Вільгельм Шуберт (унтерофіцер СС)

Вільгельм Карл Фердинанд Шуберт (нім. Wilhelm Karl Ferdinand Schubert; 8 лютого 1917(1917лютого08), Магдебург, Німецька імперія — 12 січня 2006, Золінген, Німеччина) — німецький воєнний злочинець, обершарфюрер СС, блокфюрер^[en] у концтаборі Заксенгаузен.

Вільгельм Шуберт
нім. Wilhelm Schubert
Народження	8 лютого 1917(1917-02-08)  Магдебург, Провінція Бранденбург, Прусське королівство, Німецька імперія[1]
Смерть	12 січня 2006(2006-01-12) (88 років)  Золінген, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	Третій Райх  ФРН
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Член	СС і СА

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шуберт.

Біографія

Вільгельм Шуберт народився 8 лютого 1917 року в сім'ї слюсаря Ернста Шуберта та його дружини Паули^[2]. Після його народження сім'я переїхала до Глогау. До квітня 1931 року там відвідував протестантську народну школу^[3]. Після закінчення школи навчався слюсарної справи у свого батька, який був слюсарем-механіком, і став налагоджувачем терезів. З 1 грудня 1931 року Шуберт перебував у Гітлер'югенді, а в листопаді 1933 року приєднався до Штурмового загону (СА)^[3]. З 1 листопада 1934 року проходив військову службу у 8-му піхотному полку у Глогау та завершив її у чині єфрейтора запасу наприкінці грудня 1935 року. Згодом приєднався до підрозділів СС «Мертва голова»^[4]. 1 квітня 1936 року приєднався до 10-ї сотні роти СС «Ельба». З 1936 року служив у концтаборі Ліхтенбург, у 1937 році закінчив школу для унтерофіцерів СС при концтаборі Дахау. 1 травня 1937 року вступив до НСРПН. У травні 1938 року був переведений до концтабору Заксенгаузен, де спочатку служив у політичному відділі, а потім у поштовому відділенні. У серпні 1939 року став блокфюрером табору^[5]; він отримав прізвисько Пістолет-Шуберт через його захоплення стрільбою^[6]. Шуберт особисто вбив 46 людей. 3 квітня 1942 року він убив німецького орнітолога Вільгельма Шустера^[de]: під час ранкового аппеля^[de] Шуберт вилаяв Шустера та почав бити його кулаками, а коли Шустер лежав на землі, Шуберт кілька разів наступив йому на обличчя. Шустер помер на площі^[7].

З 15 липня 1942 року служив у складі 7-ї добровольчої гірської дивізії СС «Принц Ойген»^[4], яка дислокувалася у Банаті у Югославії^[8]. У травні 1943 році довелося перенести операцію на шлунку у шпиталі СС у Відні, а у серпні 1943 року був направлений у роту у танковому єгерському запасному навчальному підрозділі у Растенбурзі. Наприкінці грудня 1943 року був переведений у дивізію СС «Тотенкопф», яка перебувала у Польщі. На початку 1944 року навчав рекрутів у Румунії^[8].

У липні 1944 року, після двох років служби в армії був вперше направлений у район Гродно, де служив як командир взводу, а потім як ординарець. 21 жовтня 1944 року отримав поранення у ногу та отримав різні опіки у районі Варшави. Після одужання у січні 1945 року знову відправили на озеро Балатон в Угорщині. У квітні 1945 року під час боїв навколо Відня був поранений осколками у голову та плече і доставлений на перев'язувальний пункт поблизу Амштеттена на Дунаї. 8 травня 1945 року потрапив у полон до американських військ. Шуберт перебував у різних табори для військовополонених СС на півдні Німеччини. 21 серпня 1946 року втік з табору для інтернованих у Лангвассері^[8]. У серпні 1946 року прибув до Лейпцигу, де жила його дружина та сестра. Там його заарештували 2 грудня 1946 року, після того, як його впізнали колишні ув'язнені концтабору Заксенгаузен^[9][4]. Разом з іншими співробітниками табору йому було висунуто звинувачення радянським військовим трибуналом у Берліні. 31 жовтня 1947 року його засудили до довічної примусової праці. Він відбував покарання у Воркутинському ВТТ. 14 січня 1956 року потрапив під амністію, його передали ФРН^[10], але 8 лютого знову був заарештований і разом з Густавом Зорге постав перед земельним судом Бонна, де йому були інкриміновані злочини, скоєні у концтаборі. Предметом судового розгляду була участь у масових вбивствах 10 000 радянських військовополонених, а також численні замахи на життя в'язнів табору. Самого Шуберта звинуватили у 46 вбивствах^[7]. 6 лютого 1959 року суд виніс Зорге та Шуберту вирок у вигляді довічного позбавлення волі та додатково 15 років ув'язнення. Відбував покарання у в'язниці Ремшайда. 31 січня 1986 року був достроково звільнений^[11][12]. Після звільнення проживав у Золінгені та помер у 2006 році.