Віконниці

Віко́нниці^[1][2] — непрозорі щитки для прикривання вікна. Особливо широко використовувалися до винаходу віконного скла, але ще продовжують застосовуватися. Можуть мати різну конструкцію. Колись їх робили здебільшого з дерева, зараз для їхнього виготовлення використовують багато сучасних матеріалів — пластик, тоноване скло, а також щільну тканину.

Віконниці сільського будинку. Віллоре, муніципалітет Віккьо, Італія

У деяких типах будов віконниці є таким же звичайним елементом будинку, як і двері^[3].

Функції віконниць

Віконниці-жалюзі на люкарні. Дубровник

• Захист від сонячного світла.
• Захист від непогоди (зливи, граду).
• Запобігання стороннім поглядам.
• Захист від незаконного проникнення у приміщення.
• Захист шибок від пошкоджень.
• Естетика — оздоблені віконниці поліпшують зовнішній вигляд будівлі.
• Для затемнення світла в приміщеннях під час артилерійського обстрілу й авіаційного бомбардування.

Різновиди віконниць

Оздоблені віконниці з села Журіловка. Музей Села, Бухарест

• Суцільні віконниці — мають вигляд щитків з дощок, фанери, листів металу, пластику, скловолокна.
• Віконниці-жалюзі — складаються з нерухомих (рідше рухомих) металевих штаб, дерев'яних або пластикових планок, розташованих горизонтально унапусток, на зразок жалюзі. Помітні щілини між планками не перешкоджають доступу повітря, але слугують захистом від прямого сонячного проміння і несанкціонованого проникнення у приміщення.

Зовнішні віконниці

Зовнішні віконниці кріпляться до рам зі внутрішнього боку і відчиняються назовні. Вони можуть бути як суцільними, виконаними у вигляді панелей з дерева, пластику, тонованого скла, так і ґратчастими — у вигляді жалюзі з окремих планок. Складаються з одної або двох стулок^[1]. Механізм відкривання віконниць може бути різним — стульчастим, коли вони відчиняються вбік, або піднімним — коли вони підіймаються вгору, в цьому разі висоту відкриття можна регулювати. Звичайний матеріал для них — міцне дерево (дуб, кедр, тик), але останнім часом часто використовується ПВХ. Зачинені віконниці фіксуються за допомогою прого́нича — металевого стрижня-засува^[4] (на початку 1920-х це слово стали вживати як синонім до «болт»)^[5]. Такі віконниці можуть виконувати й чисто декоративну функцію, не використовуючись за призначенням.

Різновидом зовнішніх віконниць є так звані «ураганні віконниці» (англ. hurricane shutters). Вони в ужитку в місцевостях, де часто трапляються урагани. Такі віконниці повинні мати особливо міцну конструкцію: для їхнього виготовлення використовують дерево, скловолокно, алюміній, залізо, а також спеціальний пластик з високою опірністю ударам. Їх обладнують спеціальними механізмами з електроприводом, що уможливлює швидко зачинити й відчинити віконниці.

Внутрішні віконниці

Внутрішні віконниці. Храм у Бангкоку

Внутрішні віконниці прикріплені до рам зі внутрішнього боку і відчиняються не на вулицю, а усередину. Вони теж можуть бути як суцільними, так й у вигляді жалюзі із нерухомих планок^[3]. Такі віконниці зазвичай бувають дерев'яними або металевими, але можуть бути зроблені з інших матеріалів.

Внутрішні віконниці-жалюзі можуть бути й регульовані — такі віконниці поширені в країнах з жарким кліматом — південних штатах США, ПАР, Середземномор'ї, Австралії (вони відомі як California shutters — «каліфорнійські віконниці», plantation shutters — «плантаційні віконниці»).

Ролети

• Різновидом віконниць є ролети — складані віконниці-жалюзі, які можуть підійматися й опускатися. Іноді їх ще називають «рольвіконниці» (калька рос. рольставни), хоча їх і використовують для зачинення не тільки вікон, але й дверних або ворітних отворів.

Ляди

У крамницях і ятках може використовуватися ляда (від нім. Lade — «скриня, шухляда») — віконниця, що відкидається назовні вниз і утворює таким чином прилавок^[6][7].

Галерея

• 
  Фіксатор відкритої віконниці у вигляді голови турка
• 
  Фіксатор відкритої віконниці типу «венеціанська пані»
• 
  Одностулкова віконниця української хати. Музей у Пирогові
• 
  Двостулкова віконниця. Музей у Пирогові
• 
  Будинок у Гібралтарі