Вільгельм Гольцбауер

Вільгельм Гольцбауер (нім. Wilhelm Holzbauer) ((3 вересня 1930(1930-09-03) , Зальцбург  — 15 червня 2019(2019-06-15) , Відень )) — австрійський архітектор.

Вільгельм Гольцбауер
нім. Wilhelm Holzbauer
Народився	3 вересня 1930(1930-09-03)[1][2][…]  Зальцбург, Австрія
Помер	15 червня 2019(2019-06-15)[3][4][…] (88 років)  Відень, Австрія[5]
Країна	Австрія
Діяльність	архітектор
Alma mater	Віденський технічний університет
Відомі учні	Martin Feiersingerd[6]
Знання мов	німецька[7][8]
Членство	Arbeitsgruppe 4d
Нагороди	Архітектурна премія міста Відняd (1971)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вільгельм Гольцбауер відвідував Зальцбурзьку торгову школу в 1945-1949 рр., а потім вивчав архітектуру в Академії образотворчих мистецтв у Відні у Клеменса Гольцмайстера. Після «arbeitsgruppe 4^[de]» Гольцбауер навчався в Массачусетському технологічному інституті (MIT) в 1956-1957 рр. Потім він викладав як запрошений професор у Манітобі (Канада) та в Єльському університеті до 1959 року.

У 1964 році він нарешті відкрив архітектурне бюро у Відні, а потім ще одне в Амстердамі в 1969 році. Гольцбауер продовжив свою викладацьку кар'єру як професор Віденського університету прикладного мистецтва в 1977-1998 рр., а також був ректором тут в 1987-1991 рр.

У 1979-1989 рр. через свою любов до смачної їжі, Гольцбауер керував невеликим рестораном «Mattes» на Шенлатернгассе у Відні. ^[9] Це був перший нагороджений ресторан у Відні. ^[10]

Він мав троє дітей від першого шлюбу з Урсулою Гольцбауер і дочку від другого шлюбу з японкою Марі Ізумі-Гольцбауер.

Гольцбауер був одним із тих, хто вижив після кораблетрощі «Андреа Доріа», на борту якого він відправився до США в 1956 році на нагородження стипендію Фулбрайта. ^{[11] [12] [13]} Остання студія Гольцбауера розташовувалась в 6-му районі Відня, Маріягільф , Гайднгассе 11–13.

Доробок

Архітектурні критики бачать Гольцбауера як «представника «прагматичної» архітектури з монументальним символізмом, фізіономічною стислістю та маньєристичним перебільшенням», а Гольцбауер бачив себе як «класичного архітектора, який завжди намагається пристосуватися до ситуації, не маючи нічого спільного з різними течії модерну та постмодерну і всього потроху» ^[14] в архітектурі, «коріння якої лежить у прагматичному ставленні, а не в ідеологічному» ^[15].

Гольцбауер швидко зміг позиціонувати себе в очах громадськості завдяки важливим замовленням для приватних і державних будівельників. Він суттєво вплинув на міський пейзаж Відня через планування пішохідної зони на Кернтнерштрассе та через проекти Віденського метрополітену , які також здобули міжнародні нагороди. Гольцбауер неодноразово створював собі ім’я завдяки інтерв’ю та іншим виступам у ЗМІ. Архітектурний конкурс на реконструкцію Малої фестивальної зали^[de] в Зальцбурзі, який Гольцбауер заохочував роками та також представив плани, також став темою для обговорення. Гольцбауер також посилався на своє знайомство з ідеями Гольцмайстера. Після рішучих протестів Гольцбауера, який посів друге місце в конкурсі, переможець, консорціум Herman & Valentiny і Wimmer Zaic Architects, нарешті прийшов до співпраці з Гольцбауером.

У 1999 році Гольцбауер розробив декорації для нової постановки опери Франца Легара «Весела вдова» (режисер Андрій Шербан, диригент Джон Еліот Гардінер) для Віденської державної опери, де також допоміг розробити костюми.

Вибрані роботи

Заміський будинок у Брегенці, резиденція уряду землі Форарльберг

Віденські газометри

• Паршська парафіяльна церква Крові Христової^[de], Зальцбург, 1953–1956 рр. («arbeitsgruppe 4», разом із Фрідріхом Куррентом^[de], Йоганнесом Шпальтом^[de], Отто Ляйтнером^[de])
• Колегія Святого Йозефа Зальцбург-Айген, 1961–1964 рр. («arbeitsgruppe 4»)
• Будинок в Беттельгаймі, Відень, 1966–1967^[16]
• Проект віденського метрополітену, 1970–1973 рр. (архітектурна група U-Bahn, разом з Г. Маршалеком, Г. Ладштеттером, Берндом Гантарем)^[17]
• Парафіяльний центр Зальцбург-Санкт-Віталіс^[de], побудований до 1972 року
• Ландгауз Брегенц^[de], 1973, побудований в 1977-1981 рр. (разом з іншими)
• Освітній центр Св. Вергілія, Зальцбург^[de], побудований до 1976 року
• Житловий комплекс «Living Tomorrow», Відень
• Ратуша Амстердама та Амстердамська опера
• Факультет природничих наук Зальцбурзького університету, 1973–1986 рр. (група архітекторів Зальцбурзького університету, у складі Стефана К. Гюбнера, Георга Ладштеттера, Гайнца Маршалека, Гайнца Екхарта)
• Планування пішохідної зони на Кернтнер-штрассе, 1974 р. (разом з Вольфгангом Віндбрехтингером)
• Комплекс офісних будівель (IBM) Відень-Лассаллештрассе/Пратерштерн, Відень
• Житлова забудова Райхенбергер-штрассе/Маріанненштрассе, блок 88, Берлін-Кройцберг^[de], Міжнародна будівельна виставка IBA 87^[de], виконання спільно з Rave Architects, 1979–1985 рр.^[18]
• Національний банк Австрії, Відень
• Вежа Андромеди^[de], Відень, будівництво 1996–1998 рр.
• Меморіал усім жертвам Сталінградської битви^[de], Волгоград
• Фестивальний зал (Баден-Баден), будівництво до 1998 року
• Технічна середня школа та політехнічна школа Відень 20, побудована в 1998 році
• Комплекс будівель Ringstraßen-Galerien^[en], Кернтнеррінг-Відень
• Tech Gate Vienna^[en] (разом з Сеппом Франком^[de]), будівництво 1999–2005 с
• Віденські газометри, Відень, 1999–2001 рр.
• Головний вокзал Лінца, реконструкція 2002–2004 рр.
• 4 нові зали Віденської філармонії
• Будинок Моцарта^[de], реконструкція Малого фестивального залу в Зальцбурзі (спільно з Франсуа Валентині^[de], переможцем конкурсу), з 2006 р.

Публікації

• Holzbauer, Wilhelm: Bauten und Projekte 1953–1985, 1985
• Holzbauer, Wilhelm: Bauten und Projekte 1985–1990, 1990
• Achleitner, Friedrich, Holzbauer, Wilhelm: Buildings and Projects – Bauten und Projekte. Stuttgart 1995
• Holzbauer, Wilhelm: Arbeiten aus den letzten 5 Jahren des vergangenen Jahrtausends. Ausstellungskatalog, Universität für angewandte Kunst. Wien 2000

Література

• August Sarnitz (Hrsg.): Drei Wiener Architekten: Wilhelm Holzbauer, Gustav Peichl, Roland Rainer, Katalog zur Ausstellung: Three Viennese architects, 2., korrigierte Auflage. Edition Tusch, Wien 1984, ISBN 3-85063-148-6.

Нагороди та визнання

• 1952: Золота медаль Фюгера^[de]
• 1954: Премія Теодора Кернера^[de]
• 1959: Державна премія Академії образотворчих мистецтв
• 1967: Премія культури від міста Капфенберг
• 1972: Премія міста Відня з архітектури^[de]
• 1978: Золота медаль Пошани за заслуги перед містом Відень
• 1983: Меморіальна премія Р. С. Рейнольдса
• 1986: Премія землі Зальцбург з архітектури
• 1986: Почесний перстень столиці Зальцбурга
• 1986: Почесний член Американського інституту архітекторів^[de]
• 1991: Золота медаль Пошани від міста Відень
• 1996: Велика золота медаль Пошани за заслуги перед Австрійською Республікою^[19]
• 1997: Почесне членство в Асоціації німецьких архітекторів BDA^[de]
• 2000: Велика австрійська державна премія^[en] з архітектури
• 2005: Золота медаль Пошани землі Зальцбург
• 2008: Великий знак заслуг від землі Форарльберг