Вільнер Володимир Бертольдович

Вільнер Володимир Бертольдович (21 березня 1885, Гродно — 9 серпня 1952, Київ) — російський, радянський, український режисер театру і кіно, театральний актор. Заслужений артист РРФСР (1935). Народний артист УРСР (1940).

Вільнер Володимир Бертольдович
Народився	21 березня 1885(1885-03-21)  Гродно, Російська імперія
Помер	9 серпня 1952(1952-08-09) (67 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	театральний режисер, кінорежисер, актор театру
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
IMDb	nm0898432
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільнер.

Життєпис

1910 — закінчив приватні драматичні курси.

1912 — закінчив Санкт-Петербурзький університет.

1911—1912 — працював у Новому драматичному театрі (Санкт-Петербург).

1918—1920 — працював у Харківській трупі М. Синельникова.

1921—1924 — режисер «Театру казки» (ТЮГу) м. Харків.

з 1922 — викладач Вищого державного театрального технікуму.

з 1923 — головний режисер Першого державного театру для дітей (м. Харків). Вистави: «Алі-Нур» (1921, драм. композиція В. Мейєрхольда і Ю. Бонді за мотивами п'єси О. Вайльда «Зоряний хлопчик»). «Ведмідь і Паша» (1923), «Хубеане» (1924).

у 1926—1928 роках працював в Одеській держдрамі, в 1938—1941 роках в Київському українському драмтеатрі ім. І. Франка. У 1928—1931 роках очолював Київський російський драмтеатр, у 1947—1950 роках — Київський театр музкомедії.

Викладав з 1927 року. З 1947 року — професор Київського інституту театрального мистецтва.

Також працював у театрах Москви (1924–26, 1931–34), Ростова-на-Дону (1934–36), Ленінграда (нині С.-Петербург, 1937– 38), Куйбишева (нині Самара, 1942–44), Московській дирекції фронтових (згодом гастрольних) театрів (1944–47).

Фільми, зняті на Одеській кіностудії ВУФКУ: «Беня Крик» (1926), «Цемент» (1927), «Очі, які бачили» (1928).^[1]