Військово-польовий трибунал

Військо́во-польови́й трибуна́л та військо́во-польови́й суд — тимчасові колегіальні органи правосуддя, що діють на територіях, що обороняються, окупованих та звільнених територіях. Збираються винятково у воєнний час або за умов надзвичайного стану, як правило, на місці бойових дій, одразу ж після їх закінчення. Встановлюються головнокомандувачами сил, що наступають чи обороняються при кожній військовій частині/з'єднанні, а також військовими комендантами у великих населених пунктах.

Специфіка роботи й види покарань

Через складність обстановки у воєнний час та неможливість нормальної роботи пенітенціарної системи (утримання під вартою підозрюваних, етапування засуджених), винесення військово-польовим судом загальнокримінальних покарань, — таких як арешт чи позбавлення волі, чи виправні роботи, — часто є неможливим, тому універсальним покаранням для всіх категорій підсудних часто є негайний розстріл, рідше — показова страта через повішання. У практиці військових юристів невідомі випадки, щоб командувач з'єднання не затвердив вирок^[1].

Компетенція

військово-польового трибуналу

• Військові злочинці
• Дезертири.

військово-польового суду

• Цивільні особи, звинувачені у геноциді та розпалюванні міжетнічних конфліктів та релігійної ворожнечі, що призвели до людських жертв
• Чиновники, які виявили недбалість під час виконання своїх службових обов'язків, що призвело до зриву мобілізаційних планів
• Особи з місцевого населення, винні у поширенні негативних чуток, нагнітанні паніки
• Мародери.

Поза компетенцією

Розстрілу на місці, без суду й слідства, підлягають:^{[джерело?]}

• Зрадники та зрадники Батьківщини
• колабораціоністи
• Саботажники та шкідники.

Див. також

• Трибунал