Вільмош Вільгейм

Вільмош Вільгейм (угор. Wilheim Vilmos) або Вільмош Вільгельм I. (угор. Wilhelm I. Vilmos), а також Гільєрмо Вільгейм (італ. Guglielmo Wilheim) (25 листопада 1895, Будапешт  — 1962) — угорський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер.

Вільмош Вільгейм
Особисті дані
Народження	25 листопада 1895(1895-11-25)
	Будапешт, Австро-Угорщина
Смерть	1962(1962)
Громадянство	Угорщина
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1916–1923 «Ференцварош» 99 (2) 1923–1924 «Віченца» ? (?) 1925 «Ференцварош» 1 (0) 1925–1927 «Кремонезе» 15+ (2+)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1928–1931 «Віченца» 1931–1935 «Спеція» 1935–1936 «Фоджа» 1936–1939 «Падова» 1939–1940 «Славія» (Сараєво) 1947–1948 «Падова» 1949–1950 «Віченца»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Більшу частину ігрової кар'єри провів у складі футбольного клубу «Ференцварош». П'ять разів ставав з командою срібним призером чемпіонату Угорщини. У 1922 році виграв кубок Угорщини. У фіналі «Ференцварош» переміг «Уйпешт» — 2:2 і 1:0 у переграванні^[1].

Також виступав у складі італійських клубів «Віченца» і «Кремонезе»^[2].

Кар'єра тренера

Більшу частину тренерської кар'єри провів у італійських клубах, що переважно виступали у нижчих дивізіонах чемпіонату. Працював у «Віченці» (двічі), «Спеції», «Фоджі» і «Падові» (двічі)^[2].

Також очолював югославський клуб «Славія» (Сараєво), з яким став бронзовим призером чемпіонату у сезоні 1939–1940^[3].

Завдяки третьому місцю у чемпіонаті, «Славія» отримала можливість виступити у престижному центральноєвропейському Кубку Мітропи 1940, у якому того року брали участь лише клуби з Угорщини, Югославії і Румунії, через початок Другої світової війни. У чвертьфіналі «Славія» зустрічалась з сильним угорським «Ференцварошем». В домашньому матчі команда з Сараєво сенсаційно перемогла з рахунком 3:0, завдяки двом голам найбільш відомого нападника клубу Милана Райлича і голу Бранко Шаліпура^[4]. У матчі-відповіді «Ференцварош» переміг з рахунком 11:1 і вийшов у півфінал^[5].