Вулиця Ковельська (Львів)

Вулиця Ковельська — вулиця у Личаківському районі міста Львова^[5][6], в місцевостях Знесіння та Збоїща. Сполучає вулиці Ратича та Грядкову, а також Творчу та Земельну, утворюючи перехрестя з вулицями Новознесенською, Пластовою та Кукурудзяною. Прилучаються вулиці Петрусенко, Белзька, Крайня, Тарнавка, Трависта, Гнатевича, Миргородська, Врізана, Черкаська, Горіхова, Васильченка, Милятинська, Щоголева, Бодянського^[7].

Вулиця Ковельська Львів
Церква Преображення Господнього Церква Преображення Господнього
Місцевість	Знесіння, Збоїща
Район	Личаківський
Назва на честь	міста Ковель
Колишні назви
Поперечна, Внєбовстонпєня, Знесенер-Кверштрассе, Внебовстомпєня
польського періоду (польською)	Poprzeczna, Wniebowstąpienia
радянського періоду (українською)	Внебовстомпєня
Загальні відомості
Протяжність	1560 м
поштові індекси	79024[1]
Транспорт
Маршрутні таксі	№ 19, 20[2]
Зупинки громадського транспорту	«вул. Милятинська», «вул. Ковельська»[2]
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт, ґрунт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 2—113[3]
Храми	церква Преображення Господнього
Поштові відділення	ВПЗ № 24 (вул. Хмельницького, 145)[1]
Забудова	двоповерхова сецесія, одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, двоповерхова барачна житлова забудова 1950-х[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

Історія

У 1870 році було збудовано залізницю Львів — Красне — Броди, після чого почало інтенсивно забудовуватися Нове Знесіння, яке складалося з колишніх присілків «На Тарнавці», «На Помірках» та «На Болотах». Вулиця Ковельська постала на місці присілку «На Тарнавці», яка інтенсивно почала забудовуватися ще у першій половині XX століття. Тут збереглося чимало цікавих садибних будиночків, які будувалися ще за цісаря Франца Йосифа. На нинішній вулиці Ковельській привертають увагу дві наріжні кам'яниці № 7 та № 9, збудовані на початку XX століття, будинок під № 19 зі «швейцарським» мезоніном, міжвоєнні вілли під № 22, 28, 29, 50, 67, 86^[8].

Після входження селища до меж міста 11 квітня 1930 року^[9], вулиці колишнього села були перейменовані або ж новоутвореним вулицям надавалися певні назви. Так, у 1932 році вулиця отримала назву Поперечна, що ймовірно походить від її географічного розташування у цій місцевості^[10]. 1933 року перейменована на Внєбовстомпєня (укр. Вознесіння)^[11]. Під час німецької окупації, у 1943—1944 роках, мала назву Знесенер-Кверштрассе (нім. Zniesienier-Querstrasse)^[12]. У липні 1944 року повернена передвоєнна назва Внебовстомпєня і вже у 1950 році вулиця отримала сучасну назву Ковельська, на згадку про місто Ковель, що у Волинській області^[13].

Тут восени 1935 року освячено наріжний камінь під майбутню церкву. До 1939 року встигли спорудити лише невелику капличку. У часи незалежності у 1990—1995 роках на старих фундаментах споруджено однобанний храм, освячений як церква Преображення Господнього^[14]. Нині храм належить до Православної церкви України.

До війни нинішня вулиця Ковельська провадила до фабрики ультрамарину (колись популярної синьки для білизни) за якою, в районі нинішньої вулиці Грядкової починалася північна околиця Знесіння — присілок «На Болотах», північніше протікала річка Полтва^[8].

Забудова

Забудова вулиці Ковельської — двоповерхова сецесія, одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, двоповерхова барачна житлова забудова 1950-х років^[4].

№ 37 — тут ще до осені 1935 року закладено фундамент, а 3 листопада того ж року освячено наріжний камінь для майбутньої церкви Христа Царя (автор проєкту Євген Нагірний^[15]). До 1939 року встигли спорудити лише невелику капличку. У часи незалежності у 1990—1995 роках на старих фундаментах православною громадою споруджено новий однобанний храм, освячений як церква Преображення Господнього^[14]. До 2018 року належала до Української автокефальної православної церкви^[4]. Після об'єднавчого собору українських православних церков Українська автокефальна православна церква стала інтегрованою частиною Православної церкви України і відтоді храм належить до Православної Церкви України.

Докладніше: Церква Преображення Господнього (Знесіння)

№ 67 — майданчик для міні-футболу «Знесіння», відкритий 22 листопада 2011 року^[16].

№ 109 — комплекс будівель ПрАТ «Картонно-паперова компанія» (до 2000 року — ВАТ «Львівкартонопласт»)^[17], створене у 1946 році на базі виробничих площ невеликого механічного заводу. В цей час було змонтовано дві картоноробні машини, вивезені з повоєнної Німеччини. Протягом десятиріч підприємство інтенсивно розвивалося, будувалися нові цехи, під'їзні колії. У 1966 році збудовано цех з виготовлення декоративного пластику, єдиного в Україні. В середині 1970-х років введено в експлуатацію будівлю складу макулатури, розметувально-підготовчу дільницю та очисні споруди. Дві картоноробні машини виготовляли разом до 3000 тонн картону за місяць, при цьому перероблялося близько 4000 тонн макулатури^[18]. На сьогодні підприємство є успішним виробником картонного упакування (гільза та кутник) та паперової продукції (паперові рушники, серветки, туалетний папір)^[19].

№ 111 — гаражний кооператив № 7 «Північний»^[20].

Меморіали, пам'ятники

• 21 листопада 2017 року у Львові перед будинком на вулиці Ковельській, 50 (колишня адреса — вул. Сулимирської, 4) — на місці, де колись стояла стара хата, в якій наприкінці 1940-х років знаходилася криївка головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича, відкрили пам'ятний знак. Монумент складається з двох блоків: на верхньому розташоване погруддя головнокомандувача УПА з інформацією про нього, а на нижньому — зображена стара хатка, на якій напис: «Підпільно-конспіративна хата Романа Шухевича. Вулиця Милятинська, 4»^[21].