Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Онопрієнко Вікторія Максимівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вікторія Максимівна Онопрієнко (нар. 18 жовтня 2003, Київ) — українська гімнастка, чемпіонка Європи. Фіналістка Олімпійських ігор в Токіо. Майстер спорту міжнародного класу. Призер чемпіонату Європи в команді, чемпіонату світу у вправах з булавами[1] та Всесвітніх ігор у вправі зі стрічкою. Переможниця та призер етапів Кубка світу.
| Онопрієнко Вікторія Максимівна Онопрієнко Вікторія Максимівна | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство | Громадянка України |
| Народження | 18 жовтня 2003 (21 рік) Київ, Україна |
| Зріст | 168 см |
| Спорт | |
| Країна | Україна |
| Вид спорту | Художня гімнастика |
| Тренери | Ірина Дерюгіна Іванівна,Вікторія Мазур |
Нагороди | |
| Онопрієнко Вікторія Максимівна у Вікісховищі | |
Remove ads
Біографія
Батько в підлітковому віці був членом збірної команди з фехтування, мати займалась легкою атлетикою. Зараз батьки працюють зубними техніками, займаються протезуванням.
Серед захоплень — кулінарія, мріє відкрити власний ресторан чи стати шеф-кухарем.[2]
30 червня 2022 року повідомила про загибель брата Сергія Краснова у боях з російськими окупантами.[3]
2 травня 2024 року МОК представила документальний фільм "Viktoriia: Ukraine’s Gymnastics Hope", який Міжнародний олімпійський комітет присвячений 20-річній українській гімнастці. Фільм розповідає про її боротьбу за мрію потрапити на Олімпійські ігри в Парижі 2024 року, незважаючи на війну в Україні та те, що її батько захищає країну на фронті.[4][5]
Remove ads
Спортивна кар'єра
Узагальнити
Перспектива
З чотирьох років відвідувала різні гуртки. Починала з фігурного катання, але через три місяці у зв'язку з великою кількістю хвороб залишила секцію. Після відвідин з родиною в Палаці спорту «Кубка Дерюгіної» попросила батьків записати її до секції художньої гімнастики.[2] Почала тренуватися в Києві у групі Юрченко Ольги Валеріївни. З 2015 року у збірній команді України. З 2017 року другий номер юніорської збірної України після Христини Пограничної. У 2018 році стала бронзовою призеркою в абсолютній першості на кваліфікаційному турнірі на Юнацькі Олімпійські ігри, але через правило «однієї гімнастки від країни» участь в Юнацьких Олімпійських іграх не брала.[6].
2019
Дебютувала в дорослій збірній України.
За рішенням тренерського штабу «через потрапляння в більшу кількість фіналів в окремих видах на міжнародних турнірах» була включена до складу збірної на чемпіонат Європи[7], де в фінали в окремих видах кваліфікуватись не вдалось, однак, змогла разом з Владою Нікольченко здобути дві ліцензії на чемпіонат Європи 2020 в Києві.
На чемпіонаті світу в кваліфікації мала робити два види, але в останній день була замінена на Владу Нікольченко.[2]
2024
3 березня До перемоги у багатоборстві Вікторія Онопрієнко додала ще три золоті медалі: у вправах з обручем, м’ячем і стрічкою. Найвищий бал українка отримала за виступ з обручем — 35.750. Єдиною дисципліною, де Онопрієнко не здобула перемогу, став фінал з булавами. Вікторія завоювала "срібло", отримавши 30.500 бала[8][9]
Після здобуття дебютної бронзи в абсолютній першості[10] на кубку світу в Мілані, Італія, кваліфікувалась до трьох фіналів: у вправі з обручем, м'ячем та булавами. У фіналі вправи з обручем припустилася двох втрат, посіла восьме місце, після чого знялась з двох інших фіналів через травму коліна.[11]
Remove ads
Результати на турнірах
Узагальнити
Перспектива
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads