Острів Вількіцького

О́стрів Вількицького (Східносибірське море) (рос. Остров Вилькицкого, якут. Вилькицкай арыыта) — невеликий острів у Східно-Сибірському морі, є частиною островів Де-Лонга в складі Новосибірських островів. Територіально відноситься до Республіки Саха, Росія.

Острів Вількицького
рос. Остров Вилькицкого
Карта
Географія
75°44′00″ пн. ш. 152°23′10″ сх. д.
Місцерозташування	Східно-Сибірське море, Острови Де-Лонга
Акваторія	Східно-Сибірське море[1]
Група островів	Острови Де-Лонга
Площа	2  км²
Довжина	2 км
Ширина	1 км
Найвища точка	82 м
Країна
Росія
Регіон	Республіка Саха
Адм. одиниця	Булунський улус
Населення	відсутнє
Відкрито	20 серпня 1913
Острів Вількицького Острів Вількицького (Росія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вількіцького.

Історичні дані

Острів Вількицького був відкритий і нанесений на карту в 1913 році під час Російської імператорської арктичної гідрографічної експедиції під керівництвом Бориса Вількицького на судах "Таймир" і "Вайгач". Названий на честь батька начальника експедиції — генерал-лейтенанта корпусу морських гідрографів А. І. Вількицького.

Географія

Розташований у північно-західній частині Східно-сибірського моря в північно-східній частині Новосибірських островів у південній частині островів Де-Лонга, з яких є найпівденнішим і найменшим. Найближчі острови: Острів Жохова — в 40 кілометрах до північного заходу, Беннетта — в 130 кілометрах до північного заходу, Новий Сибір — у 74 кілометрах до південного заходу. Острів Вількицького знаходиться поза межами вічного льоду і не вкритий повністю льодовиками. Площа острова становить 2 км². Висота — до 82 м на півночі. Має овальну форму, витягнутий з півночі на південь. Вкритий тундрою.

Геологія

Острів Вількицького складений неоген-четвертинними олівіновими базальтами і лужними ультраосновними породами. У базальтах виявлені ксеноліти вапняків кам'яновугільного періоду і мантійних порід.