Вулиця Пастера (Дніпро)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вулиця Пастера.

Вулиця Пастера — одна з центральних вулиць місцевості Фабрика Центрального району міста Дніпро. Вулиця носить ім'я видатного французького вченого, основоположника мікробіології та імунології, Луї Пастера (1822—1895 роки).

Вулиця Пастера
вул. Пастера
Історичні відомості
Колишні назви	Лісопильна, потім Провіанська
Зовнішні посилання
Мапа
Вулиця Пастера у Вікісховищі

Вулиця Пастера є рівнинною; вона є продовженням осі вулиці Надії Алексєєнко Чечелівського району; починається від вулиці Боброва (колишня Трамвайна вулиця); йде на північ в сторону річки Дніпро; у кінцевій частині повертає на прямий кут направо й закінчується на Січеславській Набережній, майдані Десантників й у кінці вулиці Княгині Ольги.

Довжина вулиці — 1300 м.

Історія

Ще у 1-ій половині ХІХ сторіччя вулиця носила назву за лісопилками у Дніпра - Лісопильна вулиця. Згодом назву змінили на — Провіантська вулиця.^[1]

На розі вулиці Пастера й проспекту Яворницького розташована одна з найстаріших будівель Дніпра - споруда Катеринославської суконної фабрики (проспект Яворницького, 106), від якої дістала назву місцевість Фабрика. Казенну сукняну фабрику закрито як нерентабельну 1837 року, після чого розквіт району прийшовся на 1880-ті роки з будівництвом Катерининської залізниці й Амурського мосту через Дніпро.

1897 року вулицею пущено трамвайну колію від Пароплавної пристані (під сучасним Амурським мостом) до Катерининського проспекту (сучасний проспект академіка Дмитра Яворницького) й далі на Йорданську (тепер вулиця Коцюбинського), Соборну Гору та Велику Базарну вулицю (тепер вулиця Святослава Хороброго)^[2].

На Провіантській розташовувалися мебльовані кімнати (готелі) «Петербург» і «Рига»^[3].

1906-го професор Дмитро Яворницький висунув пропозицію про перейменування 124 вулиць Катеринослава, серед яких Провіантська мала стати Курінною вулицею^[4].

У часи сталінського панування бл. 1934 вулицю названо на честь полярника Ернста Кренкеля (1903-1971). В роки боротьби з наслідками культу особи 1957 року вирішено переназвати вулиці на честь живих осіб. Відтак 1957 року ^[5]

Луї Пастер (1822—1895)

вулиці надано ім'я видатного французького вченого Луї Пастера.

Вулиця Пастера, ч. 16

Залишок будівлі Дворовенка розташовано за адресою вулиця Пастера, 16. У 1871 році за борги купця 2-ї гільдії Х. Д. Сморгонера обласний суд продає маєток на майдані Фабричної церкви відставному унтер-офіцерові Матвію Яремовичу Дворовенкові за 111 карбованців. Матвій Дворовенко зводить кілька дерев'яних будинків з крамницями й квартирами у 4—5 кімнат. З будівництвом Катерининської залізниці й Амурського мосту у 1881—1884 роках, до самого кінця 1880-х на «червоній лінії» Провіантської вулиці звів великий двоповерховий будинок з 4 магазинами (1-й поверх), готелем «Ліверпуль» на 14 номерів (2-й поверх), пекарнею й сховищем (у підвалі). 1890 року Матвій Дворовенко помирає й маєток переходить до його чотирьох синів й доньки, які у 1900 році продають його за 50000 карбованців катеринославському купцеві 1-ї гільдії Менашу Ельйовичу та його дружині Хані Мойсеївні Арановським^[6].

У 1902 році Менаше Арановський добудував кам'яний будинок Дворовенка третім поверхом з квартирою на 13 кімнат. Замість старих дерев'яних будинків Арановський звів три кам'яні корпуси: правий корпус на три поверхи на три квартири, лівий корпус на три поверхи на 6 квартир й корпус у чотири поверхи на 8 квартир. Вартість будинку зросла до 135 016 карбованців із прибутковістю у 14210 крб. Менаше Арановський намагався уникнути стягнення боргів кредиторами, тому у 1901 продав дружині свою частку у домоволодінні, а до 1903 року на її ім'я було переведено млини, круподерка й лісопильня. 1905 року Менаше Арановський був оголошений банкрутом, й управління маєтку Хани Арановської відмовилося сплачувати позику під будинок Харківському земельному банкові, бо «Всі доходи отримувала й отримує» особисто Хана; також будинок було ушкоджено:

«під час (єврейського) погрому (1905) будинок … обстрілювали й кулями пошкоджена штукатурка фасаду, вибито все скло й також незначно пошкоджено внутрішнє оздоблення всіх фасадних кімнат».

№ 16 Вцілілий корпус будинку Дворовенка.

Проте банк забрав маєток й виставив його 1905 року на торги за борг Арановського у 65 818 крб. 85 копійок, на які був придбаний Товариством «Р. Е. Гебгольц і Ко» за 65 821 карбованець. Гебгольці володіли будинком до вересня 1917 року, коли продали його купцеві Л.-В. Л. Гінцбергу за 180 000 карбованців^[6].

Більшовики розмістили у будинку декілька дрібних контор й великі комуналки. За німецько-радянської війни бомбардування залізничної станції майже повністю зруйнувало домоволодіння. Після війни з його чотирьох корпусів відновили лише один — 4-поверховий будинок у глибині двору, який стоїть й сьогодні за адресою: вулиця Пастера, 16^[6].

Вулиця Пастера, ч. 6

Колишній великий прибутковий будинок Ліфшиця розташовано за адресою вулиця Пастера, 6. На 1884 рік власником одного з 15 домоволодінь кварталу значиться катеринославський купець другої гільдії Яків Пінхусович Лівшиць (Ліфшиц). На той час вздовж лінії Лисопильної вулиці на ділянці Лівшиця був одноповерховий торговельний ряд; у центральній частині ділянки стояло декілька дерев'яних будинків з невеликими помешканнями; на задньому подвір'ї ділянки протікала річка^[7].

Перший цегляний двоповерховий будинок на ділянці Лівшиця зведено на початку 1900-х. На 1906 рік домоволодіння по Провіантській вулиці, 6 значиться вже за спадкоємцями Лівшиця, й згодом, одноосібно за його сином Беньяміном Яковичем Лівшицем. Саме він в 1910 році будує на ділянці новий прибутковий будинок: 3-поверхову будівлю у модному тоді стилі модерн, в його специфічному катеринославському трактуванні, що відрізнялося виразністю об'ємних рішень й відсутністю зайвої пишності^[7].

Протягом 1910-х у будинку Лівшиця на Провіантській вулиці працювало кілька торгових закладів: М. Фіалкова, спадкоємців М. М. Лібермана, М. І. Литвинова, Г. І. Брікер. Помешкання 2-го й 3-го поверхів здавалися мешканцям. 1915 року у квартирі № 2 оселився колишній студент Женевського університету Абрам Рувимович Палей (1893—1995). Після повернення зі Швейцарії друкувався в місцевих газетах: «Южная заря», «Екатеринославская мысль», «Приднепровский край». У 1918 році працював редактором літературного відділу першого мистецького часопису міста — «Аргонавты» (редактор Олександр Красносельський). Одночасно завершував освіту в Катеринославському університеті. У 1923 році перебрався до Петрограда, а потім до Москви. З 1970-х до своєї смерті 11 січня 1995 року письменник вважався найстарішим членом Спілки письменників СРСР, а потім й РФ^[7]. Перед смертю листувався з січеславським письменником-краєзнавцем Миколою Чабаном.

Будинок ч. 22

У цьому будинку знаходиться лікарня водників. Саме тут, згідно архівного "Запису акта про смерть № 2268", 5 серпня 1940 року помер видатний український історик академік Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940), напевне доставлений до лікарні незадовго до своєї смерті.

Перехресні вулиці

• вулиця Надії Алексєєнко
• вулиця Майдан Озерний
• проспект Дмитра Яворницького
• Старомостова площа
• Старий міст
• вулиця Вокзальна
• вулиця Князя Ярослава Мудрого
• вулиця Княгині Ольги
• Січеславська Набережна
• площа Десантників

Будівлі

• № 6а — Торговельний комплекс «Провулок»
• № 8 — 3-поверховий колишній прибутковий будинок Ліфшиця, споруда 1900-х років
• № 16 — 4-поверховий 4-й корпус будинку Дворовенка-Арановського; споруда 1900-х років
• № 26 — Клініка Дніпровської медичної академії
• № 28 — Дніпровська технічна дільниця водних шляхів
• № 30 — Служба воєнізованої охорони Придніпровської залізниці

Джерела

• Вулиця Пастера на Гугл мапі
• Мапа Катеринослава 1910 року [Архівовано 2 червня 2022 у Wayback Machine.]