Відкритий проксі

Відкритий проксі — це проксі-сервер, налаштований таким чином, що його може використовувати будь-який користувач Інтернету^[1].

Відкритий проксі-сервер пересилає запити з та в будь-яку точку Інтернету.

Найнадійнішими проксі-серверами є ті, що встановлені на власних серверах (тобто закриті проксі), але вони не можуть гарантувати повної анонімності, оскільки власника сервера легко ідентифікувати^[2].

Відкритий проксі-сервер надається для загального доступу до Інтернету без будь-яких умов підключення^[3]. Однак багато закритих проксі-серверів іноді залишаються відкритими через неправильні налаштування проксі^[1][4].

Різновиди

Відкриті проксі розрізняють як підмножини різних типів: прозорі, анонімні, HTTP, HTTPS, SOCKS і SOCKS5.

Прозорий (transparent) відкритий проксі-сервер діє як сервер-посередник між пристроєм користувача і вебсайтом, до якого він намагається отримати доступ, але передає фактичну IP-адресу користувача без змін, що відрізняє прозорий проксі від анонімного проксі^[5].

Анонімний відкритий проксі-сервер виступає посередником між комп'ютером користувача та вебсервером, дозволяючи користувачеві приховати свою IP-адресу і отримати доступ до вебсайтів, які можуть бути заблоковані його провайдером, анонімно, оскільки запити до веб-сервера робить проксі-сервер^[6][1]. Це ускладнює розкриття особистості користувача, а отже, підвищує його безпеку під час перегляду вебсторінок або використання інших онлайн-сервісів^[7]. Справжньої анонімності та широкої безпеки в Інтернеті неможливо досягти лише за допомогою цього заходу, оскільки оператори вебсайтів можуть використовувати клієнтські скрипти для визначення справжньої IP-адреси браузера, а відкритий проксі-сервер може зберігати журнали всіх з'єднань^[8].

HTTP-проксі виступає посередником між пристроєм та Інтернетом і перенаправляє запити на сервер призначення; як тільки сервер призначення відповідає, проксі-сервер надсилає дані користувачеві, завершуючи TCP-з'єднання^[9].

HTTPS-проксі використовує протокол HTTPS для захисту даних, що передаються між пристроєм і сервером призначення, і шифрують їх, забезпечуючи додатковий рівень безпеки. Це робить їх придатними для завдань, що вимагають конфіденційності та цілісності даних^[9].

SOCKS (SOCKET Secure) — інтернет-протокол, який використовує TCP-з'єднання, працює з будь-яким типом мережевого протоколу на будь-якому порту і, на відміну від HTTP, не здатний інтерпретувати дані. При використанні SOCKS-проксі інтернет-трафік спрямовується через проксі-сервер через TCP-з'єднання від імені клієнта, чия IP-адреса приховується. Зазвичай він використовується для інтенсивної діяльності, такої як потокове передавання контенту або P2P-обмін, а також для обходу географічних обмежень, допомагаючи клієнтам підключатися до вебсайтів, які обмежують доступ^[10].

SOCKS5 — це остання версія протоколу SOCKS, яка забезпечує більшу безпеку і підтримує з'єднання TCP або UDP^[10].

Переваги

Відкриті анонімні проксі-сервери використовуються для роботи віртуальних приватних мереж (VPN), що ускладнює кіберзлочинцям ідентифікацію користувачів або перехоплення їхніх даних під час серфінгу в Інтернеті^[1].

У тоталітарних державах загальнодоступні анонімні проксі-сервери є однією з небагатьох можливостей висловити свої погляди чи ідеї^[6].

Недоліки

Комп'ютер може працювати як відкритий проксі-сервер без відома його власника. Це може бути наслідком неправильного налаштування програмного забезпечення проксі-сервера, що працює на комп'ютері, або зараження шкідливим програмним забезпеченням (вірусами, троянами чи хробаками), призначеним для цієї мети. Якщо це спричинено шкідливим програмним забезпеченням, заражений комп'ютер називається комп'ютером-зомбі^[11].

Блокування доступу з відкритого проксі

Оскільки відкриті проксі часто використовуються для зловживань, було розроблено ряд методів для їх виявлення та відмови в їх обслуговуванні. Мережі IRC із суворою політикою використання автоматично тестують клієнтські системи на наявність відомих типів відкритих проксі.^[12] Аналогічно, поштовий сервер може бути налаштований на автоматичну перевірку відправників пошти на наявність відкритих проксі за допомогою програмного забезпечення, такого як «proxycheck»^[13].

Групи операторів IRC та електронної пошти ведуть DNSBL, публікуючи списки IP-адрес відомих відкритих проксі-серверів, таких як AHBL^[en], CBL^[en], NJABL^[en] (до 2013 року) та SORBS^[en] (з 2002 року). AHBL припинив публічний доступ у 2015 році^[14].

Див. також

• Анонімайзер
• Відкритий поштовий ретранслятор(інші мови)
• Зберігати та пересилати(інші мови)
• Пропускна здатність (обчислення)
• Система доменних імен