Вільна демократична партія

Вільна демократична партія Німеччини (нім. Freie Demokratische Partei) — парламентська політична партія Федеративної Республіки Німеччина. Дотримується ліберальної ідеології. Входить до складу урядових коаліцій у шести землях.

Вільна демократична партія Freie Demokratische Partei
Країна	Німеччина
Голова партії	Крістіан Лінднер
Ген. секретар	Марко Бушманн
Дата заснування	11 грудня 1948
Штаб-квартира	Thomas-Dehler-Haus Reinhardtstraße 14 10117 Berlin
Ідеологія	лібералізм[en]
Позиція	правий лібералізм
Молодіжна організація	Young Liberalsd
Союзники та блоки	член Ліберального інтернаціоналу член ЄПЛДіР єврофракція Альянс лібералів і демократів за Європу
Кількість членів	76 100[1]
Офіційний колір (кольори)	жовтий[2], маджента[2] і ціановий[2]
Друкований орган	Q1822879?
Офіційний сайт	liberale.de

Вибори 2021

На федеральних виборах до Бундестагу 2021 року партія отримала 11,5 % голосів.^[3]

Вибори та уряд 2009

Сабіне Лойтгой-зер-Шнарренбергер — міністр юстиції

На федеральних виборах 27 вересня 2009 партія отримала рекордні для себе 14,6 % голосів і здобула 93 місця в Бундестазі.

28 вересня 2009 завершились перемовини щодо коаліційних домовленостей у другому уряді Ангели Меркель, розподіл урядових посад був таким: ХДС — 7 місць, ХСС — 3 місця і ВДП — 5 місць.^[4] Міністри від ВДП:

• Гідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle) — віцеканцлер, міністр закордонних справ.^[4]
• Філліп Рослер (нім. Philipp Rösler) — 36-річний уродженець В'єтнаму. Наймолодший міністр уряду. Очолив міністерство охорони здоров'я (ВДП на виборах обіцяла реформування сфери охорони здоров'я).^[4]
• Сабіна Лойтгойссер-Шнарренбергер (нім. Sabine Leutheusser-Schnarrenberger) — міністр юстиції.
• Райнер Брюдерле (нім. Rainer Brüderle) — міністр економіки і технології.
• Дірк Нібель (нім. Dirk Niebel) — міністр економічної допомоги та розвитку. Дірк, бувши опозиціонером, ратував за ліквідацію саме цього міністерства.^[4]

Лідери

Зліва направо: Філіпп Реслер, Ніколь Брахт-Бендт та Ґідо Вестервелле на партійній конференції ВДП. 2009 рік.

• Раніше голова партії — Філіпп Реслер, віцеканцлер (2011—2013) і міністр економіки та технології (2011—2013). Очолив партію 13 травня 2011 та за три дні обійняв посаду віцеканцлера. З 12 травня 2011 до 17 грудня 2013 міністр економіки та технології, до цього був міністром охорони здоров'я. За фахом військовий медик.^[5]

• Генеральний секретар ВДП — Дірк Нібель обіймав посаду міністра Федерального міністерства з економічного співробітництва і розвитку, за квотою партії.^[6][7]

• Попередній голова партії — Гідо Вестервелле міністр закордонних справ ФРН (2009—2013), з 28 вересня 2009 до 16 травня 2011 обіймав посаду віцеканцлера.^[6] Був головою партії з 2001 року, до цього був генеральним секретарем партії з 1994. На початку політичної кар'єри організував і очолював молодіжне крило партії — Юні Ліберали. 13 травня 2011 передав повноваження керівника ВДП Філіппу Реслеру.^[6][5]

Очільники

Лідер	(нім.)	поч.	кін.
Теодор Гойс	Theodor Heuss	1948	1949
Франц Блюхер	Franz Blücher	1949	1954
Томас Делер	Thomas Dehler	1954	1957
Райнгольд Маєр	Reinhold Maier	1957	1960
Еріх Менде	Erich Mende	1960	1968
Вальтер Шеель	Walter Scheel	1968	1974
Ганс-Дітріх Геншер	Hans-Dietrich Genscher	1974	1985
Мартін Бангеманн	Martin Bangemann	1985	1988
Отто Граф Лямбсдорф	Otto Graf Lambsdorff	1988	1993
Клаус Кінкель	Klaus Kinkel	1993	1995
Вольфганг Ґергардт	Wolfgang Gerhardt	1995	2001
Ґідо Вестервеллє	Guido Westerwelle	2001	2011
Філліп Реслер	Philipp Rösler	2011	2013
Крістіан Лінднер	Christian Lindner	2013	2025
Крістіан Дюрр	Christian Dürr	2025	нині

Політика

Партія виступає за денуклеаризацію країни. ВДП — єдина німецька партія, що включила до своєї програми пункт про членство України в ЄС, хоча й у довгостроковій перспективі. Партія виступає також за потенційне членство в Євросоюзі держав західних Балкан.

Після отруєння Олексія Навального ВДП закликала зупинити будівництво «Північного потоку-2» поки Росія порушує права людини. Партія також висловилася за те, щоб продовження будівництва «Північного потоку-2» було тісно пов'язане з інтересами партнерів з Європейського Союзу та України.^[8]