Вулиця Андрія Покровського (Миколаїв)

46.974059° пн. ш. 31.982124° сх. д. / 46.974059; 31.982124

Коротка інформація Вулиця Андрія Покровського Миколаїв, Місцевість ...

Вулиця Андрія Покровського Миколаїв
Вулиця Андрія Покровського в місці перетину в районі Аркасівського кільця Вулиця Андрія Покровського в місці перетину в районі Аркасівського кільця
Місцевість	Історична частина Миколаєва
Район	Центральний
Назва на честь	Андрій Покровський
Колишні назви
Фронтальна, Наваринська, Троцького, Селянінтернівська, Маяковського
Загальні відомості
Протяжність	1,3 км
Координати	46°58′23″ пн. ш. 31°58′53″ сх. д.
Транспорт
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	див. список
Пам'ятники	див. список
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r9375855
Мапа

Вулиця Андрія Покровського у Вікісховищі

Ву́лиця Андрі́я Покро́вського — одна з найстаріших і найкоротших поперечних вулиць в історичній частині Миколаєва. Обмежується Адміральською вулицею на півночі і перетином Центрального проспекту і Аркасівською вулицею на півдні.

Remove ads

Розташування

Вулиця Андрія Покровського — поперечна вулиця в історичній частині Миколаєва.

Бере свій початок від Адміральської вулиці, проходить через вулиці Вадима Благовісного, Спаську, Велику Морську, Марка Кропивницького, Шевченка і в місці перетину з вулицею Павла Скоропадського повертає до місця перетину Центрального проспекту з Аркасівською вулицею. Загальна протяжність близько 1,3 кілометра.

Історія

Узагальнити

Перспектива

Перша назва — Фронтальна вулиця, запропонована поліцмейстером П. І. Федоровим у 1822 році і не затверджена адміралом О. С. Грейгом, пов'язана з тим, що на вулицю був проведений «самопливний» водопровід від 3-го Спаського фонтану і на розі цієї та Спаської вулиць розташовувався водорозбірний колодязь — «фонтан».

У 1835 році поліцмейстер Г. Г. Автомонов запропонував назвати вулицю Наваринською — в пам'ять про Наваринську битву 1827 року, учасники якої, зокрема М. П. Лазарєв, В. О. Корнілов, О. П. Авінов, П. С. Нахімов та С. П. Хрущов, проживали на цій вулиці^[1].

У 1920-ті роки вулиця названа ім'ям Троцького — на честь популярного в той час політичного і військового діяча. Після його усунення, у 1928 році вулицю перейменували в Селянінтерновську — на честь Селянського інтернаціоналу. Після розпуску Комуністичного інтернаціоналу вулиці дали ім'я Маяковського — в пам'ять про поета В. В. Маяковського, який одного разу був у Миколаєві.

В роки незалежної України вулиці повернено її історичну назву — Наваринська. Однак прагнення деяких краєзнавців прямо пов'язати назву вулиці з Наваринською битвою, в якій, нібито, брав участь Чорноморський флот, не має під собою історичного підґрунтя: жоден корабель Чорноморського флоту, тим більше збудований у Миколаєві, не брав участі у цій битві^[2].

26 липня 2024 року вулицю адмірала Макарова перейменовано і розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» надано ім'я Андрія Покровського — миколаївського градоначальника, першого адміралу флоту Української Держави і головного отамана портів Чорного моря^[3]^[4].

Remove ads

Пам'ятки, інфраструктура

Будівлі та пам'ятки

Якщо проходити по вулиці від будинку головного командира Чорноморського флоту, то зліва на розі вулиці Вадима Благовісного виходила кутом будівля Олександрівського реального училища (нині — бізнес-центр «Олександрівський»), фасад якого виходив на вулицю Вадима Благовісного. В цьому ж кварталі розміщується колишня будівля Миколаївського поштамту, фасад якого виходив на вулицю Андрія Покровського.
На протилежному від будівлі Олександрівського реального училища куті розташовується будівля, де у 1792—1794 роках проживав перший будівничий Одеського порту і міста Одеси адмірал Хосе де Рібас.
На розі Спаської вулиці і вулиці Андрія Покровського у 1892 році розташовувалися Офіцерські збори 58-го Празького полку. У будинку № 1 розміщувалося Комендантське управління і у 1869 році проживав плац-майор І. П. Родкеєвич. Праворуч по непарній стороні, на розі Великої Морської вулиці розташовувався будинок, в якому проживали начальники штабу Чорноморського флоту (учасники Наваринської битви), так званий будинок Перелешина, оскільки раніше вся ця ділянка належала морякові, капітан-командиру І. Г. Перелешину^{[джерело?]}.
У кварталі між вулицями Шевченка і Павла Скоропадського по непарній стороні розташовувався будинок «Пожежної каланчі» — побудований в модерновому «цегляному стилі». Будівля збереглася, але каланча (башта) знищена за німецької окупації 1941—1944 років.
У будинку № 25 протягом 1879—1887 років мешкав історик-краєзнавець, прозаїк, публіцист і драматург Григорій Миколайович Ге. Одноповерховий, кам'яний, тинаькований будинок з прямокутними вікнами збудований у другій половині XIX століття^[5]. Там же проживав Некрасов Іван Степанович — фахівець у галузі двигунобудування, директор Миколаївського середнього механіко-технічного училища і завідуючий кафедрою двигунів внутрішнього згоряння Миколаївського кораблебудівельного інституту.
Після вулиці Павла Скоропадського вулиця Покровського повертає під кутом і закінчується довгим кварталом, на початку якого по непарній стороні станом на 1889 рік був «Ливарний механічний завод інженер-механіків Авдєєва і Матвєєва». За ним, в середині кварталу у власному будинку жив перший міський архітектор Л. А. Опацький^[1].
Будинок № 34 у 1899—1904 роках належав швейцарському громадянину Людвігу Морітцу, а пізніше вдові диякона Олександрі Федорівні Ващенко. Будівля носить статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

Пам'ятники

Вулиця бере свій початок від перетину з вулицею Адміральською, де розташовується аллея адміралів. В безпосередній близькості до перетину вулиць розміщуються пам'ятники адміраламФ. Ф. Беллінсгаузену, М. П. Лазарєву і Ф. Ф. Ушакову.
На розі з вулицею Вадима Благовісного на будинку Хосе де Рібасу розміщується меморіальна дошка, присвячена йому.
На розі з вулицею Спаською по непарній стороні розташована меморіальна дошка В. І. Далю, який проживав в будинку, що стояв на цьому місці.
В кварталі між вулицями Павла Скоропадського і Шевченка на фасаді пожежної частини розміщується меморіальна дошка М. М. Свіжинському — пожежнику, одному з організатор протипожежної справи у місті Миколаєві, репресованого та розстріляного у 1937 році.