Вулиця Левандівська

Ву́лиця Леванді́вська — вулиця в Залізничному районі міста Львова^[4][5], в місцевості Левандівка. Простягається від вулиці Шевченка до перехрестя вулиць Широкої та Сяйво^[6].

Вулиця Левандівська Львів
Кінець вулиці (2012) Кінець вулиці (2012)
Місцевість	Левандівка
Район	Залізничний
Назва на честь	мікрорайону Левандівка
Колишні назви
Янівська бічна, Білогорська (част.), Ідзіковського, Вестрінґ, Ідзіковського, Індустріальна, Новоросійська
польського періоду (польською)	Janowska boczna (cz.), Białohorska (cz.), Idzikowskiego
радянського періоду (українською)	Ідзіковського, Індустріальна, Новоросійська
Загальні відомості
Протяжність	1400 м.
поштові індекси	79025[1]
Транспорт
Автобуси	№ 6а; № 131 (приміський)[2]
Маршрутні таксі	№ 11, 17[2]
Зупинки громадського транспорту	«вул. Широка», «вул. Ливарна», «вул. Естонська»[2]
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 3—36[3]
Державні установи	притулок для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА, підрозділи регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
Навчальні заклади	ДНЗ № 6 «Барвінковий дивосвіт»
Поштові відділення	ВПЗ № 25 (вул. Повітряна, 12)[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Левандівська у Вікісховищі

Історія та забудова

У 1930 році частина вулиці від вулиці Шевченка згадується як Янівська бічна. У 1931 році — частина вулиці Білогорської. У 1936 році вулицю подовжено до вулиці Широкої та названо на честь польського військового пілота Людвіка Ідзіковського, який загинув під час перельоту Атлантичного океану. Ця назва була дана в контексті назв інших вулиць Левандівки, пов'язаних з авіацією. Це робилося через те, що вони були утворені на місці старого львівського летовища, закритого у 1929 році.

За часів німецького окупаційного режиму в січні 1943 року вулицю перейменували на Вестрінґ. У липні 1944 року передвоєнну назву Ідзіковського було повернено. 1950 року вулицю назвали Індустріальною, 1975 — Новоросійською, на згадку про місто Новоросійськ на Кубані. У 1993 році отримала сучасну назву — вулиця Левандівська, на згадку про місцевість Левандівка, в межах якої розташована.

Будівлі

№ 5 — територія 124-го об'єднаного центру забезпечення тилу Збройних Сил України (в/ч А2678).

№ 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23 — триповерхові житлові будинки барачного типу кінця 1950-х — початку 1960-х років.

№ 14/1 — експлуатаційне вагонне депо Клепарів (ВЧДЕ—4) регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

№ 14а—28 — двоповерхові житлові будинки барачного типу кінця 1950-х років.

№ 16а — одноповерховий житловий будинок барачного типу 1950-х років.

№ 17в — двоповерховий будинок, в якому від 1996 року функціює притулок для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА^[7].

№ 25 (колишні адреси — вул. Білогорська, 42; вул. Янівська бічна, 45)^[8] — чотириповерховий житловий будинок барачного типу кінця 1950-х — початку 1960-х років — колишній гуртожиток виокремленого підрозділу «Локомотивне депо «Львів-Захід» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця». 2013 року його та модульну котельню, що розташована у підвальному приміщенні гуртожитку передані «Львівською залізницею» у власність територіальної громади міста Львова^[9].

№ 30 — двоповерховий будинок 1950-х років. Нині в будинку містяться підрозділи регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» — центр професійного розвитку персоналу Регіональної філії і Відокремлений підрозділ «Управління будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 3», а також дошкільний навчальний заклад № 6 «Барвінковий дивосвіт».

• Світлини вуличної забудови
• 
  Середня частина вулиці Левандівської
• 
  Середня частина вулиці Левандівської
• 
  Двоповерховий будинок 1950-х років (вул. Левандівська, 20)
• 
  Колишній гуртожиток локомотивного депо «Львів-Захід» (вул. Левандівська, 25)
• 
  Двоповерховий будинок 1950-х років (вул. Левандівська, 28)
• 
  Табличка з назвою вулиці