Віленсько-Радомська унія

Не плутати з Віленською унією — угодою 1561 року між Великим князівством Литовським і Лівонською конфедерацією.

Віленсько-Радомська унія 1401 року — договір про державний і політичний союз між Великим князівством Литовським та Королівством Польським. Підписаний литовськими феодалами 18 січня 1401 у Вільні і польськими 11 березня 1401 — в Радомі. Належить до державно-правових актів, що визначали різні форми стосунків між вказаними державами — від спроб інкорпорації Литви до союзу між ними. Такі акти впливали на зміну державно-правового статусу Великого князівства Литовського, у тому числі українських земель, що входили до його складу.

Віленсько-Радомська унія
Тип	міжнародний договір
Підписано	18 січня 1401
Підписанти	Войцех Ястшембець, Миколай Куровськийd і Міколай Закліка з Мендзиґужа
Сторони	Велике князівство Литовське і Королівство Польське

Основою цього процесу стала Кревська унія 1385. Але вона залишилась унією персональною. Литовські, українські та білоруські православні князі виступали проти зближення з Польщею. Громадянська війна призвела до компромісу, внаслідок чого двоюрідний брат великого князя Ягайла — Вітовт — отримав з його рук владу над Литвою і удільними князівствами, правителі яких уже підписали «присяжні грамоти» Ягайлу.

На з'їзді у 1398 литовські та руські князі і бояри проголосили Вітовта самостійним правителем держави, яка стала називатися Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське. Але невдовзі поразка українсько-литовських військ у битві на річці Ворсклі з татарами у 1399 році спонукала Вітовта до нових переговорів з Польщею, результатом яких стала Віленсько-Радомська унія 1401.

За постановами унії Вітовт мав управляти Литвою самостійно, залишаючись з Ягайлом у відносинах, наближених до ленних. Пізніше Вітовт здобув титул великого князя, а Ягайло — найвищого князя Литви, що підкреслювало його вищість. У разі смерті Ягайла поляки обіцяли вибрати королем Вітовта. Крім того, було укладено обопільний союз для взаємної оборони. Завдяки унії об'єднані сили Польщі й Литви дістали рішучу перевагу у битві під Грюнвальдом 1410, де литовські, польські, українські та білоруські полки завдали Тевтонському ордену поразки.

Див. також

• Польсько-литовська унія
• Люблінська унія

Література

• Грушевський М. Історія України-Руси. — К., 1993. — Т. IV.
• Пасічник М. С. Політичні унії між Польщею і Литвою в історичній долі українського народу [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 1992. — Вип. 28. — С. 13 — 18.
• В. А. Рубель. Віленська унія 1401 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История гос-ва и права Польши. — М., 1980. (рос.)

Посилання

• Ф. М. Шабульдо. Віленсько-радомська унія 1401 р. [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 556. — ISBN 966-00-0734-5.
• Віленсько-радомська унія 1401 [Архівовано 4 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.