався у Вінницькому вищому училищі комп'ютерних технологій. Після строкової служби в армії вирішив стати військовим. Закінчив Харківський університет військово-повітряних сил та був направлений на службу у Севастополь. 22 березня, за кілька годин до штурму військової частини російськими окупаційними військами та їх пособниками з кримської «самооборони», одружився з Галиною, яка працювала лікарем бригади. Про їх весілля під час облоги писали ЗМІ. Залишились батьки та дружина.	02014-12-022 грудня 2014	Загинув, потрапивши під мінометний обстріл біля міста Авдіївка під Донецьком. Міна розірвалася у метрі від Івана.[556][557]
1725		Терещенко Андрій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-06-2323 червня 1991, Черкаси. Солдат, механік-водій БТР 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Призваний у серпні як доброволець. Залишились батьки та 20-річна сестра. Після героїчної загибелі сина, його мати пішла до армії, служить в черкаському військкоматі.	02014-12-022 грудня 2014	2 грудня отримав тяжке поранення в голову під час обстрілу в аеропорту Донецька, був доставлений вертольотом до шпиталю, але врятувати його не вдалося. Похований на міському кладовищі № 4 міста Черкаси.[558]
1726		Білоус Віталій Григорович	Вінницька область. Молодший сержант, військовослужбовець 184-го навчального Центру Академії Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного, в/ч В4264 (Старичі, Львівська область). Мобілізований 28 серпня.	02014-12-033 грудня 2014	Помер 3 грудня у розташуванні військової частини в зоні АТО.[556]
1727		Шимон Олександр Петрович	01988-08-2323 серпня 1988, Угля Закарпатська область. Старший лейтенант, командир взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У лавах ЗСУ служив з 2008 року, 2012 року закінчив Академію Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Залишились батьки та троє братів, двоє з яких також військові.	02014-12-033 грудня 2014	В ночі біля міста Дебальцеве прямим влученням снаряду був важко поранений під час обстрілу з РСЗВ «Град». Вранці від отриманих поранень помер.[559]
1728		Моргун-Білявський Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-06-011 червня 1973, Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинський район Київська область. Солдат, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися мати, брат, сестра, дружина, син та донька.	02014-12-033 грудня 2014	Загинув в зоні АТО, ймовірно, в районі Донецького аеропорту. Похований у с. Михайлівка-Рубежівка[560][561]
1729		Боровик Юрій Володимирович	01979-11-2121 листопада 1979, Южноукраїнськ Миколаївська область. Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією у серпні. Залишились батьки і брат.	02014-12-044 грудня 2014	Юрій 55 днів обороняв Донецький аеропорт, під час бойових дій отримав тяжку травму голови і контузію та проходив лікування. Помер в Южноукраїнську в ніч на 4 грудня.[562]
1730		Заболотній В'ячеслав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-03-2626 березня 1977, Орлівка (Ямпільський район) Сумська область. Старший прапорщик, технік батареї 1129-го зенітно-ракетного полку (Біла Церква). Призваний за мобілізацією 21 березня.	02014-12-044 грудня 2014 орієнтовно	Російські збройні формування обстріляли блокпост ВСУ поблизу міста Волноваха (Донецька область) з важкої артилерії, а потім відкрили снайперський вогонь. В'ячеслава доставили в шпиталь з важким пораненням у голову, лікарям врятувати його життя не вдалось.[563]
1731		Пономаренко Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-11-1515 листопада 1986, Березова Лука Гадяцький район Полтавська область. Сержант, командир відділення зв'язку 33-го полігону 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Служив у ЗСУ з 16 травня 2007 року, військовослужбовець за контрактом.	02014-12-044 грудня 2014	Отримав смертельне поранення у секторі «С» (район Дебальцеве). Похований у селищі Десна на Чернігівщині.[564]
1732		Нітченко Роман Федорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-01-066 січня 1989, Городня Чернігівська область. Старший солдат, мінометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Після закінчення школи пішов працювати на будівництво. Останнім часом їздив у Білорусь вахтовим методом. Влітку був призваний за мобілізацією, в зоні АТО перебував з кінця вересня. Залишились батьки та дві старші сестри.	02014-12-055 грудня 2014	Під час обстрілу в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком військові перебували у підвалі. Від прямого попадання снаряда на них обвалилася плита. Тіло Романа сильно обгоріло, проводиться експертиза ДНК.[565]
1733		Рибченко Сергій Володимирович	01968-09-066 вересня 1968, Нікополь Дніпропетровська область. Капітан, військовослужбовець мінометної батареї 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Прикордонник, ветеран-«афганець». Добровольцем прийшов до військкомату, призваний за мобілізацією 21 серпня. Залишились мати, дружина та дорослий син.	02014-12-055 грудня 2014	Загинув під час обстрілу в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. 27 грудня Сергія провели в останню путь у Нікополі на Меморіалі «Вічна Слава».[566]
1734		Михайленко Андрій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-10-3131 жовтня 1972, Павлоград Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир міномета мінометного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Понад 19 років працював у структурних підрозділах ДТЕК Павлоградвугілля електрогазозварювальником, слюсарем, близько року — на заводі «Павлоградхіммаш». Перед мобілізацією працював горноробочим у ДТЕК Шахтоуправління Дніпровське. Захоплювався рибальством. Мобілізований 4 квітня 2014 року. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.	02014-12-055 грудня 2014	Загинув під час обстрілу в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Після процедури ідентифікації воїна поховали 8 січня 2015 року в Павлограді.[567]
1735		Жеребцов Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-12-3030 грудня 1976, Павлоград Дніпропетровська область. Солдат мінометного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). У 1997 році почав працювати у вугільній галузі електрослюсарем, працював на дільниці автоматизації, зв'язку та інформаційних технологій ДТЕК Павлоградвугілля, майже 11 років очолював раду бригади дільниці. Призваний за мобілізацією 4 квітня 2014 року. Залишилися батьки.	02014-12-055 грудня 2014	Загинув під час обстрілу в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.[568]
1736		Капітоненко Євген Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-03-022 березня 1986, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-12-055 грудня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком.[134][569] Тіло не знайдене.
1737		Шилов Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-07-2222 липня 1994, Приморськ Запорізька область. Солдат, номер обслуги мінометного розрахунку 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив професійне технічне училище. У липні 2014 року вступив на контрактну службу в ЗСУ. В зоні АТО ніс службу з 11 серпня, після ротації 12 жовтня знову поїхав на Донбас. Залишилися мати, молодший брат і сестра.	02014-12-055 грудня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Тіло захисника було ідентифіковане у Дніпропетровську в квітні. 8 травня 2015 року поховання у Приморську.[570]
1738		Марценюк Юрій Григорович (Позивний «Дєд») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01960-02-1212 лютого 1960, 54 роки, Донецька область. З дитинства проживав у місті Тетіїв Київська область. Солдат, боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Після смерті батька сім'я переїхала з Донеччини в Тетіїв, мама Юрія сама виховувала трьох дітей. По закінченні 8 класів Юрій пішов працювати. Відслужив строкову службу в танкових військах, працював на Київському залізобетонному заводі, на цегельному заводі «Керамік». Останні 15 років працював у приватному сільськогосподарському підприємстві «Слобода». 10 серпня добровольцем пішов на фронт. Залишились мати, дружина.	02014-12-066 грудня 2014	Загинув зранку в районі Дебальцеве від поранення в голову під час артобстрілу опорного пункту. Ракета влучила у вагончик, в якому грілися захисники. 10 грудня Юрія поховали на кладовищі мікрорайону «Слобода» Тетієва.[571] За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в результаті атак і обстрілу бойовиків в зоні АТО загинули 2 військовослужбовця, ще вісім отримали поранення.[572]
1739		Сачек Володимир Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-12-033 грудня 1988, Хирів Старосамбірський район Львівська область. Старший солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Ще зі шкільних років хотів стати десантником. Із березня 2014 перебував у зоні бойових дій, брав участь у боях під Слов'янськом та в Луганському аеропорту. 1 вересня, під час оборони аеропорту, був поранений та після одужання повернувся на фронт.	02014-12-077 грудня 2014	Загинув в районі міста Щастя під Луганськом внаслідок мінометного обстрілу Луганської ТЕС російськими збройними формуваннями.[573][574]
1740		Петрученко Микола Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-12-2828 грудня 1977, Київ Дарницький район. Старшина 90-го окремого десантного батальйону «Житомир» 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Залишилась дружина та 14-річна донька.	02014-12-088 грудня 2014	Загинув в день під час обстрілу російськими бойовиками селища Піски під Донецьком. Поховали воїна на Лісовому кладовищі в Києві.[575][576]
1741		Ременюк Андрій Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-09-1616 вересня 1983, Вергулівка (смт) Луганська область. Солдат 90-го окремого десантного батальйону «Житомир» 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Залишились батьки, сестра і дружина з дитиною.	02014-12-088 грудня 2014	Загинув в день під час обстрілу російськими бойовиками селища Піски під Донецьком.[575] 11 грудня воїна провели в останню путь у місті Слов'янськ на Донеччині, куди виїхали його рідні, рятуючись від терористів «ЛНР».[577]
1742		Чоп Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-12-3030 грудня 1968, Біла Церква Київська область. Старший солдат, механік-водій БТР 90-го окремого десантного батальйону «Житомир» 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Ветеран-«афганець». На фронт пішов добровольцем, в зоні АТО перебував з 24 серпня. Залишилися дружина, син та донька. Син Сергія теж в зоні АТО, обороняє Маріуполь.	02014-12-088 грудня 2014	Загинув в день під час обстрілу російськими бойовиками селища Піски під Донецьком. 11 грудня десантника поховали у Білій Церкві.[575][578]
1743		Бойко Валентин Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-08-044 серпня 1979, Прилуки Чернігівська область. Сержант, військовослужбовець мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Працював на міському підприємстві залізничного транспорту монтером колії. Залишилися дружина, 14-річна донька та 10-річний син.	02014-12-088 грудня 2014	Під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком 152-міліметровий артилерійський снаряд влучив у бліндаж, загинули троє військових, ще 6 отримали поранення. Похований у Прилуках.[579][580]
1744		Лавренчук Віктор Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-10-077 жовтня 1986, Рудівка Чернігівська область. Старший солдат, старший навідник мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Здобув вищу освіту, з 2004 по 2006 рік проходив службу у Військово-морських силах ЗСУ. Був ідейним націоналістом, у 2013 році вступив до ВО «Свобода», член Прилуцької міської організації. Був активними учасником Революції Гідності з перших її днів. Призваний у першу хвилю мобілізації, з червня перебував у зоні АТО, обороняв Луганський аеропорт, брав участь у бойових діях під Луганськом, був поранений. Коли мінометну батарею відправили у Піски, Віктор перервав відпустку та поїхав на передову до побратимів. В серпні Віктор розповів в інтерв'ю про себе та про бойовий шлях своєї батареї. Залишилась дружина та 5-річний син.	02014-12-088 грудня 2014	Під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком 152-міліметровий артилерійський снаряд влучив у бліндаж, загинули троє військових. 11 грудня Віктора проводили земляки та бойові побратими, попрощатися з ним прийшли лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок та інші свободівці. Поховали на сільському цвинтарі Рудівки.[579][581]
1745		Носенко В'ячеслав Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-01-1010 січня 1985, Варва Чернігівська область. Солдат, мінометник мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Закінчив Чернігівський інститут економіки та управління, юрист. Працював у ПАТ «Укрнафта». Призваний за мобілізацією 19 березня 2014 року. Отримав поранення під час захисту Луганського аеропорту, після лікування повернувся на фронт. Був єдиною дитиною в сім'ї, не одружений.	02014-12-088 грудня 2014	Під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком 152-міліметровий артилерійський снаряд влучив у бліндаж, загинули троє військових. Похований у Варві.[579][582]
1746		Андрєєв Андрій Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-09-1919 вересня 1967, РРФСР. Проживав у м. Запоріжжя. Солдат, номер обслуги 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 23-й БТО «Хортиця»). У 1990-х роках переїхав до України. Працював у КП «Запоріжелектротранс» водієм трамваю. Мобілізований як доброволець 22 серпня. Залишилися дружина і двоє синів, старший син служить в 55-й артбригаді, молодший 1992 р.н. Прим. В Указі про нагородження — Андрєєв Андрій Олександрович.[583]	02014-12-088 грудня 2014	Загинув близько 21:30 в районі міста Маріуполь (Донецька область).[584]
1747		Коновалов Володимир Володимирович (Позивний «Чечен») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-07-2727 липня 1986, Василівка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Сержант, розвідник 39-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Дніпро-2» ЗСУ. Залишились мати та дружина.	02014-12-1010 грудня 2014	До військових на блокпосту звернулися люди у формі працівників Луганського енергетичного об'єднання, попросили допомоги в ремонті ЛЕП. Військові, не перевіривши у них документи, поїхали допомагати. Поблизу села Кряківка (Луганська область) автомобіль було розстріляно бойовиками із засідки, двоє бійців загинули, ще один отримав поранення. Поховали Володимира у рідній Василівці.[585][586]
1748		Удовицький Ігор Миколайович (Позивний «Пітон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-06-2121 червня 1973, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Старший сержант, командир розвідувального відділення 39-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Дніпро-2» ЗСУ. Призваний за мобілізацією 16 травня. Працював у ПАТ «Дніпровагонмаш».	02014-12-1010 грудня 2014	До військових на блокпосту звернулися люди у формі працівників Луганського енергетичного об'єднання, попросили допомоги в ремонті ЛЕП. Військові, не перевіривши у них документи, поїхали допомагати. Поблизу села Кряківка (Луганська область) автомобіль було розстріляно бойовиками із засідки, двоє бійців загинули, ще один отримав поранення. Поховали Ігора на Алеї Слави кладовища Соцміста у Дніпродзержинську.[585][587]
1749		Кіріс Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01966-03-011 березня 1966, Радянське Вінницька область. Солдат, розвідник-далекомірник 1-го розвідувального відділення 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Залишилась дружина та троє дітей.	02014-12-1010 грудня 2014	Був важко поранений поблизу Нікішине (Донецька область) в результаті обстрілу з РПГ у боєзіткненні з диверсійно-розвідувальною групою. Помітивши групу терористів, вступив у бій, чим врятував життя своїх бойових побратимів від нападу ДРГ противника. Помер від отриманих поранень.[588][589]
1750		Ярков Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-08-2222 серпня 1972, Бармашове Жовтневий район (Миколаївська область). Солдат, водій 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух опору» ЗСУ.	02014-12-1010 грудня 2014	Загинув під час виконання бойових завдань в смт Луганське (Артемівський район Донецька область). Похований в с. Добре Баштанського району Миколаївської області.[590]
1751		Лесніков Іван Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-04-1919 квітня 1991, Славутич Київська область. Старший солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). У 2009—2010 служив строкову службу у десантних військах. Працював охоронцем, бетонником у концерні «Novarka». Призваний за мобілізацією у серпні. Залишились батьки.	02014-12-1111 грудня 2014	Отримав важке поранення у живіт 29 листопада під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька. Іван переніс 7 операцій, 10 грудня його стан погіршився, наступного дня воїн помер у Дніпропетровській лікарні імені Мечникова. Похований у Славутичі.[591]
1752		Сливка Ігор Володимирович (Позивний «Тихий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-03-2323 березня 1977, Старий Порицьк Волинська область. Проживав у м. Горохів. Молодший сержант міліції, боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником Революції Гідності. У полку служив із початку вересня. Залишились дружина та двоє синів-близнят.	02014-12-1212 грудня 2014	В районі Маріуполя група дозору полку «Азов» та розвідники ЗСУ поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район Донецька область) виявила та ліквідувала снайперську пару противника та знешкодила ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала засідку. На фугасі, встановленому терористами, підірвався автомобіль «Азова», загинули два воїна, ще троє отримали поранення у боєзіткненні. 13 грудня відбулася полкова церемонія прощання із загиблими побратимами. Поховали воїна у Горохові.[592][593]
1753		Бєлошицький Ігор Анатолійович (Позивний «Белаз») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-09-1818 вересня 1988, Київ (район Оболонь). Молодший сержант міліції, боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. У полку служив із початку вересня. Наказом міністра внутрішніх справ Ігорю Бєлошицькому посмертно надали звання лейтенанта. Залишилася мати.	02014-12-1212 грудня 2014	В районі Маріуполя група дозору полку «Азов» та розвідники ЗСУ поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район Донецька область) виявила та ліквідувала снайперську пару противника та знешкодила ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала засідку. На фугасі, встановленому терористами, підірвався автомобіль «Азова», загинули два воїна, ще троє отримали поранення у боєзіткненні. 13 грудня відбулася полкова церемонія прощання із загиблими побратимами. Поховали воїна на Лук'янівському військовому цвинтарі Києва.[592][594]
1754		Живодер Олександр Миколайович	01975-06-077 червня 1975, Вербуватівка Юр'ївський район Дніпропетровська область. Військовослужбовець 74-го окремого розвідувального батальйону 6-го гвардійського армійського корпусу (Черкаське). На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина та донька.	02014-12-1414 грудня 2014	За повідомленням волонтерів, пішов із життя в ніч з 14 на 15 грудня. Місце і обставини не уточнено.[595]
1755		Новак Андрій Сергійович	01981-06-2020 червня 1981, Харків. Капітан, військовослужбовець Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-12-1414 грудня 2014	За даними Харківської ОДА, загинув 14 грудня в Луганській області.[596]
1756		Лашкул Віталій Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-01-2828 січня 1971, Зоряне (Бобринецький район) Кіровоградська область. Проживав у Смоліне (Маловисківський район). Старший солдат, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 57-ї окремої мотопіхотної бригади. З 1992 року почав працювати на Смолінській шахті, з 2006 року на Новокостянтинівській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», був гірником очисного забою. Добровольцем пішов до військкомату, у вересні був призваний за мобілізацією. Залишились батьки, дружина та донька.	02014-12-1515 грудня 2014	Загинув у Луганський області від вибуху гранати під час проведення розмінування, рятуючи життя молодшого товариша по службі. Похований у Смоліне на Кіровоградщині.[597]
1757		Збицький Максим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-2727 вересня 1976, Чита РРФСР. Проживав у с. Нові Санжари Полтавська область. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»). Закінчив Карлівське професійно-технічне училище, потім Київську академію внутрішніх справ. Працював на різних підприємствах, займався індивідуальною трудовою діяльністю. 19 червня був мобілізований як доброволець.	02014-12-1616 грудня 2014	Помер під час несення служби в зоні АТО в смт Луганське (Артемівський район Донецька область). Під час чергування на блокпосту Максиму стало зле, але він відстояв свою зміну. В розташуванні частини відмовився від виклику медиків та пішов відпочити, вночі помер.[598]
1758		Білоголовський Микола Степанович	01961-01-033 січня 1961, 52 роки, Бурштин Івано-Франківська область. Військовослужбовець 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади (Гвардійське).	02014-12-1717 грудня 2014	Під час перебування в зоні АТО у військового відмовило серце, помер від серцевого нападу поблизу міста Костянтинівка (Донецька область).[599]
1759		Цвітненко Андрій Сергійович	01975-03-2020 березня 1975, Ранній Ранок Криворізький район Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник 39-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпро-2» 55-ї окремої артилерійської бригади (раніше 39-й БТО «Дніпро-2»). З 1993 року працював на Криворізькій дистанції колії Придніпровської залізниці. Служив у прикордонних військах на кордоні з Придністров'ям. Повернувся на залізницю, працював монтером колії, мостовим обхідником, товарним касиром. З 2001 року — начальник станції Гейківка. 2002 року закінчив Дніпропетровський технікум залізничного транспорту, де здобув кваліфікацію «технік-експлуатаційник». У 2007 році переведений черговим по станції Мудрьона. У жовтні 2009 року звільнився. Член партії ВО «Свобода». Мобілізований 23 серпня 2014 року. Залишились мати і син.	02014-12-1717 грудня 2014	Дістав важке поранення на блокпосту поблизу залізничного мосту через річку Сіверський Донець в районі Лисичанська (Луганська область). Помер від травматичного крововиливу у мозок.[600]
1760		Бугаєць Євген Олександрович	01982-08-1717 серпня 1982, Нікополь Дніпропетровська область. Жив у селищі Чкалівське. На фронт пішов добровольцем наприкінці жовтня. Залишилася дружина та дитина, яка пішла у перший клас.	02014-12-1717 грудня 2014 орієнтовно	У боях за аеропорт Донецька був поранений. Помер в лікарні Дніпропетровська від скупчення рідини у легенях. Попрощались з Євгеном 19 грудня у вузькому колі сім'ї та знайомих.[601]
1761		Оврашко Сергій Миколайович (Позивний «Динаміт») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-10-2222 жовтня 1976, Коськів Шепетівський район Хмельницька область. Молодший сержант, командир розвідроти 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Займався будівельним бізнесом у Борисполі. Брав активну участь у Революції Гідності. З початком війни на сході продав фірму, закупив військове спорядження для батальйону «Айдар» та з ним же й пішов захищати Батьківщину. В серпні отримав важке поранення, лікувався у військовому клінічному центрі в Києві, після чого повернувся на фронт. На виборах до Верховної ради України 2014 року був кандидатом в народні депутати по одномандатному округу № 190 (Шепетівка).	02014-12-1818 грудня 2014	В районі міста Щастя під Луганськом група бійців батальйону потрапила у засідку терористів поблизу села Старий Айдар. В бою двоє бійців «Айдару» загинули, ще трьох було поранено, двоє з них у важкому стані. Прес-секретар «Айдару» спростувала поширені чутки про напад терористів на лікарню міста Щастя. 20 грудня з воїнами попрощались у Києві на Майдані Незалежності. З прощальними словами виступили побратими з «Айдару», народний депутат і колишній командир батальйону Сергій Мельничук, екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі та посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба.[602][603]
1762		Гріголашвілі Олександр (Алеко) Михайлович (Позивний «Саша Чужий») Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)	01982-02-022 лютого 1982, Кутаїсі Грузія. Грузинський доброволець 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Проживав із сім'єю в Тбілісі, де винаймав квартиру. У 2007—2008 роках служив у Збройних силах Грузії, учасник війни 2008 року. Останні три місяці перебував в Україні, де допомагав захищати суверенітет Народу України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та 3-річна донька.	02014-12-1818 грудня 2014	В районі міста Щастя під Луганськом група бійців батальйону потрапила у засідку терористів поблизу села Старий Айдар. В бою двоє бійців «Айдару» загинули, ще трьох було поранено. 20 грудня з воїнами попрощались у Києві на Майдані Незалежності. З прощальними словами виступили побратими з «Айдару», народний депутат і колишній командир батальйону Сергій Мельничук, екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі та посол Грузії в Україні Міхеїл Уклеба. Похований в Кутаїсі.[602][604]
1763		Демиденко Микола Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-088 червня 1992, Розумівка (Карлівський район) Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Навчався в Полтавському будівельному училищі, потім працював за спеціальністю. Призваний за мобілізацією у серпні. Брат Миколи служить в тому ж підрозділі.	02014-12-1818 грудня 2014	Микола з братом і ще одним бійцем проводили обстеження лісосмуги в районі міста Щастя під Луганськом. Микола йшов першим і підірвався на «розтяжці» на гранаті Ф1.[605]
1764		Лозинський Андрій Миронович	01976-11-2727 листопада 1976, Львів. Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). В зоні АТО перебував з жовтня. Залишилась мати, сестри та 3-річна донька.	02014-12-1818 грудня 2014	Обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області. 23 грудня Андрія поховали на Личаківському кладовищі на Полі почесних поховань № 76.[606]
1765		Грузовенко Олександр Сергійович	01978-11-055 листопада 1978, Київ (район Троєщина). Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Працював сантехніком. Призваний за мобілізацією восені. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх синів, молодшому з яких 3 місяці.	02014-12-1818 грудня 2014	Загинув поблизу с. Новомихайлівка (Мар'їнський район) в 15 км від Донецька, де вночі колона бійців бригади потрапила у засідку і була обстріляна (за іншими даними неподалік Маріуполя). Від кулі в серце Олександр помер на місці. 24 грудня з воїном попрощались у Києві.[607]
1766		Шлюсар Роман Дмитрович	01983 1983, Чернівці. Водій, волонтер ВО «Буковина — українському війську». Закінчив Львівський політехнічний інститут. Залишилася дружина та двоє дітей.	02014-12-1919 грудня 2014	Загинув під Лисичанськом (Луганська область) під час волонтерської поїздки в зону АТО. Роман привіз продукти і теплий одяг для військових та подарунки до Дня Святого Миколая. Залишився ночувати у розташуванні 80-ї аеромобільної бригади, близько опівночі вийшов на блок пост і підірвався на гранаті.[608]
1767		Луцик Леонід Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-2828 серпня 1984, Волинська область. Проживав у м. Львів. Солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, працював у приватній фірмі. Залишилися батьки, дружина, син та донька.	02014-12-1919 грудня 2014	Не уточнено. За повідомленням Львівської міськради, помер 19 грудня. Похований на Личаківському кладовищі на Полі почесних поховань № 76.[609] За повідомленням ЗМІ, увечері в розташуванні частини під Лисичанськом (Луганська область) в підсобному приміщенні, де зібрались військові і волонтери, у одного з солдатів розірвалась граната «РГД-5». В результаті на місці загинули 30-річний солдат і 31-річний волонтер.[610]
1768		Гайда Ярослав Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-05-2525 травня 1985, Таужне Гайворонський район Кіровоградська область. Солдат, снайпер 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина» ЗС України. Після другого поранення в зоні АТО та лікування, перебував у відпустці до 27 грудня, під час якої проходив запланований курс реабілітації та працював волонтером. Залишилась дружина і дванадцятирічний син.	02014-12-1919 грудня 2014	Помер від отриманих в зоні АТО поранень, після двох операцій та лікування. Похований у с. Таужне[611].
1769		Лупаїна Олександр Григорович	01980-12-2929 грудня 1980, Бутівське Олександрійський район Кіровоградська область. Проживав у м. Київ. Солдат, водій саперного підрозділу 3-го ОТБ «Звіробій». Закінчив Київський автодорожній інститут, працював водієм вантажівки. Мобілізований у жовтні 2014. Залишилися дружина та син.	02014-12-1919 грудня 2014	Загинув від кульового поранення у серце поблизу с. Кальчик, між Волновахою і Маріуполем, внаслідок обстрілу групи саперів, яка виїхала на розмінування об'єкта. Похований в с. Бутівське[612]. За іншими даними: загинув від необережного пострілу з боку іншого військовослужбовця[613].
1770		Ковальов Костянтин Олександрович	01980-09-1212 вересня 1980, Першотравенськ Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник Дніпропетровського полку охорони громадського порядку Центрального ОТО Національної гвардії України, в/ч 3036. Працював гірником очисного вибою на дільниці з видобутку вугілля № 3 шахти «Ювілейна», ДТЕК шахтоуправління «Першотравенське». Любив спорт і був активним учасником традиційних конкурсів професійної майстерності та змагань «Богатирські ігри». Призваний за мобілізацією 1 квітня. Залишились батьки, дружина та двоє синів, 11 і 5 років.	02014-12-1919 грудня 2014	Загинув під Маріуполем (Донецька область). Причиною смерті стало отруєння чадним газом під час пожежі в бліндажі.[614]
1771		Бараш Василь Васильович	01986-07-1616 липня 1986, Кочичине Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади (м. Артемівськ). Після школи працював слюсарем-кочегаром у Великоцвілянській ЗОШ. У 2005 році прослужив рік в м. Чернігові у прикордонних військах. Працював у приватній фірмі «Крона» спочатку різноробочим, а потім бригадиром. 11 серпня 2014 року був мобілізований до Новоград-Волинської військової частини і включений до складу 54-ї механізованої бригади.	02014-12-2020 грудня 2014	Деталі загибелі не вказані.[615]
1772		Жила В'ячеслав Миколайович (Позивний «Сява» / «Шило»)	01975-06-1212 червня 1975, Харків (район Салтівка). Розвідник-підривник, доброволець штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас» НГУ. Активний учасник Революції Гідності. Повернувшись до Харкова, долучився до місцевої Самооборони, брав участь у захисті мирних акцій від нападів проросійських сил, у звільненні будівлі ОДА. Став одним з перших волонтерів, допомагав українським захисникам, в липні 2014 року добровольцем пішов на фронт. Учасник боїв за Іловайськ. Перебуваючи на фронті, В'ячеслав подав документи у 131-й розвідбат, але не встиг оформитись. Залишилися дружина і 8-річний син. Дружина В'ячеслава долучилась до медиків-волонтерів, згодом стала фронтовим медиком в 92 ОМБр. Прим. «Купол» формувався як загін морської піхоти на базі батальйону НГУ «Донбас», але діяв як окремий спецпідрозділ, офіційно не оформлений, командир Віктор Дегтярьов («Сенсей»)[616].	02014-12-2323 грудня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в тилу противника. Група розвідки з трьох бійців потрапила у засідку в районі між Маріуполем і окупованим Новоазовськом, поблизу села Павлопіль (Донецька область). За даними Книги пам'яті — в Донецьку. Два роки вважався зниклим безвісти. Наприкінці 2016 року тіло загиблого воїна передали з окупованого Донецька в Дніпро, ідентифікований за експертизою ДНК. 23 грудня 2016 року В'ячеслава поховали у Харкові на Алеї Славі Безлюдівського кладовища № 18, 12-й квадрат.[617][618] Російська пропаганда використала документи загиблих бійців групи, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом і обстрілювала позиції українських військових з метою провокації. Також на російському телеканалі демонстрували тіла загиблих біля підбитої і згорілої легкової автівки[619].
1773		Глєбов Ігор Юрійович	01971-07-099 липня 1971, Харків. Доброволець штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас» НГУ.	02014-12-2323 грудня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в тилу противника. Група розвідки з трьох бійців потрапила у засідку в районі між Маріуполем і окупованим Новоазовськом, поблизу села Павлопіль (Донецька область). За даними Книги пам'яті — в Донецьку, разом з ним загинули Жила В'ячеслав і Гринько Юрій. Більше двох років російські бойовики не віддавали тіло загиблого рідним. Похований 4 лютого 2017 року на Алеї Слави на Безлюдівському кладовищі Харкова. Точну дату смерті не встановлено, на хресті зазначено лише рік — 2014[620] Російська пропаганда використала документи загиблих бійців групи, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом і обстрілювала позиції українських військових з метою провокації. Також на російському телеканалі демонстрували тіла загиблих біля підбитої і згорілої легкової автівки.
1774		Гринько Юрій Вікторович (Позивний «Очаків»)	01974-05-3030 травня 1974, Білокуракине Луганська область. Мешкав у Новоайдарі. Офіцер, розвідник-підривник, коригувальник, доброволець штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас» НГУ. Служив у 73-му морському центрі спецпризначення в Очакові. На фронт пішов добровольцем, приєднавшись до загону «Купол» в червні 2014. Учасник боїв за Іловайськ. Залишились мати, дружина.	02014-12-2323 грудня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в тилу противника. Група розвідки з трьох бійців потрапила у засідку в районі між Маріуполем і окупованим Новоазовськом, поблизу села Павлопіль (Донецька область). За даними Книги пам'яті — в Донецьку, разом з ним загинули Жила В'ячеслав і Глєбов Ігор. Вважався зниклим безвісти, наприкінці 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 23 грудня 2016 року Юрія поховали в Новоайдарі.[617][621] Російська пропаганда використала документи загиблих бійців групи, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом і обстрілювала позиції українських військових з метою провокації. Також на російському телеканалі демонстрували тіла загиблих біля підбитої і згорілої легкової автівки.
1775		Андруник Петро Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-06-1616 червня 1982, Мельниця-Подільська Борщівський район Тернопільська область. Солдат, водій Харківської оперативної бригади Національної гвардії України. Закінчив Кам'янець-Подільське ПТУ № 26 за фахом монтажника сантехсистем. З 18 років захоплювався мисливством. Займався підприємницькою діяльністю спочатку в Кам'янці-Подільському, потім у Мельниці-Подільській. Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем за мобілізацією у вересні. Залишились батьки, сестра, 9-річна донька від першого шлюбу та наречена, яка працює медсестрою на «швидкій», 1 січня планували одружитись.	02014-12-2525 грудня 2014	Близько 9:00 під час доставки паливно-мастильних матеріалів військовий автомобіль КрАЗ підірвався на фугасі направленої дії на трасі «Бахмутка» в районі Новотошківське — Оріхове (Попаснянський район) Луганської області. Петро загинув, ще один боєць отримав тяжкі поранення.[622]
1776		Кушнірук Олександр Олександрович	01982-07-2121 липня 1982, Ізяслав Хмельницька область. Підполковник (посмертно), начальник розвідки 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Мав вищу військову освіту. Служив у миротворчому підрозділі у Придністров'ї. Військову службу проходив у 8-му окремому полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький) на посаді начальника штабу. Коли почалася війна на сході, тимчасово пішов начальником розвідки у 28-му механізовану бригаду. Залишилися батьки, дружина та двоє маленьких дітей.	02014-12-2525 грудня 2014	Підірвався на міні ОЗМ-72 на розтяжці в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у Хмельницькому на Алеї Слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.[623][624]
1777		Лісник Віорел Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-10-2323 жовтня 1979, с. Горток Чимішлійський район Молдова. Проживав у с. Черняхівське Іванівський район (Одеська область). Сержант, командир відділення розвідроти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Мобілізований до ЗСУ під час першої хвилі мобілізації. За зразкове виконання бойових завдань був заохочений відпусткою додому. Залишилась дружина.	02014-12-2525 грудня 2014	Підірвався на міні ОЗМ-72 на розтяжці в районі між населеними пунктами Піски і Первомайське (Ясинуватський район) Донецької області. Похований у с. Черняхівське на Одещині.[623][625]
1778		Палічук Руслан Степанович	01977-07-055 липня 1977, Глинськ (Здолбунівський район) Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Призваний за мобілізацією у серпні. Залишилися мати і старший брат.	02014-12-2525 грудня 2014	Пішов з життя під час чергування на блокпосту під Лисичанськом (Луганська область). Тіло померлого бійця знайшли в ніч з 25 на 26 грудня.[626]
1779		Астраков Дмитро Сергійович (Позивний «В'єтнам») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-03-055 березня 1994, Дніпропетровськ. Молодший сержант міліції, боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником Революції Гідності. Допомагав «Азову» як волонтер, потім став бійцем полку.	02014-12-2828 грудня 2014	Близько 20:00 під Маріуполем зі східного напрямку диверсійно-розвідувальна група терористів обстріляла блокпост, на якому чергували бійці полку «Азов», атаку було відбито. Під час першого вогневого контакту Дмитро отримав поранення в шию та, не приходячи до свідомості, помер у лікарні. Похований на Ювілейному кладовищі Дніпропетровська.[627]
1780		Куценко Андрій Юрійович	01982-01-1616 січня 1982, Старосільці Коростишівський район Житомирська область. Розвідник розвідвзводу 5-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До війська пішов добровольцем на початку вересня. Залишилася дружина і троє дітей шкільного віку. Рідний брат Андрія також несе службу в зоні АТО.	02014-12-2828 грудня 2014	Отримав смертельне поранення під час артобстрілу ввечері на блокпосту поблизу міста Щастя під Луганськом. Похований у селі Старосільці.[628]
1781		Живцов Андрій Анатолійович	01968-04-3030 квітня 1968, Нікополь Дніпропетровська область. Військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). Був призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Учасник бойових дій, 5 місяців служив в зоні АТО.	02014-12-2828 грудня 2014	Помер в зоні АТО. Місце й причини смерті не уточнено.[629]
1782		Дурмасенко Олексій Олегович (Позивний «Динамо») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-06-011 червня 1989, Київ. Старший солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Займався футболом. У сезоні 2003—2004 років виступав за команду «Зміна-Оболонь» (Київ), брав участь у Чемпіонаті України Дитячо-юнацької футбольної ліги.[630] Працював ландшафтним дизайнером у підмосковній Рубльовці. З початком протестів повернувся до Києва та брав активну участь у Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Один з тих бійців, які підняли український прапор над новим терміналом Донецького аеропорту.[631] Залишилися батьки та дві сестри. Батько Олексія, Олег Дурмасенко, є відомим художником та дизайнером (творчий псевдонім — Гліб Гржабовський, автор нагрудного знака «Герой киянин» та пам'ятного знака загиблим за Україну білорусам).	02014-12-2929 грудня 2014	Загинув у бою з російськими збройними формуваннями, які здійснили напад на позиції українських військових в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Олексій саме прийшов провідати своїх побратимів, коли на блокпост напала диверсійна група противника. Кинувся на підмогу без бронежилета і загинув у бою. 3 січня похований у Києві на Алеї Героїв на Лісовому кладовищі[632][633].
1783		Абрютін Сергій Миколайович (Позивний «Абрек») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-04-088 квітня 1983, Суми. Солдат, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися дружина і 5-річний син.	02014-12-2929 грудня 2014	Загинув у бою з російськими збройними формуваннями, які здійснили напад на позиції українських військових в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Сергія прошила кулеметна черга, коли він намагався витягти з оточення пораненого товариша. Похований на Алеї Почесних громадян Центрального цвинтаря міста Суми.[632][634]
1784		Дубовський Костянтин Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-06-033 червня 1988, Гудзівка Звенигородський район Черкаська область. Солдат, механік-водій БМП 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Круглий сирота, виховувався старшою сестрою. У серпні добровольцем пішов у військкомат, призваний за мобілізацією 14 серпня. Перед загибеллю побував удома в 10-денній відпустці за відмінну службу. Залишилася дружина та 4-річна донька.	02014-12-2929 грудня 2014	Був важко поранений в бою з російськими збройними формуваннями, які здійснили напад на позиції українських військових в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. Костянтин отримав два кульових і одне осколкове поранення, до шпиталю його не довезли. Похований у рідному селі Гудзівка.[632][635]
1785		Салівончик Володимир Володимирович	01979-01-099 січня 1979, Велика Вільшаниця Золочівський район. Солдат Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Призваний за мобілізацією, проходив службу на блокпосту під Волновахою Донецька область	02014-12-2929 грудня 2014	Загинув під час служби у зоні АТО. Обставини смерті не уточнено.[636]
1786		Сирватка Михайло Степанович	01964-03-077 березня 1964, Стебник (адміністративно є частиною міста Дрогобич), Львівська область. Боєць добровольчого батальйону (не уточнено). За фахом — медик, працював на «швидкій» у Дрогобичі.	02014-12-2929 грудня 2014 орієнтовно	Був поранений під Горлівкою (Донецька область) ще у вересні та перебував у лікарні. Помер від хвороб, які спричинили отримані на фронті поранення. 31 грудня воїна поховали в Дрогобичі.[637]
1787		Драчук Валентин Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-01-044 січня 1975, Шепетівка Хмельницька область. Старшина, головний старшина взводу охорони 11-го ЗРП. Мобілізований. Залишилися дружина, син та донька.	02014-12-3030 грудня 2014	Загинув поблизу смт Новотроїцьке (Волноваський район) від множинних вогнепальних поранень грудної клітки, що не сумісні з життям. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований серед загиблих. Похований 14.03.2015 у Шепетівці[638].
1788		Андрухів Іван Романович	01987-07-077 липня 1987, Львів. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), створеної на базі підрозділів розформованої 51-ї окремої мехбригади. Залишилися батьки.	02014-12-3131 грудня 2014	Був поранений в зоні АТО, місяць тому повернувся додому й лікувався у Львівському військовому шпиталі. У ніч на 1 січня Іван помер, причини смерті встановлюють судмедексперти. 3 січня похований на Полі почесних поховань № 76, Личаківський цвинтар[639].
1789		Куль Євгеній Геннадійович	01989-08-1515 серпня 1989, Лозуватка (Криворізький район) Дніпропетровська область. Солдат, майстер відділення технічного обслуговування автомобільної техніки 43-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше — 43-й БТО Дніпропетровської області «Патріот»). До 43-го батальйону пішов добровольцем, разом із батьком.	02014-12-3131 грудня 2014	Помер у Харківському військовому клінічному центрі від отриманих поранень. Похований у Лозуватці.[640]

Невстановлена дата смерті

Чурилов Юрій — в списку загиблих в АТО киян.^[408]

Втрати силових структур в тилу під час війни

Флекей Зіновій Миколайович, 01970-04-2424 квітня 1970, Тернопіль. Боєць 6-го БТО Тернопільської області «Збруч». Кілька років працював за кордоном, останній час в Італії. Взимку 2014 повернувся в Україну і поїхав до Києва, був активним учасником Революції Гідності. На Майдані був поранений, після лікування знов поїхав до Італії, але через загострення ситуації в країні, добровольцем прийшов до військкомату і в серпні підписав контракт на військову службу. Загинув 02014-10-033 жовтня 2014 у Херсонській області від вибуху гранати. Похований на Микулинецькому кладовищі. Залишились батьки^[641].

Кисляченко Євген Олегович, 01982-10-1313 жовтня 1982, Одеса. Військовослужбовець 28-ї ОМБр. Призваний за мобілізацією. 8 вересня дістав поранення під час навчань на полігоні «Широкий лан», помер вранці 02014-10-1313 жовтня 2014 у лікарні міста Миколаїв^[642].

, Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 17-ї ОТБр, призваний за мобілізацією. 02014-10-1616 жовтня 2014 на полігоні поблизу м. Кривий Ріг під час пострілу з гранатомета АГС-17 у рамках занять з бойової підготовки стався розрив гранати, внаслідок чого два військовослужбовці отримали поранення. Один з солдатів від поранень помер^[643].

Вербицький Олексій Романович, 01967-06-1818 червня 1967, Ярославська область РРФСР. Проживав у м. Чернівці. Солдат, водій 8-го БТО Чернівецької області. Виріс в родині військовослужбовця. Все життя працював водієм, останні роки — в Обласному центрі реабілітації тяжкохворих дітей. До війська пішов добровольцем у червні 2014, незважаючи на те, що за місяць перед тим переніс операцію. Загинув 02014-11-011 листопада 2014 у ДТП під Бердянськом (Запорізька область), коли повертався на військовому УАЗі з ремонту. Похований 6 листопада на Годилівському кладовищі. Залишилися дружина та доросла донька^[644].

Прохоров Станіслав Миколайович, 01983-08-2626 серпня 1983, Кременчук Полтавська область. Солдат 92-ї ОМБр. Працював оператором на кондитерській фабриці «Лукас». 06.08.2014 мобілізований як доброволець. 02014-11-1414 листопада 2014 вбитий співслужбовцями біля села Бударки (Вовчанський район) Харківської області, де підрозділ ніс службу з охорони державного кордону з Росією. Капітан та 2 сержанти, в стані алкогольного сп'яніння після словесної перепалки із солдатами (п'яний капітан кричав «Расєя!») розстріляли бійця з автоматів, відтягли у бік кордону і закопали у траншеї, після чого втекли. Вбивць затримано, кримінальна справа за статтями «навмисне вбивство» та «дезертирство». Похований у Кременчуці на Свіштовському кладовищі. Залишились батьки, три сестри та дружина з дитиною^[645].

Коляда Дмитро Степанович, 01980-02-2121 лютого 1980, Велимче Ратнівський район Волинська область. Солдат, стрілець танкового взводу 2-ї танкової роти 51-ї ОМБр. Мобілізований у квітні 2014, пройшов бої в районі Волновахи, Савур-могили, Красногорівки, де 22 серпня врятував екіпаж підбитого танку, отримав опіки і лікувався у шпиталях. 02014-11-1414 листопада 2014 близько 20:00 вбитий офіцером командиром танкового взводу біля казарми у військовій частині у Володимирі-Волинському, під час конфлікту, помер від ножового поранення у груди. Похований в с. Велимче. Залишились батьки та брати. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[646].

Таранець Станіслав Олексійович, 01979-08-1313 серпня 1979, Велика Круча Пирятинський район Полтавська область. Капітан, начальник складу паливно-мастильних матеріалів 3-го ОПСп. Закінчив Київський університет цивільної авіації, навчався на військовій кафедрі. Проходив військову службу в Гвардійському на Дніпропетровщині, потім у військовій частині в Кропивницькому. Під час АТО займався забезпеченням ЗСУ паливом та не одноразово супроводжував конвої у зону АТО. 02014-11-2929 листопада 2014 о 5-й годині ранку вирушив з черговим конвоєм паливно-мастильних матеріалів у Донецьку область, їхав у голові колони. Поблизу селища Куколівка (Кіровоградська область) на слизькій дорозі водій не впорався з керуванням, в результаті чого бензовоз кілька разів перевернувся. Від отриманих травм Станіслав помер на місці, водій вижив. Залишилася дружина та 9-річна донька^[647].

Ковальчук Михайло Володимирович, 01985-11-2020 листопада 1985, Руда-Колтівська Золочівський район. Солдат 2-го окремого інженерно-будівельного батальйону. Мобілізований 27.03.2014. Брав участь у боях за Савур-могилу та Іловайськ. Помер 02014-12-033 грудня 2014 близько 17:15, під час прямування підрозділу в район виконання завдань за призначенням^[648].

Косточка Ігор Васильович, 01975-01-077 січня 1975, Суми. Зв'язківець 15-го БТО Сумської області «Суми», в/ч В2260. Працював у ВАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе». Мобілізований у березні. Ніс службу в Макарівському районі (Луганська область), на початку грудня приїхав додому у коротку відпустку. Трагічно загинув під час відпустки. 4 грудня чоловіка знайшли на перехресті у місті Суми в непритомному стані із закритою черепно-мозковою травмою та доправили до нейрохірургічного відділення обласної лікарні. У ніч із 7 на 02014-12-088 грудня 2014 військовослужбовець помер. Похований на Алеї Почесних громадян центрального міського кладовища Сум. Залишились дружина та 16-річна донька^[649].

Грачов Юрій Олександрович (позивний «Ірокез»), 01975-03-1818 березня 1975, Київ. Старший лейтенант запасу, волонтер групи «Аеророзвідка». Активний учасник Революції Гідності. Був фахівцем-сапером і розробив перші бойові заряди для безпілотників, неодноразово виїжджав у зону АТО. 02014-12-1818 грудня 2014 близько 10:00 на Яворівському полігоні під час навчань з військовими з використання заряду для безпілотного літального апарата стався вибух. Юрій отримав травми, несумісні з життям. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[650][651].

Корній Станіслав Семенович, 01965-03-044 березня 1965, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Прапорщик, командир 1-го відділення 1-го взводу 20-го БТО «Дніпропетровськ». Закінчив курси Навчального центру Внутрішніх військ. До травня 2005 працював у Криворізькій виправній колонії № 80. З 2009 по 2012 — інспектор служби охорони мережі готелів «Маріотті» у Варшаві, у 2012 — інспектор служби безпеки «Легіон КР» в Кривому Розі.^[652] Член партії УДАР. Активний учасник Революції Гідності.^[653] 29.04.2014 мобілізований як доброволець. 12 червня був госпіталізований на 24 дні із загостренням тяжких хронічних захворювань, та вже 1 серпня брав участь у визволенні м. Красногорівка^[654]. Комісований за станом здоров'я восени 2014 року. 02014-12-2020 грудня 2014 помер від хвороби в Кривому Розі, вже після повернення з фронту. Залишились дружина, діти та внуки^[655].