Вулиця Державного Прапора (Полтава)

Ву́лиця Державного Прапора — одна з вулиць Шевченківського району Полтави. Пролягає від перетину вулиці Небесної Сотні та проспекту Віталія Грицаєнка до перетину вулиць Юліана Матвійчука та Гоголя, перетинає вулицю Стрітенську. До вулиці Державного Прапора примикає площа Конституції.

Вулиця Державного Прапора Полтава
Будинок товариства «Ромашка» на розі вулиць Державного Прапора і Юліана Матвійчука Будинок товариства «Ромашка» на розі вулиць Державного Прапора і Юліана Матвійчука
Район	Шевченківський
Колишні назви
Ново-Петровська, Новопролетарська, Гагаріна
Загальні відомості
Протяжність	320 метрів
Координати початку	49°35′01.05″ пн. ш. 34°33′32.24″ сх. д.
Координати кінця	49°35′0.40″ пн. ш. 34°33′17.70″ сх. д.
поштові індекси	36011[1]
Транспорт
Автобуси	№№ 1, 6, 8, 10, 13
Маршрутні таксі	№№ 11
Рух	двобічний
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	1, 3, 5, 7, 10, 12
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2422043
Мапа
Вулиця Державного Прапора у Вікісховищі

Назва

Історична назва — Ново-Петровська вулиця, після Жовтневого перевороту перейменована в Новопролетарську, на початку 70-х років XX століття отримала назву «Гагаріна»)^[2].

Історія

Вулиця була вперше позначена на плані Полтави 1820 року. Забудова велася протягом XIX — початку XX століття. Вулиця була зруйнована під час Другої світової війни. Зокрема, було спалено будинок товариства взаємного кредиту, який побудував 1900 року архітектор О. А. Ширшов. Збереглися будинки №3 і №5, які мають елементи модерну і неокласицизму, двоповерхові №10 і №12 збудовані у середині XIX століття у формах провінційного ампіру. У повоєнні роки на місці знищених окупантами житлових будинків, пошти і телеграфу на початку вулиці створений сквер.

Посилання

• Вулиця Державного Прапора на сайті проекту OpenStreetMap

Джерела

• Полтавщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — 1024 с. — ISBN 5-88500-033-6. — С. 151.