Вулиця Олени Степанівни (Львів)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Олени Степанівни.

Вулиця Олени Степані́вни — вулиця у Залізничному районі міста Львова. Прямує від площі Князя Святослава до вулиці Залізничної, утворюючи перехрестя з вулицею Братів Міхновських. Прилучаються вулиці Щекавицька, Квітки-Основ'яненка та Марка Вовчка.

Вулиця Олени Степані́вни Львів
Кам'яниця (вул. О. Степані́вни, 35) Кам'яниця (вул. О. Степані́вни, 35)
Місцевість	Привокзальна
Район	Залізничний
Назва на честь	Олени Степані́вни
Колишні назви
Кордецькоґо, Кордецького, Ленінградська
польського періоду (польською)	Kordeckiego
радянського періоду (українською)	Кордецького, Ленінградська
радянського періоду (російською)	Кордецкого, Ленинградская
Загальні відомості
Протяжність	815 м
Координати початку	49°50′32.50″ пн. ш. 24°00′32.88″ сх. д.
Координати кінця	49°50′34.69″ пн. ш. 23°59′52.96″ сх. д.
поштові індекси	79016, 79018[1]
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1, 4—7, 9—14, 12а, 12б, 14а, 16—18, 20, 21, 23, 24, 26, 28, 30—35, 33а, 33б, 42, 44, 46—52, 50а[2]
Архітектурні пам'ятки	№ 31[3]
Навчальні заклади	Львівська українська гуманітарна гімназія імені Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови, Львівський дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 1 Львівської міської ради
Медичні заклади	Амбулаторія сімейної медицини
Поштові відділення	ВПЗ № 16 (вул. Городоцька, 87) ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1]
Забудова	класицизм, сецесія, польський і радянський конструктивізм, промислова забудова[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r7512902
Мапа
Вулиця Олени Степанівни у Вікісховищі

Історія

Вулиця прокладена 1895 року — Кордецькоґо — на честь настоятеля монастиря в Ясній Горі, який обороняв його від шведських військ Августина Кордецького^[pl].

• від липня 1944 року — Кордецького.
• від 1946 року — Ленінградська — на честь російського міста Ленінград.
• від 1991 року — Олени Степані́вни — на честь видатної української громадсько-політичної діячки і науковця Олени Степанів^[5][6].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Олени Степані́вни переважають класицизм, віденська сецесія, польський конструктивізм 1930-х років та радянський конструктивізм 1960-х років, а також присутня промислова забудова 1960 — 1970-х років^[4].

З непарного боку вулиці

№ 11 — триповерхова кам'яниця (колишня адреса — вул. Кордецького, 11)^[7]. У 2019 році дерев'яну браму будинку відреставрували, в межах програми співфінансування реставрації історичних дверей і брам між Львівською міською радою та мешканцями. Роботи проводив столяр-реставратор Андрій Пулик^[8].

№ 13 — триповерхова кам'яниця початку XX століття (колишня адреса — вул. Кордецького, 13)^[7]. 6 липня 1903 року у кам'яниці була урочисто відкрита та у листопаді того ж року посвячена загальноосвітня змішана школа імені Августина Кордецького^[9]. У 1950-х роках — середня школа № 18 з російською мовою навчання, згодом — львівська спеціалізована середня загальноосвітня школа № 56 з поглибленим вивченням англійської мови. У 2003 році на базі школи створено Львівську українську гуманітарну гімназію імені Олени Степанів з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови^[9].

№ 19 — у міжвоєнний період тут був магазин емальованих виробів Фельденгарта (колишня адреса — вул. Кордецького, 19)^[7]. Нині цієї адреси не існує.

№ 21 — триповерховий житловий будинок з мансардою (колишня адреса — вул. Кордецького, 21)^[7]. Тут у міжвоєнний період тут містився Комісаріат державної поліції № 2^[10].

№ 23 — у міжвоєнний період, у двоповерховому будинку Клементини Авдикович (колишня адреса — вул. Кордецького, 23)^[7], містилася її власна «Парова фабрика цукорків і помадок “Фортуна нова”»^[11]. Власниця будинку інвестувала кошти в капітальний ремонт приміщення та закупила найновіше, на той час, обладнання німецького виробництва. 1 листопада 1924 року «Фортуна нова» запрацювала. Її проєктна потужність — 5 тонн продукції щодня. У 1939 році на ній працювало 110 осіб. Фабрика мала декілька фірмових магазинів, зокрема, перший з них, відкрився на вул. Руській, 20. Радянська влада націоналізувала «Фортуну нову» й перетворила її у Львівську кондитерську фабрику № 3, яка згодом увійшла до складу «Світоча». Нині на місці фабрики «Фортуна нова» розташована житлова багатосекційна п'ятиповерхівка, збудована у 1970-х роках^[12].

№ 31 — це був один із перших будинків на вулиці Кордецького (колишня адреса — вул. Кордецького, 31)^[7], збудований 1901 року у стилі історизму з елементами класицизму, бароко та ренесансу за проєктом львівських будівничих Каспера Юліана Драневича та Станіслава Деца для родини полковника Юрія та Мальвіни Булгарин. По смерті чоловіка у 1913 році Мальвіна Булгарин продала віллу заможному залізничникові Каролю Кузняжу. Будинок був у власності Кузняжів до 1939 року, пізніше націоналізований радянською владою. У повоєнний час — відділення жіночої консультації поліклініки (пізніше комунальної 3-ї міської клінічної лікарні). Після переїзду персоналу медичного закладу до шпиталю на вулиці Раппопорта, вілла Кузняжа залишилася пусткою. Останніми роками будівля стояла у занедбаному стані з повністю знищеним та розграбованим внутрішнім та зовнішнім інтер'єром. На початку 2010-х років будинок перебував в оперативному управлінні комунальної 3-ї міської клінічної лікарні, а 2012 року «повернувся» у власність міста (рішення виконкому ЛМР від 6 квітня 2012 року № 241), того ж року переданий на баланс ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради»^[13]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2812-м^[3].

6 лютого 2015 року Львівська міська рада продала на аукціоні віллу Кузняжа разом з господарським будиночком за цією ж адресою. Відповідно, бюджет міста поповнився на 4185000 гривень^[14], а у занедбаного будинку з'явився тепер новий власник. У 2018 році виконавчий комітет ЛМР надав містобудівні умови та обмеження на будівництво власникам будинку. До основних будівельних робіт за цією адресою входить реставрація та пристосування цього будинку під міні-готель та реконструкція з розширенням господарської будівлі за рахунок прибудови та надбудови. Станом, на листопад 2023 року поруч з пам'яткою збудовано декілька поверхів новобудови, а саму пам'ятку повністю відреставровано.

№ 33б — триповерховий наріжний з вулицею Братів Міхновських житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 33б)^[7]. Від 1950-х роках № 35 на першому поверсі містився магазин «Продукти», а нині — магазин господарських товарів «Все для дому».

№ 35а — триповерховий наріжний з вулицею Братів Міхновських житловий будинок. На першому поверсі будинку наприкінці вересня 2016 року, відповідно до програми «Львів-2020», відкрилася п'ятнадцята за рахунком, амбулаторія сімейної медицини у Львові, яка обслуговуватиме 13 000 мешканців Залізничного району^[15][16].

Під № 39 у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту взуття, а під № 41 за польських часів працювала друкарня тижневика «Неділя». Нині цих адрес не існує.

№ 45 — за Польщі за цією адресою розташовувалися електротехнічні майстерні АК «Контакт» (колишня адреса — вул. Кордецького, 45)^[7], у 1950-х роках — підприємство «Завод вимірювальних приладів», наприкінці 1950-х роках на його місці збудовано корпуса Львівського телевізійного заводу (ЛТЗ). 1970 року, на базі ЛТЗ, створено виробниче об'єднання «Електрон». Нині у цих приміщеннях разом з «Електроном» міститься багато фірм^[17], зокрема меблева фабрика «Стиль Життя», сервісний центр «Маркет-Львів»^[18], гуртовий магазин ТМ «Електромайстер»^[19], Центр здоров'я спини «Опора»^[20].

№ 51 — двоповерховий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 51)^[7]. Тут у міжвоєнний період містилася фабрика хімічних виробів «О. Левицька і Спілка „Елеґант“»^[11].

З парного боку вулиці

№ 2 — двоповерховий наріжний з площею Князя Святослава житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 2)^[7]. Нині в будинку розташований головний офіс туристичного оператора «Галінтур»^[21].

№ 6 — триповерховий житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 4а)^[7]. За польських часів тут містилися Перші польські заклади чищення й консервації жалюзів для магазинів^[4].

№ 8 — в будинку (колишня адреса — вул. Кордецького, 6)^[7] від березня 1912 року мешкав український та польський археолог, етнолог, мистецтвознавець, публіцист, консерватор пам'яток старовини у Львівському воєводстві Богдан Януш (1887—1930)^[22]. За радянських часів будинок опинився на території військової частини № 2144 Львівського прикордонного загону Державної прикордонної служби України. 1 окремий відділ Капітального будівництва Державної прикордонної служби планує на цій ділянці будівництво житлового комплексу із загальноосвітньою школою з британською системою освіти та програмою обміну учнів. Спортивний блок включає повний набір приміщень, у тому числі басейн^[23].

№ 24 — триповерховий наріжний з вулицею Братів Міхновських житловий будинок (колишня адреса — вул. Кордецького, 24)^[7]. Від радянських часів й до 2018 року на першому поверсі будинку містилося відділення «Ощадбанку» № 6319/025^[24].

№ 40 — двоповерхова офісна будівля. Тут містяться магазин «Бісер»^[25], кафе-бар «Кают-компанія».

№ 42, 44, 46 — двоповерхові житлові будинки.

№ 48а — двоповерхова будівля, в якій міститься дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 1 Львівської міської ради^[26].

№ 50 — триповерховий житловий будинок. На першому поверсі, за радянських часів розташовувався овочевий магазин, нині це приміщення займають: аптека, крамниця та бар «Для тебе».

№ 52 — триповерхова будівля, у якій від 1950-х роках розташовувався відомчий гуртожиток ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», розрахований на 240 мешканців. Ухвалою ЛМР № 617 від 1 березня 2007 року мала відбутися передача об'єкту на баланс міста, але цього не відбулося. Передача будівлі на баланс ЛМР перенесена на 2016—2017 роках^[27]. 4 вересня 2020 року гуртожиток переданий у власність територіальної громади м. Львова від приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»^[28].