Вілагоська капітуляція

Вілагоська капітуляція (угор. Világosi fegyverletétel) — капітуляція угорської революційної армії на чолі з Артуром Гергеї поблизу села Вілагош у Трансильванії (нині Ширія, Румунія) перед російською армією, підписана 13 серпня 1849 року^[1]. Ознаменувала завершення Угорської революції 1848—1849 років.

Вілагоська капітуляція. Картина невідомого автор

Російська військова інтервенція

Під впливом «весни народів» у Європі в березні 1848 року в Угорщині почалася революція, яка згодом переросла у війну за незалежність проти Австрії. Угорці проголосили незалежність 14 квітня 1849 року. У зв'язку з цими подіями імператор Франц Йосиф I звернувся до російського імператора Миколи I з проханням про допомогу. У червні 1849 року Росія ввела свої війська в Угорщину. Відтоді питання капітуляції угорців залишалося питанням часу, оскільки австро-російські сили були набагато сильніші за угорську революційну армію^[2].

Вирішальною була битва під Темешваром, що закінчилася рішучою австрійською перемогою, після якої угорці вирішили здатися^[3]. 21 липня капітан кавалерії Катларов і граф Федір Рідигер передали угорському міністру війни Гергеї пропозицію здатися з обіцянкою про те, що угорці, які брали участь у війні, будуть вільні. Гергеї через своїх офіцерів, зокрема Ласло Баттяні, передав відповідь, що вимагає, щоб усі угорці були вільні, а також що був би радий, якби хтось із російських царевичів одягнув Корону святого Стефана^[4][5].

Лист Кошута до Гергеї

Напередодні остаточної поразки угорський лідер Лайош Кошут зрікся своєї посади диктатора на користь Гергеї^[4].

Капітуляція

Угорська армія капітулювала перед генералом Федором Рідигером 13 серпня 1849 року. Документ про капітуляцію було підписано поблизу села Вілагош у Трансильванії. Гергеї намагався показати умовами капітуляції, що Угорщина капітулювала перед Росією, але не перед Австрією. Проте такі намагання були марними, оскільки росіяни передали переможених угорців австрійській владі^[3].

Наслідки

Після капітуляції, попри прохання російського імператора про помилування переможених, австрійці вдалися до жорстоких репресій проти угорців. Вони засудили сотні солдатів та мирних мешканців до смерті і ще більше ув'язнили. Полонених призвали до австрійської армії.

6 жовтня 1849 року в місті Арад (нині Румунія) австрійці стратили 12 угорських генералів та одного полковника, відомих як тринадцять арадських мучеників. Того ж дня вони розстріляли Лайоша Баттяні — першого угорського прем'єр-міністра^[6].