Віллем Фредерік Германс

Віллем Фредерік Германс (нід. Willem Frederik Hermans; *1 вересня 1921, Амстердам, Нідерланди — 27 квітня 1995, Утрехт) — нідерландський прозаїк і філософ, один з визначних письменників нідерландської літератури ХХ століття, у його доробку — романи, есеї, філософські та наукові праці. Лауреат Нідерландської літературної премії (1977).

Віллем Фредерік Германс
нід. Willem Frederik Hermans
Народився	1 вересня 1921(1921-09-01) Амстердам, Нідерланди
Помер	27 квітня 1995(1995-04-27) (73 роки) Утрехт
Громадянство	Нідерланди
Національність	нідерландець
Діяльність	прозаїк
Alma mater	Амстердамський університет і Barlaeus Gymnasiumd
Заклад	Гронінгенський університет
Знання мов	нідерландська[1][2]
Мова творів	нідерландська
Роки активності	1936[3] — 1995[3]
Жанр	романи, есеї, філософські та наукові праці
Magnum opus	The Darkroom of Damoclesd, Beyond Sleepd і Een heilige van de horlogeried[4]
Премії	Нідерландська літературна премія (1977)
Віллем Фредерік Германс у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Разом з Гаррі Мулішем і Герардом Реве В. Ф. Германса критики відносять до так званої «великої трійки» повоєнної нідерландської літератури.

З життя і творчості

Художній стиль Віллема Фредеріка Германса дуже похмурий і схильний до екзистенціалізму, письмо прозаїка вирізняє схильність до незвично коротких, як для нідерландської літератури, речень. На письменника великий вплив мали Друга світова війна і німецька окупація Нідерландів з 1940 до 1945 року — дія романів «Сльози акацій» і «Темна кімната Дамокла» відбувається саме під час війни. Навіть оптимістичніші твори («Між професорами» і «Нянька») відрізняються дивним, екзистенціальним стилем.

У 1958 році Германс був призначений доцентом фізичної географії в Університеті Гронінгена. У пізнішому романі «Між професорами» (1975) він дав гіркий і сатиричний опис університетського життя в Гронінгені. Безкомпромісність висловлювань автора, підкріплені чіткою аргументацією, додали письменнику не любові колег, а радше він нажив неприятелів.

Відтак 1973 року В. Ф. Германс пішов у відставку і оселився в Парижі, щоб присвятити весь свій час літературній діяльності.

У 1977 році письменнику було присуджено найвищу в Нідерландах щорічну літературну премію.

Проза Германса має переважно реалістичний характер, в деяких текстах (пізнього періоду) настирлива точність і смертельна серйозність набувають гротескного звучання. У 1980-х роках щораз помітнішим стає метафоричний характер відображуваного світу, зате менш наочною стає алегоричність персонажів.

Бібліографія

Повна бібліографія Віллема Фредеріка Германса^[5] наводиться разом з написаними ним публіцистичними і науковими творами, а також здійсненими перекладами з іноземних мов — переважно з англійської та німецької:

Kussen door een rag van woorden (1944); Demon van ivoor (1945); Leproos van Molokaï (1945/1946); Misdaad stelt de wet (1945/1946); Misdaad aan de Noordpool (1945?/1948?); Horror coeli (1946); Conserve (1947); J.B. Priestley, Zonlicht op zaterdag (1947); Hypnodrome (1948); Moedwil en misverstand (1948); De tranen der acacia's (1949); Fenomenologie van de pin-up girl (1950); Ik heb altijd gelijk (1951); Het behouden huis (1952); Paranoia (1954); Haroun Tazieff, Kraters in lichterlaaie (1954); De mandarijnenpers (1955); Het geweten van de Groene Amsterdammer (1955); De God Denkbaar Denkbaar de God (1956); Drie melodrama's (1957); Een landingspoging op Newfoundland (1957); De donkere kamer van Damokles (1958); Erosie (1960); De woeste wandeling (1962); Drie drama's (1962); Het sadistische universum 1 (1964); Mandarijnen op zwavelzuur (1964); Zwarte handel (1965); Nooit meer slapen (1966) Een wonderkind of een total loss (1967); Wittgenstein in de mode en Kazemier niet (1967); Annum Veritatis (1968); Overgebleven gedichten (1968); Preambule / Manuscript in een kliniek gevonden (1968); De laatste resten tropisch Nederland (1969); Fotobiografie (1969);

Het lek in de eeuwigheid (1969); Het sadistisch universum 2. Van Wittgenstein tot Weinreb (1970); Hollywood (1970); Herinneringen van een engelbewaarder (1971); Hellebaarden. Citaten uit het werk van Willem Frederik Hermans (1972); King Kong (1972); Het evangelie van O. Dapper Dapper (1973); Hundertwasser, honderdvijf en meer (1973); Meditaties (1973); Machines in bikini (1974); Periander (1974); Ludwig Wittgenstein, Tractatus logico-philosophicus (1975); Onder professoren (1975); De raadselachtige Multatuli (1976); Bijzondere tekens (1977); Boze brieven van Bijkaart (1977); Houten leeuwen en leeuwen van goud (1979); Ik draag geen helm met vederbos (1979); Scheppend nihilisme (1979); Dood en weggeraakt (1980); Filip's sonatine (1980); Homme's hoest (1980); Vijf verhalen (1980); Beertje Bombazijn (1981); Henri Béraud, De martelgang van de dikzak (1981); Uit talloos veel miljoenen (1981); Zeven gedichten van O.V. de L. Milosz (1981); Geyerstein's dynamiek (1982); Klaas kwam niet (1983); Mandarijnen op zwavelzuur, supplement (1983); Waarom schrijven? (1983); De zegelring (1984); De liefde tussen mens en kat (1985); Relikwieën en documenten (1985);

Roeping (1985); Cascaden en riolen (1986); Het boek der boeken, bij uitstek (1986); Koningin Eenoog (1986); Een heilige van de horlogerie (1987); Mondelinge mededelingen (1987); Dinky Toys (1988); Door gevaarlijke gekken omringd (1988); Au pair (1989); De schrijfmachine mijmert gekkepraat (1989); Luis Cimatarra, De heilige Maria Juana(1989); Naar Magnitogorsk (1990); Vincent literator (1990); Wittgenstein (1990); De laatste roker (1991); Gitaarvissen en banjoklokken (1991); Het hoedenparadijs: 40 collages van Willem Frederik Hermans (1991); De aardappel van de dood (1993); De Boze Bijkaart, Vaerzen, Belgische en andere (1993); Madelon in de mist van het schimmenrijk (1993); Slechte kritieken gaan nooit verloren, goede ook niet, sinds kort (1993); Vier novellen 1995); De onversleten wandelaar (1994); Een foto uit eigen doos (1994); Malle Hugo (1994); Ruisend gruis (1995); Ze zullen eikels zaaien op mijn graf. Teruggevonden gesprekken met Willem Frederik Hermans (Hans van Straten) (1995); Kussen door een rag van woorden (2000); Het grote medelijden (2002); De weerspannige slaper (2004); Een ernstig onderzoeker (2004); Je vriendschap is werkelijk onbetaalbaar. Brieven aan Geert van Oorschot (2004).

Цікавий факт

Свій твір «Між професорами» (1975), у якому описується з гумором, подеколи з сарказмом університетське життя в Гронінгені, Віллем Фредерік Германс написав повністю на порожніх сторонах університетських аркушів паперу, щоб, за словами головного героя твору, «зробити щось корисне з коштовним папером, який зазвичай зникає у сміттєвих контейнерах, засмічуючи навколишнє середовище». Прикметно, що після надрукування роману університет зобов'язав своїх співробітників використовувати обидві сторони аркушів.