Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вулиця Довбуша (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вулиця Олекси Довбуша — вулиця у Личаківському районі міста Львова[5][6], у місцевості Кайзервальд. Початок вулиця бере від вулиці Максима Кривоноса та прямує на схід до регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Прилучається вулиця Барвінських[7].
.jpg)
Remove ads
Історія
У 1599 році у місті сталась велика епідемія чуми, померло багато дітей. Їх поховали біля гори Лева. На початку XVII століття поблизу цього цвинтаря, під Змієвою горою, спорудили костел святого Войцеха[8]. 1667 року між горами Лева та Змієвою (Вовчою) до костелу прокладена дорога, яка отримала назву — вулиця святого Войцеха[9]. На часі німецької окупації Львова у 1943—1944 роках — Альбрехтґассе[10]. У липні 1944 року повернена передвоєнна назва вулиці — святого Войцеха[11]. Від жовтня 1945 року епізодично мала назву — вулиця Львівська[12] і того ж року вдруге повернена передвоєнна назва вулиці. Сучасна назва — з 1946 року, на честь ватажка карпатських опришків Олекси Довбуша[13][14].
Remove ads
Забудова
Узагальнити
Перспектива
Вулиця Довбуша на зламі тисячоліть є дивною еклектикою найрізноманітніших архітектурних стилів. Тут є будівлі й кінця XIX століття: на фасаді двоповерхового будинку № 6б зазначено дату — 1897 рік. Є зразки і польського міжвоєнного конструктивізму, і сталінської архітектури 1950-х років — триповерховий будинок № 11, віддалений від вулиці вглиб зелених насаджень, який імовірно був призначений для тодішньої радянської партійної еліти, оскільки біля нього є залишки бомбосховища[4].
Будинок № 7а — зразок «хрущовського ренесансу» 1960-х років, а житловий комплекс будинку № 1 — радянського конструктивізму 1970-х років[4]. Також присутні й втілення експериментальних радянських проєктів 1970-х та будівлі 1980-х років, і нарешті, позбавлена смаку елітна забудова часів Незалежності[15]. У наріжній кам'яниці під № 2 на початку XX століття було помешкання судді Зенона Осипа Шухевича, де 30 червня 1907 року народився майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич. 3 грудня 2007 року на фасаді будинку встановлено меморіальну таблицю (скульптор Юліан Савко)[16].
В будинку під № 20 міститься львівський дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 12 «Золотий півник», збудований львівським ВО «Алмазінструмент» у 1980 році та розрахований на 92 місця. На підставі рішення № 601 виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 31 грудня 1980 року навчальна установа передана на баланс міського відділу народної освіти[17][18]. Нині — дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 12 Львівської міської ради.
Під № 24, розташована пам'ятка архітектури — ансамбль колишнього костелу святого Войцеха. Костел, споруджений 1607 року польським архітектором Павлом Римлянином у стилі львівського ренесансу. Тоді ж зведена двоповерхова дерев'яна монастирська будівля з бурсою. 1702 року дерев'яну монастирську будівлю замінили мурованою[19]. 1704 року тут перебував штаб шведського короля Карла XII, що керував штурмом Львова під час Великої Північної війни 1700—1721 років[8]. У XVIII столітті костел належав Отцям Місіонерам, які відкрили тут духовну семінарію. Під час касаційних реформ австрійського уряду у 1784 році костел був закритий, монастир — ліквідований. Приміщення монастиря перетворили на Цісарсько-королівський пороховий склад № 3. 23 квітня 1897 року, у 900-у річницю смерті святого Войцеха, костел повернули громаді, відреставрували та освятили. Монастирські приміщення пристосували під бурсу для студентів Львівської латинської семінарії[19].
Після другої світової війни в приміщеннях костелу та монастиря розмістилася військова частина, яка перебувала тут до початку 1990-х років. Тоді зменшили вікна, замурувавши нижні частини[19]. Постановою виконавчого комітету львівської обласної Ради народних депутатів № 393 від 22 листопада 1988 року костел внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 903-м[3]. 1993 року костел з монастирськими приміщеннями передали згромадженню Воїнства Христового[19]. 8 вересня 1996 року, після відновлення, костел освятили як храм Святого Йосафата та всіх українських мучеників УГКЦ, яких відображає стінопис, виконаний у 2002 році чеською маляркою Мілою Міною[8]. У відновлених монастирських приміщеннях оселилися монахи згромадження Воїнства Христового[19].
В кінці вулиці на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» розташована «Домівка врятованих тварин», створена ГО «Екозахист» Ореста Залипського у 2018 році. «Домівка врятованих тварин» також має адресу — вул. Довбуша, 24. Спочатку була відкрита на волонтерських засадах. Згодом Орест Залипський перейшов працювати в РЛП «Знесіння», і вже спільно з керівництвом парку, зокрема, з директоркою парку Уляною Тарас створили зоологічний відділ. Штат відділу складається з п'яти осіб — керівник зоологічного відділу, орнітолог, спеціаліст та двоє технічних працівників. Нині у притулку перебуває близько 250 тваринок. У Домівці проводиться чимало просвітницьких заходів — різноманітні благодійні ярмарки, аукціони, на яких збираються львів'яни[20].
Remove ads
Відомі мешканці
- Антоневич Микола — історик, громадський діяч, український політик москвофільського спрямування. Депутат імператорського райхсрату Австро-Угорщини (1873—1879) та посол 4-х каденцій Галицького сейму[21]. Мешкав в будинку на вул. Святого Войцеха, 2[22].
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads