Вільгельм Райнгард

Вільгельм Адольф Райнгард (нім. Wilhelm Adolf Reinhard; 18 березня 1869, Гросс-Лютай (нині Лютово, Куявсько-Поморське воєводство, Польща) — 18 грудня 1955, Дортмунд, ФРН) — високопоставлений офіцер СС, обергруппенфюрер СС і генерал піхоти.

Вільгельм Райнгард
нім. Wilhelm Adolf Reinhard
Народився	18 березня 1869(1869-03-18)[1][2][3]  Лютувко, Ґміна Семпульно-Краєнське, Семполенський повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер	18 січня 1955(1955-01-18)[2][3] (85 років)  Дортмунд, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС і СА
Роки активності	? — 1945
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	генерал
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4]
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія) Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Хрест Воєнних заслуг I класу Хрест Воєнних заслуг II класу Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Великий офіцер ордена Корони Італії Столітня медаль Цивільний знак СС Почесний кут старих бійців Кільце «Мертва голова» Йольський свічник СС
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Закінчив кадетський корпус і військову школу в Меці. Кадровий офіцер. Почав службу фенріхом в прусській армії в 1888 році в піхотному полку «Герцог Фрідріх Вільгельм фон Брауншвейг». Лейтенант з 1889 року. Обер-лейтенант (1890). У 1911 році - майор.

Учасник Першої світової війни в складі 3-ї гвардійської дивізії. У 1914 році брав участь в облозі фортеці Намюр. Пізніше був переведений зі своїм полком на Східний фронт. Учасник Мазурського битви (1914) і Лодзінської операції.

У 1915 року Рейнгард командував гвардійським гренадерського 5-м полком, згодом був призначений командиром 4-го гвардійського піхотного полку. Пізніше переведений на Західний фронт, де бився в битві при Артуа (1915).

Оберст-лейтенант з 1916 р У 1918 році став оберста.

У січні 1919 року брав участь в придушенні повстання спартакістів. Продовжив службу в рейхсвері на посаді командира Берлінської 15-ї піхотної бригади.

Член НСДАП з жовтня 1927 року. У вересні 1935 року вступив у СС.

З 1934 року - президент Союзу колишніх солдатів. З 1936 до весни 1945 року - член рейхстагу Третього Рейху. З 1938 року входив в число командного складу СС спеціального призначення. Тоді ж обраний головою націонал-соціалістичного союзу колишніх військовослужбовців Німеччини.

У листопаді 1941 року отримав звання обергруппенфюрера СС. 3 січня 1942 року - генерал піхоти. З листопада 1944 року працював в штабі командування СС спеціального призначення.

Після закінчення війни здався західним союзникам і кілька місяців перебував в таборі для інтернованих^[5].

Звання

Дата	Звання
22 березня 1888	Характерний фенріх
15 жовтня 1888	Фенріх
21 вересня 1889	Другий лейтенант
18 серпня 1897	Обер-лейтенант
18 квітня 1903	Гауптман
21 квітня 1911	Майор
18 квітня 1916	Оберст-лейтенант
21 вересня 1918	Оберст
15 вересня 1935	Штандартенфюрер СС
9 листопада 1935	Оберфюрер СС
9 листопада 1936	Бригадефюрер СС
20 квітня 1937	Группенфюрер СС
22 березня 1938	Характерний генерал-майор
18 березня 1939	Характерний генерал піхоти
9 листопада 1941	Обергруппенфюрер СС
1 березня 1943	Генерал піхоти

Нагороди[6]

• Столітня медаль (1897)
• Орден Червоного орла 4-го класу (15 жовтня 1907)
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1913)

Перша світова війна

• Залізний хрест
  • 2-го класу (14 вересня 1914)
  • 1-го класу (24 грудня 1914)
• Орден дому Гогенцоллернів
  • Лицарський хрест з мечами (24 вересня 1916)
  • Командорський хрест з мечами (4 серпня 1918)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами (13 листопада 1916)
• Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям
  • орден (27 серпня 1917)
  • дубове листя (1 жовтня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (30 жовтня 1918)

Міжвоєнний період

• Цивільний знак СС (№133 243)
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Кільце «Мертва голова» (8 жовтня 1937)
• Почесний кинджал СС
• Золотий партійний знак НСДАП (22 березня 1938)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (18 березня 1939)

Друга світова війна

• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу
  • 1-го класу (30 березня 1942)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років)
• Орден Священного скарбу 5-го класу (Японська імперія)
• Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест із зіркою
• Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест