Вулиця Професорська (Львів)

Ву́лиця Профе́сорська — вулиця у Галицькому районі міста Львова^[5][6], в місцевості Новий Світ. Сполучає вулиці Бандери та Устияновича^[7].

Вулиця Професорська Львів
Місцевість	Новий Світ
Район	Галицький
Колишні назви
Марії Маґдалини (част.), Нікоровіча, Бібліотекштрассе, Нікоровича
польського періоду (польською)	Marii Magdaleny (cz.), Nikorowicza
радянського періоду (українською)	Нікоровича
Загальні відомості
Протяжність	148 м
Координати початку	49°50′09.99″ пн. ш. 24°00′58.85″ сх. д.
Координати кінця	49°50′05.32″ пн. ш. 24°00′59.02″ сх. д.
поштові індекси	79013[1]
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1, 1а, 2[2]
Архітектурні пам'ятки	№ 1, 2[3]
Навчальні заклади	Національний університет «Львівська політехніка»
Заклади культури	Науково-технічна бібліотека Національного університету «Львівська політехніка»
Поштові відділення	ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)[1]
Забудова	класицизм[4]
Парки	Парк-дендрарій «Львівської Політехніки»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Професорська у Вікісховищі

Історія та назва

Станом на 1739 рік разом із сучасною Бібліотечною вже відома під назвою вулиці Марії Маґдалини, бо проходила за однойменним костелом. Від 1895 року — вулиця Нікоровича, на честь польського композитора Юзефа Нікоровича. На часі німецької окупації, від листопада 1941 року — Бібліотекштрассе, назва походить від розташування на цій вулиці бібліотеки Львівської політехніки. У липні 1944 року повернена передвоєнна назва. Сучасна назва — з 1946 року^[8].

Забудова

Вся забудова вулиці Професорської здійснена у стилі класицизму^[4]. Більшість будинків внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення^[3].

№ 1 — будівля науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» споруджена у 1929—1934 роках за проєктом професора Львівської Політехніки, архітектора Тадея Обмінського у стилі неокласицизм початку XX століття^[9].

№ 1а — будівля інституту інженерної механіки та транспорту Національного університету «Львівська політехніка» (14-й навчальний корпус) споруджена у XVII столітті, як чернечі келії домініканського монастиря святої Марії Магдалини. Після «йосифінської касати» 1783 року в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала функціювати лише 1922 року^[10]. У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака та проведено адаптацію для потреб львівської політехніки^[11].

№ 2 — будівля інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка» (11-й навчальний корпус Національного університету «Львівська політехніка»), споруджена у 1890 році для потреб 4-ї державної гімназії (у 1920—1939 роках — 4-та державна гімназія імені Яна Длуґоша).

• 
  Середня частина вулиці. Вигляд з подвір'я Львівської політехніки
• 
  Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки
• 
  11-й корпус Львівської політехніки
• 
  Вхід до 11-го корпусу Львівської політехніки