Дияволиці (фільм, 1955)

«Дияволиці» (фр. Les Diaboliques) — чорно-білий французький психологічний трилер 1955 року режисера Анрі-Жоржа Клузо, екранізація роману «Та, якої вже нема» (Celle qui n'était plus, 1952) творчого тандему Буало — Нарсежак, двох французьких письменників — П'єра Буало (1906—1989) і Тома Нарсежака (1908—1998).

Дияволиці
фр. Les Diaboliques
Французький постер до фільму
Жанр	драма, трилер
Режисер	Анрі-Жорж Клузо
Продюсер	Анрі-Жорж Клузо
Сценарист	Анрі-Жорж Клузо
На основі	роману Буало — Нарсежак
У головних ролях	Симона Синьйоре Вера Клузо Поль Меріс
Оператор	Арман Тірар
Композитор	Жорж ван Парис
Кінокомпанія	Vera Films Filmsonor
Дистриб'ютор	Netflix
Тривалість	114 хв.
Мова	французька
Країна	Франція
Рік	1955
IMDb	ID 0046911
Рейтинг	IMDb:

Український переклад зробила студія Омікрон на замовлення Гуртом.^[1].

Сюжет

Директор приватної школи-інтернату Мішель Деласаль (Поль Меріс) тероризує свою дружину Христину Деласаль (Вера Клузо), яка є одночасно власницею і вчителькою школи. Коли цей мерзенний тиран побив свою коханку Ніколь Орне (Симона Синьйоре), теж вчительку цієї школи, суперниці-жертви вирішують вбити його. Однак, після смерті директора починають відбуватися дивні події. Чи вдасться приватному детективові (Шарль Ванель) розв'язати загадку?

У ролях

• Симона Синьйоре — Ніколь Орне, вчителька
• Вера Клузо^[fr] — Христина Деласаль, власниця школи
• Поль Меріс — Мішель Деласаль, директор
• Шарль Ванель — приватний детектив
• Мішель Серро — мосьє Раймон, вчитель школи
• Жан Лефевр — Робер, п'яниця
• Джонні Голлідей — учень школи (не фігурує в титрах)

Навколо фільму

• Зйомки тривали значно довше, ніж очікувалося, замість восьми тижнів вони тривали шістнадцять. Симона Синьйоре уважно не прочитала свій контракт, перш ніж підписати його, і не зрозуміла, що їй оплатять лише вісім тижнів. Вона протестувала, але результат не змінився.
• Загальний час звучання музики Жоржа ван Париса^[fr] написаної ним для фільму складає 2 хв. 21 с.: з них 1 хв. 57 хв. використані для реклами і 24 с. вона звучить у самому фільмі, де її практично нема.

Нагороди

• 1954 Приз Луї Деллюка — Анрі-Жорж Клузо
• 1955 Премія Спільноти кінокритиків Нью Йорка (New York Film Critics Circle, NYFCC):
  • за найкращий фільм іноземною мовою^[en] разом з фільмом 1952 року «Умберто Д.»
• 1955 Премія Національної ради кінокритиків США, (National Board of Review Awards 1955^[en], NBR Award):
  • за найкращий іноземний фільм^[en], номер 4
• 1956 Премія Едгара Алана По:
  • за найкращий іноземний фільм