Вільгельм Райтель

Вільгельм «Віллі» Райтель (нім. Wilhelm „Willy“ Raithel; 15 жовтня 1894, Інгольштадт — 24 березня 1960, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Вільгельм Райтель
нім. Wilhelm Raithel
Райтель (праворуч) і Йозеф Тербофен (1942).
Народився	15 жовтня 1894(1894-10-15)[1]  Інгольштадт, Верхня Баварія, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	24 березня 1960(1960-03-24) (65 років)  Мюнхен, Німеччина
Країна	Німеччина
Знання мов	німецька
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син відставного майор Йоганна Райтеля і його дружини Марти. 1 серпня 1913 року вступив в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 квітня 1936 року — командир 3-го (моторизованого) дивізіону навчального артилерійського полку в Ютербозі. З 20 жовтня 1939 року — офіцер артилерії в штабі групи армій «B». З 10 травня 1941 року — артилерійський командир 109. З 1 квітня 1942 року — командир 199-ї піхотної дивізії. З 1 серпня 1943 року — вищий артилерійський командир 312. З 20 листопада 1943 по 1 квітня 1944 року — командир 312-ї артилерійської дивізії для особливих доручень. З 1 травня 1944 року — командир 2-го артилерійського училища в Гросс-Борні, з 15 січня 1945 року — піхотної дивізії «Бервальде». 7 березня 1945 року взятий в полон радянськими військами. Утримувався в різних в'язницях і таборах НКВС, включаючи Бутирську в'язницю. 13 червня 1950 року військовим трибуналом Київського військового округу засуджений до 25 років таборів. 9 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

• Фанен-юнкер (1 серпня 1913)
• Фенріх (25 червня 1914)
• Лейтенант без патенту (18 вересня 1914) — патент від 7 січня 1913 року.
• Оберлейтенант (6 квітня 1918)
• Ротмістр (1 червня 1926)
• Майор (1 серпня 1934)
• Оберстлейтенант (1 січня 1937)
• Оберст (1 січня 1940)
• Генерал-майор (1 квітня 1942)
• Генерал-лейтенант (1 травня 1943)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (6 червня 1940)
  • 1-го класу (25 жовтня 1941)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 23 серпня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (24 серпня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Німецький хрест в сріблі (2 червня 1944)

Посилання

• Фотографії і біографічні дані. [Архівовано 7 серпня 2021 у Wayback Machine.]