Вівчарство

Вівча́рство — окрема галузь тваринництва, яка забезпечує розведення овець і виготовлення сировини для легкої промисловості (шерсть, смушки) і харчових продуктів (молоко, м'ясо, сало). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири.

Вівці в Патагонії, Аргентина

Вівці пасуться на горі Піп Іван Мармароський, Карпати

Вівці виділяють піт, який містить сірку, жирні кислоти та бактерицидний ланолін, що використовується в парфумерно-косметичному виробництві і фармакології як основа для мазей^[1].

Найсприятливішими для ведення вівчарства є посушливі степи, напівпустелі та гірські райони, що займають великі території. Вівчарства набуло розвитку в посушливих частинах помірної та субтропічної зон Південної та Північної Америки, Австралії, Південної Європи, Центральної Азії, Південної Африки.

На поширення вівчарства вплинуло також те, що у майже у всіх релігіях світу вівця не відноситься до заборонених тварин.

Історія розвитку вівчарства

Одомашнення овець розпочалося більше восьми тисяч років тому кочівниками Центральної Азії. Одомашненню сприяло вдале поєднання двох чинників: сильний стадний інстинкт овець і здатність овець споживати просту їжу, що складається в основному з бур'янів, трави і стерні. Через тисячоліття у більшості близькосхідних поселень були отари овець. У третьому тисячолітті до нашої ери в мові шумерів, що проживали на територіях сучасного Ірану та Іраку, нараховувалися більше 200 слів пов'язаних з вівчарством. Згодом вівчарство поширилося в Китаї і Індії, в Північній Африці і в Європі.

У середині першого тисячоліття у багатьох країнах вівчарство зайняло чільне місце у тваринництві. Овець розводили насамперед для шерсті, бо через великі перегони при випасі м'ясо з них було дуже жорстке. З часом споживання баранини стало зростати.

Наприкінці першого тисячоліття розпочалося виведення порід овець з тонкою шерстю, оскільки шерсть в овець була грубою, за винятком підшерстку і не давала якісних тканини.

Наприкінці вісімнадцятого — на початку дев'ятнадцятого століть племінна справа у вівчарстві стала на наукову основу, розпочалося виведення порід які найкраще відповідають різним напрямках вівчарства.

Сучасний стан розвитку вівчарства у світі

Поголів'я овець

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) світове поголів'я овець у цілому зростає. Незначне зменшення відбулося у 1990-ті роки та під час Глобальної фінансової кризи 2008 року. Зміни в ці роки були неоднаковими у світі.

Так кількість овець в Африці зростає у всі роки. Поголів'я овець в Азії на фоні загального росту зазнало незначного зменшення в роки кризи. В Америці після значного зменшення кількості овець у 1990-ті роки, невеликий ріст перед кризою, змінився новим спаданням. У Європі в 1990-ті відбулося дворазове зменшення чисельності овець, яке згодом практично стабілізувалося на цьому рівні, за винятком незначного зменшення в роки кризи. У країнах Океанії з 1990-х років відбувається постійне зменшення.

Табл.1 Чисельність овець у світі за даними ФАО (млн. голів)

Частина світу / Рік	1961	%	1971	%	1981	%	1991	%	2001	%	2006	%	2009	%	2012	%	2017	%
Африка	135	13,6	160	15,0	186	16,7	207	17,5	252	24,3	281	25,6	302	28,1	320	29,1	381	31,6
Азія	232	23,3	268	25,1	329	29,7	348	29,3	407	39,2	458	41,7	444	41,5	459	41,8	508	42,2
Америка	159	16,1	138	13,0	126	11,3	124	10,5	90	8,7	92	8,4	90	8,4	88	8,0	81	6,6
Європа	267	26,7	262	24,6	266	23,9	287	24,2	138	13,3	137	12,5	131	12,2	128	11,6	132	10,9
Океанія	201	20,3	237	22,3	204	18,4	218	18,4	151	14,5	131	11,8	105	9,8	104	9,5	100	9,7
Світ	994	100	1066	100	1113	100	1186	100	1038	100	1099	100	1073	100	1099	100	1202	100

Нижче наведені країни, кількість овець у яких перевищує або перевищувала 30 млн голів.

Табл.2 Чисельність овець у деяких країнах за даними ФАО (млн. голів)

Країна / рік	1961	1971	1981	1991	2001	2011	2017
Китай	61,6	85,6	106,6	112,8	130,0	138,8	161,4
Австралія	152,6	177,8	134,4	163,2	110,9	73,1	71,1
Індія	40,2	40,1	46,4	49,7	60,1	66,5	63,1
Нігерія	1,0	3,6	8,5	13,0	28,7	38,4	43,5
Судан	7,8*	11,4*	18,1*	23,0*	47,0*	52,6	40,6
Іран	31,8	29,0	34,5	44,7	53,9	46,7	40,0
Велика Британія	29,0	25,1	21,6	43,6	36,7	31,6	34,8
Ефіопія	23,5**	23,9**	23,3**	23,0**	11,4	24,2	31,8
Туреччина	34,5	36,5	48,6	40,6	28,5	23,1	31,0
Чад	2,0	2,2	2,7	2,0	2,4	6,1	30,8
Монголія	12,1	13,3	14,2	15,0	13,9	15,7	30,1
Нова Зеландія	48,5	58,9	69,9	55,2	40,0	31,1	30,1
Пакистан	10,2	13,2	22,1	26,3	24,2	28,1	30,1
ПАР	37,9	33,1	31,6	32,6	28,8	24,3	22,7
Аргентина	50,2	40,0	31,4	26,5	13,5	14,7	14,8
США	32,8	19,7	12,9	11,1	7,0	5,5	5,3
СРСР	133,0	138,1	141,6	133,0

* - до поділу Судану
** - включаючи Еритрею

Виробництво продукції

Останні роки характеризуються загальним, хоч і незначним, зростанням виробництва овечого молока, м'яса. Виробництво вовни зменшується, що пояснюється зменшенням попитом через збільшенням виробництва тканин з штучного волокна.

У деяких країнах вівчарство дає до 25 % валового продукту сільського господарства. У більшості країн прибуток від реалізації м'яса становить близько 90 %, а вовни — до 10 %^[2].

Табл.1. Питома вага частин світу у поголів'ї та виробництві продукції вівчарства в %^[3]

Продукція/ Частина світу	Поголів'я	М'ясо	Молоко	Вовна
Азія	45,4	49,5	47,5	44,7
Америка	7,2	4,7	0,4	6,9
Африка	28,1	19,7	22,2	11,2
Європа	10,8	13,2	29,2	12,5
Океанія	8,5	12,9	0	24,7

Як видно з таблиці в Азії розвинуті всі напрями продуктивності. На американському континенті переважає вовново-м'ясний, африканському — молочно-м'ясний напрями при рівнях продуктивності нижчих світового. У Європі переважає молочний напрям продуктивності з рівнем м'ясної і вовнової продуктивності вище світового. В Океанії вівчарство вовново-м'ясного напряму продуктивності з рівнем продуктивності вище світового.

Світова торгівля продуктами вівчарства

У 2014 вовни було експортовано на $3,89 млрд.

П'ять країн: Австралія (56 %), Нова Зеландія (16,1 %), ПАР (6,73 %), Велика Британія (3,29 %), Уругвай (2,75 %), забезпечили майже 85 % світового експорту.

Баранини або козлятини було експортовано на $7,15 млрд. Більше 85 % цього обсягу припало на Австралію (35 %), Нову Зеландію (35 %), Велику Британію (8,79 %), Ірландію (3,69 %), Іспанію (2,48 %).

Живих овець було експортовано на $1,05 млрд. Найбільшими експортерами були Румунія (21 %), Австралія (20 %), Йорданія (18,8 %), Іспанія (11,1 %), Угорщина (4,75 %) (всього 64,6 %)^[3].

Утримання овець

У залежності від клімату, географічного положення, розораності полів, практикують такі способи утримання овець.

Пасовищна система утримання

Використовується у регіонах, де є достатньо пасовищ, насамперед у високогір'ї.

Пасовищно-стійлова система утримання

Застосовується при недостатніх площах пасовищ і з не дуже розвинутим польовим кормовиробництвом. На пасовищах вівці перебувають близько 3/4 року, за цей час 60 % їх раціону забезпечують пасовища. У холодну пору року на пасовищах будують накриття, майданчики для підгодівлі тварин. Для маточного поголів'я овець і молодняку будують кошари.

Стійлово-пасовищна система утримання

Застосовується при недостатніх площах пасовищ і з добре розвинутим польовим кормовиробництвом. Пасовищний період триває близько пів року. Ця система вважається найраціональнішою і відповідає біологічним вимогам овець. Вона передбачає використання природних кормових угідь і культурних пасовищ. Взимку овець утримують у кошарах, біля яких є вигульно-кормові майданчики.

Стійлова система утримання

Застосовується у зонах інтенсивного землеробства з розвинутим польовим кормовиробництвом при відсутності пасовищ. Вівці постійно перебувають у вівчарнях або на вигульно-кормових майданчиках. На пасовища виганяють тільки вівцематок.

У зимовий період вівці перебувають у кошарах. Для годівлі їх виганяють на вигульно-кормові майданчики, якщо відсутні сильні морози. У літній період вівці утримують і годують на вигульно-кормових майданчиках.

Галузі вівчарства

М'ясне вівчарство

Зменшення поголів'я овець, що відбувалося в окремі роки не впливало на виробництво м'яса овець. Сформувалася так звана відгодівельна індустрія вівчарства при який ягнят інтенсивно вирощують на м'ясо^[4]

Молочне вівчарство

Протягом багатьох століть молочне вівчарство було поширене насамперед в країнах Середземномор'я і Середнього Сходу, де природні умови не давали змогу розвивати будь-яку іншу галузь тваринництва. Нині овець для отримання молока утримують і в інших регіонах.^[5]

Властивості овечого молока

Овече молоко є цінним продуктом, який можна використовувати в їжу. З нього виготовляють різні продукти, найпоширенішим з яких є овечий сир — бринза. Також у різних країнах виготовляють рад сортів твердого і м'якого сиру, зокрема рокфор, горгондзола, кашкавал, пекоріно та кавказькі сорти.

Молоко овець має цілющі властивості. Ще в Древньому Єгипті, Греції, Риму лікарі рекомендували його пити для деяких хвороб. Дослідження показали, що овече молоко дуже корисне для астматиків та алергиків.

Хімічний склад молока різних видів тварин %^[6]

Види молока	Жир	Загальний білок	Молочний цукор	Мінеральні речовини	Суха речовина	Поживність (ккал)
Коров'яче	3,8	3,3	4,7	0,70	12,50	696
Козяче	4,1	3,5	4,6	0,85	13,00	701
Овече	6,7	5,9	4,6	0,93	17,90	1060

Висока поживність овечого в порівняні з іншими доповнюється більшою кількістю мінеральних речовин, зокрема Ca, Mg, Zn, які дуже важливі для організму людини. У порівнянні з коров'ячим засвоюється набагато краще (протеїн овечого молока перетравлюється на 99,12 %, а коров'ячого — на 91,97 %). Овече молоко лікує шлункові розлади у немовлят.

Виробництво овечого молока у світі

Овече молоко виробляється у 59 країнах світу. Обсяги його виробництва в цілому зростають. Якщо в 1990 році було отримано майже 8 млн тонн, то у 2009 — 8 млн тонн^[7].

Найбільшими виробниками овечого молока є Китай — 1,15 млн т. (2009)^[2], Туреччина — 831 тис. т., Франція — 665 тис. т., Іран — 500 тис. т., Греція — 425 тис. т.,, Румунія — 417 тис. т., Болгарія — 309 тис. т., Італія — 303 тис. т.. У Греції та Іспанії 80 % овечого молока переробляється на сир. У Словаччині 60 % доходу від вівчарства дає молоко^[6].

Молочні породи овець

Отримувати молоко можна від усіх порід овець. Найбільше молока дають спеціально виведені породи.

Молочність овець різних порід^[6]

Порода овець	Тривалість лактації, днів	Молочність за лактацію, кг
Авасі	150	808,5
Фризлендська	172	700
Лакаунська	150	367
Асканійська чорноголова	120	167,6
Кросбредна	120	159,8
Романівська	100	127-142
Цигайська	154	124
Каракульська	200	81,1

Вівчарство в культурі

У 2017 році пам'ятник вівчарю, що встановлений у 2016 році на території етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова» у Тарутинському районі Одеської області, визнаний найвищою статуєю вівчарю у світі. Його висота — 16,43 м^[8].