Вільям Бейлісс

Сер Вільям Меддок Бейлісс (англ. Sir William Maddock Bayliss; 2 травня 1866, Вулвергемптон, Велика Британія — 27 серпня 1927) — англійський фізіолог, першовідкривач гормону секретину. Член Лондонського королівського товариства, його президент у 1913—1915 роках.

Вільям Бейлісс
Народився	2 травня 1860(1860-05-02)[1][2][…]  Вулвергемптон, Велика Британія
Помер	27 серпня 1924(1924-08-27)[3][2][…] (64 роки)  Лондон, Велика Британія
Місце проживання	Велика Британія
Країна	Сполучене Королівство
Діяльність	фізіолог, викладач університету
Alma mater	Водем-коледжd Університетський коледж Лондона
Галузь	фізіологія
Заклад	Університетський коледж Лондона
Членство	Лондонське королівське товариство Бельгійська королівська академія медицини
Нагороди	член Лондонського королівського товариства Королівська медаль (1911) Круніанська лекціяd (1904) Медаль Бейлі (1917) Почесний доктор Страсбурзького ніверситетуd (1923)
Вільям Бейлісс у Вікісховищі

Біографія

Навчався в Лондонському та Оксфордському університетах. З 1888 викладав у Лондонському університеті. З 1912 року був професором кафедри фізіології. У 1900—1927 роках був секретарем Британського фізіологічного товариства.

Досліджував фізіологію травлення, зокрема разом з Ернестом Старлінгом відкрив гормон секретин. Також вивчав фізіологічну роль колоїдів, адсорбції, фізико-хімічні принципи роботи ферментів.

Під час Першої світової війни досліджував травматичний шок. Впровадив у практику метод введення пораненим сольового розчину з гуміарабіком як дешевого замінника плазми крові^[4].

Нагороди

• Медаль Бейлі (Королівська колегія лікарів, 1915)
• Королівська медаль (1917)
• Медаль Коплі (1919)