Вільгельм Грімм (рейхсляйтер)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грімм.

Вільгельм «Віллі» Грімм (нім. Wilhelm „Willy“ Grimm; 31 грудня 1889, Гоф — 21 липня 1944, Косвіг) — партійний діяч НСДАП, голова 2-й палати Вищого партійного суду НСДАП (червень 1932 року — серпень 1941), рейхсляйтер (2 червня 1932 — серпень 1941), почесний групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції.

Вільгельм Грімм
нім. Wilhelm Grimm
Народився	31 грудня 1889(1889-12-31)  Гоф, Верхня Франконія
Помер	21 липня 1944(1944-07-21) (54 роки)  Косвіг, Вільна держава Ангальтd, Третій Райх  ·автомобільна аварія
Поховання	Шлірзе
Країна	Німецький Райх
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС[1] і Німецький народний союз оборони і наступу
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Группенфюрер СС,  генерал-лейтенант поліції (21 липня 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і German Socialist Partyd
Нагороди	Медаль принца-регента Луїтпольда Залізний хрест 2-го класу Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) За поранення (нагрудний знак) Хрест «За вислугу років» (Баварія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Золотий партійний знак НСДАП Орден крові Німецький Олімпійський знак 1-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Почесний знак «За вірну службу» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Застібка до Залізного хреста 2-го класу Штурмовий піхотний знак в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Кавалер ордена Заслуг (Угорщина) Почесний знак Кобург Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова»

Біографія

У 1906-1909 роках навчався в унтер-офіцерській школі в Фюрстенфельдбруці, після закінчення якої вступив у 14-ї Баварський піхотний полк (Нюрнберг), де служив з 1909 по 1911 рік. У 1912 році служив в одній з військових комендатур в Нюрнберзі. У 1913-1914 роках служив в штабі 5-й Баварської піхотної дивізії. У Першу світову війну з 5 серпня 1914 до 6 серпня 1917 року служив фельдфебелем. З серпня 1917 року — в районному комісаріаті Ансбаха. 31 жовтня 1919 звільнений з армії в чині лейтенанта запасу.

З 1 квітня 1920 року — обер-секретар управління соціального забезпечення Ансбаха. З 1920 року був членом «Німецького промислового товариства». У 1921 році вступив в Німецьку соціальну партію, на чолі якої стояв Юліус Штрайхер. Ця партія цілком увійшла в НСДАП Адольфа Гітлера і, таким чином, Грімм в 1922 році опинився в НСДАП. Після відтворення НСДАП вдруге вступив в НСДАП 27 лютого 1925 року (партквиток № 10 134). З 1926 року — керівник районної партійної організації (крайсляйтер) Ансбаха. З 1 квітня 1927 року — господарський інспектор.

З 3 вересня 1928 року — керівник обласної партійної організації (гауляйтер) Центральної Франконії і, одночасно, член земельного парламенту (ландтагу) ​​Баварії. Коли в 1929 році відбулося об'єднання двох обласних партійних організацій (гау) «Центральна Франконія» і «Нюрнберг» в одне, «Франконію», став заступником гауляйтера Юліуса Штрайхера. У січні 1932 року став засідателем в партійному Слідчо-арбітражному комітеті (ПІШЛА), а в червні 1932 року став головою 2-й палати ПІШЛА. Сама ПІШЛА в грудні 1933 року була перетворена на Вищий партійний суд НСДАП. Фактично Грімм став заступником голови Вищого партійного суду рейхсляйтера Вальтера Буха. 5 березня 1933 року став депутатом рейхстагу від Франконії. З 16 жовтня 1933 року — член СС (посвідчення №199 823). З 1 квітня 1936 року — член особистого штабу рейхсфюрера СС.

16 лютого 1940 року гауляйтер Франконії Юліус Штрайхер на засіданні Вищої партійного суду під головуванням Вальтера Буха був знятий з усіх посад і нагород за звинуваченням у зловживанні службовим становищем. На ділі ж, відставки Штрайхера вимагав Герман Герінг, якого Штрайхер публічно звинуватив в імпотенції. Таким чином і доля Вільгельма Грімма була вирішена, оскільки він був тісно пов'язаний зі Штрайхером протягом 20 років.

У серпні 1941 року Грімм був знятий з поста голови 2-ї палати Вищого партійного суду, перестав бути рейхсляйтером і був направлений на службу в вермахт — офіцером охоронного полку. Учасник німецько-радянської війни. 21 червня 1944 року був важко поранений в автокатастрофі в і 21 липня помер. Похований 26 липня 1944 в Шлірзе.

Звання

• Унтерофіцер (1909)
• Фельдфебель
• Штабсфельдфебель (1917)
• Лейтенант запасу (31 жовтня 1919)
• Почесний оберфюрер СС (16 жовтня 1933)
• Почесний бригадефюрер СС (24 грудня 1933)
• Почесний групенфюрер СС (27 січня 1934)
• Оберлейтенант резерву (серпень 1941)
• Гауптман резерву (1 серпня 1942)
• Генерал-лейтенант поліції (21 липня 1944) — патент від 1 липня 1944 року.

Нагороди

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Залізний хрест 2-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Баварія) 2-го і 1-го класу з короною і мечами
• Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (12 років; 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний знак Кобург
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Золотий партійний знак НСДАП
• Орден крові
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу
• Почесний кут старих бійців
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Почесний знак «За вірну службу» 2-го ступеня (25 років)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу (8 лютого 1942)
• Залізний хрест 1-го класу (6 травня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (3 липня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (16 вересня 1942)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (1 липня 1943)
• Орден Заслуг (Угорщина), лицарський хрест (липень 1943)

Література

• Залесский К. А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 4000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
• Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934